Коли під час правління Горбачова в мого батька запитували, що він думає про хід перебудови й реформ, він відповідав: «Подивіться на Рижкова — який він похмурий». Микола Рижков на той момент очолював Раду міністрів СРСР і, відповідно, опікувався питаннями економіки.

Часи змінилися: щоби зрозуміти, як просуваються реформи в Україні в 2016 році, нам не потрібно ворожити по обличчях чиновників. Великий шмат аналітичної роботи для нас мають робити ділові ЗМІ. На жаль, ще майже два роки тому значна частина таких видань закрилася.

Для ділових журналістів настали драматичні часи. Хтось знаходив притулок у галузевих виданнях (переважно в аграрних та IT), хтось — у прес-службах державних органів. Другий варіант видається мені особливо драматичним: журналістика й піар вимагають різних навичок, а журналістика й державна служба — іноді навіть протилежних. Звісно, ті очільники міністерств і відомств, які запросили до своїх прес-служб колишніх ділових журналістів, не прогадали: завдяки особистим контактам та авторитету в журналістському середовищі вони ефективно вибудовують стосунки з тими діловими журналістами, що залишилися, і транслюють необхідні своїм керівникам повідомлення. Та чи виграє від цього суспільство?

Дефіцит ділових видань обертається білими плямами в нашому сприйнятті реальності. Що нині відбувається на ринку дистрибуції цигарок? На страховому ринку? Ринку догляду за літніми людьми? Інших ринках? А відбувається багато: трансформуються потреби споживачів, ламаються старі напрацьовані зв’язки топ-менеджерів і власників компаній, та й самі власники нерідко змінюються. Все частіше ми дізнаємося про це не зі ЗМІ, а з приватних розмов у кав’ярнях та на кухнях — майже як за тоталітарного СРСР.

Втім, святе місце порожнє не буде. Незабаром телеканал Ukraine Today запустить програму про бізнес. Автор — викладач Києво-Могилянської академії та бізнес-школи Михайло Винницький — робитиме її разом із департаментом журналістських розслідувань каналу «1+1» (вибачте на цьому сумному жарті, але піар-команді очільниці Нацбанку Валерії Гонтаревої я одразу раджу не розслаблятися). Фейсбуком ширяться чутки, що про запуск економічної редакції розмірковує «Цензор.нет». А колишні ділові журналісти, які було зникли з медіаринку, знову починають публікувати свої матеріали —  поки що як запрошені експерти в окремих спецпроектах.

Чи означає це, що ситуація з діловими медіа поступово почне покращуватися? На жаль, думаю, що поки про це не йдеться. Ті ЗМІ, які за два голодні роки не пішли з ринку, знайшли на ньому нову точку фінансової рівноваги, але вона розміщується дуже низько. Це означає, що керівники таких видань змушені дуже економити на персоналі — й з’являються шалені нормативи в кілька десятків новин на день для кожної людини, «творчий рерайт» текстів і джинса. А українці як не знали відповідей на багато своїх запитань про стан економіки та ринків, так і лишаються поки що без них. І що найсумніше, звикають до якості тих ЗМІ, які є, та починають думати, що це норма.

На медіаринку все частіше говорять про необхідність його перезавантаження. Сегмент ділових медіа потребує його так само. Яких форм він має набути та які бізнес-моделі винайти — на ці запитання поки ні в кого немає однозначної відповіді. Пошуки тривають просто зараз.