«Новая газета»: принциповий об’єктивізм чи «ліберальний путінізм»?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
«Новая газета»: принциповий об’єктивізм чи «ліберальний путінізм»?
Ось що в ній написано: «Следственный комитет в четверг возбудил уголовное дело в связи с депортацией корреспондента Первого канала из Киева. Александра Черепнина была задержана и отправлена в Москву Службой безопасности Украины в среду, 1 июля. Теперь ей запрещен въезд в Украину в течение трех лет. СБУ инкриминирует Черепниной фальсификацию новостного сюжета об "украинском патриотизме", который был показан в программе "Время" 24 июня… В Следственном комитете России уверены, что действия СБУ — это незаконное лишение свободы и воспрепятствование профессиональной деятельности журналиста. Мы приветствуем такое оперативное беспокойство Следственного комитета о соблюдении прав наших коллег, однако хотели бы напомнить СК о другом похожем случае. 16 июня 2015 года на территории Донецкой области был задержан, незаконно лишен свободы, избит и выдворен в Россию спецкор "Новой" Павел Каныгин… 26 июня "Новая" отправила заявление в Следственный комитет с просьбой возбудить уголовное дело. Мы полагаем, что в отношении Каныгина был совершен ряд преступлений… Прошла неделя. От Следственного комитета — ни ответа, ни привета. Или в ведомстве предпочитают делить журналистов на "правильных" и "неправильных", а преступников — на своих и чужих?»
Краще свою політичну платформу російська газета з ліберальною репутацією висловити не могла. По-перше, на думку її редакторів, юрисдикція Російської Федерації поширюється на Україну, на органи її державної влади, і це цілком нормально. По-друге, СБУ — це «злочинці» (бо ж щодо їхніх дій порушена кримінальна справа). По-третє, дії бандитів-терористів, які знущалися з журналіста та били його, і дії СБУ, які відбулися в межах українського законодавства, — це «схожі випадки».
Звичайно, слідчі та судові органи будь-якої держави, згідно з міжнародними угодами, мають право розслідувати певні категорії злочинів і виносити вироки, навіть коли йдеться про громадян чи державні органи інших країн. Але це вельми специфічні види злочинів, як-от злочини проти миру і безпеки людства, апартеїд, геноцид, піратство, работоргівля, воєнні злочини. Дії СБУ не підпадають під жодне з цих визначень (навпаки, депортація російської журналістки — це, як на мене, захист миру і безпеки людства). Ба більше: дії терористів на Донбасі проти Павла Канигіна теж під вищезазначені поняття не потрапляють. А от сам факт наявності терористів як таких — потрапляє. Але в Росії ніхто не думає відкривати кримінальну справу проти «ЛНР» і «ДНР» за фактом їх існування, і «Новая газета» цим також не переймається…
А перед тим, 19 червня, ця ж газета опублікувала редакційну колонку з гнівними інвективами на адресу української журналістики як такої й одного з українських сайтів конкретно: «Большевизм жив. Не только в России, но и на Украине. Речь в данном случае не о людоедской идеологии, а об образе мышления, который порождает соответствующие действия… Их (українських більшовиків-журналістів — С.Г.) вокабуляр стар, как искусство доноса, что мы и видим на одном украинском сайте: “Новая газета” и ее корреспондент в Киеве Ольга Мусафирова примитивно и топорно торгуют своим авторитетом и репутацией, разместив по заказу Кремля серию статей на тему — “Украина виновна в том, что Россия развязала войну и уничтожила Боинг MH17”. Автору — премия имени Дмитрия Киселева. Здесь можно было бы поставить точку: с заезженной пластинкой способны полемизировать только выжившие из ума. Заметим лишь, что “Новая газета” опубликовала серию материалов, в том числе и в исполнении Ольги Мусафировой, об убийстве 298 пассажиров в небе над Донбассом и продолжит публичное расследование этой чудовищной трагедии. С нашей точки зрения, ответить за трагедию должны все, кто к ней причастен — прямо или косвенно».
Якість матеріалів розслідування «Новой…» я оцінювати не буду — про них чимало написали незалежні російські експерти та політики. Ось що з приводу одного з чільних документів цього розслідування пише Гаррі Каспаров: «"Новая газета" опубликовала "строго конфиденциальный документ" (http://www.novayagazeta.ru/inquests/68332.html), из которого якобы следует, что малайзийский "Боинг" над Донбассом был сбит с территории, контролируемой украинскими властями. При ближайшем рассмотрении (см. http://avmalgin.livejournal.com/5432688.html и http://www.svoboda.org/content/article/26997996.html) "конфиденциальный документ" выглядит очевидной фальшивкой, из которой бесстыдно торчат гэбэшные уши… Показательно, что этот документ был опубликован в либеральной газете, имеющей репутацию одного из последних "островков свободы слова", после чего "выводы" анонимных "экспертов" были растиражированы другими либеральными СМИ с соответствующей целевой аудиторией. Путинский режим никому просто так послаблений не делает, и вся эта история наглядно демонстрирует, почему он позволяет существовать таким "островкам". Очевидно, что эти либеральные СМИ имеют свою функцию в пропагандистской машине Кремля и задействуются в ключевые моменты, когда затронуты наиболее болезненные для власти вопросы, к которым, вне всякого сомнения, относится тема сбитого малайзийского "Боинга". Когда кувалда государственной пропаганды не работает, в ход идут более тонкие инструменты».
Отож, оскільки не вдається довести, що «Боїнг» збили чи то українські льотчики, чи то зенітники, «Новая…» намагається покласти на Україну «косвенную вину»: мовляв, українській владі треба було передбачити, що «невідомі» ракетники пускатимуть «куплені у воєнторзі» зенітні ракети у пасажирські літаки, що йдуть на великій висоті, а тому заздалегідь закрити повітряний простір над Донбасом…
Сайт, який не зволили назвати російські ліберальні медійники і з яким не збираються полемізувати — «Цензор.Нет» (той самий, який 23 червня Роскомнадзор вкотре пообіцяв заблокувати). А не збираються тому, що на цьому сайті викрита конкретна неправда «Новой…» і поставлені конкретні запитання, на які редактори російської газети не спромоглися відповісти.
Ось деякі з запитань, які поставив головний редактор сайту Юрій Бутусов:
«Почему Россия, оккупировавшая Донбасс, не предоставила Украине доступ к обломкам самолета Ан-26, сбитого 14 июля, и не позволила установить причины катастрофы самолета, что не дало возможности своевременно закрыть воздушное пространство?
Почему Россия, которая направила на Донбасс свои войска, сама не закрыла воздушное пространство — ведь "Боинг" шел по общему воздушному коридору из Украины в Россию?
На основании каких фактов Украина могла предположить, что Россия будет сбивать гражданские пассажирские самолеты с помощью "Буков" и закрыть воздушное пространство?
Откуда получил информацию о "новой победе "ополченцев" — уничтожении "украинского" самолета над Торезом российский телеканал "Лайфньюс"?»
Справді, можливо, Юрій Бутусов надто різко написав про кореспондентку «Новой…» у Києві Ольгу Мусафірову, але ж факт, що вона працює на газету, де, за словами Бутусова, «продолжают врать на крови и памяти 298 людей». І це справді дуже серйозна проблема: чи може вважати себе правдивим український журналіст, який працює на «системних лібералів» нинішньої Росії, на видання, які виконують роль тижневика Das Reich. Той виходив у нацистській Німеччині; кількість пропагандистських матеріалів у ньому була зведена до мінімуму, натомість більшу частину обсягу займали об’єктивно написані тексти. Проте це все одно було видання тодішньої нацистської влади Німеччини…