Мобільні технології дедалі впевненіше витісняють застарілий формат газетної статті

У смартфонах, які вже зараз використовує більшість людей для отримання інформації, користувачів приваблює насамперед короткий і стислий її виклад. Ми надаємо перевагу форматам, які не вимагають від нас тривалого копирсання в довгих часовитратних текстах. Стрічки оновлень у стилі фейсбука й твітера – ідеальні для швидкого перегляду найважливіших новин, проте аж ніяк не підходять тим, кого цікавить серйозніша аналітика.

З’ясуймо тепер, що ж таке класична газетна стаття? Це дбайливо підібрана й оформлена низка тверджень і фотографій, підкріплених аналізом та історичним фактажем. Та коли в умовах постійного інформаційного потоку читач уже перебуває в курсі всіх новин, ця підбірка, навіть кількагодинної давності, стає «несвіжою». Новини – твітери знаменитостей, любительські відео й т. п. – остаточно перебираються з газет у телефони. Час, потрібний на те, щоб витворити серйозну статтю з цього інформаційного фастфуду, робить її неактуальним, а отже – знецінює. А тому й творяться сучасні новини в цілком «мобільному» стилі. Ось вони – нездоланні суперечності, що неминуче призводять до розлучення.

Нещодавно Джеф Джервіс, американський журналіст і викладач Нью-Йоркської магістерської школи журналістики, написав приблизно те саме, але висновки зробив дещо інші – в матеріалі «Стаття як розкіш чи побічний продукт роботи автора». Більшість читачів тоді сприйняли це як натяк, що, буцімто, довгі аналітичні статті незабаром перетворяться на нежиттєздатний релікт – і помилилися.

Аналітична журналістика виживе – але тільки окремо від новинного фастфуду, і це може стати виходом для авторів. Протягом наступних десяти років аналітикам доведеться навчитися зважати на те, що фактичну інформацію, яку вони викладають, читачі вже встигли спожити в режимі реального часу. Їхні ж статті цінні передовсім обґрунтуваннями, висновками й коментарями.

Такий варіант розвитку подій найліпше корелюватиме з інтелектуальним потенціалом і фінансовими запитами самих журналістів, що вочевидь їх потішить. І розмаїття соціальних мереж та мобільних платформ тут може лише прислужитися – миттєво доставляючи авторам усі потрібні матеріали. А відтак талановиті репортери будуть оперативно доставляти новини просто в мобільні телефони своїй аудиторії. Інформаційний фастфуд поширюється зі швидкістю епідемії, тож у тім, що їхня праця не буде марною, сумніватися не доводиться.

Водночас ці канали передачі інформації дозволять і аналітикам повідомляти своїх читачів про публікації нових матеріалів. На відміну від новинного, цей формат абсолютно виключає процес перетворення інтелектуального продукту на товар широкого вжитку. Їхня цінність залежатиме винятково від досвіду автора, його багажу знань і вміння прогнозувати. Вони відрізняються від новин не лише обсягом, а ще й стилем і оформленням; їх може бути подано у відео- чи аудіоваріанті. Вони пишуться не для термінового перегляду, їх зберігають у закладках і читають згодом – у мить перепочинку, тоді, коли читач готовий сприймати щось нове. До того ж, соцмережі й мобільні платформи значно спрощують процедуру оплати журналістської праці. П’ятдесят центів за порцію доброї аналітики – це небагато, і в той же час – цілком покриває витрати на видання газет.

Навряд чи формат газетної статті можна назвати недоторканним – він закономірно поступається оперативній «мобільній» передачі новин: це зручно і, крім того, дозволяє розсилати мультимедіа-рекламу. До епохи інтернету газетні статті дожили як данина традиції і наслідок відсутності кращих, зручніших форм подачі інформації. Досі ми за звичкою сприймали їх як фундаментальні підвалини журналістики, проте виявляється, що це не так. Нова, зручніша альтернатива призвела до того, що потреба в довгих аналітичних статтях у «мобільної» частини аудиторії просто відпала.

Відтепер новини та аналітика підуть кожне своїм шляхом – і це буде шлях витворення нової успішної бізнес-моделі журналістської діяльності. Я сподіваюся, це буде щасливе розлучення.

Автор – Джонатан Ґлік, Business Insider