Про зміни у Esquire. Фактично з самого початку існування Esquire кожен номер вигадувався заново. Навіть якщо у нас були постійні рубрики – кожна з них вигадувалася окремо для кожного нового номеру. Поступово ми почали відходити від великої кількості обов’язкових рубрик, і тепер у нас скоріше плаваючі або епізодичні рубрики, які можуть декілька номерів проіснувати, а потім щезнути.

Про тексти. Ми як вигадували нове, так і будемо вигадувати. Однак цим все не обмежиться, я сподіваюсь. Мені б дуже хотілося, щоб у журналі в принципі було більше текстів. І невеликого формату, і крупної форми. Останнього, великих репортажних розслідувальницьких історій, у Росії доволі мало – на відміну від якої-небудь Америки, де всі твердять про смерть паперової преси. Не дивлячись на всі ці розмови, таких текстів там з’являється дуже багато – і журналів, які цим займються, величезна кількість.

Про візуалізацію. У загальному, я сподіваюся, що кількість текстів у журналі збільшиться, однак при цьому в жодному разі  не втрачаючи у візуальній складовій, дизайні. Просто текстів стане більше, і вони стануть більш різними.

Про Бахтіна, «Коммерсантъ» і заголовки.  З Бахтіним було працювати дуже здорово, звісно. Я прийшов у Esquire після п’яти років у «Коммерсанте», де мене навчили, як працювати з текстом – і кращих вчителів, як мені здається, немає.

Однак у тому, що стосується улаштування та видання щомісячного журналу, Бахтін навчив мене дуже багатьом речам, а головне – навчив вільним принципам того, що взагалі можна робити з інформацією і як її подавати. Це абсолютно не стосується навіть інфографіки, це стосується якихось прийомів організації текстів.

А ось у тому, що стосується заголовків, ми з Бахтіним розходилися у думках дуже часто, тому що у нього скоріше «афішна» школа журнальних заголовків, а у мене «комерсантівська». І він мене не перевчив.