Інтернет може давати можливості як для розвитку, так і для стагнації та деградації. 

Зосереджуся на декількох негативних тенденціях, які активно проявляються в українських цифрових медіа.

Гонитва за рейтингами перетворює інтернет-журналістику на кітч, на розвагу

У першу чергу це дуже чітко прослідковується у заголовках, які відбирають редактори на сайтах, навіть коли йдеться про серйозні речі.

Зовсім свіжий приклад: заголовок на сайті «Сегодня» - «Парафирование договора об Ассоциации с ЕС срывает немецкий гей».  Мова у статті йде про труднощі парафування Договору про Асоціацію та про критичне налаштування окремих європейських політиків, зокрема згадується міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле. Хоча сексуальна орієнтація німецького міністра (я вже мовчу про етичний аспект) не має жодного стосунку до парафування угоди, тим не менше редактор використав у заголовку конструкцію «німецький гей», аби привернути увагу читачів, а також потрапити на перші позиції пошуковиків.

Копіпаст та рерайт замість журналістики

За даними звіту Яндекса, який був зроблений весною цього року, 25% новин Рунету (сюди була включена й Україна) – це копіпаст.

Як це впливає на якість? Дуже негативно.

По-перше, більшість контенту – не є ексклюзивним.

По-друге, посади редакторів новин в Україні – досить низькооплачувані. На них працюють люди часто з недостатньою кваліфікацією, або ще студенти (особливо якщо йдеться про нічні новини). За таких умов вони не мають ні досвіду, ні достатньої кваліфікації, щоб бути висококласними «фільтрами» новин. 

Швидкість та кількість замість якості

Інформація поширюється сьогодні на великих швидкостях. Новини можуть з’являтися в режимі реального часу. Окрім того, цієї інформації надзвичайно багато – потоки інформації надходять в редакцію з багатьох різних джерел. Це міняє роль редактора новин. Він перестає бути ексклюзивним передавачем контенту, а стає «фільтром» для цієї інформації. Оскільки, як уже зазначалося вище, така робота низькооплачувана і на відповідних посадах працюють люди без достатнього досвіду, то дуже часто ми отримуємо в результаті такого «фільтрування» неякісний контент.

Порядок денний в медіа формують лише декілька інформагентств

За  даними того ж звіту Яндекса, найбільш цитованими в Рунеті є лише три інформагентства - РІА «Новости», Інтерфакс й ІТАР-ТАСС. В Україні до цього переліку варто додати ще УНІАН.

Тобто важливими стають для всього нету ті новини, які виділяють ці інформаційні агенції. Це часто не повністю відображає медіаповістку дня.

Окрім того для українського сегменту інтернету характерне у більшості випадків посилання на російські джерела, таким чином інформація до українського читача доходить в інтерпретованому вигляді. Особливо це помітно під час важливих політичних подій (наприклад, обговорення газових питань тощо), коли українські медіа, не задумуючись, ретранслюють російську точку зору на стратегічні для України рішення.

Соцмережі міняють сприйняття новин та звужують вибір для читача

Facebook стає сьогодні для багатьох джерелом останніх новин. Тобто, щоб дізнатися про останні новини, багато хто заходить не на стрічку УНІАН чи Інтерфакс, а на свою сторінку у ФБ, де вже система автоматично відфільтрувала повідомлення від ваших друзів. «Тепер не журналісти вирішують, які новини достойні публікації, а наші друзі» - пише у своїй книзі-дослідженні Якоб Штайншаден «Социальная сеть. Феномен Facebook».

По-перше, ви отримуєте ту інформацію, яку очікуєте, оскільки психологічно ви підбираєте тих друзів, які хоча б умовно є вашими однодумцями.

По-друге, на думку Штайншадена, у таких випадках часто відбувається підміна реальності. Бо насправді, коли вам 150 чоловік  повідомило одну і ту ж новину, здається, що це – реальність. Але, застерігає автор, 150 чоловік – це ще не реальність! Вийдіть на вулицю – і реальність буде іншою.

Якісна публіцистика саме в Україні перебуває у глибокій кризі

Ми перестали отримувати естетичне та інтелектуальне задоволення від читання медіа. В Україні частково цьому сприяв інтернет, який вимагає коротких форм та простих формулювань.

Тези доповіді, виголошеної під час І Україно-іспанського форуму журналістики.