Кому свобода в насолоду?

Кому свобода в насолоду?

00:00,
9 Грудня 2011
1522

Кому свобода в насолоду?

00:00,
9 Грудня 2011
1522
Кому свобода в насолоду?
Кому свобода в насолоду?
Перемога маркетингу над місією,  якість влади проти якості журналістики, впливи економічної кризи на медіа – ключові теми І україно-іспанського форуму журналістики.

Форум, організований посольством Іспанії в Україні спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська Академія» вийшов експресивним. Українське емоціо переважило іспанське раціо, як би дивно це не звучало.

«Ціль форуму – обмін знаннями про реальність наших країн» - зазначив, відкриваючи форум, Посол Іспанії в Україні Хосе Родрігес Мояно. Реальність виявилася контрастуючою: українських журналістів хвилювала політика, іспанських – економіка; українці говорили про згортання свободи слова, іспанці – про безробіття серед журналістів.

Здивуванням форуму виявився виступ Ганни Герман на відкритті. Її слова дещо контрастували з посадою радника Президента. «Українська журналістика нищилася протягом всієї історії незалежності, - говорила Ганна Миколаївна. -  Коли нищилися українські журналісти, імена, характери, особистості, здавалося, від цього має виграти кожна влада. Але від такого підходу, коли нищилися свої, а на їх місце приходили варяги, програвали всі». З цим важко не погодитися. Проте дивно чути безособове «нищилися» від представника влади, яка  й сьогодні вибудовує свої стосунки з журналістами далеко не зразковим чином.

Ганна Герман головним викликом назвала брак високого стандарту журналізму і закликала суспільство, владу та журналістів виробляти ці стандарти разом. У мене особисто нема відповіді на питання: як можна журналістам виробляти стандарти спільно  з владою,  до речі, як і з опозицією, які не мають реального уявлення про роль медіа в сучасному світі.  Це ж буде розмова «німого з глухим». Зрештою, чому буде? Вона уже триває багато років.

«Де брати сили, щоб це все витримати і залишитися собою?»

Перша сесія «Журналістика без журналістів: наслідки мало бюджетної культури» виявилася доволі емоційною, у першу чергу завдяки виступу головного редактора «Дзеркала тижня» Юлії Мостової. Вона говорила про ті речі, які є дуже болючими для нинішньої української журналістики, у першу чергу політичної. Не знаю, чи зрозуміли її пояснення студенти-журналісти, присутні у залі, які ще нещодавно дивувалися, наприклад, чому когось взагалі захоплює політична журналістика, яких «з-під палки» треба змушувати дивитися політичні ток-шоу, і для частини яких зразком успішності в журналістиці є Катя Осадча. «Що таке бути політичним журналістом в Україні? Працювати 24 години на добу, перевіряти і знаходити інформацію, - говорила Юлія Мостова. - Ти наражаєш на ризик себе і своїх близьких, ставлячи свій підпис під матеріалом. Ти дуже втрачаєш у грошах. А потім читаєш образливі коментарі читачів, які в інтернеті займаються «громадським анонізмом», від слова «анонім», і дізнаєшся, що ти продався тим чи іншим політичним силам».

«Де брати сили, щоб це все витримати і залишитися собою?» –питання , поставлене  Юлією Мостовою, знайоме багатьом журналістам, для яких ця професія – не просто заробітчанство. Кожен по-своєму відповідає на нього. Мостова каже, що «це просто любов до тієї країни, якої ще нема». Хтось обирає «залишитись собою» - і йде з професії взагалі.

Контрастом до виступу Юлії Мостової  були слова почесного президента Асоціації європейських журналістів Дієго Карседо. «В Іспанії ми насолоджуємося свободою слова» - заявив він. Іспанських журналістів сьогодні турбує інша проблема. «Економічна криза дуже вплинула, багато журналістів втратили свою роботу»,  -  говорить Дієго Карседо.  Він звертає увагу і на вплив великого капіталу, який виступає основним інвестором медіа, на роботу журналістів. Знайома й в Україні проблема, яка загострюється завдяки політичним інтересам цього великого капіталу. 

Ще одна проблема, на яку звертає увагу почесний президент Асоціації європейських журналістів, має транснаціональний характер. «Якщо раніше всі рішення щодо публікацій приймали редактори – тепер все контролюють менеджери. Усе робиться з маркетингової точки зору» - зазначає Дієго Карседо.

Якість і свобода

«Чи означає втрата якості втрату свободи? Чи, може навпаки – втрата свободи спричиняє втрату якості?» - це питання, поставлене журналістом Серхіо Кантоне (Euronews Ukraine) під час другої сесії форуму, залишилось без відповіді.

Але в інших тезах іспанський колега був більш прагматичним. «Проблема якості – це фундаментальна проблема. Адже якісна публіцистика пов’язана з моральністю. У нас є ті, хто взявся судити реальність з моральної точки зору, а не з історичної. І це спровокувало втрату якості» - вважає Кантоне. На його думку «моралізм має негативну конотацію», бо «занадто високий моралізм змушує забувати журналіста про своє завдання». 

Савік Шустер, який брав участь у цій сесії, точно обійшовся без моралізму та зайвих сентиментів.  Він одразу всіх попередив, що не ділить журналістику на якісну та неякісну. «Проблема не в якості, а у відповідальному підході до того, що ти робиш» - зазначив він.

Шустер прагматично перевів дискусію в іншу площину, мовляв, про свободу важливо говорити, але реалії інші. «В журналістиці нема робочих місць, оскільки вона нічого не заробляє. А раз не заробляє, то вона не може бути вільною. Як зробити так, щоб журналістика заробляла та залишилася якісною? Цю проблему ніхто зараз не вирішить» - сказав він. І додав, що журналісти «живуть у суспільстві», вони «нормальні люди» і  їм «потрібна нормальна зарплата».

Савік Шустер також не вважає, що потрібно говорити про якість журналістики, бо «головна проблема – це якість влади, а не якість журналіста».  «Що, ми в Україні можемо діяти так, як нам хочеться? Ні. Тому що така якість влади. Чи може журналіст покращувати якість влади? Питання. Чи може журналіст змінити суспільство? Так. Але ж головне не це, а те, хто рахує голоси» - говорить телеведучий. «Я не впевнений, що журналісти можуть змінити якість політичного світу» - резюмує він.

З Шустером де в чому можна й посперечатися. По-перше, не все і не завжди вимірюється грошима, є такий момент, про який говорила Мостова – це коли вам не соромно дивитися в очі за свою роботу людям, які вас оточують. По-друге, справді, головна проблема – це якість української влади, і я також не впевнена, що журналісти можуть за даних умов змінити  якість політичного світу; але це не означає, що можна нічого не робити, а лише чекати манни небесної. Якщо журналісти нічого не можуть змінити, як журналісти, то, може, вони можуть змінити щось, як громадяни, як це зараз пробують робити росіяни?

Безперечно, усі ми свідомі того, що сьогодні роль журналіста стрімко міняється. Але все-таки, правило про те, що журналістика повинна служити суспільству, а не політикам чи олігархам, за словами віце-президента Асоціації європейських журналістів Хав’єра Фернандеса Аррібаса, ніхто не відміняв.

Фото Юлії Солонько та Катерини Горностай / Могилянська школа журналістики

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: МШЖ
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду