Очевидної кандидатури на посаду головреда українського Esquire, на думку Тарасова, не було. «Хіба що головним редактором Esquire стала б людина, яка робила журнал GQ, однак GQ у нас в країні не видається», – відзначив він.

«З тієї ж причини, коли я набирав команду, я не міг банально перекупити людей, які працювали б у схожому журналі і робили це класно. Таких кадрів немає. Тому люди, які у результаті працюють в Esquire, теж можуть здатися комусь не найбільш очевидними. Хоча я впевнений, що з ними ми можемо зробити прекрасний журнал», – розповідає Тарасов.

«Можна було б прийти на цю посаду, зібрати команду своїх друзів і добре проводити час. Це не було б проблемою, і я думаю, що багато моїх друзів на мене ображаються через те, що я їм не запропонував місця у команді. Просто не було завдання добре проводити час, є завдання зробити классний журнал», – додає він.

 «Російський Esquire має той вигляд, який він зараз має, також не випадково, – пояснює Тарасов відмінності між версіями Esquire і концепцію української версії видання. – У Росії є достатня кількість чоловічих журналів з оголеними дівчатами і якимись очевидними темами, котрі повторюються з номеру в номер і з журналу в журнал.

У якийсь момент Філіп Бахтін вирішив зробити перпендикулярний проект, перпендикулярний всьому тому, що існувало на ринку. Саме тому у них немає напівоголених дівчат, у них немає текстів про гаджети.

Схожа ситуація склалася і на нашому ринку, і для нас теж немає смислу інтегруватися у цю тенденцію. Тому ідея така: ми можемо взяти якусь банальну тему і викласти її по-новому. Це звичайні теми – їжа, подорожі, технології, однак наповнення буде відмінним від того, що прийнято у цих рубриках писати».

Стосовно балансу власного і перекладного контенту Тарасов відзначає: «В принципі, у мене немає завдання притримуватися якогось точного співвідношення, є питання доцільності і якості. Наприклад, якщо в американському Esquire вийшов якийсь чудовий матеріал, який актульний для нас – з мого боку буде нерозумно його не взяти. Однак останні номери американського Esquire були надто «американськими». Скільки можна Джорджа Клуні на обкладинку ставити? А у британському на обкладинці Деніел Редкліфф, і в Україні мало кого цікавить, як він зростає і в якому фільмі знімається».

Зараз, за словами Тарасова, в українській версії Esquire близько 70% українського контенту.