Цифрові технології стрімко змінюють роботу ЗМІ по всьому світу. Але найбільше нових можливостей з’являється у журналістів, які висвітлюють міжнародні теми. Інтернет дає доступ до величезної кількості джерел із різних країн, соціальні мережі допомагають у пошуку конкретних людей та локальних новин, Skype полегшує комунікацію з героями матеріалів та експертами. Однак цифрові технології створюють не лише додаткові можливості, але й ставлять нові виклики та підвищують відповідальність журналістів перед глобальною аудиторією.

Ці питання обговорювалися під час круглого столу «Міжнародна журналістика в цифрову добу», який організувала «BBC-Україна».

Сара Гібсон, голова Європейського хабу Всесвітньої служби ВВС, зауважила цікаву суперечність: з одного боку, інтернет начебто полегшує пошук інформації, але з іншого – день у день новин стає все більше, щоб розібратися у причинах та наслідках світових подій, потрібно дуже багато часу. Тому при підготовці матеріалів міжнародні журналісти обов’язково мають надавати контекст та історію питання, яке вони висвітлюють; пояснювати, як глобальні події можуть впливати локально.

«Сьогодні вважається, що аудиторії більше потрібні яскраві заголовки в інтернеті, а не глибокий аналіз подій, який може суперечити стереотипам та усталеним поглядам читачів. Але завдання сучасного журналіста інше – давати широкий погляд на проблему, і якраз викривати упередження аудиторії», – вважає Сара Гібсон.

Сара Гібсон

Twitter чи традиційні джерела інформації?

Інша важлива річ, яку надають нові медіа, – це контент, створений аудиторією. Тут також є два боки медалі.

З одного боку, повідомлення на міжнародну тему буде вигідно вирізнятися, якщо в ньому є новини від безпосередніх свідків подій. Проте не завжди є можливості та ресурси направити власного кореспондента на місце події, де б він міг стати «очима» аудиторії. Тому залучення цитат або відео від героїв, знайдених у Twitter чи Facebook, збільшує довіру аудиторії до повідомлення, робить його цікавішим і яскравішим. Однак, як наголосила Сара Гібсон, такий контент потрібно подавати коректно, і журналіст має самостійно перевіряти всю отриману інформацію. Цей контент у жодному разі не може замінити власне журналістських матеріалів.

Проблема верифікації інформації з інтернету стоїть надзвичайно гостро, коли ЗМІ змушені послуговуватися вторинним контентом. Про це казав Ігор Слісаренко, журналіст-міжнародник: «Поєднання громадянської журналістики із традиційною дає багато прикладів маніпуляцій». Зокрема, одним із останніх прикладів є організація «Сирійська обсерваторія прав людини», яка постачала багатьом ЗМІ інформацію про загиблих у Сирії. Нещодавно виявилося, що насправді цю «обсерваторію» створила людина, яка проживає в Лондоні і є власником взуттєвого магазину – а її інформацію споживали всі світові медіа.

Тому залучати альтернативні джерела потрібно з обережністю, їх слід обов’язково перевіряти. Якщо казати про події в Сирії (які сьогодні особливо актуальні для медійної спільноти через убивства журналістів), то прикладом перевіреного джерела є твітер Енді Карвіна – американського журналіста, який вивчає та фільтрує повідомлення тисяч мікроблогів очевидців революцій у країнах близького Сходу. Карвін виступає посередником між першоджерелами та журналістами для багатьох ЗМІ, і сьогодні з його твітера можна дізнатися значно більше про ситуацію у Сирії, ніж із випуску новин.

Наскільки активно вітчизняні журналісти-міжнародники залучають нові технології?

Євген Федченко, директор Могилянської школи журналістики, вважає, що український медійний простір – це парадокс, який можна схарактеризувати словами: «нові медіа – старі можливості».

За останнє десятиліття український медіаринок загартувався, покращилося фінансування процесу збирання інформації, зросла кількість власних спецкореспондентів, з’явився супутниковий зв’язок, нарешті – доступ до соціальних мереж і блогів міжнародних журналістів, не пов’язаних із мейнстрімівськими журналістськими організаціями. За логікою речей, усе це мало би покращити якість міжнародних новин, але реалії інші. «Коли я починав працювати у міжнародній журналістиці, ми всього цього не мали, ми збирали газетні вирізки і складали їх у папки «Західна Європа», «Східна Європа»… Зараз із новими можливостями якість міжнародки мала б покращитися, проте я не бачу доданої вартості в новинах від використання нових медіа», – сказав Євген Федченко.

Євген Федченко

Не зникає вторинність форм подачі – бракує урізноманітнення, особливо на телебаченні, дуже рідко можна побачити цікавих героїв, яких би журналісти знайшли за допомогою Facebook чи Twitter. Усе це справляє враження, що медіа не встигають за аудиторією, яка вже знає про нові інструменти, тимчасом як журналісти штучно обмежують свої можливості.

Міжнародка – найбезпечніше місце для початківця

Така ситуація пов’язана в першу чергу з недостатньою увагою до міжнародних подій, маргінальним положенням міжнародної журналістики в редакціях вітчизняних ЗМІ. Сьогодні, на думку Федченка, Україна замкнулась у своєму власному дискурсі і через це новини багато втрачають. Відповідно, відсутня критична маса фахівців у сфері, міжнародниками стають випадково. «Якщо в редакцію приходить молодий спеціаліст, йому дають місце у міжнародці – там, мовляв, безпечно, ти нічим не будеш загрожувати, а коли наберешся досвіду, то повертайся до нас, ми тобі дозволимо написати про президента», – розповів Євген Федченко.

Міжнародні журналісти впадають у крайнощі: або транслюють офіційні заяви МЗС, або ж «рахують мертвих українців» – тобто лише повідомляють, скільки їх вижило або не вижило в іноземних катастрофах.

Це відбувається також через відсутність експертного середовища – журналістам бракує партнерів, що аналізують міжнародні події, наявні аналітичні центри займаються переважно внутрішньою політикою.

Окрім цього, немає організованої громади журналістів-міжнародників, які б могли професійно спілкуватися, обговорювати проблеми, ділитися методами збору та подачі інформації. Таке спілкування могло би покращити якість міжнародної журналістики.

Форма подачі міжнародних новин набуває все більшого значення. Як було сказано вище, необхідно надавати аудиторії контекст, аби вона розуміла, наприклад, як і чому арабські революції чи європейська фінансова криза можуть вплинути на українців.

Для таких пояснень можна знаходити нестандартні прийоми, і саме інтернет-журналістика з її можливостями стане в нагоді. Як зазначила головний редактор української служби BBC Ніна Кур’ята, на сайті www.bbc.ua приділяється значна увага міжнародним подіям, і головні новини намагаються подавати з історією, застосовують інтерактивність. Наприклад, новину ООН про те, що населення землі склало 7 мільярдів, супроводили опцією «Знайди свій номер». У повідомленнях на складні аналітичні теми чи катастрофи важливу роль відіграє візуалізація даних, інфографіка.
 

Ніна Кур'ята та Сара Гібсон

Фото «BBC-Україна»