Адвокат Anonymous написав статтю для The Guardian, у якій виступає за легалізацію DDoS-протестів. Пропонуємо вашій увазі її переклад.

У світі немає зброї, сильнішої за слово. Цифрова революція останнього десятиріччя подарувала людям нові способи самовираження, слово процвітає, зближуючи людей по всьому світу. Як юрист і людина, що сприяє просуванню індивідуальних свобод, я був зачарований становленням слова в мережі, услід за яким з’явилася абсолютно нова форма протесту – онлайн-протест.

Один із нових способів подати уряду петицію для задоволення ваших скарг – збір онлайн-підписів; але я все ж найбільш зацікавлений пропагуванням швидших та ефективніших способів протесту. Тому мені було дуже цікаво спостерігати, як у грудні 2010 року організація хакерів-активістів Anonymous висловила своє невдоволення діями PayPal, коли останні влаштували банківську блокаду WikiLeaks.

Близько 10 000 протестувальників по всьому світу скористалися методом, знаним як DDoS (distributed denial of service), що, по суті, є еквівалентом багаторазового натискання кнопки оновлення сторінки. Коли багато людей «оновлюють» сторінку достатню кількість разів, сайт переповнюється трафіком, робота сервера сповільнюється – сайт навіть може на якийсь час стати зовсім недоступним. Самому сайту чи комп’ютеру, на якому він розміщений, ніяких пошкоджень не завдається, і коли протест закінчується, сайт продовжує працювати як звичайно.

Це не «хакінг», це протест, і це є виявом свободи слова.

Звісно, користувачі сайту тимчасово потерпають від певних незручностей, але демократія часто буває неохайною та незручною. Більш того, голос твого співгромадянина повинен завжди бути вартий того, щоб зупинитися на хвилинку та послухати. Ознайомлення з новими чи відмінними поглядами збагачує всіх нас. Так було й у випадку з DDoS-протестом PayPal у 2010 році.

Було… доки уряд Сполучених Штатів не вирішив подати 42 ордери та висунути обвинувачення 14 протестувальникам. Зазвичай в обвинуваченнях дії учасників акцій протесту прирівнювалися до порушення громадського порядку, але цього разу було інакше. Чотирнадцяти звинуваченим у справі PayPal (деякі з них були ще підлітками на момент акції) зараз загрожує до 15 років у федеральній в’язниці – за використання власного права на свободу слова, за висловлювання незадоволення діями корпорації PayPal, за відстоювання того, що вони вважали правильним.

Замість просто сплатити штраф у $50, як це було б у випадку з традиційними злочинами, пов’язаними з протестами, як-от сидячий страйк, підсудні у справі PayPal всерйоз ризикують опинитися за ґратами. Щоб вирішити цю ситуацію, люди влаштували збір онлайн-підписів, вимагаючи в Білого дому розглядати DDoS як вияв свободи слова – і я цілком підтримую цю ідею. Пам’ятаючи про те, що протест має бути обґрунтований за часом, місцем і методом, я щиро вважаю, що в кіберпросторі, та й у всьому світі, для такого виду протесту місце є.

Для прикладу з PayPal є чудова аналогія, щоби краще зрозуміти, чому DDoS є виявом свободи слова. У 1960 році борці за громадянські права подалися до буфету в Вулворті, що був розташований на розділеному американському півдні, тому що вони хотіли дати людям зрозуміти, що в них є право купити обід – так само протестувальники виступили проти PayPal, бо хотіли пожертвувати гроші WikiLeaks. Мета правоборців у Вулворті була проста: «Якщо ви приготуєте мені їжу, я з’їм її, заплачу вам і тоді піду». Аля цей простий концепт було тоді на півдні порушено, тому протест був необхідним.

Звісно, наша ситуація далека від тієї боротьби проти глибокої, історично зумовленої несправедливості – але, тим не менш, аналогія доречна. Тисячі протестувальників сказали за допомогою DDoS: «Я хочу пожертвувати гроші WikiLeaks – і тоді я піду. Ви заробите грошей, я буду вдоволений – виграють усі».

Але, на жаль, у PayPal та її материнській компанії eBay не все так просто з поглядом на бізнес. Вони вдалися до цензури, яку організація Anonymous не згодна терпіти – особливо враховуючи те, з якими сумнівними організаціями вони співпрацювали раніше. PayPal приймали пожертвування для National Vanguard (націонал-соціалістична організація) та Americans for the Truth About Homosexuality (анти-ЛГБТ організація), але в той час відмовилися приймати їх для WikiLeaks.

Таким чином, тисячі невдоволених людей по всьому світу висловили своє обурення через DDoS-протест. Все, що зробили протестувальники – зайняли частину пропускного каналу сервера. В PayРal заявили, ніби проголошуючи свою перемогу, що їхній сайт навіть жодного разу не відключився під час цієї акції. DDoS у цьому випадку використовувався цілком як форма протесту – це було вираження свободи слова, і його слід захищати належним чином. Закон має бути змінено.

Закон «Про комп’ютерне шахрайство та зловживання» придушує нові способи висловлення думок у мережі. Наша нація постала принципах свободи слова, і такі нешкідливі форми протестів, навпаки, треба заохочувати. Якщо б засновники цієї великої країни побачили, як зловживають їхніми основними принципами, я думаю, вони були б шоковані та ображені.

Треба заохочувати найкращих та найрозумніших із нас шукати нові способи вираження думок, пряму дію протесту не варто придушувати. Початок цифрової епохи слід розглядати як можливість розширити наші знання та покращити комунікацію. Уряд має бути зацікавлений у просуванні різних точок зору, а не у придушуванні нових, нестандартних та ефективних способів їх вираження.

З часу справи з PayPal DDoS-протестів такого масштабу не було. Слово примусили стихнути.

Вільям О’Дуглас, один із суддів Верховного Суду США, сказав: «Обмеження свободи думки і слова — найнебезпечніша з диверсій. Це дуже не по-американськи. Нація може легко програти, якщо ми підемо цим шляхом».

Тому час почати розмову про визнання DDoS законним вираженням протесту, що заслуговує на захист першої поправки до Конституції.

Автор: Джей Ляйдерман (Jay Leiderman), юрист, адвокат, який представляв інтереси Anonymous

Джерело: The Guardian

Переклад: Арсеній Лагутов