Відзняті Османом Йорсалом (Osman Örsal) кадри із Джейдою Сенгур (Сeyda Sengur) швидко розповсюдилися у соціальних мережах, де Сенгур назвали «жінкою у червоному», а міжнародні ЗМІ назвали її «іконою» руху спротиву, відзначає CNN. «Вона – одна з так званих екстремістів, яких прем’єр-міністр Ердоган і його уряд таврують за демонстрації», – пише The Huffington Post.

Сам Осман Йорсал 31 травня, коли розпочинався конфлікт, він був біля французького консульства у Стамбулі, де отримав поранення від кинутої у нього каністри зі сльозонним газом. Йорсал і досі перебуває у лікарні Таксим, у якій йому наклали шви. Стан здоров’я журналіста поліпшується.

Джейда Сенгур входила до групи демонстрантів, котрі протестували у парку Gezi Park в центрі Стамбула. Поліцейські направили на неї струмінь слозогінного газу, після чого жінка почала задихатися і, напівсвідома, впала на лавку. Існує думка, зауважує The Huffington Post, що цей інцидент спонукав активістів масово виходити на вулиці на підтримку тоді ще не надто масштабної демонстрації. Сенгур, продовжує видання, надихнула не лише учасників акцій протесту, але й художників, котрі малюють її на картинах, стікерах і постерах. В Ізмірі, який став одним із головних осередків протесаного руху, встановлено білборд з її фотографією, біля якого фотографуються жителі і гості міста.

«Туркене у червоному, я хочу носити таке ж плаття у Каїрі, без остраху, без протестів, без сексуальних домагань», – йдеться в одному з адресованих Джейді Сенгур твітів.

В інтерв’ю CNN Сенгур, назвавши події у Туреччині «народним повстанням», заявила, що популярність її не хвилює, а спілкуючись із турецьким каналом TV 24 повідомила, що у зв’язку з популярністю почувається ніяково, і не бажає бути «іконою» руху. «У Gezi Park збиралося багато людей, і їх також труїли газом. Між ними і мною немає різниці», – пояснила вона.

Звертаючись до турецьких журналістів, Сунгур заявила: «Кожен громадянин, який захищає свої права, кожен робітник, який їх обстоює, кожен студент, який захищає права на освіту, був свідком поліцейського насильства, якого зазнала я».

Нині місце на стамбульській площі Таксим, де жінку труїли газом, стало осередком масштабного, сповненого життя «фестивалю демократії» під відкритим небом, пише Guardian. Молодь встановила тут намети, вночі кожен куточок заповнюють люди, на прапорах проголошено гасла екологічного, соціального характеру, а також тези на захист вживання алкогольних напоїв.

Архітектурний факультет, на якому працює Джейда Сунгур, оприлюднив підписану нею та її колегами петицію. Швидкі зміни архітектурної панорами Стамбула, стверджується у ній, загрожують «не тільки нашій професійній діяльності, а й навколишньому середовищу». «Мешканці Стамбула не схвалюють нав’язування рішень, в яких ігноруються принципи планування будівництва і архітектурного менеджменту. Для нас вони неприйнятні», –підкреслюється у петиції.

Акції протесту в парку Gezi Park на стамбульській площі Таксим розпочалися більше тижня тому – учасники мітингів виступали проти будівництва тут торгового центру. Згодом демонстрації переросли в антиурядові протести – відставки уряду вимагали, зокрема учасники мітингів у Анкарі. Поліція розганяла демонстрантів, використовуючи сльозогінний газ і водомети. Про те, що серед постраждалих опинилися їхні журналісти заявляли авторитетні світові ЗМІ, зокрема, інформагентство Reuters. Про атаки з боку поліції і демонстрантів на турецьких журналістів повідомляли представники Комітету захисту журналістів. Також повідомлялося про переслідування турецькою владою користувачів соціальних мереж.

Рокритикувала дії турецької поліції і представник Держдепартаменту США Джен Псакі (Jen Psaki). Представники хакерської групи Anonymous на знак солідарності з демонстрантами зламали сайти турецьких урядових установ і деяких місцевих ЗМІ.

Міністр внутрішніх справ Туреччини Муаммер Гулер (Muammer Guler) визнав, що хвиля демонстрацій прокотилася у 67 з 81 турецьких провінцій. За даними CNN, під час протестів постраждали більше трьох тисяч осіб, двоє з яких загинули.

На початку травня 2013 року на площі Таксим відбувалися демонстрації, учасники яких зібралися вшанувати пам’ять молодих революціонерів, страчених тут у 1972 році. Тоді міжнародні медіаорганізації також повідомляли про те, що внаслідок надмірного застосування сили поліцією постраждали журналісти.