Цього року громадській організації «Вікімедіа Україна» виповнюється десять років. Протягом цього часу вона опікується українським сегментом Вікіпедії. Водночас сама Вікіпедія регулюється виключно її користувачами та не має одного чи кількох прямих керівників. Станом на літо 2019 року в україномовній Вікіпедії налічується понад 920 тисяч сторінок і близько 4,5 тис. зареєстрованих користувачів, які виконали більше ста редагувань. Також є 45 адміністраторів, які мають ширші права — затверджують або відхиляють правки і в разі потреби видаляють сторінки.

«Ми не керуємо Вікіпедією, а тільки допомагаємо їй розвиватися», — каже Олександр Гаврик, патрульний української Вікіпедії та член правління ГО «Вікімедіа Україна». Крім волонтерства у «Вікімедіа», він також працює режисером монтажу на телеканалі M1.

Олександру принцип формування Вікіпедії своєю відкритістю нагадує систему роботи блокчейну. У Вікіпедії точно так само видно, хто й коли вніс зміни в будь-яку статтю, каже він. Як створення, так і кожне редагування сторінок, відображається на службових сторінках Вікіпедії. Втім, внести зміни у сторінку Вікіпедії може навіть незареєстрований користувач. Більше того — можна в реальному часі спостерігати за створенням нових сторінок.

«Вікімедіа Україна» регулярно проводить багато найрізноманітніших подій: від конкурсів із написання статей у Вікіпедії, конкурсів для фотографів до тренінгів і сприяння в поїздках авторів на українські та закордонні конференції, присвячені Вікіпедії.

В інтерв’ю «Детектору медіа» Олександр Гаврик детально розповів про «внутрішню кухню» української Вікіпедії.

— Олександре, як ти сам почав писати статті у Вікіпедії і як пройшов шлях до члена правління «Вікімедіа Україна»?

— Майже всі автори сторінок — волонтери. Роблять це за покликом серця, з альтруїстичних переконань. Розпочав я редагувати статті про рідну місцевість. Потім зрозумів, що у Вікіпедії існує дуже багато прогалин, які варто заповнити. Тоді розпочав заповнювати ці «білі плями».

Так, спершу деякі мої редагування скасовували. Навіть деякі сторінки видаляли. Я долучився до вікіпедійних спільнот у соцмережах. Радився там із більш досвідченими вікіпедистами. Хочеться особливо подякувати тим, хто допомагав у перших кроках. Особливо таким редакторам як Андрій Гриценко та Ольга Нестеренко.

Із часом я став активним редактором. Одного разу став найактивнішим за місяць, і мене помітили інші активісти. Потім мене запросили взяти участь у заході організації офлайн, запропонували вступити до організації.

— Але починав ти зі створення сторінок про рідну місцевість?

— Так. Часто автори створюють сторінки, аби більше розповісти про свій рідний край. Особливо добре, якщо це роблять місцеві редактори, які знають свою місцевість краще. Я виріс у місті Конотопі Сумської області, і вже створив 84 сторінки про Конотоп. Зокрема, немало з них присвячені конотопським вулицям, згадки про які іноді датуються XVIII сторіччям.

Коли збирав інформацію, то контактував зі співробітниками місцевого краєзнавчого музею, які видавали на цю тему свої праці. Найбільше завдячую книзі Олександра Євтушенка «Вулицями рідного міста». Створив, зокрема, сторінку про Конотопську фортецю, хоча даних про неї дуже мало. Шукав в інтернеті, посилався на місцеві видання, брав інформацію з книжок про фортеці Слобожанщини та Чернігово-Сіверщини. Шукав інформацію навіть із новинних сайтів. Але там інформації також було небагато. Саме в цьому часто полягає складність пошуку інформації для Вікіпедії. Це кропітка робота, багато в чому — журналістська.

Були створені сторінки і про почесних громадян міста, наприклад, таких, як Григорій Айзенштат. Він — відомий навіть за межами України місцевий журналіст і краєзнавець. На мою думку, почесні громадяни такого міста мають повне право отримати свою сторінку у Вікіпедії. Особливо для того, щоби пам’ятати досягнення людей, яких уже немає серед живих. Щодо живих людей критерії значущості Вікіпедії більш прискіпливі.

— До критеріїв значущості ми ще повернемося. У минулорічному інтерв’ю «Детектору медіа» один із засновників «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич розповів, як влаштована Вікіпедія і яка є ієрархія в її редакторів. Є незареєстровані користувачі. Далі йдуть зареєстровані, що мають більші права. Потім — зареєстровані, що зробили 50 редагувань за чотири дні. Далі — патрульні, які можуть перевіряти внесені правки. Потім — адміністратори. Ними, за словами пана Юрія, значно важче стати. Як усе це працює на практиці?

— У службовому просторі Вікіпедії є сторінка заявок на права адміністратора, так само є сторінка заявок на права патрульних. Вона також доступна для перегляду кожному. Права адміністратора надаються користувачам колегіальним рішенням. Щоби прийняти відповідне рішення, у режимі онлайн спільнота редакторів Вікіпедії обговорює це питання. Обговорення триває тиждень. Кожен зареєстрований більше двох тижнів користувач, який зробив 100 редагувань в основному просторі Вікіпедії, може віддати свій голос і взяти участь в обговоренні кандидата в адміністратори. Користувач обирається адміністратором, якщо набирає понад 70% голосів «за» з-поміж тих, хто проголосував «за» або «проти».

Загалом усі ті, хто зараз є адміністраторами, пройшли доволі довгий шлях — їх так само затверджували. Для цього треба розумітися на правилах Вікіпедії, мати щонайменше три місяці досвіду редагувань і зробити певну кількість редагувань як в основному, так і службовому просторі Вікіпедії. Зазвичай спершу ці люди були звичайними користувачами, потім — патрульними. Тобто тими, хто має право затверджувати редагування. Патрульні та адміністратори моніторять, перевіряють редагування або загалом певні сторінки. Не існує жорсткої системи, яка би регулювала, хто, коли і що саме має робити, адже вся ця робота виконується на волонтерських засадах. Хтось перевіряє стрічку редагувань, хтось моніторить певні порушення. Наприклад, порушення авторського права. Загалом ієрархія у Вікіпедії набагато ширша і може бути темою для окремої розмови.

— Що необхідно, щоби почати самому писати статті або редагувати Вікіпедію?

— Це дуже просто. Можна навіть не реєструватися, а просто зайти із планшета або телефона, натиснути «Редагувати сторінку» і відразу вносити правки. Створити сторінку в проектах «Вікімедіа» можна досить легко.

Є сторінки, де пишуть, як це робити. Береш і створюєш. По собі знаю: спершу складно, але врешті розумієш, що це дуже круто, і потім ти просто насолоджуєшся процесом. Проте якщо надумаєте внести щось неправомірне або дискредитуюче, то адміністратор зафіксує акт вандалізму і може заблокувати IP-адресу, з якої вносили ці правки. Тоді з цієї IP-адреси користувач не зможе редагувати жодну зі сторінок Вікіпедії.

— Коли таке може статися, наприклад?

— Приміром, під час пожежі у храмі Нотр-Дам де Парі на сторінці у Вікіпедії, присвяченій цьому собору, був зафіксований вандалізм. Люди писали неприйнятні речі на кшталт «горіла сосна, палала». Звісно, це напряму суперечить як нормам етики, так і чітко встановленим нормам Вікіпедії. У тому випадку адміністратор тимчасово заблокував сторінку собору для редагування незареєстрованими користувачами, а також тими, хто зареєструвався недавно. Були ще випадки. Наприклад, у статті «Ромео і Джульєтта» хлопець освідчився в коханні своїй дівчині.

Сила Вікіпедії в тому, що її може редагувати кожен. Кожен може ділитися своїми знаннями. Але в цьому і її слабкість — Вікіпедію може редагувати кожен, у тому числі й не зовсім адекватні люди з не зовсім дружніми намірами. Сплески вандалізму переважно не відзначаються довготривалістю. Їх виявляють, видаляють і намагаються запобігти їх повторній появі.

— Ти говориш про інформаційний вандалізм у такому ж ключі, як про вандалізм фізичних об’єктів.

— Звісно. Бо у випадку Вікіпедії це природно, адже інформацію ми збираємо як щось матеріальне і стежимо за нею як за чимось матеріальним. Для тих, хто створює сторінки, це як власний витвір. Ти створюєш щось, чого не було, доводиш його до певного ступеню досконалості та плекаєш його з батьківською турботою. Деякі автори намагаються довести сторінку до рівня «доброї» або «вибраної статті». Іноді це колективна робота.

— На яких сторінках найчастіше скоюють вандалізм?

— Доволі часто — відносно ще живих політичних і культурних діячів. Реалізовують на цих сторінках своє особисте ставлення до них, що теж категорично неприйнятно. Або роблять це задля якоїсь вигоди.

Приклади вандалізму у Вікіпедії (клікніть для збільшення):

— Я запам’ятала такий приклад: 21 травня, як тільки стало відомо, що президент України призначив нового начальника Генштабу Руслана Хомчака, протягом двох годин після його призначення на сторінку Хомчака у Вікіпедії було зроблено близько 30 правок. Коли клікнути на кожну з них, то помітно, що адміністратори перевірили більшу їх частину і немало правок кваліфікували як вандалізм. Наприклад, тому що частина змін ображала або дискредитувала цю особу.

— Таке відбувається частенько. Або це прояв особистих емоцій, які людина не може реалізувати в реальному житті. Або має на меті дискредитувати політика. Для цього або додають інформацію, або розставляють у вже наявних фактах інші акценти. У Вікіпедії люди, які ховаються за уявними ніками, іноді почуваються безвідповідально й думають, що можуть впливати на інших інформаційно. Так само, як і в соцмережах. Проте такі спроби адміністратори за можливості припиняють.

«Вікімедіа Україна» як громадська організація насамперед намагається навчити людей писати у Вікіпедію правильно, щоби користувачі не порушували правила та настанови енциклопедії. Працюємо над гайдами, проводимо тренінги, конкурси, пробуємо здійснювати медійну діяльність. Все для того, щоб якомога більше цікавих мислячих людей читали й редагували Вікіпедію. І, що важливо, для того, щоб робили це згідно з правилами й умовами використання.

Один із головних принципів Вікіпедії — «Передбачай добрі наміри». Людина може порушити правила випадково або через незнання. Спільнота враховує це і не поспішає застосовувати «штрафні санкції» проти зареєстрованих користувачів.

— А як щодо дублів сторінок? Наприклад, хтось забув чи не захотів перевірити, чи є у Вікіпедії певна сторінка, й сам почав створювати таку саму?

— Якщо хтось створив сторінку, а така вже є, то, скоріш за все, її видалить адміністратор. Але якщо ви внесли якусь унікальну інформацію на створеній вами сторінці, то її візьмуть із вашої й додадуть у вже існуючу. Це так зване об’єднання статей.

— Як часто сторінки з Вікіпедії видаляють?

— Насправді не так часто, як може здатися. Без обговорення спільноти видалити сторінку складно. Зазвичай сторінку «номінують на вилучення» і тиждень-два обговорюють, чи її видалити, чи попросити автора надати більше інформації по темі статті. За цей час автор або всі охочі можуть її покращити або додати до неї факти, які переконають спільноту в її значущості. Та це не класичне голосування на зразок «прийнято — не прийнято», а скоріше дискусія аргументів. Якщо аргументів на користь видалення сторінки більше, то вирішують видалити. Або навпаки — вирішують не видаляти. Є ще третій варіант. Сторінку можуть зберегти, але зобов’язати автора доповнити її інформацією.

— Зараз багато хто користується одразу кількома мовними версіями однієї сторінки, щоб дізнатися про щось більше та з різних сторін.

— Звісно. Насправді у Вікіпедії є дуже багато інформації, і вона лежить на поверхні, але її часто користувачі не помічають. А там може бути інформація, що часом несподівана або навіть неймовірна для багатьох. Щоправда, часто її доводиться трохи довше пошукати, переходити по сторінках. Безперечно, шанси знайти щось унікальне збільшуються, якщо людина знає більше ніж одну мову й читає ту саму сторінку в інших мовних розділах. Сторінки різних мовних розділів пов’язані «Вікіданими». Це спеціальний «сестринський» проект «Вікімедіа», який зберігає основну коротеньку спільну інформацію про дану сторінку для різних мовних розділів і пов’язує їх.

— За таким принципом статті можна й перекладати, якщо в українській версії бракує інформації, а в інших мовних версіях вона є.

— Саме так часто й роблять автори. Останнім часом люблю цим займатися — перекладати українською з англійської або польської. Існує навіть спеціальний інструмент «Переклади», який полегшує перекладацьку роботу, наприклад, коли треба зберегти посилання на джерела.

Так доволі легко доповнювати в українській версії ту інформацію, якої бракує. З останнього, що я перекладав, — інформацію про міжнародну спортивну телекомпанію Setanta Sports, що базується в ірландському Дубліні. Прочитав у «Детекторі медіа», що цей телеканал «заходить» в Україну, зацікавився цим і вирішив створити про нього сторінку, переклавши інформацію про телеканал українською. Коли на ринок заходить нова цікава й велика компанія, якої раніше в країні не було, це також відповідає критеріям значущості. Але головна вимога — достовірність інформації.

— Або, скажімо, коли українською мовою перекладають якусь відому книжку, про яку багато говорять. Наприклад, «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоглу і Джеймса Робінсона. Вона в Україні набула широкого розголосу.

— Так! І таких прикладів багато.

— З іншого боку, помітила нещодавно у фейсбуку рекламу сторінки WikiBusiness, яка ставила на рекламу пости з фото зі сторінок українських політиків і писала: «Редагуємо статті у Вікіпедії, недорого». Перейшла на їхню сторінку, де користувачі писали, що це шарлатани. Мовляв, беруть гроші за редагування статті і зникають.

— За інформацією деяких адміністраторів Вікіпедії, акаунти їхніх представників заблоковані в англомовній та російськомовній версіях Вікіпедії за неправомірні дії. Зараз на стадії обговорення — питання про їх можливе блокування в україномовній Вікіпедії.

«Вікімедіа Україна» ще не має офіційної позиції з цього приводу, але як редактор та патрульний української Вікіпедії закликаю: якщо вам нав’язують послуги у Вікіпедії та сестринських проектах, треба робити відповідні заявки до адміністраторів або звернутися до глобального фонду за е-мейлом legal@wikimedia.org.

Найкраще навчитися редагувати самим і отримувати поради від досвідчених користувачів та адміністраторів. Більшість із них допоможе порадою або посиланням на правило, якщо ви до них будете звертатись у відповідних спільнотах соцмереж чи на сторінках обговорень.

— Як загалом Вікіпедія ставиться до написання статей за гроші?

— Усередині спільноти це питання дискусійне. Особисто я не вважаю, що це погано, коли хтось хоче платити гроші за наповнення Вікіпедії відкритими знаннями або зробити пожертву на її розвиток. Усі ми знаємо, що на наповнення Вікіпедії витрачається багато часу, а ще більше — на пошук достовірних джерел. Якщо хтось хоче заплатити редактору за таку добру річ, як поширення знань — чому ні? Це не забороняється, але на створених сторінках або на сторінці користувача має бути вказано, хто заплатив за ці редагування і хто виконав роботу. На жаль, є непорядні групи осіб, які цим зловживають. Коли діяльність у проектах «Вікімедіа» здійснюється з метою неправомірної наживи і коли вона принципово суперечить правилам Вікіпедії, то справа доходить до блокування.

— Таких випадків в українській Вікіпедії багато?

— Не дуже. Зазвичай це роблять для піару дрібних політиків або «зірок» шоубізнесу, досягнення яких не відповідають певному рівню суспільної значущості. Вікіпедія не може бути наповнена чим завгодно. Для цього існують розроблені спільнотою Вікіпедії критерії значущості, про які я говорив раніше. Для людей минулого критерії м’якші, бо вони зазвичай не потребують комерційної розкрутки. Для ще живих — суворіші. Ці критерії задумані, насамперед, для протидії рекламі, «роздуванню» неприйнятного контенту і створенню сторінок про людей, які в житті практично нічим не відзначилися.

Для того, щоб відомий та авторитетний проект не перетворився на те, чим він не є. Те саме стосується й наповнення сторінки. Якщо описати критерії дуже загально, то в людини мають бути певні досягнення, щоби про неї була сторінка у Вікіпедії, або вона має обіймати якусь значну посаду. Для науковців критерії не дуже серйозні, але для публічних осіб, таких як політики, співаки, актори, вони є досить високими. Вікіпедія не блог, де можна писати незначну життєву інформацію, ставлення до чогось. Якщо, звісно, це не викликає суспільного резонансу або роздумів. Якщо створюють сторінку, щоби зробити відомим когось, то це знижує авторитет Вікіпедії. З високою вірогідністю таку сторінку або інформацію з часом видаляють.

— Як щодо сторінок брендів? Критерії до сторінок глобальних компаній на кшталт «Кока-Коли» ті самі, що й до менш відомих?

— Тут теж є свої особливості. Скажімо, такий бренд як «Кока-Кола», мабуть уже перейшов у явище, з яким знайоме багато поколінь. Але сторінки будь-яких брендів, якими значними вони б не були, мають бути написані об’єктивно, з поданням інформації у вигляді енциклопедичної статті, а не з художньо-літературним підходом, з епітетами «прекрасний» чи «поганий». У Вікіпедії має бути етика, подібна до журналістської. Етика енциклопедична, яка теж має свій стиль і формат.

— А якщо заявити про себе хоче якась маловідома компанія, яка особливо нічим не відзначилася? Її сторінку, скоріше за все, видалять?

— Скоріше за все, її поставлять на видалення. Спільнота обговорить це, і якщо дійде висновку про невідповідність сторінки критеріям значущості, то її видалять і заборонять створювати знову, якщо не буде додано значимої інформації.

Але й тут є особливості. Сторінки навіть про дрібні компанії або бренди можуть залишити у Вікіпедії, якщо вони фігурують у гучних справах. Наприклад, юридичні фірми, які фігурують у резонансному судовому процесі, що обговорюють навіть за межами країни. Але це має бути щось рівня «Вотергейтського скандалу». Або світові торговельні марки, якими користуються люди вже декілька поколінь. Великі фінансові корпорації, діяльність яких впливає на світову економіку. Наприклад компанія Lehman Brothers, банкрутство якої розглядається як відправна точка світової фінансової кризи кінця 2000-х років. Звісно, якщо навколо компанії є серйозний суспільний резонанс і це обговорюється в авторитетних ЗМІ, то це може бути причиною для створення сторінки про неї.

Якщо тема статті пройшла перевірку часом і якщо автор упевнений, що вона пройде цю перевірку в майбутньому, то така сторінка має бути створена. Певною мірою Вікіпедія — це відображення нашого суспільства сьогодні для майбутнього або суспільства минулого для сьогодення. Статті, які там є, існують для того, щоб залишити відкриті знання майбутнім поколінням і розповісти про минуле нам сьогодні. Щоб ми об’єктивно і з різних боків могли подивитися на те, що відбувалося чи відбувається у суспільстві.