На початку нового року ми часто складаємо список планів, у якому присутні й пункти саморозвитку. Це той традиційний список, у який усі свято вірять, але рідко здійснюють. Щоби змінити сумну статистику, ми пропонуємо огляд онлайн-ресурсів, які доводять, що інтернет може бути корисним :)

Розібратися в мистецтві. Хоч трошки

Для цього є веселий Arzamas, де найпопулярніші матеріали — про те, як організувати дуель, 14 інструкцій, щоби стати класиком літератури, і тест «Як замінити лампочку в туалеті». Словом, про культуру в усіх її проявах. Крім окремих матеріалів, на сайті є сорок повноцінних онлайн-курсів — від російського авангарду та міфів Південної Америки до соціології комуналки.

А на Coursera є курс від Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва МоМа. Це один із найавторитетніших культурно-освітніх центрів, який підготував цикл матеріалів про трансформації в мистецтві за останнє століття, сучасні тенденції, вплив культури на інші сфери суспільного життя. Програма об’єднує чотири цикли: «Місця та простори», «Мистецтво і особистість», «Трансформація рутини», «Мистецтво та суспільство». Традиційно для цієї онлайн-платформи курс можна пройти безкоштовно, а за додаткові гроші отримати сертифікат-підтвердження. Бонусом від МоМа є вільний онлайн-доступ до експозиції музею.

Для прихильників або тих, хто ніяк не зрозуміє, в чому прикол, є курс «Як оцінювати джаз» від професора Техаського університету. Ідеться про те, завдяки чому джаз сприймають як одну з найбільш оригінальних форм мистецтва, хто винен і коли це сталося. Доведеться багато слухати.

Із музичною наукою, до речі, на інтернет-просторах усе добре. Наприклад, на Coursera є курс, що пояснює цінність музики в цифровому столітті. Ідеться про роботу в студії, підготовку до живих концертів, тренди музичної індустрії.

А за дванадцять відео по 30 хвилин можна підтягнути свій музичний бекґраунд. Тобто послухати-повчити музику, простежити зміни в сучасній музиці завдяки технологіям, розібратися, з чого все починалося й до чого дійшло.

Якщо вас цікавить архітектура, то на українському Prometheus постійно доступний курс «Урбаністика: сучасне місто».

 Автори пояснюють, що розробили цей курс спеціально для того, щоби широка аудиторія дізналась, як функціонують міста, як бути активним мешканцем і зробити своє місто комфортним. Ще обіцяють розповісти про міську мобільність, публічний простір, міське управління та історію міст.

Нарешті прочитати заплановані книжки. Швидко

Навряд чи варто розраховувати на те, що цього року буде більше вільного часу. Ну чи просто часу. Бо можна скільки завгодно зарікатися працювати ночами, але роботи переважно лише додається. Або просто не з’являється таланту тайм-менеджменту. Та це не значить, що треба змиритися й відкласти всі розваги до кращих часів. Зокрема, книжки. Їх просто можна читати в кілька разів швидше. Для цього є онлайн-програма Spreeder. Вона працює таким чином, що користувач поступово збільшує свій темп читання, але продовжує розуміти написане. І за три зупинки до роботи можна встигнути прочитати цілий розділ.

Усе працює так: ви переносите текст, який хочете прочитати, в спеціальне вікно на сайті. Сервіс працює з кількома десятками програм, включно з Word, PDF, eBook, веб-сторінками. За хвилину формат уже адаптовано й можна вмикати свою книжку. Вмикати — бо цей трансформований текст за форматом більше нагадує відео. Слова з'являються одне за одним, пропускати речення чи абзаци не можна. Натомість є опція регулювання темпу.

Ще програма фіксує місце, де ви зупинилися, тому перечитувати не доведеться. Кожен користувач може подивитися на сайті власну таблицю успішності. Тобто графік, на якому зображено швидкість читання впродовж місяця — це мотивує.

Якщо ви загалом хочете поглибити свої знання в галузі літератури — для цього є безліч сайтів: навіть якщо ви ніколи не думали про кар’єру літературознавця, деякі з них можуть розширити ваші горизонти.

Скажімо, Єльський університет пропонує цикл лекцій про теорію літератури. Причому мовою, яка не вимагає словникового запасу доктора філологічних наук. Є ще курс про американську літературу ХХ століття, зокрема Джека Керуака, Джерома Селінджера, Ролана Барта, Тоні Моррісона, Джеймса Джойса.

Варто згадати й ресурс «ПостНаука» — тут кількадесят відеолекцій про окремих письменників. Скажімо, Достоєвського, Мандельштама, Мольєра, Ніцше, Толкіна, Сковороду, Шеллінга. Є і про окремі явища та періоди. Наприклад, про цензуру й російську літературу XIX століття, про підтекст, «Повість минулих літ», бібліотеку Івана Грозного.

На «Читомо» є довга добірка відеолекцій і тренінгів із літератури, які доступні онлайн у будь-яку годину дня й ночі.

Погуляти музеями світу. Хай дистанційно

Не те щоб я була песимісткою й пророкувала вам тільки інтернет-відпустку. Але якщо таки не вдасться вирватися в Париж чи Вашингтон, то принаймні є віртуальні екскурсії найкращими музеями світу.

По-перше, все ще живий Google Art Project. Якщо хтось пропустив, то це інтернет-платформа від Google, відкрита ще 2011 року. Все починалося з сімнадцяти віртуальних екскурсій світовими галереями, включно з музеєм Ван Гога в Нідерландах, центром сучасного мистецтва МоМа в Нью-Йорку, Старою національною галереєю в Берліні та Версальським палацом. Нині в Арт-проекті задіяно більш ніж півтисячі колекцій і до ста тисяч художніх експонатів.

Із 2011 року минуло трохи часу, Google не стояв на місці й у рамках Культурного інституту Google з’явився проект Чудеса світу, який дозволяє побувати біля Стоунхенджу чи навіть в Атомному куполі Хіросіми. І не просто побувати на віртуальній екскурсії, а й оглянути тривимірні моделі, фотогалерею та почитати історію кожного місця.

По-друге, прогресивні музеї вже давно зробили на своїх сайтах віртуальні екскурсії. Переважно, звісно, вільний доступ є лише до частини експозиції. Або до окремих залів. Наприклад, у Луврі можна побачити єгипетські реліквії, в Музеї Гуггенхайма в Нью-Йорку — роботи Пікассо та Франца Марка, у Британському музеї — африканський текстиль, а в Національному музеї Вашингтона — погуляти залом палеобіології (специфічне захоплення, але раптом). Ще можна напроситися на екскурсію до анімаційного робота на ім’я Audima, який поводить вас космічним центром НАСА.

Подорожувати. По-справжньому

Не онлайном єдиним. Було би добре організувати собі якусь подорож. Для цього інтернет теж може стати в нагоді.

По-перше, треба вибрати країну. В цьому допоможе сайт, де є база майже всіх країн світу — вони тут відфільтровані за критеріями клімату, безпеки, цін.

Відповідно, можна дистанційно оцінити, чи це справді те місце, куди хочеться. Ще є спеціальний додаток для планування поїздок. Називається Gogobot. Це щось на кшталт соціальної мережі для мандрівників, де можна почитати відгуки людей про місця, де хочете побувати, й залишити свої.

По-друге, Don’t forget your tooth brush. Це сайт, який проконтролює, щоб ви нічого не забули. Там уже є готові рекомендації. І можна скласти власний список речей.

Квитки можна вибрати на Skyscanner. Він порівнює ціни й маршрути та пропонує авіаквитки від різних перевізників. Тобто ви вільні самі вибирати, але не витрачаючи купи часу на різні сайти. А якщо в аеропортах вас накриває паніка, то можна скачати собі App in the Air. Цей додаток не має жодного сенсу за межами аеропорту, але знадобиться, якщо хочете дізнаватися все про свій рейс у режимі реального часу й мати карту аеропорту в телефоні.

Сайтів, звісно, ще ціле море. Huffington Post, наприклад, зібрав 101 найкращий ресурс для мандрівників. Остання версія, 2016 рік. Тож перед плануванням подорожі раджу заглянути в цей перелік.

Написати листа. У майбутнє

А щоб нічого не забути, можна написати собі листа. Для цього існують спеціальні сервіси, які надсилають мейли не миттєво, а в запланований час. Можна привітати себе з днем народження років за десять чи нагадати список справ на найближчі кілька місяців. Або повірити в нанотехнології й запланувати лист на 2208 рік. Деякі оптимісти так роблять.

Сайтів, які надають можливість передати привіт із минулого, не менше десятка. Наприклад, Futureme та WhenSend. Вони майже нічим не відрізняються, але останній, скажімо, дозволяє скасувати відправлення, якщо ви передумали. Для цього треба лише заповнити спеціальну форму — і лист не дійде до адресата. А Futureme має окрему сторінку з чужими листами. Там можна почитати, хто що хотів сказати собі в майбутньому. Якщо людина, звісно, була не проти оприлюднення цієї інформації.

Кожен лист перед відправленням можна маркувати як публічний. У такому разі доступ до листа матимуть усі користувачі сайту. І бачитимуть, коли його відправили й коли отримали. Але це тільки в тому разі, якщо ви це дозволили.

Словом, якщо вам є що сказати майбутньому, зробіть це.