Як повідомила CNN, втіленням його задуму став проект «Я – з Сіньцзяну» (I'm from Xinjiang). Його автор, 32-річний Курбанджан Самат, побував у 20 містах рідного краю, розташованого на Заході Китаю, і зняв понад 500 портретів своїх земляків, спілкуючись із ними.

Цей проект, за задумом автора, має сприяти подоланню розриву між народністю хань, що становить більшість населення країнами, та уйгурами, які переважно сповідують мусульманську віру. 

Відносини між двома етнічними групами є дуже напруженими.

Після того, як торік уйгурських екстремістів засудили за серію насильницьких нападів, чимало китайців  пов’язують Сіньцзяно-Уйгурський автономний район, провінцію Сіньцзян, з терористичними акціями, сказав Самат CNN.

Серед зображених на його портретних знімках – уйгурський адвокат із Шанхаю Нефісе Нехмат (Nefise Nehmat). Нині він навчається у магістратурі з порівняльного права в американському  університеті.

Один із героїв його знімків говорить про себе так: «Мене звуть Ахметжан Aбдурахман (Ahmetjan Abudurahman). Я – уйгур з провінції Сіньцзян, мені 36 років. 2000-го я приїхав навчатися у Пекін. Отримав там ступені бакалавра і магістра у нафтовому університеті. Навчався у Німеччині, де став доктором наук завдяки програмі, фінансованій урядом. Нині я – заступник директора проекту нафтової компанії Sinopec».

Інший персонаж із фотосерії – Дзян Дзікян (Чжицян Zhang Zhiqiang – представник народності хань, якого усиновила уйгурська родина. Він прийняв ісламську віру і займається бізнесменом з мобільними телефонами.

Герої Самата зображені у різних середовищах: офісах, мечетях, радіо-студіях, у себе вдома. Фоторепортер розвіює тим самим поширену думку, що мешканці Сіньцзяну зайняті тільки тим, що смажать шашлики.

Курбанджан Самат, який мешкає у Пекіні, захопився фотосправою у середній школі. Він  каже, що, як і інші уйгури, зіштовхувався з дискримінацією. Особливо після різанини, що відбулася на початку цього року, коли на залізничній станції у місті Куньмін було вбито 31 людину. Китайські медіа порівнювали цю атаку із вересневим терактом у США 2001 року.

«У ті дні, - згадує він, - я не міг навіть скористатися таксі. Адже у мене типове обличчя жителя провінції Сіньцзян».

100 найкращих знімків Курбанджана Самата вийдуть друком окремою книгою, повідомляє CNN.   

Самат не очікує, що її вихід істотно змінить становище. Однак сподівається, що це заохочуватиме китайців зрозуміти жителів Сіньцзяну, із якими вони зіштовхуються у своєму повсякденному житті.

У кінцевому підсумку, зізнається він, я здійснив проект не для уйгурів, не для Сіньцзяну, а для самого себе. «Якби я цього не зробив, ярлика, якого чіпляють жителям провінції Сіньцзян, чіпляли б і на мене. Я не хочу бути поміченим», - каже уйгурський фоторепортер.