Оголошення про закриття радіомовлення Всесвітньої служби Бі-бі-сі українською, російською, китайською та багатьма іншими мовами і переведення низки мовних секцій на роботу для аудиторії виключно в інтернеті майже збіглось із оприлюдненням статистичних даних про слухання радіо у Великій Британії. Статистична служба Radio Joint Audience Research з'ясувала, що зараз 90.5% мешканців Британії слухають радіо щотижня, - пише Богдан Цюпин у своєму блозі на сайті Української служби Бі-бі-сі.

- Аудиторія радіо в цій країні зберігає тенденції до зростання навіть у порівнянні з зареєстрованим у серпні 2010 року рекордним показником 46.8 млн. Радіо в Британії завжди мало багато шанувальників, але в останні роки цю популярність підтримують новітні технології, які дають йому нове дихання.

Майже чверть прослуховування радіо в цій країні зараз відбувається з цифрових каналів. Приймачі з DAB (Digital Audio Broadcasting) стають дешевшими і доступнішими.  Також вперше подолало трьохвідсотковий бар'єр слухання радіостанцій через Інтернет. Нові можливості слухати радіо надають і цифрові канали нового покоління телевізорів. З невеликими показниками, але зростає слухання радіо ще й з мобільних телефонів. А у віковій категорії 15-24 річних британців аж 30,.7% заявили, що слухали радіо саме з мобілки.

Чи можуть бути британські показники орієнтиром для прогнозування тенденцій радіо в Україні?

Так склалося, що 30 роки двадцятого сторіччя, які були «золотою добою» радіо в багатьох країнах, в Україні були добою Голодомору, коли радіо було одним з інструментів комуністичної державної машини. Радіоточка була дешевою і охоплювала майже усе населення, але вона також була і способом обмеження можливості слухати різні радіостанції.

Альтернатива - слухання іноземних станцій - була досить ризикованим хобі для тих, хто міг дозволити собі придбати часто «дефіцитного» короткохвильового приймача. При цьому батькам часто доводилося нагадувати дітям, щоб вони десь у школі чи у дворі не обмовилися, що вдома чують закордонні «голоси».

Фактично перестрибнувши золоті часи радіо, українці у дев'яностих роках опинилися у бурхливому морі комерційного багатоканального телебачення. Ні для кого в Україні не дивно, якщо у когось вдома немає радіоприймача. Натомість не мати телевізора - ознака серйозних або матеріальних проблем, дивацтва, або, рідкісно, свідомого вибору тих, хто намагається позбутися комерціалізованого та політизованого впливу «ящика».

Звичайно,  радіо в Україні за понад два десятиріччя спалахнуло феєрверком музичних мереж (за винятком одної національної мережі розмовного радіо «Ера ФМ»), але державне радіо, яке мало би виконувати суспільну функцію, опинилося на колінах.Смілива і певний час результативна спроба запустити проект «Громадське радіо» так і не змогла дати життєздатного плоду, бо не знайшла ні комерційної, ні державної підтримки.

Можна лише припускати, що нові технології таки можуть дати друге дихання радіо навіть в Україні.

Збільшення кількості власників авто в Україні підживлює комерційні ФМки. Уявити собі сучасний автомобіль без радіоприймача важко. Можливість слухати радіо дає кожен комп'ютер, а також багато мобільних телефонів. IРad торує шлях в Україні для планшетних комп'ютерів, в яких, окрім радіопотоків через інтернет, є ще й така новинка як подкасти (отримання аудіозаписів у вигляді МР3, на які користувач може підписатися в інтернеті).

Транзисторний радіоприймач, з якого стирчить телескопічна антена, і справді незабаром може стати застарілим пристроєм.  Наші нащадки можуть навіть не називати ті аудіопрограми радіо, проте воно буде і з нашим, і, ймовірно, з наступними поколіннями. Головною особливістю його має залишитися зручність, на яку вказав один зі слухачів Української служби Бі-бі-сі, який написав, що на відміну від телебачення чи інтернету «радіо завантажує лише вуха, залишаючи вільними очі і руки» для поєднання з іншими важливими справами у щоденному житті.