«Це може бути проривом в українській кризі» - так охарактеризувало підписання угоди про врегулювання політичної кризи лідерами опозиції та Віктором Януковичем німецьке видання Spіegel-online.

«Незважаючи на успіх переговорів, криза ще не вирішена остаточно. ЄС хоче супроводжувати подальший процес, щоб уникнути порушення угоди» - зазначає видання. І нагадує при цьому, що у важких зіткненнях між противниками уряду і силовиками в столиці України, принаймні 77 людей було вбито, за інформацією влади, з вівторка, а опозиція говорить про більш ніж 100 загиблих. Видання також подає детальну хроніку усіх останніх подій, яка оновлюється.

«Люди на Майдані хочуть більшого» - цей заголовок Die Welt, яка теж повідомляє про результати переговорів між владою та опозицією, загалом означує тональність самої публікації. У ній зазначається, що люди хочуть негайної відставки президента та притягнення його до відповідальності за кровопролиття.

Цей огляд іноземних медіа готувався протягом дня. Події в Україні розвиваються так стрімко, що деякі матеріали іноземних ЗМІ в контексті останніх подій можуть виглядати неактуальними. Але вони уже стають частиною історії і відображають, як світ змінював своє бачення України. Це також важливо зафіксувати для тієї ж історії.

Світові медіа переходять після репортажів про кровопролиття в Києві (дивіться огляд іноземних ЗМІ «"Кривавий диктатор вбиває свій народ" - Die Presse») від звичайного інформування до аналізу подій в Україні та їх геополітичних наслідків.

Одна із найкритичніших публікацій щодо Віктора Януковича виходить у газеті  Die Welt. «Люди, які в Києві виходять на вулиці і вмирають, роблять це заради цінностей Європи. Якщо Європа просто спостерігатиме за смертями, це буде зрадою самої себе. Янукович своє вже відспівав, він має постати перед судом» - пише шеф-коментатор Die Welt Торстен Крауель.

«Кровопролиття в Києві є найгіршим виявом насилля в Європі з часів Балканської війни 20 століття. Випустити снайперів проти беззбройних людей - востаннє таке бачили в Сараєво у 1994 році. Але ж уряд в Києві демократично обраний, на відміну від комуністів у той час. Тому його поведінка ще більше заслуговує презирства. Менталітет вбивці в президентському палаці і демократія ніколи не можуть поєднуватися і не будуть поєднуватися. - пише Крауель. - ... Через інстинкт вбивці український президент не дозрів для відпочинку, але дозрів для Міжнародного кримінального суду в Гаазі, і швидко». Але припускаю, що журналіст буде розчарований результатами нинішніх переговорів між опозицією та Януковичем.  Бо замість суду він залишатиметься президентом ще майже до кінця року.

Журналіст Die Welt порівнює те, що трапилося у Києві, із вбивствами на площі Тяньаньмень у Китаї. він переконаний, що протести в Києві мають не менше значення для цілої Європи, ніж барикади у 1848 році.

Торстен Крауель пише, що допомога ЄС у цьому випадку має полягати не лише у введенні санкцій проти членів уряду Януковича, але й у дипломатичному, міжнародно-правовому тиску.

Інший журналіст Die Welt Борис Кальноки пише про те, що у Східній Європі побоюються колапсу України як держави і готуються до найгіршого. «Картини кровопролиття в Києві потрясли світ, але уряди сусідніх країн переслідують і інші жахливі візії» - йдеться у статті. Зокрема журналіст наголошує на тому, що вони побоюються економічного краху України, оскільки «економічний колапс матиме важкі наслідки далеко за межами України». Борис Кальноки також розповів, що країни Вишеградської групи - Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина - серйозно готуються до найгіршого. Лікарні цих країн дістали доручення готуватися приймати поранених у випадку розв'язання громадянської війни та готують табори для біженців [стаття вишла ще до початку переговорів за участі міжнародних посередників і до підписання угоди про врегулювання кризи].

«Конфліктом геополітичного масштабу» називає ситуацію в Україні інше впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. Цей конфлікт має потенціал стати найсерйознішим конфліктом між Сходом і Заходом після падіння Радянського Союзу. «Якщо хочете, це Грузія в геополітичному масштабі» - пише видавець FAZ Гюнтер Ноннемахер у своєму коментарі. Він також зауважує, що «всі застрягли в безвиході»: і сам Янукович, і ЄС, і США. Ноннемахер вважає, що ЄС не може вжити достатньо жорстких важелів щодо уряду Януковича, а застосування санкцій уже тепер є безглуздим. А США, на його думку, потребують сьогодні підтримки Росії у деяких інших питаннях, зокрема іранському, що також обмежує їх можливості.

Вже в котре події в Україні – на першій шпальті британської газети The Guardian. Видання подає докладний опис ситуації станом на вчора: пише про снайперів, кількість жертв, позицію Росії, ЄС та США, вимоги опозиції.

У статті йдеться також про події в регіонах України: блокування доріг та залізничних колій протестувальниками, щоб не допустити переміщення військових до Києва; спад загрози відділення Криму; розгром поліцейських штабів на заході країни та захоплення зброї,  а також знищення документів службами безпеки. Останній факт автор  Ян Трейнор порівнює із антикомуністичними революціями 1989 року в Румунії чи Німеччині. Він також пише, що військових втягнули у так звану «антитерористичну операцію»,  що керівник КМДА Володимир Макеєнко покинув Партію регіонів.

Початок бойових дій The Guardian описує так: «Бій спалахнув на світанку в четвер, коли радикальні вуличні бійці, які були серед протестувальників, атакували та прорвали лінії поліції, встановлені на Майдані незалежності у вівторок. Під час перестрілки було вбито щонайменше десятьох, включно з опозиційними бійцями. Бойовики тоді перемістилися вгору по площі на південь, де було видно як снайпери поліції беруть цілі, а центр міста перетворюється на зону бойових дій». Автор описує, як пересічні кияни приходять на допомогу, споруджують барикади.

«Те, що коїться зараз в Україні є кримінальним та антигуманним. Всі люди, вбиті тут, не мали зброї», – цитує Ольгу Богомолець The Guardian.

«Янукович не може бути пробачений. Ці хлопці вмирають за свободу», – коментує події священик Микола Гімайло.

Наприкінці автор пояснює, що залежний від російських грошей та газу Янукович змушений діяти жорстко, аби розраховувати на підтримку РФ. Таку вказівку дав йому прем’єр Росії Дмитро Медвєдєв.

На головній сторінці The Guardian також розміщений матеріал про події у Києві, що постійно оновлюється. Туди додають новини із сайтів провідних світових видань, а також із Twitter.

Сьогодні на сайті The New York Times опублікували статтю «Український лідер каже про орієнтовні домовленості з демонстрантами». В ній ідеться про оголошені сьогодні, але ще непідписані, домовленості [матеріал опубліковано до підписання угоди - MS], які опозиційні лідери, Янукович, європейські міністри закордонних справ та російський представник обговорювали всю ніч.

Автори наголошують, що будь-яка угода, в якій не йдеться про відставку Януковича не задовольнить протестувальників. І підтримавши її, політичні лідери протесту, розізлять майдан.

Видання пише, що скасування випуску єврооблігацій, яким мала скористатися Росія, «залишає відкритою перспективу відмови України від цієї угоди».

The New York Times пише, що результати домовленостей європейські дипломати сприймають з пересторогою.

Автори пишуть, що попри старання дипломатів «не здається, що напруження на вулицях ослабло». Нагадують також, що Янукович втратив щонайменше десять своїх союзників, у тому числі голову КМДА Володимира Макеєнка.

Повідомляється інформація про кількість загиблих, а також про застереження американського Держдепу про те, що громадянам США необхідно утриматися від поїздок в Україну.

Washington Post пише про 101 загиблих за останній тиждень протесту та вказує на відео, на якому видно, як снайпери відстрілюють мітингуючих. Видання наводить  слова Олега Мусія про те, що як мінімум 70 осіб були убиті у четвер та більше 500 поранені у сутичках – і ці цифри зростають.

Видання окремо повідомляє про  екстрене засідання у четвер та ухвалену постанову (у статті «Український парламент приніс Януковича у жертву. Це чудові новини»),  зазначаючи, що результати засідання підривають легітимність влади Януковича. «Якщо Янукович проігнорує парламент, він опиниться поза демократичним процесом та законом, - вважає автор Макс Фішер. - Зараз він у тупику – якщо він відмовиться приймати постанову, він повісить на себе ярлик антидемократа, що ще більше послабить його інституційно». Автор також акцентує увагу на розколі у провладній партії – 35 депутатів з правлячої партії підтримали постанову про припинення вогню.

«На Майдані не було тріумфу. Скоріше відчуття жаху через кровопролиття, - йдеться у іншій публікації. -   Лоббі готелів перетворені на госпіталі та морги. З обличчями у сажі,  сажею, виснажені протестуючі надають допомогу пораненим, прощаються із загиблими, невтомно видобувають нове каміння для барикад і не виказують  жодних ознак страху».

Варто окремо відзначити колонку у WP «Дискредитація та стереотипи про Україну. Переклад демагогії про непокірну країну».  Її автор – Енн Аппельбаум, американсько-польська журналістка, лауреат Пулітцерівської премії (за книжку про історію ГУЛАГу), колишній журналіст  The Economist. Для тих, хто ніколи не цікавився історією України, нинішні події виглядають дивно, пише авторка: незрозуміло, чому раптом в Україні після років стабільності раптом спалахнуло насилля. Щоб пояснити ситуацію в Україні, сьогодні багато хто вдається до історичних штампів:  «Часто ці штампи обслуговують інтереси тієї сторони, яка їх вживає. Іноді це просто погані спрощення». Далі Аппельбаум наводить перелік висловів, які  треба сприймати зі скепсисом і пояснює, чому.   Серед них «братська допомога» - вислів, який використовувала радянська влада при вторгненні у Прагу в 1968 році та Афганістан у 1979 році. Коли Росія заявляє, що вона готова надати «всю необхідну допомогу, про яку попросить братній українській народ», це слід розуміти як репліку у бік проросійських організацій в Україні, які будуть просити про інтервенцію, зазначає журналістка. Наступний термін «антитерористична операція» - це вислів путінської ери, який використовувався для виправдання російської інтервенції в Чечню у 1999 році - ось чому багато хто з жахом сприйняв заяву  Міноборони України про підготовку до антитерористичної операції на території країни.  

«Державний переворот» - це універсальний вислів, який використовувався з листопада українським та російським керівництвом, щоб описати протести в Україні. «Він може означати все що завгодно,  починаючи від "мирних протестів, які нам не подобаються", до "протестуючих, які використовують силу проти поліції", але головною мірою для виправдання антитерористичної операції».

«Нацисти чи фашисти» - ці терміни використовуються російськими та українськими посадовцями, щоб описати низку опозиційних лідерів та груп. Аппельбаум наголошує, що ультраправі сили в Україні є, але їх значно менше, ніж у Франції, Австрії чи Голландії, а їх учасники активізувались через агресію з боку міліції. «Ті, хто застосовують ці терміни, мають пам’ятати, що найсильніша антисемітська, гомофобська та ксенофобська риторика у цьому регіоні надходить не від українських ультраправих радикалів, а від російської преси, а відтак від російського режиму», - підкреслює журналістка.

«Етно-лінвгістичні відмінності  або Югославська ситуація» – ці  слова використовує  і Захід,  і Росія, щоб переконати – коріння конфлікту у етнічній ворожнечі. «Але це зовсім  не етнічний конфлікт. Це політичний конфлікт – і не зважаючи на нинішню туманність ситуації – його не так і складно зрозуміти».  Як пояснює Аппельбаум, він між тими українцями (і російськомовними, і українськомовними), які хочуть жити в «європейській» демократії  з правами людини та законом і тими  українцями, які підтримують антидемократичний, олігархічний капіталізм, що залежить від Росії. 

«Це не бій за те, якою мовою розмовляти і в яку церкву ходити. Це глибока, фундаментальна незгода з самим устроєм держави, її зовнішньою політикою, системою права, економікою, її майбутнім.   В українців зараз дуже багато на кону  – це треба враховувати, і ми як  зовнішні спостерігачі маємо хоча б уникати цих дурних стереотипів, обговорюючи їх долю».

The Economist вийшов з головною статтею «Україна в огні. Пекло Путіна». «Незважаючи на розмови про перемир’я між сторонами, жахіття, здається, не може стати ще гіршим», пише видання, -  «Пряма  відповідальність за насилля лежить на Януковичі, бандитському президенту України. Але кінцевий дирижер  в Кремлі – Путін». Видання знову згадує всю історію протистояння. Пише, що Янукович має зупинити своїх силовиків, а протестуючі мають теж чимось поступитися - залишити майдан. Найкраща опція – це коаліційний уряд, а вибори в 2015 році без Януковича. «Але його буде важко посунути. Кремезний за статурою, він маневрує як ласиця; він скоріш за все спробує позбутися будь-яких зобов’язань (якщо надасть їх), як тільки відчує, що криза минула. У цьому випадку олігархи, які підтримували його владу і які мають що втрачати у цьому божевіллі, повинні  змусити його піти».

Видання пише, що навіть якщо Янукович піде, неясно, що буде далі, оскільки  політики дискредитували себе, включаючи Тимошенко: протестуючі не мають одного лідера, тому вирішити конфлікт дуже складно. Economist підкреслює, що величезну роль у протистоянні відіграє Путін – і якщо Янукович піде, він захоче привести до влади  іншого залежного лідера, який «поповнить колекцію поступливих підданих».

«Захід має залишатися єдиним, говорячи Путіну, що Україна та інші колишні радянські республіки, які він розглядає  як капризні частини своєї вотчини, насправді є суверенними державами», - пише видання.  Автор згадує, що вторгнення у Грузію у 2008 році почалось під час Олімпійських ігор у Пекіні – тоді Захід протестував проти цього, але без суттєвих дій. Зараз події у Києві розпочались у час Олімпіади в Сочі,  і тому Захід має сказати Путіну, що «створюючи цей хаос у серці Європи, він зайшов надто далеко».

Тімоті Снайдер (історик, професора Єльського університету, автор книжки «Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним»),  який регулярно пише статті про протести в Україні, написав публікацію із заголовком  «Фашизм, Росія та Україна». У ній який вже раз розповідається про суть Євромайдану (зокрема, про відмінності між «майданом» і «площею», перший з яких означає «агору» - грецькою) і цього разу намагається проаналізувати, чому російські медіа та влада активно називають протестуючих нацистами чи фашистами.  

«Як нам знову і знову повторює російська пропаганда та кремлівські друзі в Україні, майдан – це повернення до національного соціалізму у Європі. Російський міністр закордонних справ у Мюнхені розповідає, що майдан підтримує тих, хто салютує Гітлеру». Автор пише, що, однак, скоріше влада України, аніж її опоненти,  звертаються до антисемітської лексики: вона каже своїй міліції, що опозицією керують євреї: «Іншими словами, українська влада каже собі, що її опоненти – це євреї, а нам – що її опоненти це нацисти». У цих заявах, на думку автора, виявляється різниця між Європейським Союзом та Євразійським Союзом, останнього прагне Москва. Євросоюз - ворог Євразійському союзу не лише стратегічно, а й ідеологічно: Європа засвоїла уроки 20 століття – і для неї ідеї національного соціалізму та сталінізму є найнебезпечнішими. Євразійський союз, навпаки, є протилежним до ліберальної демократії. «Чому люди думають, що вони можуть називати когось фашистами? І чому хтось на Заході сприймає їх серйозно?» одна з причин у тому, що Росія виграла Другу світову війну, і тому, начебто,  їй можна довіряти у «виявленні фашистів». Але, пише Тімоті Снайдер, тут багато невірного, оскільки Друга світова війна на східному фронті була виграна завдяки тим країнам, які називались Радянською Україною та Радянською Білорусією – 5% території Росії було окуповано німцями, а Україна була окупована вся. «Окрім євреїв, які постраждали найбільше, головні жертви нацистів це не росіяни, а українці та білоруси. У Другій світоій війні билась не Російська армія, а радянська червона армія – склад якої переважно був із українців, тому так багато і загинуло».

Така пропагандистська кампанія, на думку автора, намагається спростити соціальне напруження у країні і звести його до боротьби за символи минулого. Снайдер зазначає, що українці борються проти концентрації майна та силовиків у руках Януковича і його оточення. «Протестуючі можуть бути прикладом відваги для американців – як правих, так і лівих.  Українці приносять великі жертви у сподіванні вступити в ЄС. Чи винесуть для себе з цього якийсь урок євроскептики у Лондоні? Це діалог, який зараз не зачіпають».

Огляд Підготували Діана Дуцик, Марина Дорош, Галина Будівська