Вже зайве згадувати, що тема України в польських ЗМІ останніми днями посідає ключове місце. У виданнях з’являються спеціальні додатки, телеканали ведуть телемарафони, журналісти готують репортажі з Києва і беруть інтерв’ю в українців, хто хоч трохи знайомий полякам та має авторитет в Україні.

Після драматичних змін журналісти взялися аналізувати, що тепер чекає Україну і яка в цьому роль Польщі. «Перед опозицією стоїть чотири виклика: втримати конституційний лад, відновити державні структури, протидіяти сепаратизму сходу і виконати постулати Майдану. Поки що дає собі раду зі всім, дотримуючись юридичних процедур», – написала 24 лютого Gazeta Wyborcza. Разом із тим, газета пояснює читачам, що Майдан стоятиме, доки не буде оголошено парламентські вибори, а відповідальних за злочин не покарають.

У Польщі теж розуміють, що Юлія Тимошенко більше не має значної підтримки серед українців. Водночас, експерти переконані, що Тимошенко боротиметься за владу та вже готується до виборів. Політолог Ґжеґож Костжева-Зорбас у радіо Tok.fm припустив, що Тимошенко поїде на лікування в Німеччину, аби заручитися міжнародною підтримкою, яка може справити враження на лідерів громадської думки в Україні. При цьому Рената Кім із Newsweek Polska висловлює сподівання, що українці пам’ятатимуть про те, що Тимошенко вже мала шанс: «Вона була прем’єр-міністром і це країні нічого не дало».

Ключовою темою залишається фінансова допомога Україні. Не викликає сумніву готовність її надати. Натомість дискусію ведуть про розмір, умови та джерела такої допомоги. Gazeta Wyborcza пише, що в Києві верховному представникові ЄС Кетрін Ештон повідомили про потребу в близько 35 мільярдів доларів допомоги протягом 2014–2015 років. «Ми їм симпатизуємо, підтримуємо їх, але… Цю цифру справді потрібно дуже детально перевірити. Міжнародні експерти днями займуться перевіркою», – прокоментував цю суму один із європейських чиновників. Поза сумнівом, центральною вимогою для такої фінансової допомоги стоять реформи, зазначені в Угоді про асоціацію. Втім, ЄС готовий надати термінову фінансову допомогу протягом найближчих тижнів, якщо цього потребуватиме економіка України. При цьому прем’єр Дональд Туск каже, що найважливішим є приготування Києва до отримання такої допомоги: «Не може бути так, що ми будемо збирати великі кошти для України, а в Україні далі будуть їх марнувати, наприклад, корумпований уряд чи олігархи».

Разом із тим, ЄС усе ще вирішує, стосовно кого запроваджувати санкції. Остаточний список прізвищ повинні підготувати після повернення Кетрін Ештон із України. В ЄС розуміють, що санкції проти Януковича вже не мають значного сенсу, оскільки його чекає покарання внаслідок кримінального провадження. «З іншого боку, санкції залишаються важливим політичним сигналом. Ми справді мусимо це тепер обдумати», – сказав один із європейських дипломатів у розмові з журналістом GW.

Головний редактор Newsweek Polska Томаш Ліс у колонці «Стримати російського ведмедя» гостро розкритикував ЄС та США у боротьбі з Росією за Україну. «Втрата України мала би для Європи і світу непомірно гірші наслідки, ніж банкрутство Греції». При цьому він каже, що ключовим у вирішенні кризи в Україні є стримування імперських амбіцій Володимира Путіна, який «не хоче незалежної України та зробить все, аби вона залишилася у сфері російських впливів». Натомість Захід останнім часом не робив нічого, аби стримати президента Росії, переконаний Ліс. «Півтора року тому на майдані я брав участь у святкуваннях перед початком фіналу Євро-2012. Сьогодні, заради жертв на майдані, прагнень України та інтересів Заходу, Захід мусить почати діяти серйозно. Якщо він цього не зробить, то в Києві відбудеться сумний фінал Євро-2014. Закінчиться перемогою Росії, оскільки суперник “злив” гру. Це був би сучасний відповідник Мюнхена. Акт відречення, ганебний та непростимий».

Gazeta Wyborcza у номері за 25 лютого передрукувала із Financial Times статтю Збіґнєва Бжезинського «Фінська модель для України», у якій американський політолог переконує, що для інтеграції України із Заходом важлива активна підтримка США у відносинах із Росією та позаблоковість України. Участь Києва у військових союзах Москва розцінюватиме як тиск на неї, а тому досвід Фінляндії є ідеальним для України, переконаний Бжезинський. MediaSapiens уже згадувала цю статтю в огляді англомовної преси, тут він закликає українських олігархів пожертвувати на користь держави по мільярду доларів, а сина Януковича – всі десять.

У міжнародному огляді Gazeta Wyborcza теж згадує, що у Венесуелі лякають українськими фашистами. «Тут не Україна! У нас крайні праві фашисти не пройдуть!» – кричала дружина президента Венесуели Сілія Флорес на провладному мітингу, який все ж виглядав жалісно на тлі демонстрацій опозиції. Під час масових протестів там уже загинуло 10 осіб.

Недовго тривав внутрішній консенсус у питанні України серед польських політиків. Якщо минулого тижня в парламенті лідер найбільшої опозиційної фракції «Право і справедливість» Ярослав Качинський висловив повну підтримку дій уряд Дональда Туска, то вже у понеділок, 24 лютого, він розкритикував Радослава Сікорського за його намагання переконати Майдан підписати угоду з Януковичем. Качинський переконаний, що керівник польського МЗС при цьому діяв в інтересах екс-президента України і використовував при цьому «важкі погрози». «Право і справедливість» заявили про намір вислати своїх представників в Україну, аби дослідити результати місії Сікорського. А журналістка опозиційного телеканалу Republika Ева Станкевич навіть підготувала відеозвернення із вибаченнями за дії Сікорського.

Побачивши перші кроки стабілізації ситуації в Україні, польські політики та медіа повернулися до звичних взаємних звинувачень. Журналіст Бартош Т. Вєлінський вважає, що таким чином «Право і справедливість» готується до виборів до Європарламенту, які мають відбутися одночасно із президентськими виборами в Україні – 25 травня: «Замість будувати в Польщі монолітний проукраїнський фронт, ми повернемося в часи метання болотом. У Росії вже потирають руки. ПіС, який під час найсерйознішої за останні роки кризи в регіоні підриває позиції керівника польської дипломатії, шкодить Польщі та Україні».

«Таким чином ми знову опинилися у польській пісочниці, де вже займаються не ділом, а взаємно обкладаються лопатками та сиплять пісок в очі», – погоджується в оцінці «Права і справедливості» Сильвестр Латковський із тижневика Wprost.

Публіцист Даніель Пассент у блозі для тижневика Polityka оцінює наслідки вирішення політичної кризи в Україні для Польщі. З одного боку, завдяки активній позиції прем’єра Дональда Туска та Радослава Сікорського зростає роль Польщі в ЄС та Україні. На думку автора, переговори з Януковичем 20–21 лютого за участі представників ЄС стали дипломатичним успіхом, оскільки це змусило Януковича на поступки, а ультиматум Майдану та втеча екс-президента вже були «динамікою революції». Натомість загрозою для Варшави автор називає ризик громадянської війни, поділ східного сусіда та зростання ролі націоналістів і прихильників «великої України».

Активне висвітлення подій у Києві повернуло полякам зацікавлення до українців, а разом із тим нового обговорення набуло питання польсько-українських відносин. Пьотр Найштуб у тижневику Newsweek Polska пише: «У Польщі працює кількасот тисяч українців та українок. Ми їх часто сприймаємо як людей другої категорії. По-хамськи і без належної вільним людям поваги. Ми можемо сьогодні допомогти Україні, яка бореться, повертаючи і навіть додаючи їм достойності у нас. Не через гостинність, а тому, що вони на це заслуговують і важко для цього працюють. Тепер вони теж стали нашими близнюками у боротьбі за нормальну демократію в своїй державі. Це ми 30–25 років тому. А тому не сприймаймо їх як дешеву робочу силу, якою можна знехтувати. Це їх болить так само, як нас боліло кількадесят років тому те, як нас в еміграції сприймав Захід. Нехай поляки не спричинятимуть їм болю».

До цієї ж теми звернувся тижневик Wprost, який опублікував дані дослідження про симпатії поляків до українців, що почала зростати після Помаранчевої революції. Тоді 29% польських громадян висловило таку симпатію. У 2014 році цей показник зріс до 34%, а 20 років тому він був на рівні 9%.