Якщо новина емоційна, вами намагаються зманіпулювати — Барбара МакКормак, Newseum

Американський Newseum насамперед відомий як музей новин. У ньому є й антена з верхівки Всесвітнього торгового центру, зруйнованого під час терористичного нападу, і шматок Берлінського муру, й дивовижні віртуальні колекції різноманітних видань. Але окрім просування ролі вільної преси Newseum займається ще й напрямом освіти, зокрема промотуючи медіаграмотність протягом 21 року. Тепер освітній проект NewseumED охоплює понад 10 мільйонів людей.

Барбара МакКормак приїхала в Україну на запрошення Програми імені Фулбрайта (Fulbright Ukraine), щоб долучитися до навчальної програми Revolutionize та прочитати відкриту лекцію про поширення фейків та медіаграмотність. До цього пані МакКормак працювала вчителькою в середній та старшій школах, читала лекції з медіаграмотності для студентів та дорослих у США.

«Ми стали лінькуватими, створили фільтри для інформації. На нас щодня виливається потік новин, із яким ми не можемо впоратися. Тож ми створили фільтри, які допомогли б нам розібратися з цією інформацією. Це справедливо, але водночас ми створили бульбашку з ідей, поглядів та новин, які ми підтримуємо та які нам подобаються. Тож частина провини лежить на нас», — розповіла Барбара МакКормак під час лекції, пояснюючи складну ситуацію, що склалася в інформпросторі. Вона також показала кілька схем, які допомагають оцінити інформацію та вирішити, як взаємодіяти з нею.

Наприклад, схема ESCAPE (Evidence, Source, Context, Audience, Purpose, Extention) пропонує послідовно проаналізувати новину:

- чи достовірні в ній факти, чи можна верифікувати імена, цифри, місця, документи, які в ній згадуються;

- хто зробив цю новину (хто автор, видавець, засновник організації, користувач у соцмережі, від якого надійшла інформація) та яку мету вони переслідують;

- який контекст у новини — останні події, культурні тренди, поточні політичні та фінансові умови;

- до кого апелює новина, хто її цільова аудиторія — тут варто звертати увагу на вибір ілюстрації, стиль подачі, мову, сам контент;

- навіщо була зроблена новина: яка місія видавця, який її опублікував, які тактики заробляння грошей він використовує;

- як інформація в ній презентується читачеві — стиль, граматика, тональність, вибір ілюстрацій, розташування на сторінці тощо.

При цьому реакція на фейк може бути різною: від ігнорування, адже в деяких випадках на фейки краще не звертати уваги, щоби не стимулювати їх поширення в мережі, до взаємодії з тим, хто його поширив або скарги на нього через інструменти, які надають медіаплатформи (такі є у Фейсбуку, Твіттері, Інстаграмі).

«Детектор медіа» детальніше розпитав Барбару МакКормак про те, якими будуть нові тренди в медіаграмотності, про законодавчі ініціативи з обмеження фейкових новин та баланс між свободою слова й боротьбою з дезінформацією.

 Пані МакКомак, розкажіть, будь ласка, детальніше про програму з медіаграмотності, яку розробив Newseum.

— Ми навчаємо медіаграмотності вже 21 рік і намагаємося усунути розрив між громадськістю та медіа, захистити свободу слова. Тож наша програма націлена на те, щоб допомогти споживачам інформації, дати їм більше інструментів для того, щоб аналізувати контент, знаходити надійні джерела, розпізнавати упередженість. Але справлятися з цим вони мають самостійно. Ми дуже підтримуємо ідею того, що споживачам треба дати для цього необхідні ресурси, але не спускати згори донизу якісь готові рішення. На жаль, таким готовим рішенням люди не завжди довіряють, вони не завжди доступні тощо. Тож навчання споживачів — це ключ до вирішення наших проблем із поширення дезінформації.

Навчальні матеріали та плани на NewseumED

 На кого спрямовані ваші навчальні програми?

— На всіх — від дітей до дорослих. Ми використовуємо однакові інструменти та продукти для всіх аудиторій, але з різними прикладами. Наприклад, для старшокласників ми будемо показувати інакші приклади, ніж для людей старшого віку. Стрічка новин у Фейсбуку в цих двох аудиторій буде зовсім різною. Тож ми будемо обирати для них те, що резонуватиме з їхніми інтересами. Але інструменти, якими ми вчимо, техніки, поради ми тестували на всіх вікових групах, і вони працюють із будь-яким медіа: радіо, телебаченням, новими медіа. Вони універсальні.

 Розкажіть більше про інструменти, які ви використовуєте для навчання.

— Ми розбираємо приклади з неправдивою інформацією, маніпуляціями, відпрацьовуємо техніки, як розпізнавати такі повідомлення та де шукати й перевіряти інформацію. Ми розбираємо багато практичних кейсів, коли люди безпосередньо вчаться використовувати те, чого ми їх навчаємо.

Але я думаю, що все починається з розуміння того, як працює пропаганда. Ми починаємо із запитання: «Як дезінформація змушує вас почуватися?». Перший крок — розпізнавати, коли інформація спрощена. Складні соціальні проблеми не можна підсумувати в одному інтернет-мемі. Наступна ознака — експлуатація емоцій, зокрема страху. Ми розбираємо й приклади із перебільшенням, нагнітанням. Коли дані або інформацію тлумачать у вигідному для творця меседжу контексті. Також ми дивимося на повідомлення, націлені на те, щоб роз’єднувати людей: вони намагаються подавати все так, ніби існуємо «ми» й «вони». Ти з нами або ти проти нас. Тож ми розбираємо всі ці техніки як базове навчання.

Можна почати з аналізу власної реакції на новину — чи вона емоційна? Якщо так, то радше за все вами намагаються зманіпулювати в цьому випадку. І після цього можна використати інші інструменти для того, щоби перевірити, чи це справді маніпуляція. Маркетинг та піар також можуть бути пропагандою. Експлуатація емоцій добре працює в соцмережах і водночас це принцип, за яким соцмережі працюють, збираючи лайки та поширення емоційного контенту. У вас немає часу оцінити критично, що ви бачили — все рухається дуже швидко.

 Останнім часом активізувалася дискусія щодо того, чи медіаграмотність ефективна. На вашу думку, це так?

— Абсолютно. Ми бачимо дослідження, які підтверджують, що медіаграмотність працює. Крім того, в нас немає вибору. Все, що ми робимо — це просвітництво споживачів інформації. Це основа. Тролі та інші порушники спокою знайдуть нові способи та нові технології для того, щоби поширювати неякісну інформацію. І в нас немає інших способів зупинити це. Найкращий захист — сильний споживач.

 Чи змінилася ситуація у США щодо споживання інформації користувачами після маніпуляцій у соцмережах напередодні президентських виборів 2016 року?

— Я не впевнена, що всі усвідомили, що ними можуть маніпулювати через соцмережі. Але це дуже негативно вплинуло на Фейсбук. Це хороша платформа, яка дає людям можливість спілкуватися з будь-яких куточків світу. Люди хочуть долучатися до цього процесу, але тут починається погана частина.

Мені подобається те, як Фейсбук виявляється корисним, але водночас я не думаю, що він має бути тим, хто вирішує, що є хорошим, а що є поганим. Це дуже особиста річ для кожного. І це складне питання: чи, з одного боку, ми захищаємо свободу вираження думок, чи робимо споживача відповідальнішим за поширення хорошої та поганої інформації? Ми є тими, хто робить контент вірусним. Ми впливаємо на «гучність» цієї інформації. Тож нам треба розуміти нашу роль у тому, які речі ми робимо важливими. Ми поширюємо погану інформацію. Вона не просто з’являється від тролів — користувачі її поширюють теж. Тож ми володіємо цієї силою.

 Як ви оцінюєте законодавчі ініціативи з обмеження фейкових новин, наприклад, як у Німеччині чи Франції?

— Мене турбують такі ініціативи лише через непередбачувані наслідки для свободи слова. Іноді свобода слова виявляється заручником цих спроб захистити споживачів, навмисно чи ні. Це може використовуватися як спосіб контролювати інформацію. Для мене це не ідеальне рішення. Якщо з’являться жорсткі штрафи для компаній, які не прибирають фейкові новини досить швидко, вони можуть дійти до того, що прибиратимуть дуже різну інформацію, аби уникнути цих штрафів. А для когось це міг бути єдиний спосіб поширити інформацію про події десь у світі. Тож це дуже небезпечна тенденція. Але це означає, що ми як споживачі маємо старатися краще. Ми теж відповідальні за це.

 Як далі розвиватиметься навчання медіаграмотності? Якими будуть нові тренди?

— Я думаю, ми більше використовуватимемо штучний інтелект та віртуальну реальність. Думаю, що гра перейде на новий рівень і ми викриватимемо глибші фейки. Технології та знання вдосконалюються, тож усе лише ускладнюватиметься. Але основою буде хороше й тверде критичне мислення. Треба ставитиза питання: «Хто створив цей контент?», «Навіщо?», «Чого ці люди намагаються досягнути?», «Чого тут бракує?». Ці основні засади завжди працюватимуть, незалежно від того, через який канал поширюється інформація, які техніки використовують тролі.

 Ви працювали вчителькою, тож поділіться, будь ласка, своїми прийомами та хитрощами, як зацікавити учнів у медіаграмотності.

— Треба використовувати те, що цікавить ваших учнів. Це й буде «точками входу». Я знаю, що ми любимо поговорити про політику, але це не обов’язково цікаво вашим учням. Тож треба говорити про те, що важливо для них. Використовуйте музику, поп-культуру. Це те, що відкриває двері. Зацікавте їх і потім вони використають навички, яких ви їх навчите, з іншими, важливішими темами. Але зараз вони більше зосереджені на якихось речах усередині себе. Й це реальність, ми всі проходили через це. Також на сайті Newseum є сотні безкоштовних відео та навчальних планів, які вчителі можуть використовувати й адаптувати.

comments powered by Disqus