Каліксто Мартінес (Calixto Ramón Martínez Arias) відбував покарання за те, що     порушив мовчання і розкрив смертельні випадки під час епідемії холери на сході країни 2012 року. Влада розцінила це  як дифамацію Рауля та Фіделя Кастро. За кубинським кримінальним кодексом йому  загрожувало 3-річне тюремне ув’язнення.

Журналіста арештували у міжнародному гаванському  аеропорту Хосе Марті, коли він розслідував нехлюйське ставлення  до  зберігання   вантажів медикаментів, надісланих Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Невдовзі кубинський уряд фактично визнав  правдивість оприлюднених журналістом фактів. Офіційно проти  Мартінеса так і не було висунуто звинувачення, однак з тюрми його не випускали.

Організація «Amnesty International» назвала Мартінеса в’язнем сумління і привернула увагу до того, що у гаванській тюрмі «Combinado del Este» його тримають в одиночній камері без світла та в антисанітарних умовах. Тюремна брама розчинилася перед незалежним журналістом після 204 днів за ґратами і двох голодовок протесту

Тільки-но вирвавшись на свободу, Мартінес  побував в  інформаційній агенції Hablemos Press, де працював до арешту у вересні  2012 року. Його вітали колеги-учасники голодовки солідарності, які вимагали  звільнення журналіста. Їхній приклад наслідували чимало репортерів за межами Гавани.

«Мій дух сильний, хоча моє тіло трохи ослабло від недоїдання під час двох голодувань, - сказав Мартінес новинному сайту «Café Fuerte». – Мене не  дивує, що вони звільнили мене. Я знав, що на них чинять сильний тиск». 

42-річний колишній політв’язень не залишив сумнівів щодо своїх майбутніх намірів. Він сказав,  що «докладе усіх сил до боротьби за свободу на Кубі, розповідатиме світу що тут відбувається».

«Victory» – цим коротким словом  висловив у твіті радість у зв’язку зі звільненням  Мартінеса директор «Hablemos Press» Роберто Х. Ґеррра (Roberto J. Guerra).  «Ми дякуємо усіх особам  організаціям,  яку підтримали кампанію з вимогою свободи для Каліксто», - додав він.

Те, що Калісто Рамон Мартінес Аріас  вийшов на свободу,    Репортери без кордонів (RSF) вважають заслугою кубинського громадянського суспільства та міжнародних організацій. «Його звільнення можна тальки вітати, - заявила медіа-організація,  -  Однак воно не повинно відволікати увагу від  переслідування незалежних журналістів і блоґерів, від долі інших в’язнів – таких, як     репортер Granma  Луїс Антоніо Торрес та  письменника Анхела  Сантєстебана-Пратса – автора  блоґу  «Сини, яких ніхто не любив».  

Заступник директора Комітету захисту журналістів (CPJ)  Роберт Магоні (Robert Mahoney) вимагає від кубинської влади покінчити з арештами та залякуванням незалежних журналістів». «У реформи на Кубі не можна повністю повірити  без існування  вільної преси», - наголосив він.

Виконавчий директор  Міжнародного інститут преси (IPI)  Елісон Бетел Макккензі   висловила  сподівання, що день звільнення Мартінеса «стане початком більш позитивних   відносин між кубинською владою та кількома незалежними медіа-островами». Вона заявила, що IPI  продовжуватиме розпочату кампанію за скасування   кримінального законодавства за дифамацію у карибському регіоні.