Учасники конференції обговорювали впровадження медіаосвіти у навчальний процес середньої та вищої освіти, питання аудіовізуальної медіаграмотності та розвиток кіноосвіти.  Під час різних секцій відбулось близько 60 презентацій – від вчителів шкіл, педагогів закладів післядипломної освіти та вишів.

У заході взяли участь освітяни з інших країн. Про систему  медіаосвіти у фінській школі розповідав Голова Фінської асоціації медіаосвіти Оллі Вестерінен. Агата Сотомська, представник Польського Інституту кіномистецтва, презентувала унікальний проект інституту «Шкільна фільмотека». У рамках проекту школам надається зібрання творів національного кінематографу, яке також  містить історію створення фільмів, рецензії кінокритиків і плани уроків по кіноосвіті.

На конференції виступила делегація вчителів  з Вірменії, які розповідали про інноваційні способи впровадження медіакультури, зокрема презентували комп’ютерну гру для школярів, яка має на меті виховання критичного мислення та ознайомлення з роботою ЗМІ.

Організатори конференції - Академія Української Преси, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України та Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України. Конференція відбулась за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Програми У–Медіа.

На конференції виступив директор Інституту журналістики Володимир Різун, який відзначив, що самі журналісти мають бути зацікавлені у високій медійній культурі аудиторії:  «Тоді б журналісти  розуміли, що аудиторія є розбірливою і знається на законах жанру, вона не все споживає, що пропонують медіа.  Журналісти, розуміючи це, думали б, як краще зробити свій продукт – це взаємний процес».

Медіаграмотність потрібна для того, щоб споживач міг уникати маніпуляцій у медіа та оцінити інформацію, зазначив Євген  Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»:  «Чому фонд підтримав цю ініціативу, бо найбільш важливе для нас у цьому процесі -   критичне мислення. Ми зараз живемо в суспільстві, де обираємо емоційно, а медіаграмотність привчає до того, що потрібно вимагати  аргументів».

«Потрібно робити зміни не лише в процесі журналістської роботи, а й підвищувати медіа-IQ аудиторії, стимулювати вимогу в аудиторії до якості», - зауважив Вейн Шарп, директор програми «У-Медіа» Інтерньюз-Нетворк. За його словами, якщо аудиторія буде вимагати вищої якості, то медіа будуть покращуватися.

Сергій Томіленко, перший секретар НСЖУ, зазначив, що було  б добре проводити медіаосвітні курси для чиновників: «Ми стикаємось з тим, що у чиновників дуже низький рівень медіакультури. Якщо журналіст подає іншу точку зору, протилежну до їхньої, вони називають його провокатором». За його словами, для журналістів медіакультура аудиторії важлива, оскільки якщо, наприклад, журналіст місяць працює над складним розслідуванням, то йому хочеться, аби читач міг оцінити цю працю, а не просто перегорнув довгу статтю. 

Нагадаємо, що з 2010 року діє «Концепція впровадження медіаосвіти в Україні».  Головна ідея концепції – сприяння становленню ефективної системи медіаосвіти в Україні, яка б забезпечила загальну підготовку дітей та молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною медіасистемою. Задля втілення у життя ідеї медіаосвіти Академія української преси спільно з партнерами реалізує низку проектів – наприклад, видано перший підручник на цю тему «Медіаосвіта та медіаграмотність»,  а також останніми роками проводяться Літні та зимові школи для вчителів і викладачів.