Зачиніть свої смартфони: як у світі розвивається тренд свідомої відмови від ґаджетів
Зачиніть свої смартфони: як у світі розвивається тренд свідомої відмови від ґаджетів
Як жартує дописувач The Atlantic Марсель О'Горман (Marcel O’Gorman), утримання від алкоголю винайшли британські протестанти, а утримання від ґаджетів — французькі католики. На підтвердження він наводить кілька останніх законодавчих ініціатив, прийнятих у цій країні.
Шафи, клітки й чохли на застібках для смартфонів
Нещодавно у Франції був представлений новий закон, який уже назвали «правом відключитися». Згідно з ним, компанії, в яких більше 50 працівників, мають обговорити і встановити межі, після яких працівники можуть не читати й не відповідати на робочі листи та дзвінки. Запропоновані варіанти коливаються від 10 до 12 годин без ґаджетів та робочої комунікації.
Ба більше, французьке міністерство освіти планує заборонити використання смартфонів в усіх державних школах. За приблизними оцінками, знадобиться близько трьох мільйонів шафок, щоб усі учні могли закривати в них свої ґаджети. А французькі міністри вже тепер мають відвідувати робочі зустрічі без ноутбуків.
Як звертає увагу автор, утримання від використання цифрових пристроїв — не нова тенденція. У 2015 році канадський винахідник Гарнет Гертз (Garnet Hertz) винайшов пристрій під назвою Phonesafe. У ньому смартфон замикається на певний встановлений проміжок часу.
Перший прототип Phonesafe, виготовлений 2015 року.
Гарнет Гертз задумав свій пристрій як провокаційний жарт, але дуже швидко він став прототипом для реального продукту. Тепер схожий пристрій можна придбати на Amazon. Їх часто використовують в офісах та школах.
У Сінгапурі ресторан швидкого харчування McDonald’s почав пропонувати відвідувачам замикати свої смартфони, щоб вони не заважали людям повноцінно проводити час із родинами.
«Телефон вимкнув — хороший настрій увімкнув». Шафка для смартфонів у сінгапурському McDonald’s.
Американський хард-рок-гурт Guns N'Roses на своїх концертах використовує спеціальні неопренові чохли, в які відвідувачі мають закривати свої смартфони. Їх же використовує під час виступів комік Дейв Шаппель (Dave Chappelle). На них кріпиться магнітна застібка, схожа на ті, які використовують у супермаркетах для запобігання крадіжкам. Після концерту застібку знімають і люди можуть дістати свої смартфони.
Yondr — спеціальний чохол, у який закриваються смартфони на час концертів.
Журналістка Wired Еліс Грегорі (Alice Gregory) описала свій досвід використання чохлів Yondr на виступах коміка Кріса Рока. За її словами, люди, які мали очікувати на шоу у вестибюлі й були позбавлені можливості використовувати свої смартфони, перетворилися на «зграю демонів, у яких почалася ломка».
Право на смартфон
На думку Еліс, у таких ситуаціях відбувається зіткнення інтересів: з одного боку, це наступ на свободу людей носити й використовувати смартфони, а з іншого — компанія, яка виготовляє та продає Yondr, позиціює їх як спосіб отримати свободу від своїх ґаджетів і «насправді бути тут».
Якщо відкинути історичний розвиток поняття «присутність», то його можна звести до дуже простого тлумачення. Присутність — це зосередження нашої уваги на поточному моменті, на тому, що відбувається. Наприклад, Кріс Рок хоче, щоб увага була зосереджена на ньому, на його шоу, яке відбувається наживо на сцені. Крім того, комік може додавати у виступ нові імпровізації чи жарти, які він не хотів би бачити хаотично поширеними в онлайні.
Марсель О'Горман, автор The Atlantic, також є професором англійської мови в Університеті Ватерлоо та засновником дослідницької ініціативи Critical Media Lab при університеті. Він провів кілька експериментів зі своїми студентами, змусивши їх закривати смартфони в чохли Yondr на час лекцій. За його словами, без спокуси зазирнути в Instagram чи Facebook студенти набагато краще здатні зосередитися на матеріалах із навчального курсу.
Та все ж це нав’язані обмеження. Викладачка Джелье Ренстрем (Joelle Renstrom) із Бостонського університету також вимагає від своїх студентів закривати смартфони на час лекцій. На початку навчального курсу 37 % її студентів вважали, що ця практика дратує, але до кінця курсу таких людей стало менше — 14 %. А це вже багатообіцяюча динаміка, на думку викладачки.
«Поки що заборона на ґаджети й фізичне обмеження їх використання є засобом контролю, але не свідомим вибором самих людей. Це тактика, яка була спущена згори вниз кимось сильнішим. Й очевидно, що вона зустрічатиме спротив», — пише Марсель О'Горман.
Наприклад, у Канаді 15-річний підліток Вінсент Дугай (Vincent Duguay) надіслав шкільній раді юридичного листа з протестом проти надто жорстких правил щодо використання смартфонів. Він звернув увагу на те, що адміністрація в якості покарання може на 24 години забирати смартфони учнів. На його думку, це порушує права учнів. Батько Вінсента, Бенуа Дугай, навів приклад сім’ї одного зі своїх друзів. Їхнього сина звільнили з роботи. Школа забрала його смартфон на добу й працедавець не зміг із ним зв’язатися. За словами пана Бенуа, він не планує ніяких подальших юридичних дій проти школи, але хоче подивитись, як шкільна рада вирішить це питання. Школа звернула увагу на те, що кожен навчальний заклад має право встановлювати свої правила, й пообіцяла надати відповідь безпосередньо авторові листа найближчим часом.
Коли вимикати смартфон стане нормою
На думку Марселя О'Гормана, люди намагаються пристосуватися до найбільш захопливих «протезів», які вони будь-коли винаходили. Й у нагоді тут буде розвиток здорових звичок та ритуалів використання ґаджетів. Наприклад, у США був започаткований «Національний день відключення» (National Day of Unplugging). У 2018 році він припадає на 9-10 березня. Цього дня люди, які підтримують ідею «цифрового детоксу», кладуть свої смартфони у спеціальні мішечки й не користуються ними 24 години.
Головна ідея «дня відключення» — спілкуватися з людьми наживо, приділяти більше часу та уваги тим, хто нас оточує, — сусідам, колегам, родині.
Однак спроби дійти до розумного та помірного використання цифрових пристроїв мають підтримуватися і з боку самих технокомпаній, які ці пристрої виготовляють та створюють різноманітні платформи на їх основі, наприклад, соцмережі. «Цифрова стриманість» має стати ознакою моральної стійкості людей, а не мистецькою провокацією чи наступом на особисті свободи.