Марина Кафтан пропрацювала на телебаченні сім років; Боб Скіннер — оператор і театральний режисер, свого часу був викладачем англійської на мовних курсах у Києві. Марина та Боб працювали разом на телеканалі Ukraine Today і після його закриття заснували спільний проект — студію телевізійної журналістики для підлітків. «Мене до цього підштовхнула моя пристрасть до телебачення і театру», — розповідає Боб. Марина каже, що завжди любила працювати з дітьми, і ще під час роботи журналісткою вела позашкільні освітні проекти для дітей.

У студії Teen Screen Марина Кафтан відповідає за редакторську частину роботи, а Боб Скіннер, за плечима якого майже 20 років роботи на телебаченні, — за технічну складову, драматургію та правильну вимову. Мета їхнього проекту — дати можливість підліткам спробувати себе в ролі журналіста або «розвіяти флер журналістської професії», бо школярі часто уявляють собі роботу журналіста як «красиве говоріння у мікрофон». Крім того, тренери дають учням можливість практикувати англійську, чого, за їхніми словами, українським школярам катастрофічно бракує. Марина та Боб розповідають, що їхній проект — унікальний, і не лише для України. Порівнюючи з британським досвідом, Скіннер каже, що хоча там пропонують подібні курси, підхід TeenScreen, коли одночасно із журналістикою вивчається іноземна мова, — особливий.

Одне з завдань — навчити підлітків медіаграмотності

Крім іноземної мови, тренери вплітають у навчальну програму медіаграмотність. За словами Марини, через медіа підлітки активно споживають відео, музику, ігри й мало — новини. Діти схильні довіряти інформації, яку отримали від близьких людей (батьків чи друзів), і критичніше оцінювати ту, що отримана із зовнішніх джерел, каже тренерка. Через брак загальної інформації про ситуацію у світі та країні новини часто здаються їм незрозумілими. Тому висновок про важливість того чи іншого повідомлення роблять зважаючи на те, як активно обговорюють тему. Щоправда, таке бачення поширене не лише серед дітей, визнає Марина.

Окремі тренінги експертка проводить і для дорослих, адже батьки мало знають про те, як саме діти взаємодіють із медіа. За її словами, після лекцій з інтернет-безпеки вони виходять «переляканими», бо дізнаються про відстежування геолокації в Instagram, ігри в соцмережах, комп’ютерні ігри, що поширюються на реальний світ тощо.

Група підлітків — маленька редакція

Практику в студії Марина Кафтан називає справжньою роботою. «Це в нас не гра, не гурток. Ми застосовуємо всі стандарти роботи в ньюзрумі, — пояснює вона. — Як конвергентні журналісти, наші учні шукають новину, перевіряють її правдивість, шукають теми для зйомок, пишуть тексти, начитують їх у кадрі, вчаться працювати з камерою та диктофоном, вчаться, як правильно брати інтерв’ю, дізнаються, що є новиною, що не є новиною. Тобто абсолютно всі аспекти сучасної журналістики вони практикують у нас на заняттях».

Десять слухачів курсу віком від 13 до 16 років є, по суті, невеликою редакцією. Впродовж тижня вони мають завдання стежити за новинами. Для цього тренерка пропонує розпочинати з агрегаторів на кшталт Google News та Ukr.net, щоб учні звикли орієнтуватися в порядку денному, а далі вже звертає увагу на конкретні медіа. Прийшовши на заняття, кожен має свій список тем, які він чи вона вважають важливими. Одного зі слухачів призначають випусковим редактором, який і має вирішити, що важливо, що неважливо і що увійде до програми. Далі учасники верстають випуск, потім кожен пише свою новину.

«Оскільки я твердо стою на тому, що ми працюємо як справжній ньюзрум, то ми багато говоримо про теорію — журналістські стандарти, критерії оцінювання новин, етику. Тому їхній підбір новин не відрізняється від, скажімо, вибору дорослого журналіста-початківця, — розповідає Марина Кафтан. — Хвороба в них спільна — нестача загальної ерудиції та досвіду тривалого моніторингу новин. Я виступаю в ролі внутрішнього гугла — розповідаю, чому це важливо, що сталося раніше, і ми обговорюємо, якими можуть бути наслідки». За її словами, діти обурюються, чому вчинкам політиків надають більшого значення, ніж екологічним проблемам чи розвитку науки. Тренерка погоджується, що це важливо, і до випуску потрапляє як слухання справи Януковича, так і успішне приводнення ракети Falcon.

«Непросто обговорювати катастрофи й теракти, — розповідає Марина. — Вони дуже сильно зачіпають, підлітки насправді вразливі й щиро співпереживають. Я для себе обрала тактику зміни фокусу: ми фіксуємо факт того, що теракт стався, і одразу переходимо до того, що хорошого та конструктивного сталося після цього: як люди допомагали один одному, круто працювали рятувальники, неймовірний порятунок малятка, підтримка світової спільноти тощо. Тільки потім ми починаємо розбиратися — хто, навіщо, наслідки і так далі. Водночас я щоразу показую загальну статистику кількості терактів / загиблих за останні півстоліття, щоби вони розуміли різницю між кількістю епізодів і масштабністю висвітлення».

У TeenScreen теми сюжетів та герої інтерв’ю — реальні, як, наприклад, це інтерв’ю з екскурсоводом Льолею Філімоновою. Учасники відвідують події, записують vox populi, підходять до людей по коментарі. Цільова аудиторія навчальних випусків — однолітки-іноземці. «Я їх фокусую на те, щоб розказали, що важливого відбулося за тиждень своїм одноліткам у Канаді, — розповідає засновниця студії. — Звичайно, виходить не те щоб феєрично, але вони тренуються і, думаю, восени вже будуть готові, щоби їх просувати як підліткові новини з України».

Щодо технічної складової, то хоч є можливість користуватися професійним світлом та іншим обладнанням, слухачів спрямовують на мобільну журналістику. «Ми намагаємося сфокусуватися на тому, що те, чого ми вчимо, вони зможуть застосувати будь-де вдома. Ми вчимо знімати на мобільні телефони і радимо встановлювати програми для монтажу прямо на смартфон», — розповідає Марина Кафтан.

Тренувати мовлення й пам’ять, не боятися сцени

Слухачі студії відвідують заняття двічі на тиждень: по четвергах і суботах. У четвер пишуть новини, в суботу — знімають відео. Кожен урок починається зі скоромовок, драми. «Ми спочатку дозволяли їм говорити як зручно, але зрозуміли, що з того діла не буде, — каже Марина. — Тому кожного Боб відводить убік, і вони відпрацьовують правильну вимову, інтонацію, діти вчаться не соромитися камери».

У програму занять тренери вплітають завдання на тренування пам’яті, мовлення, також вчать не боятися камери. «Я теж нервуюся перед тим, як вийти на сцену чи працювати у студії. Але навчився спрямовувати свої думки в іншому напрямку і не думати про це, аж поки не буду там. Це мій спосіб боротися зі страхом, — розповідає Боб Скіннер. — Багато підлітків, які навчаються в нашій школі, кажуть, що наші тренінги додали їм сміливості та впевненості в англійській мові. Працювати з вимовою — особливо ефективно, коли ти записуєш усе на камеру і переслуховуєш, а не коли просто сидиш за партою і повторюєш за вчителем».

«Спочатку все виглядає жахливо, ми читаємо з листка перед камерою. Поступово ми вже спокійно можемо говорити і навіть замінювати якісь слова», — розповідає слухачка курсів і донька Марини, восьмикласниця Дарина Кафтан. Вона мріє працювати в кіно — режисеркою, операторкою або сценаристкою, а курси, пояснює, дуже наближені до цього. «Підкачаюся тут — а далі подивимося, що буде», — каже Дарина.

Визначитися з професією, навчитися критично мислити

Одинадцятикласник Іван Симчич також відвідує курси Teen Screen. Його мама, фотографиня Марія Симчич-Навроцька каже, що головним аргументом для запису до студії Teen Screen була мова викладання. «Бути йому журналістом чи ні, я ще не знала, проте в тому, що англійську підтягне, була впевнена. І не помилилася. Всі діти за півроку дуже виросли, стали вільнішими, сміливішими у спілкуванні, подолали мовний бар’єр. Але це виявилося не головним. Teen Screen допоміг Івану визначитися з майбутнім напрямком освіти, відкрив “його” сфери (гуманітарні науки), показав те, в чому він сильніший», — розповідає Марія. І додає, що тепер Іван бачить своє майбутнє в журналістиці.

За словами Боба Скіннера, тренінги допомагають підліткам не приймати новини як належне, розкладати новину на частини. «Якщо вони почнуть це в такому сприйнятливому віці, то йтимуть далі по життю з критичним мисленням», — каже він.

Фото Марії Симчич