Як отримати інформацію від правоохоронних органів? Як правильно спілкуватися з міліціонером і як уникати конфліктів? На які норми закону посилатися? Що робити у випадку затримання чи обшуку? Відповіді на ці та інші запитання дав виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський на тренінгу, організованому Київською незалежною медіа-профспілкою. Повний текст і аудіозапис тренінгу - на сайті КНМП.

Цитуйте закон про інформацію

Найскладніша проблема законодавства з погляду захисту прав людини – це конкуренція юридичних норм в українських реаліях, вважає Володимир Яворський. Положення одного закону можуть суперечити положенням іншого або ж зовсім їх заперечувати. І це в той час, коли обидва документи офіційно діють. Українське законодавство є настільки незбалансованим, що будь-яку ситуацію можна трактувати абсолютно довільно, залежно від того, який для цього використовувати закон. Люди послуговуються тим, який вигідніший.

Наприклад, стаття 17 Закону про соціальний захист журналістів, яка прирівнює скоєний проти працівника ЗМІ злочин до злочину проти працівника правоохоронного органу, не діє взагалі. Виявляється, вона і не може діяти. Повна класифікація кримінальних злочинів і відповідних покарань міститься лише у Кримінальному кодексі. Застосування до людини відповідальності, передбаченої іншим документом, але не прописаної у КК, взагалі можна розцінювати як порушення прав людини. «Кримінальне право має бути передбачуваним. Адже перед тим, як мене покарають, я повинен знати, що скоєння цих дій карається кримінально. Якщо мене карають за те, чого передбачити не можна, такі дії є незаконними», – підкреслює пан Яворський.

Ще однією мильною бульбашкою українського законодавства, на думку правозахисника, є положення Кримінального кодексу про відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності. Адекватно сформулювати, що таким перешкоджанням є, а що – ні, вкрай складно. Натомість Українська Гельсінська спілка пропонувала чітко прописати правопорушення щодо журналістів, які найчастіше мають місце – відмова у допуску до приміщення, відмова у доступі до інформації, застосування сили тощо.

«Наскільки я знаю журналістів, для них досить чужі матерії – розбиратися в законодавстві. Якщо ви не зовсім вільно орієнтуєтеся в юридичних нормах, правоохоронці вас цими нормами загрузять. Тому слід пам’ятати найголовніше – Закон про інформацію. Цитуйте його всюди – і ви точно не прогадаєте. Саме це є базисом для професійних дій журналіста», – каже Володимир Яворський.

Тримайте з міліціонером дистанцію

Незбалансованість законодавства не дає нам шансу спрогнозувати, на чию користь – журналіста чи правоохоронця – вирішиться чергова конфліктна ситуація. Чиї аргументи виявляться вагомішими – визначає не юриспруденція, а психологія. То як же перемогти у психологічній війні?

Універсальна порада від Володимира Яворського така: «Не грубіть міліціонерові, не чіпайте його руками і не тікайте від нього ні за яких обставин. Тримайте дистанцію. Коротко кажучи, не провокуйте його, не давайте жодного приводу».

Якщо вам забороняють пройти до установи, здійснювати фото- чи відеозйомку у громадському місці, дотримуйтеся схеми:

1) пред’явіть своє журналістське посвідчення та запропонуйте правоохоронцям зробити те саме;

2) вимагайте, посилаючись знову ж таки на закон «Про інформацію», надати вам письмову заборону, в якій буде чітко написано, хто заборонив, кому, куди пройти, на якій підставі й коли;

3) запитайте міліціонера, хто його безпосередній керівник і де того можна знайти, тобто хто конкретно наказав не пускати журналістів на територію.

Як знає з досвіду Володимир Яворський, часто така поведінка міліціонера – це лише його свавільне бачення того, що він має робити, а відповідних розпоряджень від начальства він не отримував. У такому випадку є шанс, що суворий правоохоронець злякається і змінить своє ставлення до вас. Якщо ж відповідний інструктаж згори таки є, – ситуація ускладнюється.

Іноді оперативники забороняють журналістам знімати, мотивуючи це тим, що «тут» ведуться слідчі дії. Варто знати, що «тут» має бути огороджено стрічкою. І якщо ви перебуваєте за стрічкою, то маєте право знімати.

Якщо вас затримали

Якщо вже вас вирішили затримати і мають намір вести в райвідділок, виконавчий директор Гельсінської спілки з прав людини радить пам’ятати: для початку, існують дві головні підстави для затримання – за скоєння адміністративного правопорушення та за підозрою у вчиненні злочину. Адміністративне затримання може тривати не більше трьох годин. Отже, коли вас привезуть до райвідділку, зареєструйтеся у спеціальному журналі в черговій частині, тоді час затримання буде чітко зафіксовано, і з нього почнеться відлік годин вашого вимушеного перебування в міліції.

Далі на вас мають почати складати протокол. Не можна нічого підписувати без детального вивчення! Не забувайте, що ви маєте право записати до протоколу своє бачення ситуації, вказати на неввічливу поведінку міліціонерів тощо. Ви взагалі маєте право відмовитися від складання протоколу без правозахисника. Володимир Яворський радить запам’ятовувати прізвища, зовнішність міліціонерів у відділку, кабінети. Це єдиний шанс щось довести, якщо ви станете жертвою побиття.

Досить часто журналісти стикаються зі свавіллям міліціонерів не особисто, а під час виконання службових обов’язків. Наприклад, до редакції надходить сигнал про те, що у райвідділку б’ють затриманого. Які ж дії в цьому випадку є розумними та корисними?

«Варто спробувати знайти начальника райвідділку, є вірогідність того, що він не знає про те, що відбувається», – каже Володимир Яворський, і водночас визнає: ймовірність цього мала. Тому правозахисник радить якнайшвидше розшукати родичів затриманого, щоб вони уклали угоду з адвокатом. Адвоката не можуть не допускати до затриманого. Дзвінки в прокуратуру зазвичай не надто ефективні, а от дзвонити, наприклад, на номер 102 та скаржитися на свавільні дії міліціонерів варто, адже всі дзвінки записуються – ви матимете докази.

Долучайте своїх понятих

Проводити обшук правоохоронні організації мають право тільки за наявності відповідних документів. У санкції на обшук вашого приміщення має бути чітко зазначено кримінальну справу, за якою ведеться обшук, що саме у вас шукають, місце обшуку. Під час проведення обшуку варто весь час стежити, щоб уповноважені правоохоронці не перебували у приміщенні без вас. Також повинні бути присутніми не менше двох понятих. Щоб перестрахуватися, варто до понятих, запрошених правоохоронними органами, додавати ще своїх знайомих, у нейтральності яких ви переконані.

Вилучення будь-чого може бути здійснено лише на підставі складеної попередньо постанови і протоколу, де має бути чітко зафіксовано, що вилучили. Якщо у вас вилучають не те, що зафіксовано у санкції на обшук, це вже є правопорушенням. «Коли вилучається будь-який матеріал, за місяць мають бути завершені всі процесуальні дії щодо цього матеріалу і він мусить бути повернений. Хоча знову ж таки законодавчо цей термін не визначено», – вказав на ще один недолік законодавства пан Яворський.

Журналісти здебільшого не судяться з правоохоронцями, які перевищують свої повноваження. На думку Володимира Яворського, якби мали місце кілька гучних позовів, то стан справ, можливо, покращився би.

Підготували Анастасія Самошина, Олександра Найда

Фото Юрія Кривенка: фотограф Анна Андрієвська спілкується з правоохоронцем