«Зустрічі з людьми – насправді найкраща частина моєї роботи», - пише Броган у своєму блозі, - «але я довго ніяковів і псував перші враження про себе і свою роботу. Зрештою я привчив себе не ніяковіти там, де питання важливе. Спостерігаючи за виступами інших, я також намагався аналізувати, чого не вистачає їм». Використовуючи досвід Кріса та свій, ми спробували сформулювати загальні поради, які б напевне покращили комунікацію.

Складіть план комунікації. В голові чи у блокноті, але він потрібний обов’язково. Під час промови немає часу думати про те, що говорити далі – увага буде сконцентрована на реакції слухачів та залученні їх до комунікації.

Більше говоріть про головне.  Люди часто захоплюються вступами і відступами від основної теми, а потім, переглядаючи відеозапис своєї лекції, дивуються, як мало сказали про те, що їх цікавить найбільше. Не бійтеся повторювати свої меседжі на початку, в середині і в кінці промови.

Не намагайтеся розказати про все.У вас може бути великий досвід у багатьох сферах, проте краще у промові зосередитись на глибокому висвітленні однієї проблеми – про все ви просто не встигнете розповісти, і виступ перетвориться на абстрактний монолог.

Тримайтеся практичної площини. Щохвилини виступу варто думати про тих, хто слухає вас: чи потрібне їм те, про що ви зараз говорите, чи стане у нагоді? Інколи перед аудиторією, як і перед однією людиною, яка готова слухати і спеціально виділила на це свій час, оратор ловить себе на тому, що виплескує всі свої думки і емоції з наболілого приводу. Насправді ж реципієнту в комунікації треба лише одне: та інформація, яка допоможе йому краще робити свою справу – чи це безпосередні корисні знання та поради, чи натхнення, яке ви даруєте, розповідаючи про певні приклади.

Впевненість – це ВСЕ. У вас є можливість цієї зустрічі, вам дають час виступити. Ви достатньо важливі.  Ви достатньо цікаві. Ви маєте вагу. Кожна найвідоміша людина, з якою ви будете спілкуватися – це всього лише людина. Не робіть ані «підлаштувань знизу», а ні «згори». Впевненість. Це ключове слово для повноцінної комунікації .

Ніколи не питайте нікого: «ви мене пам’ятаєте?». Коли ви зустрічаєте когось не вперше, ставити це питання  - означає ставити людину у незручне становище. А якщо ні? Незручно буде обом. Натомість майте звичку починати будь-яку комунікацію зі слів «Привіт, я такий-то».

Починайте з найголовнішого – зі своєї мети. Якщо ваша мета – знайти ділових партнерів, починайте з фрази: «Я сподіваюся сьогодні тут знайти партнерів для співпраці». Багато людей звикли до традиційного початку розмови на кшталт описів погоди чи атмосфери форуму. Не витрачайте на це час, бо його може не вистачити на головне.

Бекграунд майже завжди неважливий. Не варто намагатися виправдати свою ідею її витоками чи дати детальне розуміння картини людям, які не в темі. Зазвичай це викликає лише нудьгу. Дайте собі на пояснення бекграунду одне речення. Найгірше, що може статися – це хтось скаже «а можна про це детальніше?».

Пам’ятайте про час. Розмова має бути динамічною, якщо ж ви бачите, що ваш слухач опустив очі, дивиться не на вас, а навколо,  щось почав клацати в телефоні - завершуйте.

Визначте, яким буде фінал комунікації. Ви роздасте візитки? Покажете останній слайд зі своїми контактами? Просто подякуєте і підете, чи залишите трохи часу на питання? Пообіцяєте подзвонити? Завершальний акорд розмови має бути у вас в голові до того, як ви її почнете.

«Медіаграмотність»