Нещодавня заява Державної податкової адміністрації, названа агенцією «Лігабізнесінформ» «війною податкової з мінімізаторами», показала, що більшість ЗМІ продовжують некритично ретранслювати маніпулятивні заяви чиновників. Без коментарів чи доповнень, без зміни заголовку оригіналу («Економічна правда», «День») чи з несуттєвими відмінностями в назві: «Податкова оголосила війну “несумлінним” підприємцям», «Податкова пішла в наступ на мінімізаторів податків» – читачів повідомлення схиляють до думки, що ці мінімізатори є негативним і незаконним явищем в економіці, і саме тому боротьба з ними відтепер стала пріоритетом для всієї податкової служби.

Водночас юридично обізнана людина не написала б такого, якби не хотіла свідомо дезінформувати читача. Бодай тому, що безперечно злочинним і незаконним в Україні є ухилення від сплати податків, а термін «мінімізація оподаткування» законодавчо не визначений і наразі є абстрактним економічним терміном. У США, приміром, терміни tax avoidance та tax evasion розрізняються якраз за цією єдиною ознакою – все, що незаконно, є ухиляння від сплати податків (tax evasion), а мінімізація або оптимізація оподаткування (tax avoidance) – це легальне використання окремих норм законодавства для зменшення оподаткування. Більш того, користування податковими пільгами – дієвий інструмент державного стимулювання, коли менше податків платять ті, хто, приміром, наймають на роботу інвалідів, працюють у науковій чи інноваційній сферах, відкривають виробництва в депресивних регіонах, займаються благодійництвом чи розвитком інфраструктури і тому подібне. Всі ці інструменти користаються з беззаперечного факту – бізнес є бізнес і він використає всі можливі способи отримати прибуток.

В Україні ж усе виглядає набагато хаотичніше і саме тому цинічніше. Це, зокрема, ілюструє чинний досі лист-пояснення №31-20010-3-8/3337, 25.04.2008 Щодо схем мінімізації сплати податків очима Міністерства фінансів України:

«Умовно схеми мінімізації податкових зобов'язань можна розділити на дві категорії.

До першої категорії відносяться схеми, що основані на прогалинах законодавства або з використанням різних систем оподаткування, що застосовуються у національному законодавстві, з різним фіскальним навантаженням.

Друга категорія схем мінімізації податкових зобов'язань пов'язана з прямим порушенням норм законодавства – ухилення від оподаткування за рахунок підробки документів, не відображення у податкових деклараціях податкових зобов'язань, використання підставних ("фіктивних") юридичних або фізичних осіб».

Тобто, мінімізація очима «МФУ спільно з ДПАУ, Мінекономікою, Держмитслужбою, Мін'юстом» включає і легальні, й нелегальні методи, причому нелегальні мають гарну, законодавчо визначену (за ст. 1482 Карного кодексу) назву «ухилення від сплати податків» з відповідними наслідками («За несплату податків 5 років у буцегарні проведе волинський бізнесмен»). Водночас легальні методи мінімізації, які користаються з недосконалого законодавства, не можуть за визначенням мати причин для переслідування. Наприклад, у Чернігові «керівників підприємств-мінімізаторів запрошують до податкових органів для пояснення причин мінімізації, їх доповіді заслуховують на різних робочих групах». І хоча такі підприємства «податківці розцінюють як економічно негативне явище», керівників таких підприємств можуть хіба що запросити поспілкуватися. Постає питання: з чим же так тяжко бореться податкова?

Тим більше, що некоректні заяви ДПА на зразок вищезгаданої чи «“Приборкання” мінімізаторів — запорука збільшення надходжень до держбюджету» від начальника податкової міліції Віктора Шейбута чітко вказують: використання цієї невизначеності є свідомим і системним. Вигода від подібного маніпулювання для влади зрозуміла – невизначеність законодавства дає практично необмежені можливості для отримання хабарів, вибивання грошей у держбюджет і водночас дає можливість перекласти відповідальність за погано прописані закони на платників податків, бо мінімізація в їхній інтерпретації – поняття широке й двозначне.

На жаль, значна кількість матеріалів у ЗМІ засвідчує, що ці нав’язані уявлення досить сильно вкоренилися в свідомості. Це стало актуально під час висвітлення теми спрощенців у недавній епопеї з новим Податковим кодексом – їх усіх скопом люблять звинувачувати в ухилянні від сплати податків, називаючи при цьому «мінімізаторами». Стали правилом емоційно забарвлені формулювання, приміром, у загалом нейтральному тексті на зразок «масштабная ликвидация ЧП, начавшаяся еще в конце прошлого года, далеко не ограничится нечестными минимизаторами», де йдеться про фірми, що реєструють частину працівників приватними підприємцями, тобто про легальну де-юре схему. Водночас тему «нечесних» зарплат грамотно висвітлено в матеріалі «Зарплати виймуть із “конвертів”», де чітко вказано: виплата частини зарплати готівкою без її обліку є абсолютно нелегальною схемою, тоді як оформлення працівників як СПД все ж перебуває у правовому полі і зумовлене передусім величезним податковим навантаженням на заробітну плату. Поширеними стали протиставлення чесні підприємці vs. мінімізатори на зразок: «Такие изменения были невыгодны как честным упрощенцам, так и минимизаторам», ототожнення мінімізації з ухилянням від сплати податків – «ті, хто вийшли на Майдан, захищали своє право далі торгувати контрабандною продукцією і бути ключовим гравцем у схемах "оптимізації податків"» в явно заангажованому тексті Джангірова «Статистика проти малого бізнесу». Серед юридично та економічно грамотних статей – публікації у вузькопрофільних фахових ЗМІ, що в принципі закономірно.

Таким чином, щоб уникнути перекручень і неточностей, варто зробити деякі висновки.

1. Мінімізація оподаткування в Україні включає й легальні, й нелегальні способи сплачувати менше податків. Але оскільки податківці ще з липня 2009 року зобов’язані законодавчо повідомляти про всі легальні оптимізаційні схеми й аналізувати їх законодавчо, а добру половину 2010 року забрало написання нинішньою владою нового Податкового кодексу, то звинувачувати в мінімізації можна винятково їх самих – вони створювали ці правила і тільки вони можуть їх змінити.

2. Оформлення працівників як СПД юридично не заборонено, й називати це «рабством» надто наївно як на серйозний аналіз. Частина справді використовує цей механізм, щоби працівники від них залежали, водночас для багатьох це єдино можливий спосіб найняти працівника, іноді навіть працівник погоджується отримати більше на руки, аніж менше – легально, хоч і з урахуванням соціального захисту.

3. Використання офшорів, згідно з нашим законодавством, не є тіньовою схемою – це легально, хоч і не надто справедливо, як і більшість оптимізаційних легальних схем. Але й тут питання винятково до законодавства й тих, хто не захотів законодавчо заборонити подібну діяльність. Варто також пам’ятати, що офшори не обмежуються самим лише Кіпром – 2009 року компанія Ріната Ахметова СКМ створила вже в Нідерландах холдингову компанію DTEK BV для енергетичного бізнесу групи. «Нафтохімік Прикарпаття», що належить Ігорю Коломойському, тоді ж передала контрольний пакет акцій чотирьом компаніям на Британських Віргінських островах: Rommannor Investments Ltd, Weavernal Holdings Ltd, Deneiro Ventures Ltd і Dommennium Enterprices Ltd. Загалом же офшорів нараховується далеко за тридцять за різними методиками.

4. Є сенс розрізнювати терміни, як і в закордонному праві – ухилення від сплати податків є карним злочином, воно передбачає підробку звітності, приховування прибутків, використання фіктивних підприємств, фіктивних банкрутств тощо. Тому саме цей визначений в Україні термін треба використовувати, щоб уникнути неточностей. Водночас, можна вживати, з відповідним поясненням, термін «оптимізація оподаткування» – на позначення легальних методів, що користаються з недосконалості чи особливостей законодавства. Обурення і протести спрощенців викликали «професійні» рішення повністю заборонити певні види діяльності, бо дехто користується ними для зменшення податкового навантаження чи ухиляння від сплати податків. Дика новостворена норма, що юридичні особи не можуть обліковувати як витрати товари, придбані у спрощенців, – це профілактика раку печінки шляхом ампутації печінки. Можливо, все ж є інші, кращі шляхи?

Нерозуміння багатьох реальних аспектів діяльності підприємців в Україні якраз і призвело до неочікуваного й непрогнозованого більшістю ЗМІ вибуху, пізніше названого податковим Майданом. Було би все ж непогано зробити висновки й надалі уникати подібних помилок.