«UA: Перший» подеколи вміє вражати. В усіх сенсах цього слова. Як-от 5 січня змусив прикипіти до екрана діалог Миколи Вересня з Олегом Скрипкою. В ток-шоу, ясна річ, під назвою «Вересень». Говорили про декаданс, постмодернізм та лубок у мистецтві. Й не тільки.

Кілька фраз Олега Скрипки видалися настільки парадоксальними, що мимоволі врізалися в пам'ять. Приміром, музикант спершу заявив, що немає високого мистецтва й говорити так — це снобізм, бо для когось Басков є представником саме високого мистецтва. Але кілька хвилин потому сказав: «Для нас, естетів, питання, навіщо вони існують (Кіркоров і Басков. — Авт.) у природі? Це ж треш! Ми з тобою піднімаємося до Бога, в нірвану, але більшість людей дуже стомлюється, і ввечері їм потрібен треш».

Поговорили давні друзі й про те, чому міністри не виходять на публіку зі звітами про свою роботу. А також про хитрого Лукаша (білоруського президента. — Авт.), який, на думку Олега Скрипки, котрий нещодавно повернувся з Білорусі, найде якусь форму союзу з ЄС. Адже нині там чисто вже по-європейськи.

Впродовж півгодини з Вереснем та Скрипкою на екрані вашу авторку мучили певні підозри — дуже вже ненав’язливими, необов’язковими були теми, якими з неймовірною легкістю жонглювали співрозмовники. Якщо називати речі своїми іменами, обидва не довели до логічного завершення жодної теми.

Фінал програми розставив усі крапки над «і». На дещо розгублені слова Олега Скрипки «щось ми не сказали» Микола Вересень відповів із чарівною безпосередністю: «Ну й бог із ним, хай глядачі побачать, як спілкуються за пивом». Ніби для глядачів це аж така велика таємниця — спілкування за пивом.

Наступного дня, 6 січня, у Святвечір, канал вів трансляцію з Володимирського собору. Ще за Першого національного тут практикували пряму трансляцію з «головного» храму країни (ієрархія залежала від особистих релігійних уподобань актуального президента), а після неї — записи урочистих різдвяних богослужінь із трьох храмів чисельно найбільших українських конфесій східного обряду. Цього року в запису на колишньому Першому національному пішло богослужіння з собору Святого Воскресіння УГКЦ, але вже наступного ранку, перед початком трансляції урочистої літургії.

Що мав зрозуміти телеглядач із цього всього? Що потенційний суспільний мовник, яким позиціює себе «UA: Перший», підкреслюючи власну незалежність від влади, визнає лише Київський патріархат, а всі інші ігнорує? Тоді чи варто було взагалі влаштовувати пряму трансляцію в ефірі суспільного мовника? Адже це дуже вже скидається на пропаганду «єдино правильної церкви», чим грішив колишній Перший національний за президентів Ющенка та Януковича. Той, хто має нормальну пам'ять, не забув, як за часів Віктора Ющенка українського глядача без кінця годували телекартинками з богослужінь із Софійського чи Володимирського соборів, що належать до Київського патріархату. Ну а часи Януковича врізалися в пам'ять як нескінченні телевізійні трансляції з Києво-Печерської лаври. Котра, як відомо, належить до Московського патріархату.

Я розумію, що прямі трансляції урочистих богослужінь із нагоди найбільших християнських свят — 25-річна традиція. Постала разом із незалежною Україною як данина церквам, що тривалий час існували напівпідпільно чи й узагалі в катакомбах, як це було з УГКЦ.

Але все-таки — чи не варто замислитися над доцільністю подібних трансляцій в ефірі суспільного мовника?

Так, УПЦ (КП), як і її предстоятель, довела і словом, і ділом, що вона піклується про єдність пастви перед лицем зовнішньої агресії, допомагає бійцям на фронті не замерзнути чи зголодніти.

Проте все-таки в світській державі, де церква не є її частиною, прямі трансляції з храмів сприймаються вже як певний анахронізм. Ну не всі телеглядачі в Україні християни східного обряду! Набагато більше в нас так званих агностиків, до числа яких належить і авторка цих рядків. Не всім навіть зрозуміло, що саме відбувається на екрані, чому священики раз у раз перевдягаються чи зачиняються за царськими вратами.

Звісно ж, на те, щоби розтлумачити дійство, існують закадрові коментатори. Проте вони часом говорять дивні для атеїстів та агностиків речі. Приміром, Христина Стебельська, яка вже багато років коментує богослужіння з Володимирського собору, цього разу підкреслила: чудотворна ікона в соборі хоч і є копією з оригіналу, але має ті самі чудотворні властивості. Ці слова викликали щонайменше подив, щоб не сказати криву посмішку. Ну як може копія зберігати чудотворні властивості оригіналу?

Також пані Стебельська привітала колегу по трансляції, доктора богослов'я Дмитра Степовика, з виходом книжки про Володимирський собор та Святого Рівноапостольного князя Володимира. І не просто привітала, а вигукнула, що такі книжки передають у спадок. Це скидалося все ж таки на рекламу, й не знаю, як вона вписується в різдвяні урочистості.

З одного боку, зрозуміло: заміни прямим трансляціям урочистих богослужінь у Святвечір та на Різдво наразі немає. І ця «культурна програма» існуватиме ще довго. Адже це свято офіційне, загальнонаціональне й державне. Тож треба його якось відзначати. З іншого ж, ці трансляції, як сказали б у сусідній державі, шанують лише почуття вірян. Проте геть не шанують атеїстів, агностиків та представників інших конфесій. І як із цим бути, не маю зеленого поняття. Тут, як любить казати ведучий «Дебатів PRO» на цьому ж каналі Роман Вибрановський, треба шукати компромісу.

Феєричною ж крапкою тижня на «UA: Першому» стала перемога жіночої збірної України з біатлону в неділю, 10 січня, на етапі Кубку світу. Подібного видовища українські вболівальники були позбавлені з часів Олімпіади в Сочі, відколи збірну вимушено, але, дякувати богові, тимчасово покидали Валя Симиренко та Олена Підгрушна.

Драматична дуель Олени з німецькою біатлоністкою змусила забути про все на світі, цілковито віддавшись стихії цього феєричного двобою. 1,2 секунди — така різниця в часі забезпечила перемогу нашій збірній в естафеті.

Взагалі «UA: Перший» — чи не єдиний канал, де ведуть спортивні телетрансляції не тільки з футбольних чемпіонатів, а зі змагань в інших видах спорту — баскетболу чи хокею, приміром, як минулого тижня. І за це їм окрема подяка від спортивних фанатів.

Огляд телепрограм здійснений в рамках проекту «Сприяння свободі та прозорості засобів масової інформації» за підтримки Національного фонду за демократію (NED)