Минулий тиждень у телепросторі скидався або на калейдоскоп із неймовірною швидкістю зміни картинок, або ж на атракціон «американські гірки».

Із понеділка ефір загальнонаціональних каналів повнився суперечливими, часто-густо взаємовиключними подіями та, відповідно, їхніми коментарями. Приміром, у понеділок, 6 липня, телеефір заповнили кадри обшуку в кабінетах двох високопосадовців — першого заступника начальника слідчого управління Генпрокуратури та одного з заступників прокурора Київської області. У викладі ТСН сюжет мав вигляд захопливої детективної історії з класичними компонентами — зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою.

«Великі обшуки і блискучі знахідки. Майже 4 десятки пакетів з діамантами, купу золотих прикрас, зброю і близько 400 тисяч доларів знайшли під час обшуків у першого заступника керівника слідчого управління Генпрокуратури і одного із заступників прокурора Київської області. Обидвох затримано. Операцію бійці спецпідрозділу СБУ “Альфа” проводили під керівництвом заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе і майже одразу після проведення обшуків у високих коридорах ГПУ спалахнув скандал.

Кор.: Гроші, що килим, лежать на підлозі, тут же купа розкиданих золотих прикрас, пістолет, ніж і паперові пакетики із діамантами. Інформація про блискавичний обшук у слідчому управлінні Генеральної прокуратури зранку з'являється на сторінках у Фейсбуку народних депутатів, губернаторів і врешті ініціатора операції, заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе.

“Високий чин в Генеральній прокуратурі України не захищає від відповідальності за хабарництво. Недоторканних не має”.

Кор.: Вранці Сакварелідзе пише, до нього звернулися бізнесмени, що добувають пісок на Київщині, і поскаржилися: заступник прокурора області разом із першим заступником слідчого управління ГПУ вимагають хабар. Чиновників вирішили брати на гарячому, операцію проводив спецпідрозділ “Альфа”. Відбулася вона вчора. Але офіційно доповідати про успіх Генеральна прокуратура не квапиться. Тим часом з'являється інформація, що у відомстві кримінальне провадження розпочали проти самого заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе за буцімто захоплення державних споруд. Офіційно у відомстві ці данні не підтверджують. Тим часом народний депутат В'ячеслав Константиновський, який раніше допомагав пісочним бізнесменам боротися з силовиками, розповів ТСН: у Генеральній прокуратурі скандал — дії Сакварелідзе не сподобалися іншому заступнику генпрокурора Володимиру Гузирю.

В'ячеслав Константиновський, народний депутат України: “Гузырь после того как Сакварелидзе произвел эту операцию, инициировал открытие уголовного дела против Сакварелидзе. Наоборот Гузырь покрывал этих людей, потому что Гузырь отвечал на мои запросы тем, что спускал это все тем же, на кого я жаловался — в областную прокуратуру. То есть эта связка прослеживается очень четко”.

Кор.: Уже по обіді обидва заступники Генерального прокурора, Гузир і Сакварелідзе, разом із головою СБУ про блискавичну операцію доповідають Президентові.

Василь Грицак, голова Служби безпеки України: “Нам дуже приємно, що Генеральна прокуратура ініціює сама очищення своїх рядів. Я переконаний, що подібного роду корупціонери присутні і в рядах Служби безпеки України і в інших державних органах”.

Кор.: Петро Порошенко результатами чистки задоволений.

Петро Порошенко, Президент України: “Хочу наголосити, що розслідування цієї справи буде знаходитися на моєму персональному контролю”.

Кор.: І лише надвечір, після схвалення Президента, офіційний коментар дає Генеральна прокуратура. На прес-конференцію виходить Володимир Гузир. Усі звинувачення та ініціювання кримінального провадження проти колеги заступник генерального прокурора відкидає.

Володимир Гузир, перший заступник генерального прокурора України: “Воно не відповідає дійсності. Ні конфлікту, ні тим паче кримінального провадження стосовно Давіда Сакварелідзе не було і не може бути. Я б не хотів би, щоб ми на цьому навіть загострювали увагу”.

Кор.: Єдине, що перевіряли Генпрокуратура в діях підлеглих, це зламані замки на дверях кабінетів затриманих. Гузир каже: слідчі молоді, тож не чекали, поки охоронці дістануть ключі, а просто ввірвалися до приміщення. Але після службової перевірки, запевняє заступник генпрокурора, керівники в діях підлеглих нічого страшного не побачили».

У такому ж дусі «кримінального чтива» подали подію дня у всіх вечірніх випусках новин на загальнонаціональних каналах.

Того ж вечора обшуки в слідчого та прокурора стали темою обговорення у вечірніх програмах на 5-му каналі та «Еспресо TV». І в «Погляді» на 5-му з Тетяною Даниленко, і в «Нічному телеекспресі» з Наталкою Лятуринською коментував гучний скандал земляк героя дня Давида Сакварелідзе Бачо Корчилава, колишній прес-аташе Посольства Грузії в Україні.

Той самий грузин, який ніколи не каже про українців «у вас», а лише «у нас».

Пан Корчилава коментував не лише гучні затримання в прокуратурах, випромінюючи при цьому цілковитий оптимізм, але й вихід на вулиці Києва нової патрульної служби. «Все у нас вийде — і нова поліція, і новий спецназ, — запевняв Бачо Корчилава з незмінною посмішкою. — Україна як найбільша в Європі країна приречена на успіх».

Такому потужному струменю оптимізму обидві ведучі не мали що протиставити. Хоча Тетяна Даниленко й намагалася спустити співрозмовника з небес на грішну землю своїм досить обґрунтованим скепсисом щодо вміння українців реформувати державу, але в неї нічого не вийшло. Тож ведучій довелося хіба що пристати на думку Бачо Корчилави.

Проте вже в четвер, 9 липня, всім надіям українських глядачів на справедливість у боротьбі з корупцією поклали край українські ж суди. Як повідомили у вечірніх випусках новин на всіх загальнонаціональних каналах, одного з затриманих у понеділок прокурорів відпустили з-під варти під заставу три мільйони 200 тисяч гривень. Його колезі призначали заставу в таку саму суму.

Давид Сакварелідзе, до якого звернулися по коментар журналісти ТСН, роздратовано відповів: «Вы знаете, пускай пропадают. Есть механизм заочного осуждения. Все имущество, нелегальное имущество после обвинительного приговора будет передано в государственный бюджет: дома, машины, дачи, те деньги, которые были изъяты, и так далее. Пускай сами решают, что для них лучше».

Того ж вечора електронні ЗМІ поширили ще одну сенсаційну новину, яка страшенно вдарила по сподіваннях українців на реальну боротьбу з корупцією. Як повідомили всі випуски новин на загальнонаціональних каналах, Ірпінський міський суд виправдав колишнього ректора Податкової академії Петра Мельника.

ТСН підготувала цілу історію про те, як виправдовували Петра Мельника, подавши окремим сюжетом епізод 2013 року, коли екс-ректора судили за хабарі, визначивши йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під електронним браслетом. Якого пан Мельник, «владелец заводов, газет, пароходов», тобто половини Ірпеня, чомусь дуже легко позбувся, опинившись дуже далеко від української Феміди — за океаном.

У ТСН про невдоволення Генпрокуратури таким явно знущальним вироком Ірпінського суду й намір подати апеляцію на нього згадали хіба що побіжно. Тим часом на 5-му каналі зробили акцент саме на позиції прокурорів.

«Генеральна прокуратура готує апеляційну скаргу на виправдальний вирок Петру Мельнику. Колишнього ректора та нардепа від Партії регіонів, якому закидали хабарництво, та який втік із-під домашнього арешту за кордон, знявши при цьому електронний браслет стеження, нагадаю, напередодні виправдав Ірпінський міський суд.

Марина Капінос, державний обвинувач у справі Петра Мельника: “Надавши суду достатньо доказів, отриманих у законний спосіб, Генеральна прокуратура орієнтувала суд на винесення обвинувального вироку, і призначення Мельнику покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати відповідні посади, строком на 3 роки. Всупереч встановленим фактичним обставинам справи та наданим доказам, суд прийшов до іншого висновку, і виправдав Мельника, начебто, у зв'язку з тим, що його вина не доведена. Генеральна прокуратура категорично не згодна з прийнятим рішенням”.

Ведучий: Петра Мельника, нагадаю, прихопили на хабарі у 120 тисяч гривень у 2013-му від абітурієнтів за вступ до очолюваного ним вишу. Проте, його відпустили під домашній арешт, чим він і скористався, зумівши якимось чином зняти електронний браслет стеження. Шукали його через “Інтерпол”. Однак, затримати змогли лише коли він сам повернувся у Київ із Лондона».

На тлі всіх цих одіозних затримань-відпускань (які почалися ще 8 липня, в середу, коли стало відомо, що сина голови Київського апеляційного суду Андрія Чернушенка, який втік із країни, щойно йому оголосили повідомлення про підозру щодо хабарництва, теж випустили під заставу. Тим часом слідство встановило, що саме син голови Апеляційного суду Дмитро надсилав батькові есемес-повідомлення про те, які рішення треба виносити: боротьба з корупцією, так гучно заявлена на початку тижня Давидом Сакварелідзе, в очах пересічного глядача почала скидатися на мильну бульку. Котра луснула, щойно на неї спробували трохи натиснути суддівські, які, судячи з повідомлень у випусках новин на загальнонаціональних каналах, нізащо не хочуть розривати кругову поруку з прокурорськими.

Попри навіть те, що цю боротьбу особисто благословив Президент Порошенко (принаймні, у випадку з затриманням високопосадовців із ГПУ та Київської обласної прокуратури).

Коли в середу, 8 липня, всі інформаційні канали (5-й, «112»,«24», «Бізнес» та UBR) вели пряму трансляцію наради Президента із силовиками та головами обласних державних адміністрацій в Одесі, вкотре повернулося відчуття дежавю. Яке охоплює завжди, щойно на екранах з'являються задоволені собою обличчя учасників подібних нарад на найвищому рівні. Занадто вже впадає в око подібність таких збіговиськ у незалежній Україні до зборів партгоспактивів у недоброї пам'яті СРСР. Ті самі запопадливі щодо найвищого чиновника, який цю нараду проводить, нотки в кожному виступі-звіті. Й ті самі незмінно підлабузницькі, перемішані з острахом отримати догану інтонації доповідачів.

Щоправда, нарада в Одесі 8 липня відзначалася певною деморалізацією чиновницької братії. Яка, здавалося, ніяк не могла визначитися, кому ж адресувати свої переможні реляції з «деякими недоліками у великій роботі по впровадженню нових стандартів праці» — «самому» Президентові чи голові Одеської ОДА Михеїлові Саакашвілі.

Вочевидь, як завжди емоційна та безкомпромісна, доповідь одеського губернатора справила таке глибоке враження на його колег, що вони переважно поглядати під час своїх звітів не на Петра Порошенка, а на пана Саакашвілі, ніби побоювалися — а раптом той на якийсь пункт несхвально хитне головою.

Проте минулося без жертв, натомість Президент, підсумовуючи, наголосив: проситиме депутатів внести таку поправку до КПК, яка б забороняла суддям відпускати під заставу корупціонерів. Точніше — осіб, підозрюваних у корупції. Й цей момент мав би заспокоїти всіх, хто переймався визволенням підозрюваних у хабарництві прокурорів суддями.

Давид Сакварелідзе, тим часом, доводив свою правоту в студії Савіка Шустера 10 липня, в п'ятницю. І впорався з цією справою настільки успішно, що 71 % присутніх за кілька годин дискусії визнали: боротьба з корупцією в Україні таки почалася.

Слова адвоката потерпілих від «свавілля» пана Сакварелідзе та молодих слідчих прокуратури про те, що обшук у кабінетах підозрюваних у хабарництві можна легко визнати незаконним, бо на нього не було санкції суду, всі, в тому числі й герой тижня, пропустили повз вуха.

Що, як показали подальші події в Печерському суді 14 липня, коли, згідно з повідомленням Мустафи Найєма в ФБ, «генпрокурор Шокін особисто приїхав в Апеляційний суд Києва за адресою пл. Солом'янська 2а, вимагаючи від суду визнати незаконними обшуки у вищезазначених прокурорських чиновників, у яких в ході обшуків було виявлено понад 500 тисяч доларів, а також цінні папери і коштовності», було великою помилкою. Приказку «рука руку миє» та кругову поруку в цьому середовищі скасувати кавалерійським наскоком не виходить.

Але 10 липня, в п'ятницю, про це можна було ще не думати. Тим паче, вихідні принесли чергове загострення на внутрішньому фронті.

11 липня, починаючи приблизно з 13-ї, інформаційні канали (5-й, «112», «24», «Еспресо TV», «Бізнес» та інші) розпочали інформаційний марафон на тему «Стрілянина в Мукачевому».

Найдовше впродовж суботи-неділі цей інформаційний марафон тривав на каналі «112».

Але хоч як хваляться його результатами на каналі «112», сказати, що тут упродовж двох діб зуміли-таки розібратися, хто винен у тому, що сталося в Мукачевому — представники «Правого сектора», які чомусь почали стрілянину посеред мирного міста озброєними до зубів, чи місцеві охоронці й міліціонери, навряд чи можна.

Справді, на «112», як на жодному іншому з загальнонаціональних, і не лише інформаційних каналів (а події в Закарпатті висвітлювали 5 канал, «Еспресо TV», «24», «Бізнес», UBR та всі новинні ресурси на загальнонаціональних каналах, — ТСН на «1+1», «Факти» на ICTV, «Подробиці» на «Інтері», «Новини» на «UA: Першому», «События» на «Україні», що вийшли в суботу, 11 липня, а також усі інформаційні тижневики в неділю, 12 липня), забезпечили майже цілодобові включення з самого міста, залучивши до коментарів усіх можливих і неможливих експертів. І таку посилену увагу до кривавої стрілянини зі зброї, що доречна хіба що в зоні бойових дій, у затишному містечку на Закарпатті, варто було привітати.

На каналі «112» першими взяли коментарі в гаданих сторін конфлікту (якщо можна назвати цим беззубим словом убивства кількох людей із бойової зброї) — від народного депутата Михайла Леня, який у телеефірі відхрестився від своєї участі в збройному протистоянні, до синхрону так само народного обранця від Закарпаття Віктора Балоги, який щосили демонстрував готовність до перемовин із представниками «Правого сектора».

Котрі, згідно з інформацією журналістів «112», які почали чергування на Банковій надвечір 11 липня, почали стягувати своїх прихильників під Адміністрацію Президента на, як заявив речник «Правого сектора» Артем Скоропадський, безстрокову акцію протесту.

В ефірі каналу телефоном побував і народний депутат Мустафа Найєм, який вів ФБ-трансляцію з Мукачевого, виїхавши на місце події для «безстороннього її висвітлення» (Антон Геращенко). Він першим сказав, що «Правий сектор» на Закарпатті намагався включитися в контрабанду сигарет, але, як кажуть у народі, щось пішло не так, і господарі краю та власне контрабандних прибутків дали «Правому сектору» відсіч, підпрягши на свій захист проти озброєних людей міліцію та охорону.

Калейдоскоп версій (від банального перерозподілу контрабандних потоків до провокації Кремля з метою дестабілізації України ще й на західних кордонах) та прямих включень крутився на каналі «112» так довго й так масовано, що зрештою увійшов у повний розфокус і почав нагадувати картину білого шуму на екрані несправного телевізора.

З усього, що говорилося про збройне протистояння «Правого сектора» та закарпатських правоохоронців (плюс охорони народного депутата Ланьо), виокремити єдино правильну версію не видавалося можливим.

Канал «24» пішов шляхом інформування про розвиток подій у хронологічному порядку, послідовно озвучуючи й ілюструючи їх доступним у мережі відео. Тут не забули нічого — ані самого початку конфлікту, ані реакції на нього в Україні, РФ та сусідніх країн ЄС.

Заяви з приводу стрілянини з жертвами серед членів «Правого сектора», правоохоронців та мирного населення на каналі «24» теж послідовно озвучували. З цієї строкатої стрічки вимальовувалася цілком об'ємна картина того, що сталося в Мукачевому, та як розвивається ситуація на момент виходу інформаційних блоків на каналі. Але й ця пістрява картина, хай навіть у форматі 3D, не допомагала дійти єдиного висновку щодо вини якоїсь однієї сторони. Занадто багато фігурантів вона містила.

Серед сонму коментаторів, які, почувши смажене, наввипередки гасали з каналу на канал, продукуючи один за одним дедалі фантастичніші версії того, що сталося в Мукачевому, найбільш адекватним авторові цих рядків видався Олександр Палій в ефірі «Денного телеекспресу» з Наталкою Сопіт на «Еспресо TV» в неділю, 12 липня.

Цей політичний експерт сказав, що, вочевидь, Україна мусить пережити й таке випробування у вигляді дикої стрілянини на Закарпатті. І ми, українці, в цій ситуації не можемо бути немудрими. Так, підкреслив експерт, те, що сталося в Мукачевому, вигідно насамперед Кремлю, який уже втратив надію повалити українську державність військовою потугою, послідовно знищуючи промисловий потенціал на сході. Тож Москва намагається зробити все, щоби наша держава розвалилася сама, через буцімто внутрішні конфлікти, сама ж їх і провокуючи. І від того, як ми зреагуємо на Мукачеве — мудро, відповідально чи, навпаки, піддавшись на істерику, яку накручують агенти ФСБ, цілком можливо, заслані в тому числі й до «Правого сектора» (КГБ-ФСБ занадто довго працювала в цьому напрямку, аби зрадити себе, як наголосив пан Палій), і залежить наше майбутнє.

Тим часом у тижневику «ТСН. Тиждень», намагаючись підбити підсумки стрілянини в Мукачевому за два дні, підкреслили: Михайло Ланьо, який є одним із головних фігурантів справи, є народним депутатом ВРУ, який належить до депутатської групи Ігоря Єремеєва «Воля народу». З огляду на те, що «Плюси» вже більше року провадять нещадну корпоративну війну проти цього конкурента свого власника Ігоря Коломойського (останній приклад — прем'єра програми «Совершенно секретно» на каналі «2+2» 8 липня, де пана Єремеєва звинувачували в незаконній купівлі нафтопродуктів Курченка через одеські порти так, наче в нього взагалі нема конкурентів у цій надприбутковій галузі), глядач міг зрозуміти одне — в мукачівській стрілянині винен саме депутат Михайло Ланьо. Всі інші учасники конфлікту були представлені занадто епізодично, аби глядач міг зробити якісь висновки.

«Факти тижня» на ICTV з Оксаною Соколовою спробували подати максимально об'єктивну картину того, що відбувається в Мукачевому, надавши слово місцевим мешканцям та подавши синхрони як місцевого провідника «Правого сектору», так і нардепа Михайла Ланя.

Але всі ці сюжети нічого не вартували без офіційної позиції міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови СБУ Василя Грицака, чиї сили були задіяні в «розрулюванні» конфлікту. Саме відсутність офіційних коментарів змусила навіть найбільш допитливого телеглядача залишитися сам-на-сам із диким калейдоскопом версій, на який перетворилася подача інформації щодо казусу Мукачевого на телебаченні.

Відтак глядачеві залишається сподіватися хіба що на оптимізм Олександра Палія.