Нинішній час прекрасний хіба тим, що це час остаточного (а може, наразі й проміжного, хтозна) скидання масок. І телебачення, яке слухняно йде у фарватері, прокладеному інтересами медіамагнатів, щодня дарує чергові камінг-аути впливових осіб. Які після самовикриття йдуть або ж у забуття, або ж виринають деінде в нових іпостасях. Залежно від власних дипломатичних талантів чи банальних кумівських зв'язків.

Судячи з ефірів минулого тижня, телевізійні події та їхні герої всуціль руйнували суспільні стереотипи.

Скажімо, в понеділок, 8 червня, Юрій Досяк, львівський юрист, ущент зруйнував уявлення глядачів «UA: Першого» про полон українського патріота в катівнях терористів. У ток-шоу Ольги Герасим'юк «Подорожні» він без тіні психологічної чи фізичної травми розповідав і про те, як пішов добровольцем у батальйон «Донбас», і про вихід із-під Іловайська, і про сам полон у «ДНР», де пробув рівно 119 днів.

Своєю готовністю поділитися спогадами про найстрашніший для кожного українського бійця досвід хлопець змусив саму ведучу поламати всю лінію розмови. Пані Ольга готувалася до важкої бесіди, де з героя довелося б тягти обценьками хоч якісь подробиці перебування його в полоні, щоразу ступаючи по крихкій кризі. Але, почувши ствердну відповідь на своє обережне запитання «Ви можете говорити про полон?», ведуча зрозуміла: їй самій доведеться більше слухати, аніж говорити. Хоча, налаштувавшись на сльозогінну за визначенням історію, пані Ольга все-таки не зуміла стримати сліз, слухаючи цілком буденну розповідь візаві.

Юрій Досяк розбив щонайменше два стереотипи, які засіли в свідомості українців, чий світ розбито на чорне і біле. Перший — щодо абсолютно звірячого ставлення «ополченців» та їхніх російських поплічників до українських вояків та полонених. Юрієві, виявляється, пощастило і з першими, і з останніми. Його не розстріляли росіяни, як багатьох побратимів, що «купилися» на зелений коридор під Іловайськом і були знищені після даного їм «слова русского офицера».

Другий стереотип герой зруйнував своїми спогадами про чотири місяці полону. Виявляється, сидіння в підвалі СБУ Донецька, попри весь жах самого цього факту для вільної людини плюс усі супутні ризики (бути побитим, закатованим чи розстріляним), страхітливі умови існування та реальний голод і холод, аж таким жахом у свідомості колишнього бранця не лишилися.

«Могли хіба що побити, — якось легко зізнається герой на камеру. — Але в основному поводилися більш-менш коректно».

Ця надприродна легкість, із якою колишній полонений розповідає про те, як йому велося в підвалі, наводить на думку про якусь особливу форму посттравматичного синдрому, якого вояк не відчуває. Але це вже робота психологів — копирсатися в складних душевних налаштуваннях кожного екс-бранця чи вояка, який вижив.

На глядача ж Юрій Досяк, із яким Ольга Герасим'юк уперше зустрілася ще на Майдані й якого не могла «впіймати» цілий рік, справляє враження сильного і справжнього чоловіка. Саме такого, яким уявляється омріяний, але, як виявляється, й геть реальний захисник Батьківщини — без пафосу, надриву чи істерики, він робить свою справу нині так, як робив це на війні. Наразі — разом із дружиною допомагає бійцям облаштуватися в мирному житті.

Вівторок, 9 червня, як і весь наступний тиждень, став якимось атракціоном жахів у прямому ефірі. Пожежу на нафтобазі фірми «БРСМ» під Васильковом висвітлювали кореспонденти всіх телеканалів — малих і великих, інформаційних і розважальних, провладних і опозиційних.

Канал «1+1» узагалі, забувши про АТО, 9 червня перетворився на суцільного ретранслятора пожежі.

17 (!) із 27 сюжетів лише у випуску о 19.30 від 9 червня — такого не можна було побачити на жодному з інших новинних ресурсів. Ба більше, сайт ТСН вів цілодобову онлайн-трансляцію пожежі, й шанувальники жахастиків могли насолоджуватися апокаліптичним видовищем, не виходячи з хати.

Кореспонденти ТСН Інна Боднар, Олександр Загородний, Ольга Нескородяна, Людмила Бадалян, Ігор Бондаренко та Ірина Маркевич виходили в ефір із самого ранку.

Цю роботу на межі людських можливостей (без перебільшень) задля поінформування громадськості можна було б вітати, якби не усвідомлення мотивацій телевізійного каналу. Адже ні для кого не таємниця, що ТСН до Революції гідності «уславився» дещо перебільшеною любов'ю до жовтих сюжетів із присмаком канібалізму. Ну щоб коли вже вражати, то вражати наповал.

Ось і ця історія з пожежею під Васильковом лягла на благодатний ґрунт каналу, де колись визначили новини як жанр «для Барбоса».

Навіть попри те, що в згаданому випуску ТСН від 9 червня нібито розкрили всі можливі теми навколо пожежі та її можливих наслідків (від викиду небезпечних речовин у повітря до дрейфу вітру), включно з версіями щодо причин займання, не полишало відчуття того, що журналісти навмисно підвищують градус паніки. Замість того, щоб її пригасити.

Подеколи складалося враження, що кореспондентам ТСН увечері 9 червня вже не було чого робити біля епіцентру вогнища. Відтак Олександр Загородний, приміром, у черговому включенні поділився спостереженням, що за його спиною хмара чорного диму вже майже не пронизується полум'ям. Хіба що десь посередині димового стовпа прорізуються спалахи. Назвати такі спостереження цінними навряд чи можна.

Проте в ТСН хоча б не апелювали до Господа нашого Бога, як це зробили у «Вікнах» на СТБ. Журналіст Борис Сачалко, коментуючи перебіг катастрофи, сказав, що всі стоять і моляться, щоб вогонь не перекинувся на сусідню нафтобазу. Продовжуючи свій репортаж, він знову звернувся за підтримкою до Бога, який таки почув молитви, й пожежу вдалося локалізувати.

Відомо, що рятувальники, як усі люди ризикованих професій, забобонні. Але все-таки стверджувати, що вони під час пожежі тільки те й робили, що стояли й молилися, коли насправді на задньому тлі було видно, як ці люди працювали, мабуть, не надто коректно. Хоча в прямому ефірі чого не скажеш задля красного слівця!

Якщо коротко, то репортажі всіх тележурналістів, які позбігалися на апокаліптичне видовище, відзначалися апокаліптичними ж нотками. Захоплення рукотворним лихом — ось як це називається. Щось на кшталт інформаційного мазохізму, якщо використовувати терміни психологів чи й сексопатологів.

Наступного дня, 10 червня, в середу, висока трагедія у виконанні тележурналістів перетворилася на рутинну виробничу драму. До речі, якщо згадати, що й реакція мера Києва Кличка стала значно більш спокійною, й раптом всі показники стану повітря в Києві стали від геть поганих більш-менш нормальними, здалося, що така зміна настрою відбулася не без втручання когось ззовні￿. Втім, що не завадило ТСН подати у вечірньому випуску о 19.30 «лише» 8 сюжетів про становище на нафтобазі й фазу гасіння пожежі та вигоряння нафтопродуктів («Пожежні танки і авіація»; «Стабільною називають ситуацію на сьогоднішню хвилину»; «Нафтобаза була збудована незаконно»; «В київських лікарнях тим часом залишається 9 постраждалих від пожежі»; «Пожежа зіпсувала врожай на Київщині»; «Сажа, яка чорною хмарою піднімається над нафтобазою, це лише одна зі шкідливих для здоров'я речовин, які потрапляють у повітря»; «Санітарні лікарі радять киянам рятуватися, частіше роблячи вологе прибирання квартири, митися і пити більше води» та «Димова хмара від палаючої нафтобази рухається у напрямку Вінниці та Хмельницького»).

Як видно з назв сюжетів, журналісти ТСН охопили весь спектр проблем навколо техногенної катастрофи на базі нафтопродуктів БРСМ, узявши коментарі у фахівців.

Тим часом суперник «1+1», телеканал «Інтер», напрочуд скупо та відсторонено інформував своїх глядачів про те, що сталося 8 червня на нафтобазі й хто винен у катастрофі. Залучивши в якості експертів-фахівців депутатів від «Опоблоку» (що стало недоброю традицією останніх місяців).

10 червня, в середу, «Подробиці» дали три короткі сюжети, де в контексті «Апокаліпсису сьогодні» скупо поінформували про допомогу волонтерів рятувальникам, яким держава навіть не спромоглася забезпечити триразове харчування; про те, що думки представників ДСНС та чиновників (не уточнюючи, хто з них хто, бо працівники ДСНС — ті ж самі чиновники) щодо екологічної небезпеки кардинально різняться; про добру опозицію, яка закликала евакуювати дітей із зони лиха. Героєм останнього, найкоротшого сюжету став нардеп від «Опоблоку» Юрій Павленко, точніше, його синхрон: «“Оппозиционный блок» требует от власти немедленно осуществить эвакуацию детей из 10-километровой зоны от чрезвычайной ситуации, а также провести медицинское обследование всех детей, беременных женщин, находящихся на территории риска. Это больше, чем 10-километровая зона».

Вочевидь, це й було головною метою редакторів «Подробиць» — дати можливість висловитися з приводу трагедії на базі БРСМ опонентові влади. Інші мотиви для цього відсутні, адже про евакуацію не лише дітей, а й усього населення з небезпечної зони заговорили в Київській обласній та Васильківській міській держадміністраціях іще у вівторок, коли передбачити наслідки від пожежі ще ніхто не брався. Інша річ, що, як показали кореспонденти ТСН, мешканці села Крячки біля бази БРСМ сприйняли цю пропозицію місцевої влади без жодного ентузіазму.

Тим часом на «Інтері» вхопилися за черговий привід умочити в калюжу представників влади, які, на думку редакторів, не лише не впоралися з пожежею за 12 годин, як обіцяв Арсен Аваков на своїй сторінці у Фейсбуку, а ще й по самі вуха замазані в корупційних схемах навколо нафтопродуктів. Конкретніше — на каналі вкотре вирішили в усіх смертних гріхах звинуватити представників фракції «Народний фронт», із яким телеканал Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна на чолі з власниками провадить затяжну війну.

Для цього в тижневику «Подробности недели» 14 червня, в неділю, ведучий програми Дмитро Анопченко надав слово Дмитрові Добродомову. Секретар комітету Верховної Ради з боротьби з корупцією не помітив, як легко зманіпулював його свідченнями ведучий.

Дмитро Добродомов, який останнім часом часто з'являється в ток-шоу Савіка Шустера й не приховує амбіцій створити цілу партію під назвою «Народний контроль», осідлав улюбленого коника боротьби з корупцією, розповівши, як закривали кримінальне провадження щодо зловживань деяких високопосадовців у справі «бензину Курченка».

Тонучи в зайвих деталях справи (скільки тонн пального було у власності «бізнес-вундеркінда», що з ним зробили, кому пішли зайві кубометри за безцінь), Дмитро Добродомов за своєю звичкою готувався замордувати глядача остаточно. Але його (глядача себто) врятував ведучий. Почувши, що йдеться про деяких народних депутатів, причетних до афер із бензином Курченка, частина якого зберігалася на базі БРСМ, він радісно перервав депутата: «Ви маєте на увазі скандал з Пашинським (народний депутат від “Народного фронту”. — Авт.)? Я хочу нагадати глядачам, що у нас був сюжет про це». Що за сюжет, коли він був, ведучий не пояснив, змусивши глядача порпатися в пам'яті чи інтернеті.

Отримавши з вуст гостя підтвердження, Дмитро Анопченко перемкнувся на васильківську громаду, яка смиренно чекала свого включення, а згодом «плавно» перейшов до місцезнаходження колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького, причетність якого до БРСМ одностайно визнавали впродовж тижня всі, хто коментував катастрофу на цій нафтобазі. Сюжет з Ізраїлю, де знайшов прихисток колишній міністр, знову наштовхував глядача на думку про небажання нинішньої влади розслідувати злочини режиму Януковича, яка навіть не намагалася розшукати пана Ставицького, вдовольнившись знайденими в його службовому кабінеті пачками валюти й 45 кілограмами золота.

Озвучивши в прямому ефірі версію про можливий підпал бази БРСМ (наголосивши, що ця версія оприлюднюється вперше, Дмитро Анопченко делікатно «забув», що першим про неї написав Геннадій Корбан на своїй сторінці у ФБ), ведучий натякнув: підпал може бути вигідним тим високопосадовцям (читай — Пашинському), які незаконно гендлювали паливом, безцеремонно «бодяжачи» його на сумнозвісній базі БРСМ.

Тим самим сплівши тугий ланцюжок (добре, хоч не личаки! — Авт.) між владою колишньою (Едуард Ставицький) та нинішньою (Сергій Пашинський).

«ТСН. Тиждень», аналізуючи причини та наслідки пожежі під Васильковом, пішли шляхом журналістської провокації, запросивши прокоментувати її голову СБУ Валентина Наливайченка.

Журналісти цілком безкарно прокралися на територію нафтобази, що за всіма правилами мав би охоронятися, як стратегічний об'єкт, та ще й зі зброєю в руках.

Трохи згодом у студії з'явився Валентин Наливайченко, який того дня, 14 червня, став медіаперсоною номер один через публікацію в ФБ радника голови СБУ Маркіяна Лубківського. Останній повідомив, буцімто його шефові Адміністрація Президента заборонила летіти до США, де Валентин Наливайченко мав представити докази російської агресії в Україні, під геть надуманим приводом — необхідністю прийти на допит до ГПУ 15 червня.

Якби не цей допис, де АП згадується в контексті ворога «всього прогресивного людства» в особі пана Наливайченка, хтозна, чи запросили б голову СБУ до студії «ТСН. Тижня». Адже не так давно той самий пан Наливайченко звинувачував у створенні злочинного угруповання соратників екс-губернатора Дніпропетровської області, а отже, був персональним ворогом власника каналу Ігоря Коломойського.

Проте вітер в АП змінився, і ось уже Валентин Наливайченко на каналі «1+1» перевіряється на предмет ситуативного союзу з дніпропетровською командою екс-губернатора тільки тому, що ним буцімто незадоволений Президент.

Здається, головним завданням Алли Мазур у розмові з Валентином Наливайченком було не так почути його думку щодо причин пожежі на базі БРСМ, як перевірити чутки про можливу відставку голови СБУ.

Проте Валентин Наливайченко з порогу відмів усі чутки, сказавши, що він не тримається за крісло, але добиватиметься того, щоб кримінальна справа про екоцид, відкрита за фактом пожежі на базі БРСМ і в якій фігурує колишній заступник генпрокурора «зразка жовтня 2014 року», за його словами, не була припинена.

Пан Наливайченко у «ТСН. Тижні», як і тоді, коли він казав про причетність Суркова до розстрілів Небесної сотні чи «казус беллі», замислений російською стороною щодо малайзійського «Боїнга» в липні минулого року, справив дивне враження. Дивне тому, що жодного залізного доказу в таких випадках пан голова СБУ не надає, влаштовуючи в ефірі суцільний струс повітря без жодних правових наслідків для тих, кого він звинувачує в усіх смертних гріхах.

Ось і в неділю, 14 червня, голова СБУ, обґрунтовуючи претензії до екс-заступника генпрокурора, за його словами, акціонера БРСМ, винного в найбільшій за останні десятиліття пожежі на нафтобазі, жодного доказу, окрім посилання на заяви громадських активістів і загадкових документів від СБУ, показати не зміг.

Ба більше, коментуючи запитання Алли Мазур про безпеку наших громадян від терактів, якщо знімальна група «ТСН. Тижня» з гранатометом на плечі вільно потрапила на територію нафтобази, пан Наливайченко не зумів вигадати нічого іншого, як пояснити відсутність належної охорони на стратегічному об'єкті... інтересами корумпованих власників нафтобази. Мовляв, навіщо їм охорона, яка б не пускала на територію злочинних ділків, навпаки, вони зацікавлені в тому, щоб там був безлад.

І це був справжній камінг-аут, тобто цілковите самовикриття непрофесійності окремо взятого чиновника, про яке було сказано в першому абзаці цього тексту.

Хоча, щодо професійності Генпрокуратури, на яку «наїжджав» Валентин Наливайченко в «ТСН. Тижні», великі сумніви виникли ще у вівторок, 9 червня. Тоді, коли ГПУ оголосила, що колишній комбат «Айдару» Сергій Мельничук проігнорував допит, а відтак йому доведеться через суд змінити запобіжний захід, народний депутат, дозвіл на притягнення якого до кримінальної відповідальності ВРУ дала позаминулого тижня, цілим і неушкодженим з'явився в ефірі програми «Час. Підсумки дня» на 5-му каналі.

Невже ГПУ зеленого поняття не має, як оголошувати підозру народним депутатам (за словами екс-комбата «Айдару» і згідно з законом, це може зробити тільки особисто генпрокурор), із яких Верховна Рада зняла недоторканність? Відтак і Сергій Мельничук, який не збирається ховатися від слідчих, і Сергій Клюєв, котрий поклався на свого адвоката в цьому питанні, зникнувши з поля зору українських правоохоронців, мають рацію.

І це теж був такий собі камінг-аут — привселюдно розписатися у власному безсиллі найгрізнішому «внутрішньому органові» означає тільки те, що прокуратура наразі не знає, як поводитися без начальницької вказівки.

Ще один камінг-аут тижня — виступ Саманти Пауер, постійного представника США в ООН, у Жовтневому палаці в четвер, 11 червня.

Його наживо транслювали 5 канал, «UA: Перший», «Еспресо-TV», «112», «Бізнес» та UBR. «Руда бестія», звертаючись до публіки, жодного разу не згадала про українського президента чи уряд, апелюючи виключно до нашого народу, смертельні зусилля якого у відстоюванні права на власне існування зуміли перекреслити всі плани Путіна щодо зруйнування України.

Зацитувавши на початку промови одне з гасел Майдану «Україна — понад усе!», трохи згодом — Василя Стуса, а також принагідно згадавши, що в Жовтневому палаці, де вона нині розмовляє з українцями, взимку 2013-14 років знаходили відпочинок майданівці (особливо зачепило знання постпреда США в ООН про балетну студію палацу), Саманта Пауер дала зрозуміти — її країна не покине Україну на поталу агресору.

І це теж був своєрідний камінг-аут. Цього разу — з боку США. Які вустами свого постпреда в ООН попередили, з одного боку, українську владу про неприпустимість зволікання з реформами, а з іншого — дали зрозуміти, що Захід українців на поталу російському агресору не залишить.