Чеська неурядова організація The European Values у межах свого проекту Kremlin Watch Monitor класифікувала держави — члени Європейського Союзу реакцією на операції впливу Росії. Лідерами з протидії йому виявилися держави Балтії, Швеція та Британія, а пасуть задніх Греція та Кіпр. Перше дослідження про це під назвою «Як європейські демократії реагували на російську агресію?» The European Values презентувала торік. А нещодавно вийшов оновлений варіант рейтингу «Контрзаходи з боку 28 держав ЄС на підривні дії Кремля». MediaSapiens поспілкувався з експерткою Kremlin Watch Monitor Веронікою Віховою (Veronika Víchová) про методологію дослідження та найкращі практики боротьби з пропагандою.

Вероніко, розкажіть про методологію вашого дослідження.

Нас цікавили фактичні кроки у відповідь на вплив Кремля. Не лише на дезінформацію, а й на інші тактики, які росіяни використовують, зокрема підтримку шпіонажу. Ми вибрали три основні критерії.

1. Геополітичне визнання. Воно відбувається у стратегічних документах цих держав, політичних заявах їхніх керівників щодо того, чи визнають вони російський чи кремлівський вплив як загрозу, чи усвідомлюють, що дезінформація поширюється на їхнє суспільство, й чи сприймають цю проблему серйозно.

2. Урядові контрзаходи. Тут уже йдеться не лише про заяви, а й про конкретні проекти, ініціативи, створення установ, застосування інструментів для захисту від цієї загрози.

3. Публічно оголошена протидія з боку розвідки, зафіксована в заявах та опублікованих доповідях.

На основі цих критеріїв ми розділили держави на п’ять груп. Ми звернули увагу, що різниця між ними є досить значною. До речі, наш висновок про кожну державу можна подивитися на інтерактивній карті.

До першої групи належать такі держави як Кіпр чи Греція, які співпрацюють із цими спробами впливу й використовують його на свою користь. Ми назвали їх «кремлівськими колабораторами».

До другої належать «держави у стадії заперечення». Вони не співпрацюють із Росією, але й не визнають, що така проблема взагалі існує. Це, наприклад, Угорщина та Італія. Вони надихаються кремлівським режимом і використовують його вплив для «взаємної легітимізації», тож дезінформація Кремля час від часу їм навіть вигідна. Політичні сили в парламенті чи уряді цих держав блокують будь-які пропозиції відповіді на дезінформацію. До цієї ж групи належать такі держави, як Португалія, які справді далеко від Росії та не бачать у ній прямої загрози.

Натисніть для збільшення

Третю групу держав ми назвали «нерішучими». Вони визнають, що проблема є, але не хочуть робити щось конкретне щодо цього. Це, наприклад, Бельгія, яка вважає, що ця загроза актуальна тільки для Східної Європи. Крім того, це такі держави як Ірландія, які були історично нейтральними й уникають будь-яких контрзаходів проти іншої держави. І такі як Словаччина, де дуже активне громадянське суспільство, а окремі політики чи департаменти міністерств зробили одиничні кроки, але немає цілісного підходу уряду.

Четверту групу держав, із якими ми найбільше працювали, ми назвали «пробудженими». Це ті, хто вже став мішенями потужних атак: скажімо, Франція під час передвиборчої кампанії Емманюеля Макрона, Нідерланди під час розслідування авіакатастрофи MH17 чи Німеччина, яка стала жертвою кібернападів на свої установи. Це держави, які нічого не зробили до того, як їх атакували, але після того наче прокинулися й почали вживати заходів для свого захисту. Тепер вони працюють над документами і створюють спеціальні інституції для протидії.

П’яту групу становлять держави найкращих практик протидії — це «повномасштабні захисники». Йдеться про п’ять держав: Литву, Латвію, Естонію, Швецію та Велику Британію. Ці держави вибудовують стійкість до впливу, вони вже значно краще до нього підготовлені. Вони застосовують повний урядовий та суспільний підхід, фокусуються на всьому різноманітті інструментів, мають комплексну стратегію захисту. Вони також просувають ці ідеї на міжнародній арені. Хоча ми би хотіли, щоб вони робили це ще активніше й ділилися своїм досвідом.

Спостерігаючи ситуацію вже рік, чи бачите ви оптимістичну тенденцію — чи активніше країни вживають контрзаходів? І що, на вашу думку, буде за рік чи два?

Це тривала боротьба й позитивні зміни ми відчуємо нескоро. У порівнянні з минулим роком дещо справді змінилося, але не завжди на краще. У деяких випадках держави зробили крок назад, як Словаччина, наприклад. Там громадянське суспільство щосили тисне на владу, аби вона щось зробила.

Є такі держави як Австрія, Італія та навіть Німеччина, які недостатньо переконані в тому, що це нагальна проблема, й зосереджені на інших викликах. Тож складається враження, що вони чекають, коли загрози від упливу Росії просто самі зникнуть. Це також пов’язано з погіршенням свободи преси, зростанням представництва крайніх правих чи лівих сил у владі цих держав.

Тепер ми очікуємо на те, чи стануть такі держави як Британія та Німеччина лідерами в цьому процесі. Це буде вирішальним фактором. Бо Європа завжди потребує когось, хто встановить певний взірець. Ми сподівалися, що ним стане Німеччина, але вже не схоже. Адвокація спротиву Кремлю в Німеччині потребуватиме багато часу. Тож, може, це буде Британія, але ж вона виходить із ЄС… Крім того, багато з контрзаходів, про які ми говоримо, покажуть результати за кілька років.

А яка ситуація з протидією дезінформації в Чехії? Адже там завжди було потужне проросійське лобі…

Звісно, політична ситуація в нашій державі має великий вплив на наш захист від дезінформації Кремля. Нині люди в міністерствах, політики й держслужбовці значно більше поінформовані про цю проблему, ніж рік чи два тому. Є центр у міністерстві внутрішніх справ, який моніторить дезінформацію й інформує про неї політиків. Звичайні люди також значно краще обізнані щодо цих загроз, це постійна тема для обговорення в медіа. Проте досі в чеському парламенті та інших інституціях є особи, які заперечують проблему чи навіть сприяють російському впливу. Нова партія в парламенті — крайня права SPD — поширює прокремлівську дезінформацію і вторить їй.

Натисніть для збільшення

Наш президент Мілош Земан, який хоча й не має виконавчої влади, проте впродовж тривалого періоду заперечував, що російські військові присутні в Україні, повторював багато брехливих кремлівських меседжів. Це нас тягне назад. Ми справді сподіваємося, що в майбутньому в Чехії буде більший політичний консенсус щодо цієї проблеми і вдасться створити комплекснішу й ефективнішу стратегію протидії впливу Росії.

Які заходи з протидії ви вважаєте найефективнішими і які стануть найпомітнішими в наступні роки?

Це залежить від того, що в конкретній країні вже було зроблено. У Греції чи Угорщині найбільша роль у цьому процесі поки що у громадянського суспільства. Воно може стати більш скоординованим та показати громадськості масштаби проблеми. Запитати, яким є вплив дезінформації на їхню державу, й викрити зв’язки місцевих та закордонних діячів із Кремлем. «Нерішучі» та «пробуджені» держави можуть вжити певних заходів на урядовому рівні: систематизувати стратегічні документи, переглянути, які в них вразливі місця, заснувати інституції, які відповідатимуть на дезінформацію та працюватимуть на міжнародному рівні — в East StratCom Task Force чи NATO Centre of Excellence, розширюватимуть міжнародну співпрацю. Найпершою метою «повномасштабних захисників» є поширення їхнього досвіду та заклик до інших держав ужити певних заходів. Бо ці держави вже знають, що ефективно, а що ні.

Багато держав вимагають прозорості від компаній, що є власниками соціальних мереж. У Німеччині ухвалено дещо суперечливий закон. Франція щойно ухвалила свій, покликаний протидіяти фейкам. Невдовзі ми дізнаємося, наскільки ефективними будуть ці заходи. Але ми справді маємо про це говорити й зрозуміти, як регулювати контент у соцмережах, не зазіхаючи на свободу висловлювання й медіа, і водночас будучи впевненими в захищеності користувачів від впливу зокрема й під час політичних кампаній.

***

Кілька висновків із оновленого дослідження The European Values:

Хоча в Хорватії діяльність уряду та громадянського суспільства з розвитку медіаграмотності є обмеженою, проте керівництво країни почало активніше визнавати загрозу. Хорватія стала однією з восьми держав — членів ЄС, яка підписали лист до Верховного комісара ЄС Федеріки Могеріні про боротьбу з російською пропагандою.

У цілому словацький політикум перебуває у стані заперечення проблеми, однак президент Андрій Кіска неодноразово заявляв про загрозу. У країні було оновлено стратегічні документи — Стратегію безпеки Словацької Республіки та Стратегію оборони Словацької Республіки, куди додали пункти про пропаганду та дезінформацію. Підтримка ширшого співробітництва між ЄС та НАТО щодо боротьби з дезінформацією та кіберзахистом стала однією з цілей зовнішньої політики Словаччини.

Іспанія приєдналася до «пробуджених» після того, як виявилося, що російські боти в соцмережах активно підтримували сепаратистський уряд Каталонії. Міністр оборони та міністр закордонних справ Іспанії відкрито заявили про цю проблему, визнаючи, що значна частина цієї діяльності відбувалася з території Росії.

Французька політична еліта в останні місяці зайняла більш жорстку позицію щодо впливу Росії.

Болгарія не просунулася вперед. Прем'єр-міністр Бойко Борисов не висловлює невдоволення його проросійськими партнерами по коаліції, а президент Румен Радев неодноразово ставив під сумнів доцільність санкцій ЄС проти Росії.

Данія була дуже практичною в боротьбі з дезінформаційними кампаніями та впливом операцій. У 2017 році уряд Данії створив міжвідомчу робочу групу для протидії. Данія також навчає своїх солдатів боротьби з прокремлівською дезінформацією перед відправленням до таких країн, як Естонія.

Британська влада стала значно гучніше висловлювати свої побоюваннями щодо загроз російської підривної діяльності після спроби вбивства колишнього розвідника Сергія Скрипала та його дочки. Та ще й до того були вжиті кілька контрзаходів. У листопаді 2017-го виборча комісія країни відкрила два розслідування щодо можливого впливу Росії під час референдуму щодо виходу з ЄС та на загальних виборах. Відомства прагнуть співпраці з компаніями — соціальними мережами. Після отруєння Скрипалів 19 із 28 країн ЄС вислали принаймні одного російського дипломата.

Шведський уряд демонструє активну підготовку до можливого втручання у прийдешні вибори. Шведське агентство з питань надзвичайних ситуацій готує посадовців виборчих комісій до можливих кампаній впливу. Крім того, в країні буде створено нове урядове відомство, яке відповідатиме за «психологічну оборону».

Нова коаліція уряду в Італії, що складається з популістських партій, не обіцяє посилити реакцію країни на дезінформацію та операції впливу з боку Кремля. Це попри те, що кілька досліджень продемонстрували: на останніх виборах у країні велику роль відіграли російські тролі.

Незважаючи на те, що Нідерланди пережили безпосередній досвід дезінформаційних кампаній Кремля (зокрема щодо авіакатастрофи MH17), більшість голландських депутатів виступили проти кампанії «ЄС проти дезінформації», розробленої Оперативною робочою групою зі стратегічних комунікацій East StratCom Task Force.

Нагадаємо, в 2017 році ГО «Детектор Медіа» презентувала дослідження «Індекс інформаційного впливу Кремля», здійснене у партнерстві з European Values (Чеська Республіка), Фондом Розвитку ЗМІ (Грузія) та Political Capital (Угорщина). Організації розробили інструмент для вимірювання можливостей уряду Російської Федерації впливати на інформаційний простір інших країн для реалізації своїх цілей.