В рамках дослідження визначали ризики конфліктності серед українців щодо чутливих тем: влада, медіа, мобілізація, демобілізація, декомунізація, внутрішньо переміщені особи та можливий вплив пропаганди на лояльність чи упередженість.

На упередженість опитаних до ЗМІ впливає їхня чутливість до пропаганди. Особливо це помітно щодо тих, які висловлюють свою цілковиту упередженість до українських ЗМІ: серед українців, які піддаються впливу пропагандистських повідомлень, 39,4% висловлюють крайню упередженість до їхньої діяльності.

На ставлення українців до внутрішньо переміщених осіб не впливає їхній власний досвід спілкування з ними. Упередженість проявляється і серед тих, які не мали контакту з переміщеними особами. На ставлення українців до ВПО також впливає пропаганда: серед тих, які піддаються її впливу, 70,7% є помірно або цілком упередженими. Ставлення до  ВПО не залежить від регіону проживання українців.

Ті українці, які піддаються повідомленням пропагандистського змісту, більше схиляються до упередженості щодо демобілізованих та процесу мобілізації загалом. Непомітним є вплив регіону проживання українців на їхнє ставлення до мобілізації. Натомість, це впливає на ставлення щодо демобілізованих. На Заході значно менше тих, які висловлюють свою упередженість до демобілізованих (лише 6,9% на противагу 14,3% в Північній Україні, 19,8% - Східній, 16,7% - Центральній та 11,5% в Південній Україні). На ставлення українців до мобілізації чи демобілізованих не впливає наявність досвід спілкування з демобілізованими співвітчизниками чи факт мобілізації когось із членів родини.

Не меншу упередженість, аніж до влади, українці виражають до такої владної реформи як декомунізація. Загалом, такі настрої присутні у 89,5% опитаних. До тих, які проти неї з ідеологічних міркувань долучились і ті, які вважають, що вона не на часі, сприймаючи її дуже поверхово. На ставлення українців до декомунізації не впливає їхнє сприйняття чи несприйняття проросійської пропаганди. Натомість, в ставленні до декомунізації відчутна регіональна диференціація. На Заході порівняно вища частка тих, які є помірно лояльними до реалізації цієї реформи.

Дослідження проводилося методом «face to face» інтерв’ю. Польовий етап тривав у період з 7 по 20 серпня 2015 року. Загалом було опитано 2000 громадян України віком від 18 років.

Застосовувалася багатоступенева пропорційна стратифікаційна вибірка з квотою на останньому щаблі. Населення України було пропорційно поділено на 22 області (Донецька та Луганська області були виключеними із дослідження через загрозу безпеці інтерв’юерів), у кожній з яких методом випадкового відбору (використовуючи генератор випадкових чисел) обиралися міста, села та вулиці. Відтак кожен інтерв’юер отримував початкову точку маршруту, у якій було вказано місто/село та вулицю. Після відвідин першої квартири з маршруту інтерв’юер рухався з кроком 10 квартир у зоні щільної забудови та кроком три будинки у зоні індивідуальної забудови. Квотами в соціологічному дослідженні виступали дві соціально–демографічні характеристики: стать, вік. Інтерв’юери не мали права опитувати: громадян інших країн, гостей, знайомих, родичів, що завітали до господарів.

Похибка репрезентативності вибірки з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 2,2% для показників близьких до 50%, 1,9% – для показників близьких до 25% або 75%, 1,3% – для показників близьких до 10% або 90%, 1% – для показників близьких до 5% або 95%, 0,4% – для показників близьких до 1% або 99%.