Результати опитування показали, що 72% українців дізнаються новини з переважно українських телеканалів та Інтернет-ЗМІ (43% тільки дивляться ТВ, 29% також користуються Інтернетом). 22% регулярно звертається і до українських, і до російських джерел інформації (з них 9% - тільки телеглядачі). 6% практично не цікавиться новинами з жодних із перерахованих ЗМІ.

Генеральний директор КМІС Володимир Паніотто розповів, яким чином організовувалося дослідження:

«Ідеєю індексу було виділити головні меседжі російської пропаганди та прослідкувати їх результативність на території України. Це меседжі, що полягають в наступному: Майдан був організований американцями, в результаті прийшли до влади націоналісти, які загрожували російськомовному населенню України, Крим вдалось врятувати, а в Донецьку люди повстали, і власне хунта, яка прийшла до влади, бореться  зі своїм народом. Результати, які ми отримали по регіонах, це такий індекс, що змінюється від 0 до 100. 100 - це коли всі люди підстримують всі тези російської пропаганди, 0 - коли узагалі не підтримують».  

Найвищим індекс результативності меседжів російської пропаганди є у Донецькій області - 50, а також у Луганській - 38, однак там дослідники опитували тільки контрольовану Україною частину. Після Донецької та Луганської областей найбільш схильні підтримувати російську пропаганду, каже пан Паніотто, Харківська та Одеська області.

На питання про те, як зарадити цій ситуації, директор КМІСу відповідає: «У нас є Міністерство інформації, що мало би опікуватися цим питанням. Ми ж досліджуємо громадську думку, а не формуємо її. Водночас у мене склалося враження, що керівництво країни не сприймає належним чином інформаційну складову війни. Проте у країні, з якою ми воюємо, близько 80% засобів скеровуються на боротьбу в інформаційній сфері». 

Науковий співробітник КМІСу Марина Шпікер пояснює: «Коли ми розробляли це дослідження, то припустили, що пропаганда має два рівні. Перший - поверхневий. Це меседжі на кшталт фашистської хунти, націоналістів-бандерівців і т.д. Другий же рівень спрямований на те, щоби подавити супротив України. Він охоплює меседжі про те, що українська армія не здатна протистояти, влада нічого не може зробити, мир необхідний будь-якою ціною».

Водночас пані Шпікер зауважила, що є декілька позитивних тверджень, які могли б об’єднати, а не роз’єднувати країну. Це гуртування навколо ідеї досягнення миру, а також думка, що цей кризовий період мине та Україна стане процвітаючою державою. 

Виконавчий директор ГО «Телекритика» Діана Дуцик виокремила кілька цікавих моментів у результатах дослідження. По-перше, вона акцентувала увагу на не надто позитивних новинах для українських медіа. «Люди поступово втрачають довіру як до українських, так і до російських ЗМІ. До українських - особливо на півдні та сході країни», - каже пані Дуцик. Вона пояснює чому так відбувається: «Люди співставляють картинку в телевізорі з тією, яку бачать з вікна. І коли ці реальності не співпадають, люди перестають довіряти ЗМІ». 

Як свідчать результати, українські ЗМІ втрачають довіру аудиторії майже по всій Україні, крім Західного регіону. На Півдні, Сході та Центрі відсоток тих, хто сказав, що ставлення до українських мас-медіа з початку року у них погіршилось, переважає відсоток тих, у кого воно покращилось.  В цілому по Україні 65% респондентів не змінили своє ставлення, 19% погіршили та 11%  - покращили.

Натомість російські ЗМІ ще більше втрачають довіру, у тому числі й на Сході України. Так, лише 1% опитаних відповіли, що з початку року вони покращили ставлення до російських ЗМІ, у той час як 60% - погіршили, а 28% - не змінили. 

По-друге, Діана Дуцик звернула увагу на кілька цікавих моментів щодо того, як українці асоціюють медіа та їхніх власників. І хоча загалом результати свідчать про те, що велика частина опитаних таки співвідносить ЗМІ з реальними вланиками, та знайшлося 3% людей, які вважали, що «Перший національний» належить Петру Порошенку, а 2% проасоціювало Hromadske.tv з іменем Дмитра Фірташа. Разом з тим найбільш обізнаними є українці щодо того, хто є власником 5 каналу. 73% назвали ім’я Президента України. Водночас для 19% населення України зовсім не важливо знати, в чиїй власності перебуває конкретне медіа. 

Опитування проводилося з 20 травня по 2 червня. Вибірка дослідження – повнолітнє неінституційне населення України, за винятком окупованого Криму. Території «ДНР» та «ЛНР» також охоплені опитуванням, проте через об’єктивну неможливість забезпечити випадковий відбір населених пунктів у межах цих районів інтерв’юери працювали у декількох доступних та порівняно безпечних містах. Таким чином дані з «ДНР/ЛНР» не є строго репрезентативними. Усього протягом польового етапу було опитано 2022 респонденти методом особистого інтерв’ю, без непідконтрольних територій обсяг вибірки складає 1894 респонденти. Максимальна похибка вибірки 3.45%.

Повна версія дослідження буде опулікована найближчим часом. 

Фото Максима Лісового