Більшість батьків чула про дослідження, які доводять, що зовсім маленьким дітям не варто дозволяти дивитись телевізор. Та насправді майже три чверті дітей та немовлят  стають телеглядачами до того, як їм виповниться два роки. То яка, власне, в цьому небезпека? Чи є програми або відеозаписи, які підходять малятам? Ця тема цікавить не дуже багатьох дослідників. Одна з них - експерт із питань взаємодії дітей з медіа Шеллі Песнік - відповідає на найпоширеніші запитання батьків про дітей і телебачення.

- Наскільки часто дивляться телевізор зовсім маленькі діти?

- Надзвичайно часто. Ось дані дослідження Сімейного фонду Кайзера (Kaiser Family Foundation). 74% дітей і немовлят дивляться телебачення до досягнення двох років. 43% дітей віком до двох років дивляться телебачення щодня, 18% щодня переглядають відео або DVD. Батьки 88% дітей, які дивляться телебачення, стверджують, що перебувають в одному приміщенні з ними під час перегляду завжди або майже завжди.

Діти віком до шести років у середньому проводять дві години на день перед екранними медіа – стільки ж, скільки граються на вулиці, і втричі більше, ніж читають чи слухають, як хтось читає їм. 77% самі вмикають телевізор. 71% дивляться DVD або відеокасети. 67% обирають певні програми. 62% використовують пульт дистанційного управління для перемикання каналів. Докладніші результати цього дослідження англійською мовою можна знайти тут.

- Чи проводились дослідження впливу телебачення на немовлят і малят до трьох років?

- На диво мало. Протягом останніх трьох десятиліть чимало науковців вивчали тему впливу телебачення на дітей, значна частина їх зосереджувались на дошкільнятах, але зовсім маленьким дітям приділяли зовсім мало уваги. Ця ситуація почала мінятись із бурхливим зростанням індустрії продуктів, а також телепрограм і каналів для малят, але ще дуже багато питань залишаються недослідженими.

Огляд розвідок, які були проведені дотепер, був опублікований лондонським National Literacy Trust та Сімейним фондом Кайзера. Низка праць стосувалась телепрограм, які допомагають учити мови, адресованих дошкільнятам, але набагато менше уваги приділяли немовлятам. Є докази того, що 18-місячні діти реагують на програми зі словами, особливо дуже якісно зроблені. Але інші дослідження свідчать, що діти до 22 місяців вивчають слова з телебачення не так легко, як у процесі спілкування з людьми.

- Чи витісняє перегляд телебачення з життя дитини інші заняття, наприклад, гру на свіжому повітрі?

- У віці від півроку до трьох – ні. У віці від чотирьох до шести, коли діти стають більш рухливими та незалежними, це можливо. Діти цієї вікової групи, які надмірно захоплюються телебаченням, щодня присвячують на півгодини менше іграм на вулиці і на вісім хвилин менше – читанню, аніж ті, які байдужі до телевізора. Не зовсім зрозуміло, чому так. Чи діти багато дивляться телевізор, бо не можуть піти погуляти, чи не йдуть гуляти, бо дивляться телевізор?

- Чи важливо, що саме дивляться маленькі діти?

- Так. Якісно зроблені програми, які створюються із урахуванням стадій розвитку дитини, радше справлятимуть освітній вплив на дитину, аніж шоу чи фільми для дорослих. Але важливішою за зміст та форму телепродукту є участь дорослих у процесі перегляду. Перебуваючи поруч із дитиною в процесі перегляду, батьки можуть взаємодіяти з нею, допомагаючи вчитись, засвоювати нову інформацію, що міститься в програмі.

- Чи має Американська академія педіатрії застереження щодо допуску маленьких дітей до перегляду телебачення?

- Так, рекомендує не допускати. В 1999 році Американська академія педіатрії оприлюднила програмну заяву про дітей і медіа, в якій проаналізувала користь медійної освіти, а також загрози, які несе телебаченнядля здоров’я дітей, особливо віком до двох років. Цитую: «Педіатри повинні застерігати батьків, аби ті не дозволяли дітям до двох років дивитись телевізор. Попри те, що деякі телепрограми позиціонуються як такі, що адресовані цій віковій групі, дослідження раннього розвитку мозку свідчать про те, що немовлята та малюки мають критичну потребу в прямій взаємодії з батьками та іншими дорослими (наприклад, вихователями) для здорового розвитку мозку та вироблення відповідних соціальних, емоційних та когнітивних навичок. Отже, допуск таких маленьких дітей до телевізійних програм не рекомендується». Повністю заяву англійською мовою читайте тут.

- Чи є в цьому віці різниця між телепереглядом хлопчиків і дівчаток?

- Немає. Ця різниця виникає в дошкільному віці, коли хлопці починають приділяти більше часу відеоіграм та охочіше наслідують агресивну поведінку, яку бачать на екрані.

- Вони розуміють те, що бачать?

- Підозрюю, що розуміють більше, ніж ми думаємо. Але це питання ще потребує вивчення. Дослідити, як маленькі діти розуміють телевізійні програми, дуже важко, але спроби, які робились у цьому напрямку, засвідчили: коли зміст програми не є зрозумілим дітям, вони приділяють їй менше уваги. Також відсоток часу, коли дитина безпосередньо дивиться на телеекран, зростає у дошкільному віці.  

Було встановлено, що дворічні діти впізнають окремі бренди, які рекламуються на телебаченні або використовуються їхніми батьками. А те, що однорічні уникали  певного предмета, побачивши, що акторка реагує на нього негативно на екрані, наводить на думку про здатність малят відтворювати емоційну реакцію з телеекрану, конструюючи на її основі власну поведінку.

- Чи призводить телеперегляд до ожиріння?

- Певний зв’язок можливий, але слід докладно вивчити всі чинники, які впливають на здоров’я дитини.

Медіапростір переповнений маркетинговими повідомленнями, які віднаджують людину від здорового способу життя. 2006 року Інститут медицини оприлюднив звіт під назвою «Маркетинг продуктів харчування для дітей та молоді: загроза чи шанс?», замовлений Конгресом США і профінансований американським центром контролю та профілактики захворювань. В цьому звіті є огляд наукових доказів впливу реклами їжі на харчування та здоров’я дітей і молоді. Попри те, що багато чинників, зокрема генетика та культурний рівень, впливають на режим харчування дитини, автори  документа роблять висновок, що нинішні маркетингові кампанії їжі та напоїв ставлять дитяче здоров’я під загрозу. «Якщо американські діти та юнаки хочуть уникнути ранніх захворювань, пов’язаних із харчуванням, їм слід зменшити споживання висококалорійної їжі, фастфуду та підсолоджених напоїв, які становлять значну частину ринку товарів, орієнтованих на них».

Час, який дитина проводить за переглядом телебачення, впливає на ризик ожиріння. Згідно з одним із досліджень, імовірність ожиріння серед малозабезпечених дошкільнят (1 – 5 років) різного етнічного походження зростає із кожною додатковою годиною на день, яку вони присвячують телебаченню або відео. Діти, які мають телевізори у своїх спальнях – 40% вибірки – більше дивляться телебачення і більш схильні до ожиріння.

- Чи має значення те, що  телевізор увімкнений як фон – у тій самій кімнаті, де перебуває дитина, або в іншій?

- Так, фоновий перегляд телевізора може мати руйнівний вплив. Згідно із нещодавнім дослідженням, опублікованим у виданні American Behavioral Scientist, у пересічній американській домівці телевізор працює шість годин на день. Ми поки що мало знаємо про те, як впливає постійна наявність працюючого телевізора поруч на розвиток дитини. Було проведене загальнонаціональне дослідження розвитку дітей у родинах, де багато дивляться телевізор. 35% дітей із вибірки жили в помешканнях, де телевізор працює весь або майже весь час, навіть коли ніхто його не дивиться. Незалежно від віку, діти з таких родин дивились телебачення більше, натомість читали менше і гірше за інших дітей. Інше дослідження виявило, що періоди концентрації уваги у дітей в квартирах із постійною фоновою роботою телевізора є відносно коротшими, а спілкування між батьками й дітьми відбувається рідше в присутності «голубого екрану».

- Чи може телебачення допомогти розвиткові мовлення маленької дитини?

- Це залежить від того, що саме дивиться дитина. Дослідження виявили, що діти віком два з половиною роки, які дивились якісні мультфільми, мали більший словниковий запас, натомість лексикон тих, що дивились телевізор нерозбірливо, в тому числі програми для дорослих, виявився біднішим.

- Чи повинні батьки встановлювати правила телеперегляду для дітей?

- Так, але не всякі правила йдуть на користь. Недавні дослідження показали, що одні батьки визначають, які саме програми їхнім дітям можна дивитись, а інші – скільки часу їм можна проводити перед телевізором. Діти перших дивляться телевізор більше, других – менше. Батьки, які встановлюють обмеження щодо програм, краще ставляться до телебачення загалом, і частіше проводять час поруч із дітьми під час телеперегляду.

PBS Parents, переклад – «Медіаграмотність»

А що думаєте ви? Діліться своїми думками в коментарях або присилайте їм на адресу mediaosvita@gmail.com