У березні Євразійський центр Атлантичної ради (AtlanticCouncil) поширив рекомендації з питань захисту демократичних суспільств від дезінформації. Документ створено за підсумками обговорення понад 100 експертів із десятків країн світу – вчених, журналістів, урядовців, активістів, аналітиків та представників Facebook іTwitter. MediaSapiens публікує його основні тези, зокрема щодо рішень для урядів, ІТ-компаній, а також потребу створення Коаліції протидії дезінформації.

Авторами праці «Демократичний захист від дезінформації» стали Деніел Фрід (Daniel Fried) та Аліна Полякова (Alina Polyakova). Документ є у вільному доступі англійською мовою.

Потреба протидії дезінформації стала ключовою як для політиків, так і для громадськості через низку причин. Серед них – втручання російського уряду та контрольованих ним суб’єктів в президентські вибори в 2016 році у США через інтернет-платформи, поширенняними фейкових наративів та маніпулюванням громадською думкою, а також аналогічні виклики під час виборів у 2017 році в Європі (зокрема в Франції та Німеччині).

США із запізненням зрозуміли те, що Європа вже констатувала: Росія повернулася до своєї минулої практики поширення пропаганди проти Заходу. У  результаті цих дій вже ведуться урядові розслідування, обговорюються зміни в законодавстві та відбулися зміни політиці соціальних мереж.

Уряди, міжнародні організації, громадські та приватні компанії запропонували чимало ідей, як боротисяіз дезінформацією. Проте, як зазначають автори звіту, важливо розуміти, що проблема ширша за дії Росії чи іншої сили. Демократичною відповіддю на це повинні займатися усі групи суспільства, а країни працювати разом, щоб переймати позитивний досвід та вчитися на помилках одне одного.

Все не безнадійно: державна політика країн, законодавство і технічні рішення можуть виявити і обмежити потенційну шкоду ворожої дезінформації. Проте одного чіткого способу для цього немає, адже технології постійно розвиваються, внаслідок чого вдосконалюється й техніка зловмисників. Зараз – саме час діяти.

Ролі урядів, громадського та приватного сектору, технологічних компаній, а також медіа будуть різними в США та Європі, зокрема через законодавчу традицію. Наприклад, перша поправка до Конституції США включає захист навіть для потенційно образливого й ворожого висловлювання, тоді як в європейських країнах мова ворожнечі може бути заборонена.

Спектр проблем

Відкрита іноземна пропаганда. Організації RT, Sputnik та інші, пов’язані з Кремлем, цілеспрямовано займаються дезінформацією та маніпуляціями. Вони не є ані медіа в демократичному розумінні, ані ЗМІ, що належать державі й водночас є неупередженими – як ВВС. Це – зброя Росії, не незалежніша за газету «Правда» в часи СРСР.

Проникнення у соціальні мережі. Росія здійснює маніпуляції в соціальних медіа, використовуючи політичну рекламу невизначеного походження або від офіційно організованих ботів, тролів і кіборгів (комбінації людина/бот), а також іншими способами ведення дезінформаційних кампаній.

У жовтні Конгрес США виявив, що вплив Росії був ширшим, складнішим й ще більш підривним, ніж уважалося (у вересні 2017 року Facebook повідомила, що виявила низку платних політичних рекламних оголошень з Росії, які публікувалися під час виборчої кампанії 2016 року. Це було близько 3000 постів, вартість просування яких склала 100 тисяч доларів. Пости публікувалися через 470 несправжніх сторінок і акаунтів, які порушують правила соцмережі. За даними Facebook, усі сторінки керувалися з одного центру на території Росії – «Агентства інтернет-досліджень», яке називають «фабрикою тролів». Рекламу побачили мільйони людей. Згодом аналогічний контент у себе знайшли Twitter, Instagram, Google та Reddit. – MS). 

Велика частина подібних дій, можливо, досі не виявлена, оскільки її не можна пов'язати із Росією, а саме з «Агентством інтернет-досліджень». Встановлювати такий зв'язок ставатиме все складніше. Багато кмітливих «підприємців» уже навчилися перетворювати дезінформацію на прибутковий бізнес.

Кібератаки. Крадіжки даних, кібератаки та спроби маніпулювання виборами – напряму не служать цілям дезінформації та операцій впливу, але вони можуть підтримувати такі операції. Зламане електронне листування або інша викрадена інформація можуть бути використані для розкрутки дезінформаційних наративів, натискання на больові точки людей та посилення суспільноїнапруженості. Легкість, з якою російські хакери використали фішингові кампанії для отримання даних, корисних для дезінформаційних цілей, свідчать про слабку кібербезпеку.

Рекомендації уряду США

Щодо власних медіа. Уряд США повинен активно відстежувати очевидні наративи іноземної пропаганди та інформувати громадськість про їх зміст.

Уряд повинен вдосконалити свої ЗМІ згідно нових викликів цифрової доби.

«Радіо свобода/Радіо Вільна Європа» (RFE/RL) у співпраці з «Голосом Америки»(VOA) створюють «Настоящее время» (CurrentTime) – новинну мережу російською мовою. Ці медіа повинні підтримуватися фінансово та технічно. Необхідно також виділяти більше ресурсів для створення й поширення контенту в Центральній та Східній Європі, а також розширення їх аудиторійта впливу в соціальних мережах. Це також може включати реструктуризацію Ради керуючих з питань мовлення США (BroadcastingBoardofGovernors, BBG), яка здійснює нагляд за цими медіаорганізаціями.

Щодо законодавства. Уряду США не треба намагатися заборонити іноземні державні пропагандистські органи – RT, Sputnik та інші, проте необхідно позначати їх такими, якими вони насправді є. Всі демократії мають належним чином визнати їх як посередників пропаганди. Міністерство юстиції США вже зробило перший крок, вимагаючи, щоб RT зареєструвалася за Законом про реєстрацію іноземних агентів (FARA) (і RT, i Sputnik вже зареєструвалися. – MS). Примусове виконання вимог FARA є, як відомо, складним.

Законодавство, яке розглядається Конгресом США, повинно надати Мін’юсту більше повноважень , щоб розслідувати порушення FARA та забезпечити його дотримання. Наприклад, Конгрес може надати підрозділам Мін’юсту, таким як Відділ національної безпеки, право слідчої вимоги, що заявляється в порядку цивільного судочинства , щоб вести записи потенційних та нинішніх зареєстрованих організацій. Конгрес повинен також оновити визначення «інформаційних матеріалів» задля приведення його у відповідність з вимогами цифрової ери. Мін’юсту можливо також буде необхідно оновити свої вказівки щодо FARA.

Ми рекомендуємо ввести в дію Закон про чесну рекламу (Honest Ads Act). Цей документ, запропонований сенаторами Джоном Маккейном, Емі Клобучар та Марком Ворнером, поширюватиме вимоги до соціальних мереж на розкриття інформації  про політичну рекламу та рекламу, яка популяризує у суспільстві певне ставлення до окремих питань. Це вимагатиме від соціальних медіа слідувати стандартам інших засобів масової інформації.

Межа між політичною рекламою/рекламою під час виборів, забороненою для іноземців, та дозволеною рекламою, яка популяризує в суспільстві певне ставлення до окремих питань, фактично дозволила Росії поширювати рекламу в соцмережах з метою дезінформації Закон Про чесну рекламу спрямований на вирішення цієї проблеми. Він зобов’язує соцмережі докладали достатньо зусиль для запобігання участі іноземців у будь-якій діяльності, пов'язаній з комунікаціями під час виборів. Запроваджуючи відповідальність соцмереж за те, що вони надають платформу для незаконних іноземних витрат, спрямованих на вплив на вибори в США, цей закон перешкоджатиме соцмережам приймати рекламу російську рекламу, яка має політичну мету.

Для того, щоб бути ефективним, закон повинен містити положення про впровадження шляхом розширення повноважень та фінансування Федеральної виборчої комісії.

Щодо відомств. Закон про національну оборону 2016 року передбачає новий мандат для Центру глобальної взаємодії (GEC) Державного департаменту з метою протистояння спонсорованій державній пропаганді, і його місія зосереджена за межами США.

У своїх розширених повноваженнях GEC має діяти в першу чергу як джерело фінансування незалежних досліджень, журналістських розслідувань та зусиль громадянського суспільства для боротьби зі фінансованою державами дезінформацією в країнах-союзниках (ЄС та НАТО). GEC повинен також виступати координатором та організатором громадянських та наукових зусиль у США та Європі. Він повинен слугувати точкою дотику для європейських команд StratCom.

Конгрес повинен збільшити фінансування GEC. Наразі 40 мільйонів доларів США виділяються для підтримки ініціатив громадянського суспільства, спрямованих проти дезінформації за кордоном. Обмін інформацією між компаніями-соцмережами та спецслужбами має вирішальне значення для виявлення нових загроз.

Уряд США повинен створити необхідну для цього структуру. Вона має підтримувати зв'язок і ділитися інформацією з Апаратом Директора національної розвідки(ODNI), Міністерством внутрішньої безпеки (DHS), GEC та відповідними комітетами парламентського нагляду Конгресу.

Ця структура може бути частиною DHS та сформуватися на базі центрів обміну та аналізу інформації (ISACs), створених за федеральним запитом різних галузей промисловості для співпраці з DHS з питань кібербезпеки та захисту критично важливої ​​інфраструктури. Координаційна структура повинна нести відповідальність за обмін інформацією між приватним сектором, Конгресом та відповідними державними установами. Водночас вона не обов'язково відповідатиме за впровадження або проведення операцій.

З метою розробки, планування та координації оперативної діяльності на міжвідомчому рівні президент повинен слідувати рекомендації, поданій у звіті демократів з сенатського комітету з міжнародних відносин за січень 2018 року, і «створити міжвідомчу координаційну групу високого рівня, побудовану за принципами Національного антитерористичного центру (NCTC) [уряду США]». Вона включатиме представників Федерального бюро розслідувань, Центрального розвідувального управління, вищезазначеного відділу координації інформації DHS, Міністерства оборони, GEC та інших відповідних відомств. Так як і NCTC, він повинен ділитися аналізом та розвідданими з урядом США.

Державний департамент США маєу співпраці з посольствами США за кордоном розробити у режимі 24/7 систему відстеження онлайн-кампаній дезінформації, які загрожують інтересам національної безпеки США.

Кроки для ЄС

Законодавство. У країнах ЄС – ширші можливості.

Єврокомісія опублікувала рекомендації та принципи для компаній-соцмереж, які мають визначати й видаляти контент із мовою ворожнечі та насильством. Німеччина у жовтні ухвалила закон (The Network Enforcement Act або NetzDG), яки передбачає ширше регулювання «неоднозначного» контексту, окрім явної мови ненависті. Цей закон вимагає від соціальних медіаплатформ вилучення контенту з мовою ворожнечі протягом 24 годин після отримання скарги (і за сім днів у випадках спірного контенту). У іншому випадку на них може бути накладено штраф у розмірі до 50 мільйонів євро. Президент Франції Еммануель Макрон анонсував підготовку закону задля обмеження поширення дезінформації під час виборів.

Закон про телерадіомовлення Великої Британії 1990 року вимагає дотримання неупередженості та точності в новинах, а порушників регулятор Ofcom карає штрафами. Хоча штрафи призначаються рідко, репутаційний збиток визнаних «винними» медіа (що неодноразово траплялося з RT), може стримувати дезінформацію. Таке регулювання видається більш перспективним ніж заборона певних медіа. Литва та Латвія також неодноразово штрафували російські державні ЗМІ.

Країни-члени ЄС, проте, повинні уважно розглядати законопроекти про регулювання контенту в інтернеті, щоб не перейти до цензури.

Відомства. Оперативна робоча група ЄС зі стратегічних комунікацій (East StratCom Task Force), Центр передового досвіду НАТО з питань стратегічних комунікацій (NATO’s Strat Com Center of Excellence) та аналогічні органи, створені національними урядами розпочали офіційну контрпропаганду. Проте всі вони мають недостатньо ресурсів, піддаються тиску і їх потенціал ще потрібно сповна реалізувати.

Тож Європейська Комісія та Європейський Парламент повинні продовжувати фінансувати EastStratCom з бюджету ЄС (мінімум 1,1 млн. євро на рік). ЄС також повинен розширити мандат East StratCom, щоб охопити всі держави-члени та вимагати від них відрядити національного експерта у групу. Так само НАТО має продовжувати підтримувати Центр передового досвіду з питань стратегічних комунікацій у Ризі. НАТО також має розглянути можливість створення ще одного центру в Південній Європі.

Нова група високого рівня Європейської комісії з питань фейкових новин та онлайн-дезінформації (HLG) повинна оцінювати зусилля урядів, інтернет-платформ та ЗМІ в цьому питанні та скласти набір перевірених практик. Включивши технічні компанії в число членів, ця група зможе послужити містком між органами ЄС та приватним сектором. Оцінки, здійнені HLG, повинні бути оприлюднені.

Спільні дії

Введення обмеження іноземної власності ЗМІ є поганим варіантом, оскільки ним можна послабити незалежність деяких медіа. Проте США та Європа могли б розглянути обмеження на володіння іноземними медіа або їх контролю з боку осіб із не демократичних країн.

Уряд США, координуючись з Європейським Союзом та G7, повинен запровадити фінансові санкції проти зловмисників у кіберпросторі, які підривають демократичні інститути та їхніх прихильників. Наявні у США законні повноваження для цих дій, такі як Указ Президента США 13757,14, виданий президентом Бараком Обамою у 2016 році, і Закон про протидію противникам Америки за допомогою санкцій,15, 2017-го року, можна розширити через додаткові укази.

Потенційними об’єктами накладання фінансових санкцій є російські «фабрики тролів»(у березні Міністерство фінансів США внесло до санкційного списку «Агентство інтернет-досліджень» та ще 14 осіб. – MS), щодо втручання яких вже є докази, а також особи та суб'єкти, які їх фінансують, і шпигунські програми та проксі, що часто використовуються в російських операціях (такою в США та Литві вважають продукцію російської компанії KasperskyLab. – MS).

Здійснення санкцій повинно ретельно відстежуватися, а вони самі – оновлюватися, щоб не допустити ухилень, наприклад, шляхом використання фіктивних компаній.

Уряди США та Європи мають розробляти нормативи для запобігання реєстрації підставними компаніями URL-адрес, схожих на сторінки відомих ЗМІ (MediaSapiensписав про те, як для проросійського фейку підробили сайт TheGuardian і зареєстрували домени, які вдаватимуть із себе інші знані медіа). Провайдери повинні ставитися до цих сайтів, як до постачальників шкідливого програмного забезпечення.

Підрозділи громадської дипломатії в європейських та американських посольствах повинні активізувати зусилля, спрямовані на боротьбу з фейками, як шляхом їх викриття, так і шляхом запровадження «потоку правди» у соцмережах та підтримуючи незалежні місцеві ГО, залучені до зусиль такого роду (наприклад, StopFake в Україні).

Громадянське суспільство

Громадянське суспільство може бути більш швидким та ефективним у протидії дезінформації, ніж уряди.

Такі технічно підковані організації, як StopFake, DFR Lab Атлантичної Ради, the Alliance for Securing Democracy’s Hamilton 68 і Baltic Elves успішно викривають цілі дезінформаційні кампанії. Їхні початкові інструменти – не ідеальні, але з часом вони стануть кращими.

Організації, які відстежують фейки та «тролів», повинні по-максимуму працювати в реальному часі та інформувати компанії-соцмережі про всі викриті ними технічні деталі. Проте їм треба обміркувати свої критерії оцінки та висвітлення знайденого контенту, щоб не посилити його вплив.

Уряди та компанії, яким належать соціальні мережі, повинні фінансувати ці зусилля громадянського суспільства: їх наукові дослідження, викриття дезінформації та ботів, незалежні журналістські розслідування. Соцмережі в свою чергу мають надавати дослідникам доступ до даних.

Роль приватних компаній та ЗМІ

ЗМІ та громадські організації повинні навчати редакторів та журналістів швидко виявляти дезінформацію. Крім того, традиційні медіа мають ставитися до контенту пропагандистських органів на кшталт RT та Sputnik як до підозрілого. Вони повинні називати ці організації в своїх матеріалах «російським пропагандистським медіаRT», а не «російським медіа RT».

Компанії-соцмережі не мають ставати «арбітрами правди», але вони несуть відповідальність за запобігання та попередження маніпуляцій на своїх платформах.

Ми не рекомендуємо забороняти публікації матеріалів RTта Sputnik. Проте Twitter, Facebook, Google та інші компанії, а в деяких випадках і інтернет-провайдери, такі як Verizon, ATT тощо, можуть і повинні вживати заходів для обмеження впливу дезінформації.

Соцмережі мають позначати RT, Sputnik та подібні до них організації як російські пропагандистські органи, а їхні матеріали як пропаганду. Це буде мірою прозорості, а не обмеженням їх трансляції. Реєстрація RT та Sputnik в рамках FARA дасть соціальним медіа підставу для такого позначення.

Інтернет-платформам варто «заглушити» контент з автоматизованих акаунтів, щоб запобігти їх появі в стрічці новин та впливу на «трендові теми». На відміну від видалення таких облікових записів, заглушення стане чимось схожим на «зниження ранжування», яке Google застосувала щодо RT та Sputnik.

Соціальним медіа варто експериментувати з маркуванням автоматизованих та фейкових акаунтів. Це дозволить простежити реакцію як користувачів, так і тих, хто контролює ботів. Можна буде дізнатися, чи останні просто видалятимуть облікові записи після позначення й чи заводитимуть нові. Експеримент Facebook із маркуванням публікацій як «спірного контенту» виявився невдалим: у результаті користувачі тільки більше з ним взаємодіяли. Компанії-соцмережі повинні краще зрозуміти емоційну та психологічну привабливість дезінформації для людей.

Facebook, Google і Twitter варто змінити алгоритми так, аби краще визначити «надійний» і навпаки «слабкий» контент (на основі чітких критеріїв від незалежних експертів із якості медіа). Варто знизити ранжування слабкого контенту, а достовірний пріоритетизувати. Соцмережі повинні забезпечити більшу прозорість щодо того, як працюють їх алгоритми.

Хоча соціальним медіа важко відрізняти політичну рекламу від реклами, яка популяризує у суспільстві певне ставлення до окремих питань, вони повинні чітко ідентифікувати спонсорів свого контенту. Ідентифікатори щодо цього повинні з'являтися безпосередньо в стрічці новин, а не вимагати від користувача клікнути на публікацію й тільки тоді побачити її джерело. Соцмережам варто заборонити оголошення від відомих органів пропаганди. Свободи слова не передбачає дозволу на комерційні відносини з іноземними пропагандистськими ЗМІ. Twitter вже зробив цей крок. Google може зробити те ж саме для своєї програми AdSense. Можлива й альтернатива: компанії братимуть оголошення, але чітко позначатимуть їх походження та/або статус згідно з FARA.

Інтернет-компанії повинні реструктурувати інструменти таргетингу, доступні для іноземних рекламодавців, для обмеження мікротаргетингу користувачів, яке може відбуватися в інтересах політиків чи під час виборів. Наприклад, рекламодавці не повинні отримувати перехресні посилання на політичні уподобання користувачів соцмереж з їх географічними даними на районному рівні.

Соцмережам варто залучити до модерації контенту людей, а не покладатися лише на алгоритми. Штучний інтелект може ідентифікувати екстремістський контент, але обмежений у здатності визначати неоднозначний. Одним із рішень може стати створення редакційних підрозділів, в яких працюватимуть регіональні експерти, які переглядатимуть відібраний випадковим чином анонімізований контент.

Приватні підприємства, які виступають як видавці контенту, повинні фінансувати дослідження, що вивчають дезінформацію з точки зору «попиту». Наприклад, чому деякі повідомлення є більш привабливими для користувача, ніж інші, чому якісь із них стають вірусними, а також як протиставити таким повідомленням правдивий контент.

Інструменти довготривалої перспективи

Оскільки такі інтернет-технології, як штучний інтелект, машинне навчання та автоматизація розвиваються, швидкість та ефективність операцій впливу збільшуватиметься, а витрати на них знизяться. Інструменти інформаційного впливу, раніше здійснювані державами, вже є доступними для кожного. Ця «демократизація» операцій впливу разом з вразливістю демократії означає, що суспільства потребують інвестицій у стійкість та спротив. Дезінформаційні операції працюють, оскільки вони використовують когнітивні вразливості людей, і завдяки цьому поцілюють у певні спільноти.

Демократичні суспільства повинні розробляти наративи, які одночасно є істинними та переконливими, а також підвищують соціальну свідомість про те, як працює дезінформація й як її викрити.

Національні уряди разом з ЄС та НАТО повинні запровадити курси навчання для державних службовців, посадовців виборчих комісій та дипломатів щодо того, як визначити дезінформацію, зменшити її поширення та повідомити про це внутрішніми каналами.

Рушійною силою для громадян повинні стати курси медіаграмотності.Навчання повинне фокусуватися на інтернет-грамотності, зокрема здатності критично осмислювати онлайн-контент. Спільні стандарти можуть допомогти створити загальну основу для міжнародних дій та ускладнити поляризацію народів іноземними силами. Варто також широко практикувати громадські просвітницькі кампанії.

Групи громадянського суспільства та технологічні компанії повинні вести роботу у місцевих громадах, пропонувати курси та семінари в навчальних закладах, а також підтримувати програми масової медіаграмотності.

Створення Коаліції протидії дезінформації

Ми рекомендуємо США та ЄС створити громадську/приватну групу Коаліція протидії дезінформації (Counter-DisinformationCoalition), котра б регулярно зводила однодумців з урядів і неурядових організацій, зокрема компанії-соцмережі, традиційні ЗМІ, інтернет-провайдерів та громадянське суспільство.

Коаліція протидії дезінформації розроблятиме, публікуватиме та рекомендуватиме на необов'язкових умовах найкращі практики боротьби з дезінформацією. Це дозволить вирішити такі питання, як: прозорість; процедури ідентифікації та позначення ботів, тролів та кіборгів; ідентифікація та позначення відкритої пропаганди; і проблеми свободи висловлювань та загальної свободи інтернету в цьому контексті.

Коаліція повинна розпочати з розробки добровільного кодексу поведінки, що визначатиме принципи та узгоджені дії для боротьби з дезінформацією. Кодекс дозволив би:

-рекомендувати найкращі методи ідентифікації кампаній тролів та ботів;

-означити обов'язки для ЗМІ та компаній-соцмереж щодо подолання зловживань на їхніх платформах, здійснюваних такими недемократичними акторами, як Росія;

-встановити стандарти для викриття рекламних оголошень, які створюються в рамках пропагандистських зусиль;

-генерувати політичну та фінансову підтримку для офіційних організацій та груп громадянського суспільства, які вміють виявляти дезінформацію та протистояти їй;

-розробляти показники оцінки ризиків, коли офіційна відповідь на дезінформацію є виправданою, адже невся дезінформація має бути спростована;

- розробити передові методи підвищення стійкості суспільства до дезінформації.