Напередодні президентських виборів у США більшість американських медіа одностайно висловилися проти кандидатури обраного президента Дональда Трампа. USA Today, видання, яке входить у трійку найбільших за накладом, опублікувало редакторський матеріал із заголовком «Не голосуйте за Трампа». Про підтримку Гілларі Клінтон заявила впливова газета The New York Times. Не залишилась осторонь і Washington Post, яка заявила, що саме Гілларі Клінтон має бути американським президентом: «Вона — не найменше зло. Вона — той вибір, яким американці можуть пишатися».

Сам Трамп, схоже, не з тих політиків, які мовчки терпітимуть чиюсь нелюбов до себе. Журналістам Washington Post він заборонив висвітлювати свою президентську кампанію, а видання обізвав «фальшивим і нечесним». Політик настільки серйозно поставився до війни з пресою, що заборонив репортеру Washington Post відвідати захід республіканців.

На найближчі чотири роки можна запасатися попкорном, спостерігаючи гучну боротьбу Трампа з журналістами, а поки що MediaSapiens проаналізував редакційну політику Washington Post у висвітленні Дональда Трампа.

Редакційні колонки

За останній місяцьWashington Post опублікувала 87 редакторських матеріалів. 26 із них стосуються обраного президента США Дональда Трампа, більшість має негативний підтекст. Не менше редакційних колонок про Трампа було й напередодні його виборів. Найяскравіший приклад — стаття за 13 жовтня «Гілларі має бути американським президентом», яка більше нагадує політичну агітацію з відповідними слоганами: «Вона [Клінтон] завзята, пружна, цілеспрямована та розумна. Володіє талантом переконувати». Разом із тим видання пояснює відхід від принципу неупередженості: «Навіть якщо б ми справді вважали, що за Клінтон треба голосувати тільки тому, що вона краща з двох чортів — все одно підтримали б її: ось як ми ставимось до містера Трампа».

13 жовтня у Washington Post вийшов іще один матеріал, який медійники назвали останнім аргументом проти Дональда Трампа, — мультимедійна сторінка «Він сказав, ми сказали». У ній містилися посилання на все, що журналісти й колумністи видання публікували про обраного президента за останні 16 місяців. «Дональд Трамп не має кваліфікації, досвіду й темпераменту, щоби бути президентом», — ішлося в підзаголовку. Нагадувало оголошення фінальної битви у війні.

На честь Washington Post, видання не змінило редакційної політики й після перемоги одіозного республіканця на президентських виборах. Після голосування виходили редакційні статті, які не особливо відрізнялись інтонацією від тих, що публікувалися впродовж попередніх 16 місяців: «Чи допустить Трамп інакомислення?», «У мовленні США очікуються серйозні зміни — і вони можуть сподобатися Путіну», «Російський ведмідь нахабнішає», «Трамп робить крок до політичної чесності». На відміну від звичайних статей або колонок, редакційні матеріали не мають конкретного авторства й відображають позицію всієї редакції.

Не CNN і не Buzz Feed

Washington Post доводилося вирішувати долю президентів США. Розслідування Вотергейту — найгучнішого скандалу в історії США, журналістами видання Бобом Вудвардом і Карлом Бернстайном стало одним із найкращих прикладів журналістської роботи. Обидва журналісти отримали в 1973 році Пулітцеровську премію.

Після Вотергейту Карл Бернстайн розслідував зв'язки Папи Римського Іоанна Павла ІІ з американським президентом Рональдом Рейганом, контакти ЦРУ з американськими медіа під час Холодної війни, писав про війну в Затоці. Десять років тому вийшла книжка Бернстайна про Гілларі Клінтон. І саме він був причетний до головного медійного скандалу минулого тижня — публікації матеріалу CNN, побудованому на 35-сторінковій компрометуючій доповіді про обраного президента США.

Бернстайн і його колеги залишалися осторонь неверифікованих подробиць, але справжню медійну вибухівку підклало видання BuzzFeed, яке опублікувало начебто ту саму доповідь в оригіналі. The New York Times і The Washington Post, хоч і підтримують позиції демократів, засудили публікацію інформації, правдоподібність якої не доведена. «Якщо інформація не була перевірена і вивчена, то навіщо її публікувати зараз», — оцінює ситуацію Washington Post.

Утім, сама Washington Post не так давно теж була причетна до медійного скандалу навколо Трампа. У руках у видання опинився запис 11-річної давнини, коли мільярдер ще не збирався балотуватися в президенти. На ньому Трамп досить вульгарно висловлювався на адресу жінок. У Washington Post не уточнювали, яким саме чином запис потрапив до них у редакцію напередодні дебатів кандидатів у президенти США. Ефект, тим часом, був досить швидким: Трампу довелося публічно вибачатись, а його рейтинги стрімко падали.

Сумнівні рейтинги 

В американських медіа трапляється особливий різновид цензури — корпоративний. Він означає, що позиція окремого журналіста, як правило, відповідає позиції всієї редакції. Трамп своєю постаттю змінив звичні розклади, за якими одні медіа більш лояльні до демократів, інші — до республіканців. Останні в багатьох випадках ще під час президентської кампанії дистанціювалися від позицій підтримки Республіканської партії. Наприклад, Huffington Post розкритикувало Трампа за ксенофобію, расизм, ставлення до мусульман і до жінок.

Попри кількість негативних публікацій про Трампа аналіз згадувань про нього, проведений Washington Post улітку, показав, що не все так однозначно. Відповідно до висновків медіа, Дональда Трампа справді згадували вдвічі більше, ніж Гілларі Клінтон, але це не вплинуло на тональність повідомлень. MediaSapiens не береться перевірити 23 тисячі проаналізованих виданням матеріалів, але припускає, що на висновки продемократичної Washington Post могла вплинути його корпоративна цензура.

Якщо лонгрід «Він сказав, ми сказали» може вважатись уособленням редакційного ставлення Washington Post до Дональда Трампа в період президентських перегонів, то найголовніший редакційний матеріал після виборів називається «Президент Трамп». «Сподіваємося, що Трамп буде кращим президентом, ніж ми побоювалися. Ми всі розраховуємо, що він зрозуміє: американська система управління державою не зводиться до правління однієї людини (not for or about one person)», — пише  Washington Post. На цьому весь оптимізм завершується й медіа знов згадує одіозні та небезпечні передвиборчі обіцянки Трампа.

16 січня на титульній сторінці містилося 45 згадувань прізвища обраного президента США — в розділах «Статті», «Колонки» (opinions), мультимедіа (visual stories), новинах та відео. Тематично Трамп не згадується хіба що в рубриках «Спорт», «Мистецтво» й «Технології». Ставлення до самого політика залишається незмінним. Наприклад, у рубриці PostEverything є матеріал «Із кількістю конфліктів Трампа корпорація "Америка" не мала призначати його своїм CEO».

Активної дискусії серед американських медіа щодо упередженості Washington Post немає. Дивно, якби вона була: більшість найпопулярніших видань, навіть прореспубліканських, неодноразово висловлювалися проти Трампа. Наполягає на заангажованості Washington Post хіба що профільне економічне видання Investor`s Business Daily. Натомість Трамп уже пообіцяв власнику Washington Post Джефу Безосу несолодке життя, наголошуючи, що змусить його компанію Amazon платити всі податки. 

Washington Post складно звинуватити в нечесній грі: вони під час всієї президентської кампанії Трампа демонстрували неприхильність до обраного республіканцями кандидата. Згодом робили це більш прозоро, демонструючи в редакторських статтях передвиборчі слогани Гілларі Клінтон. При цій відмові від засадничого принципу журналістики — неупередженості, Washington Post розкритикувала Buzz Feed за публікацію неперевіреного «компромату» на Дональда Трампа. Якщо жовтий Buzz Feed керувався принципом «Вагаєшся? Викладай», то схоже, що Washington Post наступні чотири роки дотримуватиметься ідеї: «Ми упереджені, але прозорі».