З одного боку, в області практично немає суто рекламних або розважальних ЗМІ, а ті, що з’являлися, існували недовго. З іншого — представники місцевої політичної еліти постійно намагаються мати «свій» медіаресурс — або придбавши вже наявний, або створивши новий.

Така ситуація почала складатися 15 років тому, з приходом до керівництва областю донецького Володимира Щербаня та його немолодої, але жорсткої команди. Методи керівництва, які сам тодішній губернатор назвав словами «ламати через коліно», пробудили сонну провінційну область тодішнього «червоного поясу» України.

Зокрема, сумські політики, які до того мирно «благоденствували», зрозуміли важливість медіаресурсів для виживання й конкуренції в політичному тераріумі. І, за прикладом Щербаня, почали брати активну участь у розподілі сумського медіапирога.

Всі масштабні події, які відбувалися з того часу — революції, зміни керівництва держави та регіону тощо — часто змінювали риторику окремих ЗМІ, іноді — їхнього власника, проте завжди лише поглиблювали політизацію медіасфери області.

ТРК «Відікон»: еталон джинсовості

В Сумах є три телерадіокомпанії — державна ОДТРК і дві приватних — «Відікон» та ATV. Значущість і впливовість трьох медіаресурсів не дуже відрізняється — всі вони присутні і в ефірі, і в кабельних мережах області, суттєвих відмінностей у медіаконтенті також не спостерігається — класичні місцеві новини плюс авторські передачі на кшталт ранкових або кулінарних шоу, популярність яких є досить сумнівною. Показово, що звичайні місцеві жителі іноді плутають ці телеканали між собою, ідентифікуючи їх загалом як «сумське телебачення».

Найстаріший із приватних телеканалів — ТРК «Відікон» — свого часу було «віджато» в його засновника Володимира Скиби тодішнім губернатором Володимиром Щербанем. До 2005 року «Відікон» був класичним взірцем пропагандистського телебачення, а про дотримання медіастандартів, як-от балансу думок у новинах, там навіть не йшлося. Через однобоке й негативне висвітлення знакових подій 2004 року — студентських протестів у Сумах, Помаранчевої революції — «Відікон» здобув стійку негативну репутацію серед сумчан.

Побувавши 2005 року в американській тюрмі, власник телеканалу відійшов від активної участі в політиці і припинив явно втручатися в редакційну політику телеканалу. «Відікон» став еталоном джинсового телеканалу — сюжети в новинах продаються будь-кому, хто здатен за них заплатити. В каналу немає застережень проти жодних політичних сил, і часто новини рясніють різноманіттям політичних позицій. Бували випадки, коли у випуску новин розміщувалися два різних сюжети поспіль про одну й ту ж подію, проплачені різними партіями.

За оцінками «Телекритики», «Відікон» зараз є одним із лідерів за розміщенням джинси в новинах серед регіональних українських телеканалів. Під час виборів неодноразово було зафіксовано випадки, коли всі 100% сюжетів новинного випуску були джинсою — тобто випуск не містив жодного безкоштовного матеріалу. В міжвиборчий період «Відікон» намагається надолужити своє за рахунок економічної джинси — роботу зі збирання замовлень на комерційні сюжети поставлено тут на потік. Будь-який журналіст, що приносить таке замовлення, отримує від нього певний відсоток, співробітників телеканалу стимулюють здійснювати роботу «рекламних агентів».

Така форма співпраці цілком влаштовує місцевих політиків, які активно користуються послугами замовних новин телеканалу. В новинах «Відікона» присутні представники практично всіх політичних сил — усіх, які можуть за це заплатити. Таким чином, на каналі можна спостерігати навіть своєрідний баланс думок і позицій — баланс із твердим економічним базисом.

На початку 2013 року Щербань змінив менеджмент каналу — замість багаторічного директора Юрія Дарагана та його соратника Олександра Данильченка прийшла нікому до того невідома киянка Наталія Братушка, яка до цього працювала в банківській сфері й не мала жодного досвіду роботи в ЗМІ. Разом із топ-менеджерами з «Відікона» пішла і частина співробітників. Хоча Дараган офіційно пішов «за власним бажанням», за чутками, його звільнення було пов’язане з фінансовими зловживаннями і привласненням коштів телеканалу. Втім, зміна менеджменту абсолютно не вплинула на принципи роботи ТРК.

Рік тому, наприкінці 2013-го, «Відікон» намагався купити ще один донецький губернатор Сумщини — Юрій Чмирь. Проте Щербань виставив таку ціну, що угода не відбулася. Тож канал продовжує активно джинсувати в сумському медіаефірі.

ATV як засіб повернення у велику політику

Наймолодший із трьох сумських телеканалів — «Академ-ТВ» — було створено в 2008 році ще одним екс-губернатором Сумщини Анатолієм Єпіфановим. Із приходом в область «донецьких» на початку 2000-х місцеву політичну еліту загнали на периферію. Анатолію Єпіфанову, який до того вважався «папою» області, дозволили осісти у створеній ним у Сумах Українській академії банківської справи при НБУ. Завдяки земляцьким контактам із тодішнім головою НБУ Віктором Ющенком (Єпіфанов, як і майбутній третій Президент, родом із Недригайлівського району), академія активно розвивалася за гроші Нацбанку. В тому числі було створено і телебачення, яке спочатку мало статус телестудії при академії, а згодом отримало ліцензію на трансляцію і поступово стало повноцінним телеканалом.

Телеканал продовжував працювати у приміщенні академії, оскільки Єпіфанов залишався ректором цього вишу. Знову ж таки, наступний голова Нацбанку, Володимир Стельмах, також був вихідцем із Сумщини. Та після приходу до керівництва державою команди Януковича поступово дійшла черга і до «чисток» у сфері освіти. Наприкінці 2012 року Анатолія Єпіфанова було зміщено з посади ректора академії, а одразу за цим «вказали на двері» й телеканалу. Виявилося, що студія, яка займала в крилі одного з корпусів академії два поверхи, реально мала угоду і платила за оренду лише однієї кімнати.

ТРК на кілька місяців була змушена припинити трансляцію. Пригрів безхатченків екс-нардеп від Сумщини Григорій Дашутін, надавши під телерадіокомпанію приміщення свого благодійного фонду.

Скоротивши назву до ATV, телеканал відновив трансляції в повному обсязі. Зміна керівництва на «Відіконі» зумовила перехід частини колективу на ATV, зокрема, директором (а пізніше — заступником директора) став колишній відіконівський генпродюсер Олександр Данильченко. Разом із кадрами на ATV утвердився і звичний для «Відікона» формат джинси в новинах. Так, у жовтні 2014 року «Телекритика» назвала ATV з 57% джинси лідером джинсового антирейтингу.

Проте ATV має суттєву відмінність від «Відікону»: Єпіфанов, на відміну від Щербаня, не втратив своїх політичних амбіцій і бажання повернутися у велику політику. Так, у 2012 році Анатолій Єпіфанов балотувався на виборах до Верховної Ради України за округом №157 у Сумах. Звичайно, для агітації за нього активно використовувався і телеканал.

Попри те, що більшість експертів прогнозувала його перемогу, Єпіфанов програв маловідомому на той час опозиційному громадському діячу Олегу Медуниці. Поразка болюче вдарила по гордості колишнього «господаря області», проте амбіцій не позбавила. Просто надалі Єпіфанов намагався виставляти замість себе «своїх» людей. Так, на позачергових виборах міського голови Сум у травні 2014 року Єпіфанов і його канал активно підтримували колишнього секретаря міськради Сергія Клочка, якого сумчани з 2005 року вже встигли підзабути. Перемогти не вдалося, але Клочко посів друге місце з цілком пристойним результатом.

Це дало підставу Єпіфанову сподіватися на подальший успіх. На початку липня 2014 року Сергія Клочка, який має заочну освіту інженера-механіка, призначають директором ATV. У вересні Клочко висувається кандидатом у нардепи за тим же 157-м округом проти того ж Олега Медуниці. ATV, активно піарячи свого директора, встигає джинсувати й на користь інших партій і кандидатів. Поки не стається скандал. Штаб Олега Медуниці офіційно, оплативши ефірний час, розміщує на телеканалі свій агітаційний ролик. Проте після його одноразової трансляції представники телеканалу без будь-яких пояснень знімають ролик із ефіру й відмовляються надалі його транслювати (на інших телеканалах ролик транслюється).

Штаб Медуниці погрожував, що буде звертатися до Нацради й суду, проте після впевненої перемоги свого кандидата, вочевидь, вирішив пробачити телеканал. Єпіфанов в особі свого ставленика Клочка знову посів друге місце.

Однозначно можна спрогнозувати активну участь Єпіфанова у місцевих виборах 2015 року. Вірогідно, директор ATV Сергій Клочко знову балотуватиметься на посаду мера, а власник телеканалу намагатиметься завести своїх людей до міськради. І неважко спрогнозувати, що в якості активної «вогневої підтримки» використовуватиметься телеканал.

На використання каналу в своїх цілях має плани ще один політик — кількаразовий нардеп по Сумській області Андрій Деркач. У тяжкий для каналу 2013 рік він придбав у Єпіфанова 40% каналу. Й хоча досі не намагався активно вплинути на редакційну політику, проте цілком можливо, що збирається це робити наступного року — адже в грудні цього року телеканалу представили нового заступника директора. Ним стала екс-начальниця департаменту інформдіяльності облдержадміністрації Ірина Богданова, яка на нещодавніх парламентських виборах керувала медіакампанією Андрія Деркача.

ОДТРК: гарне сьогодення, туманні перспективи

Сумська ОДТРК, як всі інші регіональні державні ТРК, завжди активно обслуговувала чинну владу. Причому під час зміни влади вектор ОДТРК змінювався дуже стрімко. Журналісти, за Орвеллом, дуже швидко забували, що Океанія воювала з Євразією, й щиро вірили, що вона завжди воювала з Ост-Азією. Або навпаки. Тобто ОДТРК навіть без зміни керівництва і співробітників швидко перебудовувалася під черговий напрямок політичного вітру з облдержадміністрації.

Як не дивно, після Революції гідності ситуація таки змінилася. Після зміни обласної влади на посаду в. о. генерального директора Сумської ОДТРК було призначено Миколу Чернотицького — молодого громадського діяча, який до цього мав невеликий досвід керування комунальною газетою «Суми і сумчани». 12 червня 2014 року Держкомтелерадіо затвердив Чернотицького на посаді, причому його перевага над попереднім гендиректором Романом Петренком, який теж балотувався, склала лише один голос.

Під керівництвом Чернотицького ОДТРК різко зменшила кількість джинси в новинах —  практично до нуля. І, що головне, їм вдавалося зберігати цей показник під час президентських і парламентських виборів — тобто ОДТРК не стала вчергове наступати на вже знайомі граблі і не розміщувала хвалебних од про вже нову, «демократичну» владу.

Також на обласному ТРК намагаються підвищувати рівень журналістських стандартів, запрошуючи на телеканал для проведення майстер-класів провідних українських журналістів.

Загалом, перспективи телеканалу можна було би вважати непоганими, якби не загальна невизначеність. У світлі створення суспільного мовлення і майбутньої реорганізації поки що незрозуміло, чи збереже ТРК свій сьогоднішній рівень.

«Хто ви, містер Ікс?»

Попри досить-таки заповнену нішу (три телеканали в обласному центрі з населенням у триста тисяч), минулого року в Сумах практично було створено четвертий телеканал. Точніше, канал таки було створено — у липні 2014-го зареєстровано ТРК «TV-Ікс». Власник ТРК — керівник фракції ВО «Батьківщина» у міській раді Володимир Шилов.

Пан Шилов має слабкість спокушатися на райдужно намальовані кимось перспективи медіабізнесу. Так було з інформаційним агентством «Схід.нет», яке помпезно відкрили в 2009 році й тихо й непомітно закрили у 2010-му. Щоправда, тоді втратив гроші не лише Шилов, а й кілька його соратників-однопартійців. Так було і з газетою «В двух словах», яку Шилов організував і пару років спонсорував, наївно вірячи в її вихід на рівень самоокупності. Газету зрештою довелося продати, і вона, змінивши ще два-три власника, закрилася.

Черговий медіапроект, на який намагалися розкрутити Шилова — організація телерадіокомпанії. Ініціатором ідеї виступив звільнений з ОДТРК Роман Петренко. ТОВ «ТРК “TV-Ікс”» було зареєстровано, Петренка призначено директором. Нова ТРК подала заявку на отримання ліцензії, і навіть отримала її на початку жовтня. Проте на той час Шилов охолонув до ідеї, вочевидь, зрозумівши, що витрати на ТРК є значно більшими, ніж на газету, а перспективи мільйонних заробітків можуть і не матеріалізуватися. Тож за ліцензію сплачено не було, і її скасували.

Газети Сумщини: пацієнт скоріше мертвий, аніж живий

Газетам міста Суми позаздрити важко. Невідомо чому, але факт залишається фактом: Сумщина — «нечитуща» область. Газетні наклади сусідніх Чернігівщини і Полтавщини в рази перевищують сумські тиражі. Тож друковані ЗМІ Сум постійно змушені виживати на межі закриття, а іноді й за цією межею.

Ще до кінця 2014 року в обласному центрі можна було виділити три основні приватні газети — «Ваш шанс», «Панорама» і «Данкор». Як не дивно, жодна з них не належить представникам великого капіталу чи політикам — хоча, можливо, їх відлякує невдалий приклад колег. Газета «В двух словах» ще донедавна складала конкуренцію названій трійці, аж поки в чергового політика-власника не закінчилися гроші і терпіння і він її не закрив.

Власниками (або співвласниками) сумської друкованої медіатрійки є редактори цих видань — Вікторія Федірко («Ваш шанс»), Євген Положій («Панорама») та Ігор Даниленко («Данкор»).

«Ваш шанс» дещо вирізняється з цієї трійки, маючи більший нахил у бік «жовтизни». Топ-теми цієї газети, винесені на першу шпальту — вбивства, пограбування і зґвалтування. До того ж газета розміщує безкоштовні оголошення, що і є запорукою її стабільності й найвищого серед сумських газет накладу. Втім, його реальний розмір оцінюють у 7–10 тисяч примірників.

Попри кримінальний ухил, газета не цурається політики. До недавнього часу «Ваш шанс» у кожному номері мав своєрідний «розворот ненависті» — друга і третя сторінки газети були присвячені критиці прозахідних ідей. Залежно від актуальності, критики зазнавали Помаранчева революція, американці, НАТО, євроінтеграція тощо. Причиною таких виступів є особиста позиція власниці й редакторки, яка має давні й глибокі симпатії до Московського патріархату. Щоправда, після цьогорічних подій на Майдані «розворот ненависті» з газети зник — уперше за десять років!

Редакційну політику газети «Панорама» визначають симпатії чи антипатії її головного редактора — Євгена Положія. Він є особистістю помітною й активною, свого часу (недовго) був навіть членом виконкому міськради. Проте в Положія є традиція часто «бити горщики» з соратниками. У 2006 році «Панорама» була основним медіаресурсом, завдяки якому не дуже відомий бізнесмен «середньої руки» Геннадій Мінаєв став міським головою Сум. Підтримувала «Панорама» Мінаєва й під час другої його виборчої кампанії в 2010 році. Але одразу після перемоги Мінаєва стосунки соратників різко перейшли від любові до ненависті. За версією Положія, це сталося тому, що Мінаєв вирішив дружити з Партією регіонів. За версією Мінаєва, він відмовився продовжувати щедре щомісячне фінансування «Панорами», і Положій на це образився.

Як би там не було, але з 2010 року «Панорама» жорстко критикувала дії мера і його фракції в міськраді. А після відставки Мінаєва в 2014 році на позачергових виборах мера в травні так само активно виступала проти представника команди Мінаєва Анатолія Жука й підтримувала його конкурента — бютівця Олександра Лисенка. Хоча зараз є всі ознаки повторення ситуації — схоже, що «Панорама» переходить до критики міської влади, сформованої з представників «Батьківщини».

Газета «Данкор» кілька останніх років перебувала в стані «ледве виживання», і, за деякими даними, її реальний тираж був не більшим за півтисячі. При цьому газеті вдавалося зберігати дуже професійну команду журналістів. Владислав Івченко фактично є єдиним у Сумах журналістом, який пише якісну аналітику й політичні памфлети. Олена Адаменко є найкращою в місті кримінальною журналісткою. Проте через украй складну економічну ситуацію «Данкор» з початку 2015 року припинив виходити. Фактично від медіа залишилися лише сайт і газета «ДС-экспресс», яка складається в основному з телепрограми та інформації з інтернету на кшталт рецептів і гороскопів. Тож, вірогідно, команда журналістів розійдеться по інших ЗМІ — зокрема, Олена Адаменко вже перейшла на ОДТРК.

Попри певні розбіжності, всі названі газети єдині в одному — вони готові були розміщувати джинсу від будь-якої партії чи політика, що ій робили активно протягом обох виборчих кампаній 2014 року.

Нові медіа в новому для себе регіоні

Як і будь-яка нова справа, інтернет-медіа з’явилися на провінційній Сумщини з деяким запізненням. Так, перша сумська інтернет-газета — «Сотня» — з’явилася в обласному центрі лише на початку 2009 року. На півроку її випередила перша інтернет-газета в області — шосткинська «Шостка.info». Тривалий час ці ресурси залишалися єдиними в області, якщо не рахувати сайтів друкованих газет, що на той час оновлювалися один раз на тиждень.

Утім, легкість заснування й невеликі витрати на утримання спокушали все більше охочих, тож уже з 2012 року інтернет-медіа на Сумщині почали з’являтися немов гриби після дощу. Активність новинних сайтів змусила й друковані газети серйозніше поставитися до своїх сторінок і активно й регулярно оновлювати їх.

Наразі можна виділити кілька найбільш популярних інтернет-ЗМІ. Сайт колишньої газети «Данкор» — «Данкор онлайн» — залишається одним із найоперативніших і найпрофесійніших медіаресурсів у сумському інтернеті. Перебудувавши свою роботу за сучасними стандартами, сайт зміг не втратити своїх позицій після появи в місті великої кількості інтернет-ЗМІ. Наразі, після закриття друкованої версії, сайт залишається основним медіаресурсом, проте сумнівно, щоб доходи від нього дозволили редакції зберегти свої команду.

Одним із нових медіа, які з’явилися нещодавно і впевнено посіли свою нішу, є мережевий сайт групи CitySites — 0542.ua. Сайт пройшов етап непрофесійних ляпів, які були на початку його роботи, і зараз є хорошим за наповненістю і найкращим за оперативністю ресурсом.

Сайт gorod.sumy.ua створений «Черниговской Медиа Группой» (CMG) за взірцем gorod.cn.ua, проте є значно менш успішнішим від свого прототипу.

Ще один проект був організований за часів правління Партії регіонів тодішнім головою ОДА Юрієм Чмирем — regionews.sumy.ua. Спочатку це був прес-центр зі своїм сайтом, та після закінчення фінансових вливань від Чмиря проект скоротив більшість своїх співробітників і поки що працює в мінімальному режимі.

Один із найстаріших сумських проектів (існує близько чотирьох років) — sumynews.com. Створювався як «Інтернет-телебачення», зараз працює як прес-центр плюс сайт, на якому викладено здебільшого власний відеоконтент. Керує медіаресурсом екс-депутат міськради Олександр Хоруженко, близький до екс-мера Геннадія Мінаєва. На виборах міського голови в травні 2014-го активно підтримував кандидата від Мінаєва Анатолія Жука.

Новий проект, який запустився 1 жовтня 2014 року — sumypost.com. Як і сайт «Шостка.info», новостворений сумський належить народному депутату України, який переміг за шосткинським округом, Ігорю Молотку. Депутат, що має неабиякі амбіції, не обмежується шосткинськими медіа і намагається вийти на рівень обласного центру. Головним редактором sumypost.com є Максим Едель — колишній працівник ОДТРК, який прийшов туди за часів керування екс-директора Романа Петренка і через регулярні конфлікти з новим генеральним директором звільнився з телебачення.