«Ринковий соціалізм» Олександра Лукашенка, побудований там за останні 15 років, дав серйозну тріщину і перестав давати середньому білорусові головне: відчуття стабільності, порядку і добробуту. І нехай цей добробут не можна порівняти з європейським, та його наявність давала змогу білорусам зверхньо позирати на українців: що це там у вас постійно коїться? У нас таке неможливо!

Виявилося, що можливо. Коли в країні зникає у вільному продажу майже все – від іноземної валюти до цукру – то щасливим її населення навряд чи буде почуватися, чи не так?

Ну, а державні ЗМІ тривалий час намагалися робити вигляд, що все (чи майже все) в порядку, а «окремі недоліки» от-от буде подолано. Коли ж масштаби кризи стали грандіозними, коли білоруський рубль було офіційно девальвовано на 56%, а ціни в магазинах зросли вдвічі, замовчувати кризу стало неможливо. І про неї та про шляхи її подолання заговорив Сам Бацька. «Поставьте всех на военные рельсы! Не хватает БелАЗов – 28 часов в сутки работайте. Не хватает обуви – 30 часов в сутки работайте. Не хватает одежды – 50 часов работайте», – наказав 27 травня білорусам Олександр Лукашенко, заборонив до 1 липня піднімати ціни на товари і відкинув усі припущення стосовно проведення форсованої приватизації з метою одержання валютних ресурсів: «Это народное, и распродажи не будет... Если они рассчитывают, что завтра мы столько начнем продавать и за счет этого стабилизируем ситуацию в стране, – этого не будет... Ничего: ни “Белкалий”, ни МАЗ, ни БелАЗ, ни БМЗ – никто ничего не купит без моего ведома».

Переповісти, втім, це неможливо. Це треба бачити і чути. Воно того варте...

 http://www.youtube.com/watch?v=xSUhM2vdl_c

У виступі Лукашенка, фрагмент якого ви щойно мали змогу побачити, кілька разів прозвучало загадкове «вони». Хто ж це такі? Що це за могутні персони, які націлилися скупити білоруське народне добро? Одержати відповідь на це запитання дуже просто. Треба тільки ввімкнути російське телебачення (не тільки приватні канали, а й державні) – і все стане на свої місця: такої гострої критики на адресу Бацьки там, здається, ще ніколи не звучало. Ось що своїй аудиторії 30 травня запропонував російський Перший канал (ОРТ).

 http://www.youtube.com/watch?v=njLTbioBjWM

Рекомендую звернути увагу на лексику російських журналістів та їхню своєрідну, як завжди, повноту подачі матеріалу й об’єктивність: «Последняя надежда белорусских властей – кредит ЕврАзЭС, его судьба решится на следующей неделе». Чому ж «остання»? Китайці ведуть переговори (хоча й не афішують цього) про купівлю об’єднання «Белкалий», і ймовірна ціна цього об’єкту в кілька разів перевищує розмір того кредиту, про який ідеться. Але ж є й російські претенденти на приватизацію не за реальну, а за «братерську» ціну стратегічних об’єктів білоруської економіки, тож у громадян Росії та Республіки Білорусь і створюють враження, що Москва (ключовий гравець у Євразійському союзі) – це остання надія білорусів...

Ну, а далі йдуть «массовая потасовка с милицией», «белорусский рубль рухнул», «паника», «ничего хорошего не жди» тощо. А ось що кажуть про самого Лукашенка: «Закручивание гаек и укрепление дисциплины – главные меры по борьбе с кризисом. Да и сам кризис с девальвацией, по мнению Лукашенко, это даже хорошо для белорусской экономики: “Кстати, это благо для производителей. Не знаю, почему правительство взвыло и производители заплакали”. Пойдёт ли на пользу белорусской промышленности девальвация? Ведь как сделаны белорусские товары. Например, знаменитый МАЗ. Двигатель в нём российский, а коробки передач немецкие. А тракторы хоть и называются “Беларус”, но целиком из российского металла. На минском заводе “Горизонт” телевизоры делают из китайских микросхем. В холодильниках “Атлант” – датские компрессоры, немецкая краска, американская пластмасса. И для покупки всех этих комплектующих нужна иностранная валюта». Воно, звісно, так, але насправді вся проблема в тому, скільки цієї продукції йде на експорт. Якщо переважна більшість – то девальвація національної валюти стимулюватиме виробництво телевізорів, холодильників і тракторів. Якщо ж майже все споживається на внутрішньому ринку – то ситуація складніша, але не безнадійна: у програші виявляться тільки ті, хто займається «викрутковим» виробництвом, тобто збиранням готової продукції із іноземних комплектуючих. Інші ж, імовірно, під тиском кризи знайдуть ресурси для здешевлення свого товару.

«Поганому» Лукашенку в телепрограмі протистоїть «хороший» Гайдукевич. Чому «хороший»? Та тому, що Сергій Гайдукевич, якому російські ЗМІ з усієї сили ліплять імідж ліберала, відверто закликав і закликає до фактичної ліквідації білоруського суверенітету. Його «коник» – впровадження в державі російського рубля – мовляв, тоді в економіці все буде добре, і народ таку ідею підтримує. Цікаво, чому ж російська «глибинка» в такому разі не є взірцем народного щастя і добробуту?

Втім, далеко не всі білоруси мають змогу бачити критичні матеріали російського телебачення про свою країну, а тільки ті, хто має супутникові антени та інтернет, – трансльовані в країні програми російських каналів ретельно цензуруються... 

Так, справді, є інтернет. І там наявна зовсім інша «картинка», ніж на телебаченні, хай то мінському чи московському. Ось один із роликів, який у стилі «чорного гумору» відображає нинішню кризу. Зветься він «Білоруський песець»:

 http://www.youtube.com/watch?v=totdVcYtulo

Пікантність ситуації в тому, що музичним лейтмотивом ролика є пісня «Саня останется с нами» – справжній хіт минулої президентської кампанії в Білорусі, звісно, з іншим відеорядом. Чимало експертів вважали, що ту пісню замовив сам Лукашенко. Але як би там не було, ФМ-радіостанції Мінська транслювати його тоді ледь не щодоби.

 http://www.youtube.com/watch?v=k1TJNPVqpEw

Але не лише політикою жива Білорусь. Якраз у ці дні побачив світ блискучий, як на мене, мультфільм, присвячений історії країни (автори ідеї – Юлія Ляшкевич і кампанія «Будзьма беларусами!», режисер та художник-аніматор – Юлія Рудицька, музика, текст і його читання у стилі реп – Олександр Помідоров та Лявон Вольский). 

Загальна мета кампанії «Будзьма беларусами!» та проекту «Будзьма ТУТ!», складовою якої є фільм – зацікавити білоруською історією та культурою якнайширше коло люду. Автори фільму переконані, що саме ці цінності сьогодні можуть об’єднати білорусів. Северин Квятковський, редактор сайту budzma.org, зазначає: «Мета проекту – пробудити інтерес до історії і свого коріння, адже саме через минуле лежить шлях у майбутнє. Ми переконані, що якщо економічні інтереси переважають в суспільстві, таке суспільство поглинається іншими, оскільки розбивається на невеликі соціальні групи за інтересами, маргіналізується. Народ стає громадянською спільнотою, якщо його об’єднує не тільки територія, а й цінності, якими, безумовно, є наша країна, наша історія і наша культура. А ще ми припускаємо, що на події минувшини і сучасності іноді варто дивитися з гумором. Тому мульт вийшов не тільки пізнавальним, а й розважальним».

І при тому, що кампанія «Будзьма беларусами!» та проект «Будзьма ТУТ!» намагаються не давати приводів до репресій з боку влади (тому, власне, мультфільм і закінчується 1991 роком – розвалом СРСР і проголошенням незалежності Республіки Білорусь), але це не зменшує ідейної гостроти стрічки, в якій, скажімо, звучить: 

«Якіх якупантаў? Ну, гэтых... З Усходу – 

Прадстаўнікоў братняга расейскага народу».

Утім, це теж треба дивитися...

http://www.youtube.com/watch?v=oDvx3E2_kOc

До речі, варто звернути увагу на те, як сучасні «білоруські буржуазні націоналісти» (якщо скористатися термінологією радянського КҐБ) хвацько «приватизували» Велике Князівство Литовське, добра половина території, населення та війська якого була українською. І це стосується не тільки того мультфільму, який ви щойно мали змогу побачити. Скажімо, гурт «Стары Ольса», який відтворює музику Середньовіччя та Відродження і стилізує власні твори під неї, робить те саме в кліпі пісні «Літвін».

http://www.youtube.com/watch?v=lCiqbQ_bWPs&feature=related

Ба навіть славного лицаря Байду, засновника Січі, білоруси вже зарахували до своїх історичних персонажів, назвавши його «Рыцар Байда».

 http://www.youtube.com/watch?v=R7qxdlDEDrc&feature=related

Правда, яким робом «цар турецький» потрапив до Слуцька, де Байда чомусь п’є мед-горілочку, не зовсім зрозуміло, але яка різниця, коли йдеться про звеличення білоруської історії? Хай буде Слуцьк замість Царграду...

Тим більше, що в Україні нічого схожого, на жаль, не робиться. А якщо й робиться, то здебільшого так кострубато чи ультрапатріотично, що його нецікаво дивитися і слухати. Хіба що ХХ століття в нас охоплено непогано – але ж і об’єктивно в силу різних причин українська історія цього століття куди більш бурхлива та багата на події, ніж історія білоруська...

Загалом же «рейди» до білоруського відеопростору, переважно за допомогою інтернету, як на мене, зовсім не зайві для української аудиторії. Хоча б тому, що вітчизняне телебачення не балує нас інформацією навіть про політичну й економічну ситуацію у сусідній державі, не кажучи вже про її сучасну культуру і знакові постаті цієї культури. А жаль.