Медіареформа: результати 2015-го та плани на 2016-й
MediaSapiens уже опублікував низку статей про медіапідсумки 2015 року: оцінку ефективності дій органів влади у сфері інформаційної безпеки, аналіз інформаційної політики та висвітлення виборів у ЗМІ, оцінку зміни іміджу України в іноземних ЗМІ, річний моніторинг порушень прав журналістів від ГО «Телекритика», основні тенденції 2015 року у світі соціальних медіа та підсумки ситуації зі свободою слова від Інституту масової інформації. Сьогодні публікуємо аналіз медіареформ від ІМІ.
У 2015 році стало помітно, що медіареформа не просто зрушила з місця, а й набирає обертів: досить велику увагу було приділено вдосконаленню законодавчого регулювання та реформуванню сфери медіа. Відповідно, в 2016 році одним із основних викликів стане втілення прийнятих медіареформ у життя.
Юристи ІМІ виокремили основні досягнення у сфері медіареформи: по-перше, це прийняття відповідних законів та робота із забезпечення прозорості медіавласності та роздержавлення державних і комунальних друкованих ЗМІ; це прийняття змін до закону про суспільне мовлення; ліквідація Нацкомісії з питань моралі, а також прийняття змін до Кримінального кодексу України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів.
Медіареформи 2015 року
1. Чи не найважливішим досягненням цього року у сфері медіареформ є прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення». Цей закон набув чинності 1 жовтня 2015 року, його основною метою є відкриття даних про кінцевих власників та структуру власності телерадіоорганізацій і провайдерів програмної послуги. Закон потребує доопрацювання, зокрема в питаннях процедури та вимог щодо подання інформації про структуру та схему власності ТРО, кінцевих бенефіціарів та осіб, що мають істотну участь у володінні, оскільки чинна редакція залишає відкритими можливості для ухилення від реалізації дійсної мети реформи та її нівелювання. Проте найважливішим елементом у реалізації прозорості медіавласності залишається імплементація вже прийнятих положень, яка має полягати в ефективній роботі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Наразі важливим є прийняття Національною радою підзаконних актів на виконання відповідного Закону та якісна робота регулятора. Зважаючи на велику кількість ліцензіатів (більше 1,5 тис.), йому доведеться розставляти пріоритети — кого з них моніторити на дотримання прозорості передовсім.
2. Прийняття Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Ця реформа передбачає приватизацію державних і комунальних друкованих видань у два етапи: спершу один рік — добровільно для тих редакцій, які виявили відповідне бажання (і на цьому етапі буде відшліфовуватися практична реалізація реформи), а наступні два роки — реформування решти видань. Існує кілька способів перетворення видань на приватні — від простого виходу із засновників видання органів влади та / або місцевого самоврядування до продажу майна редакції охочим видавати далі газету, а також перетворення видання на офіційне друковане (але лише центральними органами влади). Найпоширенішим способом реформування може стати створення трудовим колективом суб’єкта господарювання, який візьме на себе подальший випуск видання.
Проблемами практичної реалізації цієї реформи може стати неготовність роздержавлених редакцій до конкуренції на ринку преси, його відсутність у відповідному регіоні (й невідомо, чи знайдуться в майбутньому ресурси для підвищення кваліфікації відповідних журналістів). Також проблемою є недосконалість закону, який потребуватиме змін, зокрема щодо вибору способу реформування, що здійснюється засновниками видання, але з обов’язковим урахуванням думки колективу. Якщо думку колективу засновники проігнорують або врахують недостатньо, то єдиним вирішенням проблеми ставатиме суд, для якого теж нема чітких законодавчих орієнтирів для такої ситуації, тому ми можемо в перспективі отримати масу судових проваджень із протилежними судовими рішеннями в аналогічних справах.
3. Однією з найважливіших реформ 2015 року стало прийняття закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України», яке дало змогу створити суспільне мовлення в Україні. Законопроект передбачає внесення суттєвих змін до низки законів, у тому числі «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та інших. Згідно із законом, утворюється єдине публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на базі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної ТРК «Культура», обласних державних ТРК, державної ТРК «Крим», Київської державної регіональної ТРК, Севастопольської регіональної державної ТРК, Новгород-Сіверської регіональної державної ТРК «Сіверська», Криворізької регіональної державної ТРК «Криворіжжя», Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм». Органом правління стає сформована громадськістю й політичними фракціями Наглядова рада, покликана забезпечити незалежність редакційної політики суспільного мовлення, високу якість його продукту й довіру до мовника.
4. Ліквідація Нацкомісії з питань моралі, яка фактично дублювала діяльність уже наявних державних установ і була штучним утворенням, адже світська держава, мультинаціональна й мультирелігійна, не може регулювати мораль своїх громадян. 10 лютого Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України "Про захист суспільної моралі" (щодо державного нагляду)», який передбачав ліквідацію НЕК як державного органу. У травні Кабінет Міністрів України одноголосно прийняв постанову про ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (НЕК).
5. Також невід'ємною частиною медіареформ у 2015 році є прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів». Цим Законом було доповнено положення чинного Кримінального кодексу України новими складами злочинів, які є аналогічними до вже прописаних складів злочинів, що вчиняються щодо правоохоронців (погроза або насильство щодо журналіста; умисне знищення або пошкодження майна журналіста; посягання на життя журналіста; захоплення журналіста як заручника). Також було додано примітку із визначенням поняття «журналіст», дія якої розповсюджується на три нові склади злочину та статтю 171 КК України.
Найважливішим елементом змін до КК України є саме вищезгадана примітка, оскільки саме на визначенні та визнанні журналістського статусу зазвичай і буксували кримінальні провадження у випадках перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Та щоби якісно відпрацювати дію примітки на практиці, в роботі правоохоронних органів та судів України, потрібно буде ще працювати над імплементацією даного законопроекту, розробкою методологічних рекомендацій для правоохоронних органів тощо. Крім того, закон передбачив грошові допомоги журналістам, їхнім родичам у разі каліцтва чи смерті при виконанні журналістами своїх професійних обов'язків, у статті 18 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
6. Важливим є прийняття проекту закону № 3475 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо захисту незалежності засобів масової інформації та вдосконалення порядку захисту права на честь, гідність, ділову репутацію», в якому передбачається зміни до Цивільного кодексу України в аспекті виникнення моральної шкоди внаслідок приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи, у зв'язку з поширенням недостовірної інформації про неї, та компенсації немайнової шкоди юридичній особі лише в разі поширення про неї недостовірної інформації. І не менш важливі зміни до Закону України «Про судовий збір», якими передбачається встановлення прогресивної шкали збору за майновими дифамаційними позовами.
Цей законопроект є актуальним і його прийняття в новому році повинно бути одним із головних наступних кроків провадження медіареформи. Проте він потребує доопрацювання в деяких питаннях, зокрема в усуненні положень, які звужують можливості стягнення компенсації суб'єктом за моральну шкоду тільки у випадках поширення інформації саме щодо нього, а також у випадку поширення лише неправдивої інформації, як це пропонується в актуальній редакції законопроекту. Крім цього, необхідно розширити дію прогресивної шкали судового збору також і на позови майнового характеру (моральна/немайнова шкода) щодо втручання у приватне життя.
Виклики, що потребують відповідей
На думку юристів Інституту масової інформації, відкритими залишаються деякі старі проблеми в аспекті безкарності за злочини проти журналістської діяльності, а саме: не вирішено проблеми обмеженості застосування частини 2 статті 171 КК України, що в перспективі зможе створювати проблеми в боротьбі з безкарністю, а також у здійсненні розслідувальних та превентивних функцій правоохоронної системи України.
Щодо роботи правоохоронних органів над розслідуваннями злочинів проти журналістів та їхньої законної професійної діяльності, то тут надзвичайно важливою є правильна правозастосовна діяльність у рамках реалізації вищезгаданих змін до Кримінального кодексу України. Станом на кінець 2015 року вже є зареєстровані кримінальні правопорушення за новими складами злочинів, що передбачені статтями 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста) та 347-1 (умисне знищення або пошкодження майна журналіста) КК України, також є певна динаміка в розслідуванні злочинів, передбачених статтею 171 КК України (кількісний показник початих досудових розслідувань та складених обвинувальних актів, що передані до суду). Як ці перші справи, так і подальше застосування нових положень КК України (включно з використанням нової примітки в аспекті визначення та кваліфікації журналістської діяльності та статусу журналіста в рамках проведення досудового слідства) стануть лакмусовим папірцем для надання оцінки успішності цій частині медіареформи в Україні.
Не останню роль у цьому відіграє тісна співпраця оновлених правоохоронних органів із представниками журналістської спільноти та громадянського суспільства, яка передбачає не тільки взаємодію, але й прозорість роботи правоохоронців, особливо в гучних справах щодо перешкоджання законній професійній діяльності журналістів чи інших злочинів щодо них, передбачених чинним карним законодавством, оскільки відкритість до діалогу — ключ до повернення довіри та поваги суспільства до правоохоронної системи. Важливо в новому році посилити співпрацю як на центральному, так і регіональному рівні, яка повинна полягати в прозорості та відкритості — з одного боку (влада), а також активності й контролі — з іншого (журналісти та громадянське суспільство).
Актуальним на наступний рік є розгляд та прийняття проекту закону № 2474а-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження передвиборчої агітації та протидії прихованій рекламі» для його реалізації вже на наступних виборчих процесах. Розроблений експертами ІМІ, ГО «Телекритика» й НАМ проект пропонує: обмежити політичну рекламу виключно часовими рамками виборчого процесу; заборонити агітацію в зовнішній рекламі; обмежити частку політичної реклами в ефірі загалом та встановити мінімальну тривалість роликів на телебаченні; чітко розмежувати соціальну реклами й агітацію; вимагати маркування агітації та ввести санкції за приховану рекламу (КУпАП); забезпечити рівний і безкоштовний доступ партій і кандидатів до теледебатів тощо.
Негативною тенденцією року залишається системна поява законопроектів, спрямованих на безпідставне чи незбалансоване обмеження свободи слова. Серед них найбільш небезпечним є проект закону № 2050а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення інформаційного режиму проведення антитерористичної операції». Він пропонує заборону та кримінальне покарання за поширення через ЗМІ інформації, яка розкриває дислокацію, переміщення військових формувань, правоохоронних підрозділів, що залучаються в АТО, а також про стан їхньої боєготовності та ін. З одного боку, журналіст почасти не знає, чи планується певний підрозділ залучати до антитерористичної операції, а якщо і знає, то довести це (а відповідно, й притягти до відповідальності) проблемно. З другого боку, пропоновані законодавчі норми перешкоджатимуть оприлюдненню інформації про зловживання в силових структурах.
Певною мірою проблема недбалості журналістів при поданні інформації існує, але в цій сфері необхідно передусім прийняти нову редакцію Закону про боротьбу з тероризмом, у якій треба врахувати нові реалії. А отже й вибудувати нову систему захисту від тероризму з огляду на більший ступінь небезпеки окремо на Донбасі й на південному сході, менший ступінь (але все ж доволі серйозний) в Центральній та Західній Україні.
Плани на майбутнє
У сфері медіазаконодавства, на думку юристів ІМІ, основними пріоритетами будуть такі:
- внесення змін у закони про прозорість медіавласності та про реформування друкованих ЗМІ для усунення наявних недоліків;
- якісна робота Національної ради з питань телебачення та радіомовлення для забезпечення прозорості (у взаємодії з громадськістю);
- прийняття законодавства щодо прозорості медіавласності в друкованих виданнях;
- робота Держкомтелерадіо на першому етапі реформування преси;
- прийняття законодавства щодо обмеження політичної агітації та протидії прихованій рекламі;
- завершення процесу створення суспільного мовлення;
- прийняття нового закону в сфері телерадіомовлення, який би забезпечував ефективний нагляд Національної ради за збалансованістю й повнотою новин та протидію прихованій рекламі на телебаченні.