MediaSapiens  вже опублікував низку статей про медіапідсумки 2015 року:  річний моніторинг порушень прав журналістів від ГО «Телекритика»,  ефективність дій органів влади у сфері інформаційної безпеки оцінив Роман Шутов,інформаційну політику та висвітлення виборів у ЗМІ проаналізував Борис Бахтєєв, як змінився імідж України в іноземних ЗМІ – розповіли в опитуванні експерти-міжнародники. Сьогодні ми публікуємо підсумковий матеріал від Інституту масової інформації. 

Вп’ятеро менше побиттів і нападів на журналістів, майже втричі менше перешкоджань професійній діяльності, лише одне викрадення замість 78 — 2015 рік однозначно видався приємнішим для українських журналістів за попередній. До того ж тепер можна з певністю сказати, що з боку влади є серйозна заявка на проведення реформ у сфері медіа. Підбиваємо підсумки основних зрад і перемог свободи слова цього року.

Перемога: маленький, але крок до зменшення безкарності

Менше 4 % зафіксованих фактів порушень прав журналістів розслідувались і дійшли до суду в 2015 році. Порівняно з минулими роками це однозначно перемога — в 2014-му цей показник становив лише 0,1 % (!).

Якщо конкретніше — ІМІ зафіксував 301 порушення прав журналістів і свободи слова, серед яких 100 випадків перешкоджань професійній діяльності, 58 нападів і побиттів, 36 фактів погроз і залякувань, 33 обмеження доступу до інформації, 12 фактів цензури, два вбивства та одне викрадення журналістів. Піком порушень традиційно став передвиборчий період — вересень і жовтень, коли медійникам незаконно заважали працювати члени виборчих комісій.

Медійні організації утворили робочу групу з Генпрокуратурою, МВС і СБУ за підтримки Адміністрації Президента й 16 вересня, в День пам’яті журналіста Георгія Ґонґадзе, відбулося перше засідання. Можна сказати, що після цього все ж таки справи почали розслідуватися активніше — до початку роботи групи було всього чотири розслідуваних справи за фактами нападів на журналістів, а станом на сьогодні, після трьох місяців роботи, їх уже одинадцять. Хоча й цього ще дуже мало. ІМІ надав МВС майже 400 фактів, які чекають на розслідування з часів початку президентства Порошенка. Варто вказати, що сюди не увійшли численні нерозслідувані напади часів Майдану, які є підслідністю прокуратури.

Спільно з МВС ІМІ ініціював створення робочих груп у 17 регіонах України для кращого розслідування порушень свободи слова. Вже відбулися засідання груп у Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі та Львові. На зустрічах було обговорено статистику порушень щодо журналістів, деякі окремі кейси й політики подальшої співпраці визначених осіб від правоохоронного органу та представників ІМІ. Найближчим часом очікуємо запуск співпраці у Чернівцях, Харкові, Луцьку, Ужгороді, Сіверодонецьку, Маріуполі, Миколаєві, Полтаві, Херсоні, Житомирі, Кіровограді, Вінниці й Чернігові.

Зрада: в розслідуваннях злочинів Майдану — віз і нині там

Як і в розслідуваннях злочинів під час Революції гідності загалом, так і щодо численних побиттів і нападів на журналістів, які виконували свої професійні обов’язки, ситуація за цей рік майже не змінилась. Адекватного розслідування й покарання винних не було, й це підтвердили ІМІ журналісти й колеги тих журналістів, чиї справи дійшли таки в цьому році до суду. Таких справ було три, і всі три, на думку журналістів, потребують дорозслідування й більш відповідального підходу з боку прокуратур.

Щодо вбивства журналіста В’ячеслава Веремія: одного з підозрюваних у його побитті спортсмена Юрія Крисіна наразі відпущено судом з-під домашнього арешту під особисте зобов’язання. А підозрюваного в безпосередньому вбивстві журналіста Джалала Алієва, за даними керівника Центру обміну полоненими Володимира Рубана, вбили під Горлівкою в липні 2015 року.

Перемога: медіареформи набирають обертів

Повільно, але впевнено проводяться реформи у сфері регулювання медіа. Якщо коротко:

-          Закон про суспільне мовлення — в разі успішної імплементації реформи в Україні з’явиться сильний мовник, незалежний від олігархів та влади, на базі державних мовників НТКУ, НРКУ, ДТРК, ТРК Криму та інших;

-          Закон про посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів — уточнив і осучаснив поняття «журналіст», що має покращити законодавчий захист діяльності журналістів;

-          Закон про прозорість медіавласності — зобов’язав телерадіоорганізації та провайдерів програмних послуг подавати до Нацради й публікувати в себе на сайтах інформацію про кінцевого власника (фізичну особу). На черзі — аналогічний закон щодо друкованих ЗМІ;

-          Закон про роздержавлення комунальної преси — дозволить колишнім комунальним газетам стати незалежними, а ті, які не є ефективними й конкурентно неспроможними — ліквідуватися (протягом першого року дії закону роздержавлять лише ті редакції, які виявлять таке бажання).

Ще з важливого — робоча група у складі представників ІМІ, ГО «Телекритика», НАМу розробила законопроект про регулювання політичної реклами в ЗМІ напередодні виборів, який планується адвокатувати вже наступного року.

Зрада: кількість джинси збільшується

Перед виборами в місцевих і центральних ЗМІ традиційно різко зростає кількість прихованої реклами. Але цього року був просто бум. Наприклад, у Дніпропетровську за два місяці передвиборчої кампанії в двох друкованих і двох інтернет-виданнях ІМІ зафіксував 934 публікації з ознаками джинси, тоді як минулого року за аналогічний період перед виборами в тих самих ЗМІ — 201 публікацію. В Запоріжжі — 483 публікації проти 203 у 2014 році, в Миколаєві — 160 проти 87, і таке зростання майже в усіх регіонах.

Так само залишаються без жодних штрафів за відверту джинсу центральні телеканали, за весь передвиборчий період Нацрада повідомила ІМІ, що зафіксувала лише одне порушення рекламного законодавства на телеканалі «Тоніс».

Зрада: зросла кількість випадків приховування інформації

Цього року зросла кількість випадків обмеження доступу журналістів до публічної інформації. Таких фактів тільки ІМІ зафіксував 33, тоді як у попередні роки їх було 14 і 13 випадків відповідно. Обмежували доступ журналістів переважно органи місцевої влади та самоврядування (обласні ради, облдержадміністрації, міськради), які не хотіли розкривати даних про декларації депутатів, не реагували на запити журналістів.

Крім того, новообрані місцеві ради почали незаконно обмежувати доступ журналістів до своїх засідань, зокрема в Маріуполі, Миколаєві, Запоріжжі й Луцьку. Тимчасом як «акредитація» — це механізм спрощення роботи для журналістів, а не перешкоджання їм, і відсутність акредитації не може бути причиною недопуску до будь-яких засідань.

Зрада: небезпека роботи для українських журналістів у Криму й окупованому Донбасі

Звісно, найбільше проблем українські журналісти мають при роботі на окупованих територіях. ІМІ зафіксував 43 факти порушень у Криму і 16 — на окупованій території Донбасу.

У Криму не має своїх кореспондентів жоден український телеканал, окрім «Інтера». Й те журналістка «Інтера» зазнає тиску. Ще кілька українських журналістів, які залишилися в Криму і співпрацюють із українськими ЗМІ, працюють фактично підпільно, щодня наражаючись на небезпеку з боку російських спецслужб.

Також майже не їздять українські журналісти в окуповану частину Донецької й Луганської областей. Ще в січні 2015-го в полон до так званої ЛНР потрапила луганська журналістка Марія Варфоломєєва. В обмін на неї бойовики забажали чоловіка на прізвисько Пасічник, який приніс банку меду з вибухівкою на блокпост української армії в Станиці Луганській, унаслідок чого загинув військовослужбовець і троє отримали поранення. СБУ відмовляється здійснювати такий обмін.

Зрада: ускладнення роботи журналістів у зоні АТО

З початку осені воєнкори почали скаржитися на проблеми з доступом до зони АТО. У вересні вони розпочали акцію протесту проти тотальних заборон із боку штабу АТО проводити зйомки важливих подій на Донбасі. Це вилилося у звернення до керівництва держави та керівників силових відомств із вимогою, зокрема, отримувати достовірну інформацію щодо ситуації в зоні конфлікту від прес-центру АТО, а також щоби прес-карта виконувала свої функції сповна — право на проїзд, право на зйомку, а в разі відмови — отримувати публічні пояснення (на камеру) керівника на конкретній позиції причин, чому не можна знімати.

20 жовтня стало відомо, що Міноборони запровадило нову систему співпраці з журналістами, відповідно до якої про плани зйомок потрібно було повідомляти щосереди, тобто за тиждень наперед. Дотриматися таких правил і так далеко планувати свою діяльність в умовах бойових дій практично неможливо. Наразі, за даними ІМІ, більшість журналістів ігнорують цю вимогу, домовляючись про зйомки безпосередньо на місці або через знайомих прес-офіцерів.

***

У 2016 році нас чекає багато викликів: продовження роботи над медіареформою, зокрема й удосконалення та імплементація всього того, що наприймали в 2015-му, боротьба з безкарністю за злочини проти журналістів, активізація саморегуляції в журналістському середовищі, змагання за журналістські стандарти, і все це одночасно з шаленим тиском інформаційної війни з Росією. Впевнені, що всі зради, які не вбили нас у 2015 році, зроблять нас сильнішими в 2016-му!