Діти дедалі активніше використовують соціальні-мережі та інтернет-сервіси, одначе питанням безпеки маленьких користувачів інтернету приділяється недостатньо уваги. Так уважає Європейська комісія, що оприлюднила звіт про проблеми «цифрової ери», повідомляє Social Times.

Матеріали звіту побудовані на результатах опитування 25 тисяч дітей і підлітків із 25 країн Європейського Союзу.  Запитання, що їх ставили дітям, переважно стосувались використання соціальних мереж. Єврокомісія веде постійний нагляд за тим, як застосовуються на практиці її рекомендації щодо безпечного використання соціальних медіа на території ЄС.

Як виявилось, 77% підлітків у 13-16 років і 38% 9-12-річних дітей Європи мають профайли в соціальних мережах, і чверть із них установили відкритий доступ до своїх даних. Отже, будь-хто може побачити їхню приватну інформацію, зокрема адресу електронної пошти, телефон і навіть домашню адресу.

Майже 56% тих, кому виповнилось 11-12 років, повідомили, що не  знають, як поводитись із налаштуванням рівнім доступу до приватних даних у фейсбуку та інших соцмережах. Серед 15-16-річних рівень обізнаності з цими технологіями сягає 78%. (Ось українська статистика.)

Нілі Крус, віце-президент Європейської комісії з питань цифрових технологій, зазначає, що «кількість дітей в онлайні зростає, проте багато з них не докладають зусиль для того, щоб захистити себе в мережі». Такі діти, попереджає вона, потрапляють під загрозу з боку зловмисників, збоченців і тому подібних нехороших людей. Існує думка, що всі соціальні мережі мають автоматично обмежувати доступ до про файлів неповнолітніх користувачів лише колом друзів та виключати їх із результатів пошуку. Всі компанії, що не долучились до принципів безпечної мережі, розроблених у ЄС, мають зробити це, вважає Крус.

Інтернет розвивається дуже швидко, а отже, зусилля освітньої системи просто не встигають за прогресом. Відомо, що школа з різних причин завжди на крок позаду, коли йдеться про явища, які негативно впливають на молодь (куріння, алкоголь, секс, наркотики, недостатня медійна грамотність тощо). У випадку з безпекою в інтернеті цей розрив у часі помітний ще сильніший – враховуючи те, що діти розбираються у високих технологіях, як правило, краще за батьків.

Не може бути й мови про те, щоб просто обмежувати доступ до інтернету для молоді, наголошується у звіті, бо саме там сьогодні концентрується знання. Важливо навчитись уникати загроз, які також наявні в мережі. Тож батьки, вчителі та освітні інституції мають застосовувати той самий підхід до безпеки в онлайні, який застосовують до безпеки у реалі. Адже дитина не вийде з дому сама, якщо не вміє перейти на інший бік вулиці. А в інтернет?

«Медіаграмотність»