Можливі небезпеки онлайн-світу начебто відомі всім – принаймні теоретично. Але чи відомі вони дітям? З одного боку, сьогодні підлітки часто дізнаються про новинки цифрового світу швидше за батьків. Як правило, навіть помешкання, де є діти, виявляються більш прогресивними – оснащені сучасною технікою.

Та з іншого боку, інтернет-аудиторія стає все молодшою. Тому очевидно, що 8–12-річні користувачі веб-мережі вже потребують базових знань про безпеку в цифровому просторі. Зокрема, це засвідчило опитування компанії «Майкрософт Україна» 2011 року, згідно з результатами якого 51% дітей нічого не знає про небезпеки в мережі.

Оскільки школи рідко здійснюють просвітню роботу в цьому напрямі, саме батькам варто замислюватися, чим займається дитина в інтернеті й кому надає інформацію про себе.

Діти мають це знати

Регулятор медіа Британії Ofcom випустив пам’ятку з простими правилами, які необхідно донести до дітей.

Не повідомляти приватної інформації під час спілкування в інтернеті. До такої інформації відносимо паролі до поштових скриньок або акаунтів у соціальних мережах, номер мобільного телефону, домашню адресу, а також імена, телефони та місця роботи батьків або інших родичів.

Бути обережними з віртуальними знайомими. Дитині необхідно пояснити, наскільки небезпечними можуть бути зустрічі з людьми, яких вона не знає в реальності. Нікнейм або навіть майстерно створена сторінка «Вконтакті» чи Facebook не означає, що їхній автор насправді той, за кого себе видає. Ці, здавалося б, елементарні правила віртуального простору корисно нагадувати якомога частіше. Можна провести паралель із реальним світом. Дитина вочевидь уже знає, що не можна знайомитися на вулиці, так само і в електронній мережі не потрібно довіряти кожному, хто знайомиться з нею на форумі чи в чаті.

Не відкривати листів або прикріплених файлів, надісланих невідомими адресатами – вони можуть містити віруси або загрозливі чи недоброзичливі повідомлення. Згідно з опитуваннями, найбільш популярною інтернет-небезпекою, яку називають діти, є віруси. Проте дітям потрібно пояснити, що вірус може бути вдало замаскованим у привабливому контексті.

Ділитися з батьками своїми віртуальними новинами. Цей пункт, очевидно, є одним із найважливіших. Якщо діти розповідатимуть про свої улюблені сайти та спілкування в мережі, то більшості ризиків можна уникнути. Якщо дитину щось засмутило з побаченого чи прочитаного в інтернеті, вона має знати – про це завжди можна розповісти батькам та порадитися з ними.

Варто пам’ятати, що діти не в змозі реально оцінити рівня достовірності та безпечності матеріалів, які містяться в мережі. Тому окремо слід вести мову про інтернет-шахраїв та способи їхньої діяльності: прохання надіслати СМС на певний номер, або ввести свій номер телефону, на який потім прийде код доступу. При цьому обіцянки шахраїв можуть бути різними – ви виграєте мільйон, зможете завантажувати безкоштовно фільми та музику. До речі, те саме стосується реклами на телебаченні та в мобільних телефонах.

Для прогресивних батьків

Важливо, щоби самі батьки не залишались осторонь цифрових технологій і мали певний інтернет-досвід. Варто подбати про засоби, що можуть захистити дітей (принаймні молодшого віку) від небезпечного веб-контенту. По-перше, необхідно встановити антивірусні програми і пояснити дитині, що всі отримані від друзів файли, а також зовнішні носії (диски, флешки) потрібно перевіряти антивірусною програмою.

Батькам корисно чистити журнал свого інтернет-браузера, якщо вони відвідували сайти небажаного для дітей змісту.

Існує спеціальне програмне забезпечення для батьківського контролю, яке дозволяє фільтрувати шкідливий вміст та відстежити, на які сайти заходить дитина. Сайт onlandia.org.ua розглядає такі можливості операційних систем та інтернет-браузерів (на жаль, це фактично єдиний український ресурс, спрямований на веб-освіту дітей та батьків).

Серед інших популярних програм є додаток до браузерів Parental Control Bar або Safe eyes, Net Nanny (англійською мовою).

Програми є платними, але спочатку варто спробувати завантажити демо-версію й подивитися, наскільки це допомагає. Також можна внести у список антивірусу чорні лінки, які він сприйматиме як ворожі і блокуватиме. Звісно, важко внести у чорний список всі небезпечні сайти, натомість можна обмежити браузер для дитини лише певним набором дозволених, білих сайтів.

Довіряти чи перевіряти?

Перш ніж встановити такі програми і поповнити список заборонених сайтів, задумайтесь, як це вплине на стосунки з дитиною. Оскільки будь-яка вказівка «не заходь на цей сайт» стане поштовхом обов’язково відвідати його. Крім того, дитина може зайти в інтернет у школі чи у друга в гостях, і там нарешті потрапити на жадану веб-сторінку.

Створений власноруч список білих сайтів, очевидно, буде корисним лише для дітей молодшого віку. Для старших школярів це суттєво обмежить ефективність пошуку необхідної інформації для навчання. Тому що молодша дитина, то більше уваги слід приділяти спільному освоєнню інтернету. Найкращий варіант, коли батьки самі покажуть дитині корисні пізнавальні або розважальні сайти, які будуть і цікавими, і безпечними.