У липні під Одесою відбувся «Літній табір Миру», його ініціювали волонтерський культурно-освітній проект «Жовтий автобус» та ГО «Новий Донбас». Дітей із прифронтових населених пунктів та переселенців попросили написати кіносценарій на тему «Майбутнє України» — зі ста заявок обрали 45 найкращих авторів, які й пройшли двотижневе навчання в кінотаборі. У жовтні відзняті дітьми фільми демонстрували у школах. А зараз «Жовтий автобус» здійснює ще один освітній проект, який має на меті зменшити вплив дезінформації на дітей та навчити їх основ журналістики.

Керівником та автором проекту «Жовтий автобус» є відомий український кінооператор Ярослав Пілунський. Своєю метою організація називає патріотичне виховання молоді, спілкування між дітьми з мирних та прифронтових територій, а також профорієнтацію школярів та організацію їхнього творчого розвитку. У команді «Жовтого автобуса» — фахівці творчих професій.

ГО «Новий Донбас» очолює режисерка, а в минулому викладачка КНУТіК імені Карпенка-Карого Лариса Артюгіна. Ця неурядова волонтерська організація прагне налагодити діалог між мешканцями сходу й заходу України та всебічно підтримувати людей, які постраждали від війни.

«Я кінооператор із Сімферополя. Одного разу мені потрапила до рук камера і вже через кілька годин я зрозумів, що на все життя пов'язав себе з цією справою. Цим проектом ми хотіли виконати одразу декілька завдань. Дітей прифронтових територій оточують радянські споруди та війна. Їм здається, що, напевно, весь світ такий чорно-білий… А є ж іще мрії. І кожен — талановитий. Тепер у наших силах довести мрію до реалізації. У сучасному світі техніка стає все доступнішою, але бракує базових знань, які би дали перший поштовх. Війна колись закінчується. Треба дивитися трохи вперед, у майбутнє. Під час війни потрібно готуватися до миру», — поділився своїм баченням Ярослав Пілунський.

Він також додав, що в цих населених пунктах майбутнє дітей замикається вузьким колом професій: шахтар, водій, працівник сфери обслуговування чи торгівлі. Натомість цей проект дає можливість створити простір, де кожна дитина зможе себе відчути громадянином світу XXI століття. Керівник «Жовтого автобуса» сподівається, що завдяки такому діалогу з дітьми Донбасу наша країна зможе вийти з конфліктної ситуації. «Культура в нас завжди підтримується за залишковим принципом, хоча це базис, який формує, зокрема, національну ідентичність», — зазначає пан Пілунський.

Ярослав Пілунський та Лариса Артюгіна

Лариса Артюгіна розповіла, що до майстер-класів у дітей була величезна цікавість — вони всотували нову інформацію, як губки. Паралельно з навчанням кіно, дітям викладали ще й майстер-класи, спрямовані на примирення. «Філософія була така, щоби давати це додатково до кіно, а не прямо — наче йодом по відкритій рані. Краще робити це через культурні проекти: кіно, журналістику, арт-терапію. Треба говорити, як не допускати конфліктів і як жити в них. Культура дає можливість зав’язати діалог і говорити про важливі речі», — стверджує пані Артюгіна.

Щойно з’явилася ідея проекту кінотабору, волонтери самі написали заявку й отримали грант від посольства Литви в Україні. Також ідею фінансово підтримав благодійний фонд Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього».

Нещодавно ці ж організації започаткували нову освітню програму — із журналістики. Тепер учні шкіл тієї частини Донбасу, де чи не щодня чути вибухи, робитимуть свою газету «Жовтий автобус». Але — про все по порядку.

Як це — зняти справжнє кіно за три дні?

Команди «Жовтого автобуса» та «Нового Донбасу» запросили дітей із прифронтових населених пунктів та переселенців написати кіносценарій на тему «Майбутнє України». Більшість із них живуть на територіях, де постійно літають снаряди, а заняття тривають до 14:00. Бо саме до цієї години супротивники домовилися не стріляти.

Журі творчого конкурсу отримало близько ста заявок, із яких обрало 45 найкращих. Тож саме стільки школярів віком від 10 до 16 років вирушили на Одещину, й два тижні жили в дитячому таборі Green Park біля моря, де не так відпочивали, як училися й працювали.

Ярослав та Лариса провесли свої майстер-класи (з операторської майстерності та сценаристики), а також запросили викладати своїх друзів та колег — фахівців-практиків. Вони провели для школярів серію майстер-класів із основних кінопрофесій: режисура та акторська майстерність (Тамара Карпінська), робота художника-постановника (Сергій Бржестовський), звук (Артем Мостовий), монтаж (Олег Тимошенко), спецефекти (Антон Шпіль), грим (Тетяна Котовська) та костюм (Поліна Савіна). Діти обирали собі одну чи дві професії і втілювали їх.

Паралельно з навчанням кінематографії школярам провели тренінги, спрямовані на примирення. Фахівчиня з миротворства Юлія Харашвілі (Грузія), яка раніше проводила табори миру для дітей із Абхазії, Грузії, Болгарії та інших країн, розповіла, що таке конфлікт і як його подолати. «Дітям вона дуже сподобалася і для них було відкриттям, що є й інші схожі конфлікти в світі. Вони зрозуміли, що не одні», — каже Лариса Артюгіна.

Екс-міністр закордонних справ Литви та посол цієї держави в Україні Пятрас Вайтекунас розповів, що таке ЄС і які його цінності. Діти ставили йому дуже непрості запитання: хто вигадав зброю, як зробити так, щоб не було війни. А також самі попросили його розповісти, що таке НАТО і яким є солдат-натовець.

Третім тренером стала психологиня Марина Вострова з міжнародної просвітницької ініціативи «Відкрита хата», яка пояснювала, як комунікувати і співпрацювати в групі.

Тож у дітей у таборі було чимале навантаження. А насамкінець фінальна робота — зйомки справжнього фільму. Всіх розділили на чотири групи, кожна з яких готувала свою стрічку. Тема — «Сни синього птаха». На все про все — три дні, тож довелося працювати і вдень, і вночі. Перезнімати й перемонтовувати… Організатори звертають увагу на те, що це була не гра в кіно — фільми знімалися й монтувалися на професійній техніці — включно з квадрокоптерами, яку надала компанія Patriot Rental.

«У нас є принцип: як професіонали ми не втручалися в кінопроцес, навіть якщо бачили, що краще для фільму зробити інакше. Це важливо й потрібно для того, щоби діти відчули себе дорослими, взяли на себе відповідальність», — розповіла пані Артюгіна.

Врешті, все було зроблено — і діти повезли фільми на флешках — додому.

Кілька тижнів тому «Жовтий автобус» вирушив у ще одну експедицію — тепер уже показати фільми в школах, де вчаться їхні творці, а також подарувати школам міні-набір техніки: камеру, мікрофон та штатив — для майбутніх проектів.

Також організатори влаштували показ у Києві. Варто сказати, що у школярів та їхніх наставників вийшли справді цікаві й різнопланові стрічки, варті уваги широкої публіки.

На показі дитячих фільмів у Києві: координатор освітньої програми з журналістики Олена Чередниченко, продюсер Анна Капустіна («Жовтий автобус»), засновник нового хабу Максим Прасолов, меценат Олег Янковський, Лариса Атрюгіна та Ярослав Пілунський

Лариса Артюгіна додала, що зняти кіно — це половина роботи: «Це лиш означає, що тобі є чим ділитися. А далі його потрібно показувати. Коли ми показали його у школах, де навчаються наші діти, було дуже тепло. Ми би дуже хотіли, щоби відчуття радості від кіно в них не зникало».

Діти ж розповідали про перипетії роботи над фільмами. «Наш час у таборі пролетів, як кілька хвилин. Було і легко, й важко знімати фільм», — розповіла одна з наймолодших учасниць табору Софія.

«Я був звукорежисером і частково актором. Хочу наступного року також поїхати в табір і спробувати себе в іншій кінопрофесії. А поки малюю комікс», — розповів 10-річний Артемій.

Ярослав Пілунський та Лариса Артюгіна планують організувати кінотабір і наступного літа і сподіваються знайти на це фінансування.

Від кіно — до журналістики

А поки що триває інший проект «Жовтого автобуса» — освітня програма з журналістики. Заняття в трьох населених пунктах Донецької області  — Мар'їнці, Красногорівці та Миколаївці — вже провели двоє медійниць: сценаристка й доцентка Інституту журналістики Київського університету Бориса Грінченка Марія Старожицька та журналістка й співробітниця Держкіно Олена Чередниченко.

Команда проекту - в останній експедиції до прифронтової зони

На майстер-класах у донбаських школах та для дітей-переселенців у Києві вони розповіли про основні жанри й стандарти журналістики. Тепер їхні учні працюють над власними матеріалами. «Жовтий автобус» запропонував написати про життя в їхніх містах та селищах, надсилати також критичні рецензії на фільми, створені в літньому кінотаборі, вірші, малюнки й фото.

«Там наразі немає взагалі ніяких друкованих ЗМІ. По телевізору — лише сепаратистські канали. Ані батьки, ані вчителі не говорять із ними про війну. Дорослі й між собою не говорять. Уся інформаційна присутність — це листівки “побутовий сепаратист” від МІП, які лякають кримінальними статтями від 7 до 12 років позбавлення волі за занепадницькі настрої», — каже пані Старожицька, яка написала про життя дітей у прифронтовій зоні для видання «Тексти».

Марія розповіла, що їхня команда приїхала розповісти дітям про журналістські стандарти. «Тільки правдою можна перемогти будь-яку брехню. Відвертість, щирість, чесність — це те, чим ми можемо боротися з ситуацією, яка склалася. Адже багато в чому ця війна через слова», — каже викладачка.

Вона додала, що один зі школярів м. Миколаївки сказав їм, що хоче стати журналістом, однак не вірить ані російським, ані українським медійникам. «Російським він перестав вірити, коли почув про розіп’ятого хлопчика в Слов'янську. А українським — коли його родич побачив на блокпосту тіла 12 загиблих військових, а українські ЗМІ повідомили про одного», — розповіла пані Старожицька.

За словами пані Старожицької, люди там не знають елементарних речей — наприклад, того, що «ДНР» не визнана у світі. Інформаційний вакуум призводить до того, що мешканцям прифронтових територій здається, ніби в Україні все по-старому, а «ДНР» — це щось нове й цікаве. «Про це вони чують зі “ЗМІ Новоросії”», — каже тренерка проекту.

Марія Старожицька читає майстер-клас з журналістики для дітей-переселенців у Києві

У рамках навчання викладачі запропонували інсценувати, як кореспондент бере інтерв’ю у трьох Президентів — України, Росії та США, яких зіграли інші учні.

«“Журналіст” запитав, коли буде мир на Донбасі, й усі президенти почали плуталися. “Президент США” був упевнений, що дав Україні летальну зброю, а “президент Росії” — що російськомовних утискають. Але всі “президенти” сказали, що хочуть миру на Донбасі. Отака ілюзія склалася в цих дітей за відсутності інформації», — розповіла Марія.

Діти вже надсилають координаторці освітньої програми з журналістики Олені Чередниченко свої тексти, а вона готує з них матеріали для щоденної всеукраїнської газети «День».

Олена Чередниченко зі школяркою Настею з Красногорівки 

«Тексти виявилися досить професійними як для їх віку. Ці діти вже володіють почуттям тексту, викладанням історії. Вони як правило пишуть про життя в зоні війни, обстріли, руйнування й те, як це переживають місцеві мешканці. Спростовують інформацію зі ЗМІ. Діти досить цікаво викладають факти, вони одразу вловили те, що ми говорили на майстер-класах. Я роблю мінімальні редакторські правки. Хочу зберегти стилістику, інтонацію дітей. Однак ці тексти й не потребують особливих правок. Ці діти вже значно доросліші за своїх ровесників у мирних містах. І вони дуже талановиті», — зазначила Олена.

Перша добірка вже вийшла й має назву «У нас не АТО, у нас війна», цього тижня вийде друга. За словами Олени, дітей дуже мотивувало те, що найкращі матеріали вийдуть у всеукраїнському ЗМІ.

Олена Чередниченко каже, що цей проект зможе підготувати «маленьких українських власкорів Донбасу».

Як розповів Ярослав Пілунський, із матеріалів школярів команда проекту робитиме газету «Жовтий автобус». Її друкуватимуть тут, у Києві, а в прифронтові містечка передадуть поштою. Видання також буде доступним в інтернеті.

Незабаром у Києві також запрацює хаб, де діти-переселенці зможуть відвідувати майстер-класи з кіно, журналістики та інших культурних напрямків. Усі заняття будуть фіксуватися на відео, щоб учні зокрема й із Донбасу також змогли прослухати ці майстер-класи. «Одне з основних завдань також — пояснити, як нами маніпулюють — і кінематограф, і медіа. Це якраз ті речі в інформаційному світі, що тепер удосконалюються, наче зброя. Щоби цьому протистояти, треба знати, як це працює. Ми розповідатимемо, як працює монтаж і подається інформація в ЗМІ», — каже керівник «Жовтого автобуса».

Нині триває тестовий запис уроків української мови, що також дуже потрібно школярам прифронтових населених пунктів — щоби вони могли скласти ЗНО і вступити до українських вишів. Ярослав Пілунський розповів, що нова експедиція «Жовтого автобуса» на Донбас планується на лютий.

***

У день підготовки статті — 15 листопада — стало відомо, що терористи обстріляли школу №1 у Мар’їнці, в якій навчається 157 дітей, а також жилі вулиці поблизу. За повідомленням Нацполіції, пошкоджено всі три поверхи школи, розтрощено 42 вікна. Учні не постраждали, навчальний процес продовжується. До цієї школи ходять зокрема і учасники «Літнього кінотабору Миру» та діти, яких зацікавила журналістська програма «Жовтого автобуса».

Фото - зі сторінок «Жовтого автобуса» та «Нового Донбасу» у Facebook.