Продовжуємо цикл публікацій про законодавчу основу, принципи фінансування та особливості суспільного телебачення у західних країнах. Статтю про ВВС можна почитати тут.

Німецьке публічне телебачення складається з двох частин  - ARD та ZDF. Старіша, ARD (Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bundesrepublik Deutschland, Консорціум законодавчо встановлених публічних мовних інституцій ФРН), була заснована у 1950 як регіональна мережа і нині має частку 27% аудиторії. ZDF (Zweites Deutsches Fernsehen, Друге німецьке телебачення) запустили у 1961, наразі канал має частку 13%. Ці два канали суспільного телебачення мають за конкурентів чотири комерційні: RTL (кабельний, частка 18%), Sat.1 (10%), ProSieben (7%) та Vox (5%).

Як мережа регіональних мовників ARD відповідає за виробництво Das Erste («Першого») – загальнонаціонального каналу. Зміст його програм не варіюється у різних регіонах, проте ARD  також виробляє Dritte Programme («Треті канали»), які створюються у кожному регіоні і для кожного регіону є різним. ZDF, як і Das Erste, однаковий скрізь.

Фінансування

У 2008 загальний сукупний дохід ARD і ZDF склав  $12,5 млрд (майже €8 
млрд.), що зробило німецьке суспільне телебачення найбільшим за доходом у Європі. ARD більша з двох складових,$ 9,5 млрд (€6 млрд), з них 86 %- абонплата. ZDF отримав $3 млрд. (€1,9 млрд), також з 86% від абонплати. Решта коштів надходять від реклами, спонсорства та продажу програм. Реклама на каналах суспільного телебачення Німеччини заборонена після 20:00 і по неділях.

У 2009 році річна абонплата складала $279 за кожен телевізор у домогосподарстві (хоча це правило не завжди працювало в реальному житті, а  деякі родини з дуже низьким доходом взагалі звільнялися від цього збору). Розмір плати встановлюється раз на два роки незалежною комісією - KEF (Комісія з визначення фінансових потреб телерадіомовників), базуючись на  бюджетних планах організацій суспільного мовлення. Відповідний проект надсилають на затвердження до парламентів земель (у федерації саме вони відповідаютьза культуру і засоби масової інформації). У 2010 році прем'єр-міністри земель оголосили, що фінансування за принципом «один телевізор – один платіж»  з 2013 року буде змінено на загальний телеподаток, який муситиме сплачувати кожна родина  незалежно від наявності чи відсутності телевізору.

Захист самостійності та підзвітність

Поєднання сильного конституційного принципу невтручання держави в мовлення та федерального державного устрою дає журналістам ARD і ZDF «широку автономію» від прямого політичного втручання. Згідно з рішенням Конституційного суду Німеччини, очільник центральної виконавчої влади не має  повноважень встановлювати обсяги фінансування суспільного мовлення.

KEF (див. вище), заснована1975 року, в 1994 отримала мандат Конституційного суду на визначення розміру абонплати. Вона складається з 16 представників за кількістю земель, кожен спеціалізується у певній галузі – політика, бізнес, наука, медіа тощо. 16 прем’єрів земель збираються разом і затверджують склад, на цьому їхній вплив завершується – парламенти земель можуть лише проінспектувати, що фінансові потреби мовників були встановлені точно і відповідно до норм економічної ефективності.

Як правило, рекомендації KEF реалізуються в законопроекті, погодженому між землями, після чого обов'язки збору платежів покладаються на GEZ, спільний орган ARD і ZDF. Таким чином, затвердження рішення, прийнятого KEF, у переважній більшості випадків є чисто формальною процедурою. Однак у 2004 році уряди низки земель вперше не затвердили розмір абонплати, запропонований KEF. Справу було розглянуто у Федеральному Конституційному суді Німеччини, який виніс рішення на користь громадського мовлення. У вердикті йшлося: «Політично вмотивоване незатвердження розміру абонплати землями порушує принцип свободи мовлення». Суд дійшов висновку, що вирішення політичними інституціями питання про фінансування суспільного мовлення являє собою незаконний вплив, який згубно впливає на інтереси народу.

Всередині німецьке громадське телебачення контролюються Радами мовників з дев'яти членів, яких міняють раз на чотири роки. Ради є у кожному органі  суспільного мовлення, вони відповідають за обрання директорів каналів, консультують  з питань розробки програм, контролюють дотриманням стандартів у програмах та затверджують бюджет і підсумкову щорічну доповідь. Вони розробляють  ґайдлайни з програмування для громадських каналів, зокрема, пропонують варіанти програмної сітки,  виходячи з затверджених законодавчо вимог:

а) програми мають бути комплексними і включати як новинні, так і розважальні формати;

б) має зберігатися плюралізм думок.

Члени Ради, як правило, - це представники політичних органів, профспілок, торгових і промислових груп, церков, університетів та закладів культури. Багато з них мають стосунок конкретних партій, але через специфіку федеральної системи одній конкретній партії важко впливати на важливі рішення Рад і всю систему суспільного мовлення.

Нагляд за фінансовою діяльністю громадських мовників здійснюють Адміністративні ради (в ARD на кожної регіональної станції є своя Адміністративна   рада,  у ZDF лише одна). 14 членів призначаються на 5 років – 5 з них від земель, 1 від центрального уряду і 4 обираються відповідними Радами мовників. Їхні функції включають в себе контроль бюджету та  затвердження кандидатур менеджерів вищої ланки, яких призначає гендиректор. У 2010 році останнє повноваження спричинило гарячі дебати. Адміністративна рада ZDF, в якій домінували представники консервативної партії ХДС та їхні союзники, відмовилися продовжувати контракт головреду служби новин Ніколаусу Брендеру. Брендера звільнили, але виник такий резонанс, що у вищих керівних медіаколах почалося обговорення законопроекту, який би перешкодив прямому впливу політиків на ЗМІ у  такий спосіб. Деякі юристи також вважають, що діюча 
практика, яка дозволяє прем’єр-міністрам земель служити в складі Адміністративних рад, є порушенням Конституції Німеччини.

Інтеграція в інтернет

Нові суспільні віщальні сервіси мають бути затверджені Радами мовників після перевірки, що здійснюється у три кроки. Вони переконуються, що сервіси:

1)  відповідають соціальним та культурним потребам демократичного суспільства;

2)  роблять позитивний внесок у якість публіцистичних матеріалів;

3) коштують пропорційно до очікуваного ефекту.

Порівняно з Британією, німецькі мовники законодавчо обмежені у виході в інтернет переважно через спротив комерційних медіа. З 2003 ARD та ZDF встановили собі ліміт витрат на онлайн-сервіси у розмірі 0,75% від загального бюджету.

Суспільна значимість: новини та знання для громадськості

Нещодавні дослідження довели, що ARD та ZDF дають значно більше оригінальних новинних матеріалів, ніж комерційні канали, які зосереджені на розважальному контенті. За даними 2010 року, 10% програм суспільного мовлення Німеччини – це оригінальні новини. На комерційних каналах це 1-4%.  Останні присвячують значно більше часу висвітленню катастроф, криміналу та лайф-сторі. На ARD та ZDF відсоток політичних новин у всіх новинах – 48% та 38% відповідно, на RTL та Sat.1 – 18% та 27%. Новини ARD виграють як у комерційних каналів загальної спрямованості, так і у нішевих новинних, у глибині, кількості представлених думок, аргументації позицій спікерів та ініціюванні публічного обговорення важливих питань.

Посилання на джерела досліджень шукайте в оригіналі доповіді (англійською)