«Після восьмирічного пекла, яким для іранських журналістів було перебування при владі Махмуда Ахмадінежада, обрання президентом Хассана Рухані породжує надію на краще майбутнє. Коли у серпні Рухані вступить на посаду, йому слід вжити заходів щодо захисту репортерів», – пише Солмаз Шаріф (Solmaz Sharif).

Рухані підтримували прогресивні журналісти в Ірані та за його межами, нагадує вона, чимало з них при цьому ризикували бути заарештованими. За даними CPJ, обшуків і погромів під час президентської кампанії, переможцем якої став Хассан Рухані (Hassan Rouhani), не уникнули навіть консервативні і пов’язані з держструктурами ЗМІ.

Солмаз Шаріф вважає, що в ідеалі Рухані міг би спробувати зробити більш відкритою систему жорсткого контролю ЗМІ, а також сприяти звільненню ув’язнених журналістів. У підсумковій доповіді Комітету захисту журналістів за 2012 рік відзначається, що Іран посідає друге після Туреччини місце за кількістю журналістів, котрі перебувають за гратами.

Якщо ж досягти ідеального вартіанту неможливо, пише Шаріф, новообраний президент міг би хоча б частково покращити ситуацію: порушити питання про право на відвідування ув’язнених репортерів, а також надання їм адекватної медичної допомоги, котрої вони, частіше за все, позбавлені. Уряд міг би також відновити публікацію заборонених видань, надавши пересічним іранцям доступ до ширшого кола джерел інформації, а журналістам – більше робочих місць, відзначає Солмаз Шаріф.

Більш безпечна ситуація в Ірані, вважає вона, стала б аргументом для повернення додому численної кількості іранських журналістів, котрі залишили країну, і працюють в міжнародних ЗМІ, таких як BBC, «Голос Америки» і «Радіо Свобода». Однак чимало журналістів закритих видань так і не змогли знайти престижну роботу, і працюють в редакціях невеликих грантових проектів, пише Шаріф.

Вирішення, підкреслює журналіст, потребує і проблема онлайн-цензури та відстеження дій користувачів інтернету. Схоже, сам Рухані з цим погоджується. У Twitter він написав, що масштабна фільтрація інтернет-контенту лише посилила недовіру між народом і урядом, а також назвав соціальні мережі «бажаним явищем».

Зрештою, підсумовує Солмаз Шаріф, Рухані слід гарантувати надання дозволу на відновлення діяльності Іранської асоціації журналістів. Коли президента запитали про це на прес-конференції, Рухані відповів: «Усі гільдії повинні отримати змогу працювати вільно».

При цьому поки що незрозуміло, наскільки великий вплив буде мати Рухані як політична фігура, відзначає Шаріф, оскільки в Ірані судова система та уряд функціонують окремо, також наявна і третя гілка влади – парламент. Структури влади працюють під наглядом верховного лідера аятоли Сеєда Алі Хосейні Хаменеї (Seyyid Əli Xameneyi). Аятола відстежує, зокрема, діяльність розвідувальних служб. Арешти в Ірані здійснюють судові органи, однак президент має право втручатися у деякі справи, і вимагати надання більш повної інформації.

Відповідаючи під час своєї першої після перемоги на виборах прес-конференції на запитання, чи буде він знімати обмеження для деяких політичних діячів, котрі перебувають під домашнім арештом, Рухані визнав, що не може прийняти це рішення самостійно. Те ж саме, ймовірно, стосується й ув’язнених журналістів, припускає Солмаз Шаріф.