У попередніх оглядах експерти «Телекритики» неодноразово торкалися теми запрошення на політичні ток-шоу спікерів від основних партій, головне завдання яких – відпрацювати в ефірі набір меседжів, затверджених анонімними партійними політтехнологами. Проте в кризових ситуаціях, коли політична сила через надзвичайні обставини опиняється на вістрі суспільної уваги, такими спікерами змушені ставати навіть ті політики, які все-таки раніше намагалися шукати «золоту середину» між партійними настановами і власними моральними імперативами.

Починаючи з 18 квітня, напередодні Великодня, Партія регіонів опинилася в кризовій ситуації у зв’язку з побиттям рибалок у Заставній Чернівецької області, глухому куточку України, про який до того не знали решта співвітчизників. Оскільки організатором злочину виступив Михайло Бойчук, голова райдержадміністрації, разом із, за повідомленням прес-служби «Батьківщини», іншими «представниками Партії регіонів», президентська політична сила мусила швидко реагувати на негативний суспільний резонанс.

Спочатку Чернівецький губернатор Михайло Папієв відмежувався від Бойчука, проте у притаманний Партії регіонів спосіб. Інцидент у Заставній Папієв назвав відволіканням уваги від корупційного скандалу в Чернівцях, що стався 16 квітня (невже БЮТ уплинув на Бойчука, щоб той так вдало підставив Партію регіонів?). А потім навіть висловив сумнів у тому, що інцидент узагалі мав місце, і попередив про «суворе покарання» тих, хто займається «дискредитацією посадової особи».

Проте вже наступного дня один із «батьків-засновників» партії Володимир Рибак рішуче засудив чернівецького «однопартійця» за скоєний злочин. 20 квітня президент звільнив Бойчука з посади голови райдержадміністрації, і таким чином продемонстрував, що жодного заступництва з боку влади в цьому питанні для підозрюваного не буде.

Ідеологи і технологи з Банкової вирішили поєднати ці два суперечливих напрямки реагування на кризову подію, щоб показати, з одного боку, справедливість президента, а з іншого – відвернути увагу громадян від злочину.

Це цілком зрозуміло: великодній тиждень мав пройти під знаком великої міжнародної конференції зі збирання коштів на добудову безпечного конфайнменту над 4-м зруйнованим блоком ЧАЕС, оголошенням суворого вироку Лозинському та початку кінця «молодої команди Черновецького». Всі ці красиві ходи й піар-заходи було перекреслено інцидентом у Заставній.

Тому 21 квітня прес-служба Партії регіонів підхопила тези Папієва про «неналежність заставницьких негідників» до Партії регіонів і «перевела стрілки» на опозиційний «Фронт змін», членом якого «станом на 21.04.2011» був підозрюваний високопосадовець. Більше того, було заявлено, що «Бойчук, його родичі та охоронці ставка – учасники інциденту – не мають і ніколи не мали відношення до Партії регіонів».

«Фронт змін» теж оперативно відхрестився від такого «подарунку», звернувши увагу громадян на те, що «Михайло Бойчук очолював список Партії регіонів на місцевих виборах в жовтні 2010 року до Заставнівської районної ради. Тому Партії регіонів не вдасться відмежуватися від свого одіозного соратника»

Вся ця хронологія подій потрібна для того, щоб оглянути і проаналізувати боротьбу між політичними силами і журналістами в політичних ток-шоу навколо інтерпретації злочину в Заставній.

Куратори і власники «Інтера» обрали шлях ігнорування цієї події при обговоренні на «Великій політиці». У програмі Євгенія Кисельова обмежилися згадуванням про «пригоду», помістивши повідомлення між згадкою про вирок Лозинському і чомусь повідомленням про придбання Рінатом Ахметовим супердорогого помешкання в Лондоні. Вийшла цікава тріада «Лозинський – Бойчук – Ахметов» як ілюстрація чи то різної долі, чи то однаково очікуваного кінця можновладних людей. Звісно, жодного слова про міцний зв’язок Бойчука чи Ахметова з Партією регіонів. Проте обов’язкова згадка про рішення президента стосовно винного чиновника:

«Інтер», 22.04.2011, «Большая политика с Евгением Киселевым»

«В Лозинский, главный фигурант нашумевшего дела о жестоком убийстве рядового сельского жителя Кировоградской области В. Олейника, признан виновным и приговорен к 15 годам заключения. Прокуратура требовала приговорить его к пожизненному заключению.

Глава райгосадминистрации Заставницкого района Черновицкой области. М. Бойчук с подручными зверски избил 4-х местных жителей, которые пытались ночью ловить рыбу на частном пруду. Возбуждено уголовное дело по факту происшествия, однако президент уволил чиновника.

Ринат Ахметов купил самую дорогую квартиру в центре Великобритании: квартиру на 3-х верхних этажах в самом престижном лондонском комплексе. Цена сделки — 136 млн фунтов. Компания сообщила, что покупка является высокодоходной инвестицией в недвижимость».

У «РесПубліці» Анни Безулик на 5-му каналі справу Бойчука було використано серед інших прикладів як ілюстрацію головної теми програми «Відносини влади з суспільством» в сюжеті Олександра Аргата. В результаті це кардинально вплинуло на подальший перебіг програми:

«Анна Безулик, ведуча: "Переходимо до теми. Про деякі останні прояви між народом та його елітою.

Олександр Аргат, кореспондент: "В понеділок відомим на всю Україну стало буковинське містечко Заставна. Керівник місцевої райдержадміністрації, член Партії регіонів Микола Бойчук зі спільниками побив 4 місцевих рибалок. За свідченнями постраждалих, їх били ногами, битами, прикладами. Погрожували тим, що втоплять, стріляли понад головами. Катували за те, що рибалили на платному ставку. Прокуратура порушила кримінальну справу. А Президент звільнив з посади Миколу Бойчука. Спільники затримані, сам під підпискою про невиїзд.

Цього ж тижня суд поставив крапку у іншій резонансній справі пов’язаній зі свавіллям високопосадовців. Екс депутата Віктора Лозинського засудили до 15 років. Його визнали винним у смерті селянина з Голованівського району Валерія Олійника. Прокурора району та головного міліціонера, які полювали з Лозинським в день вбивства, теж покарали.

Правозахисники відзначать ріст кількості випадків катувань з боку міліції за минулий рік. Згідно зі щорічною доповіддю правозахисних організацій, в 2010 році вони отримали 50 повідомлень про смерть в міліції. Стало більше постраждалих від незаконного насильства в міліції. Минулого року нарахувалось 780 тисяч таких громадян. Є проблема з реалізацією права на справедливий суд".

Анна Безулик, ведуча: "Останні цифри, які, зокрема, друкував і "Комерсант-Україна", і які були оприлюднені величезною кількістю електронних ЗМІ, і надав центр Разумкова. Зокрема, між іншим, і ви також про це свідчили, пане Євгена, і ваші дослідження це підтверджують, що в нас падають рейтинги довіри до всіх політиків. Рейтинг довіри втрачає влада і водночас не зростає довіра до опозиції. Немає переливання симпатій. Просто є падіння довіри до політикуму в цілому. Я хотіла просити вас, на ваш погляд, по-перше – чи ви це відчуваєте? По-друге – чи можна це назвати, власне, кризою, серйозною суспільною кризою в країні? І якщо ви відчуваєте це падіння, то чому? Причина."

Олена Бондаренко, голова підкомітету з питань телебачення та радіомовлення України: "Можно я начну. Потому что есть очень важный вопрос. Сейчас мы увидели часть сюжета. Для того, чтобы утверждать на основе этого сюжета о том, что на самом деле доверие к любой профессии в нашей стране нещадно падает. Вот только что, журналист, который готовил этот сюжет, показал свою полную некомпетентность. Каким образом? Он заявил наверное не зная, а может быть сознательно, что еще хуже, о том, что вот данный пан Бойчук является членом Партии регионов. Я хочу заявить, что не является членом Партии регионов. Более того, я буду требовать от этого журналиста извинения перед Партией регионов за ложь, которая прозвучала в эфире. Это первый момент. Второй момент, что касается доверия. Доверие зарабатывается, на самом деле, очень долго, тяжелым трудом и профессионализмом. Вот почему я хочу сказать, что вопрос доверия для Украины жизненно необходимо. Поскольку ни власть, ни любая профессия, ни любая компетенция без доверия к ней неспособна к существованию"».

Безулик проігнорувала випад депутатки і продовжила вести програму. Після цієї заяви Бондаренко ще якийсь час відповідала разом із колегою по Комітету з питань свободи слова бютівцем Андрієм Шевченком на запитання Безулик. Проте після рекламної паузи Бондаренко зникла з ефіру. Цю колізію Шевченко вирішив одразу прокоментувати, за що нарвався на жорсткі і цілком справедливі слова від Безулик.

Цього ж вечора ситуацію у своєму блозі прокоментувала сама Бондаренко, звинувативши в непрофесіоналізмі і Безулик, і Аргата:

«Сегодня во время прямого эфира "Республика с Анной Безулик" решила покинуть программу.

Причина – более чем весома: некомпетентность в подготовке сюжета о недавних событиях в Черновцах и нежелание ведущей признать очевидный непрофессионализм, допущенный журналистом при подготовке сюжета.

Чуть подробнее. На программу посвященную теме доверия были приглашены я и Андрей Шевченко. После блица ведущая сделала переход к сюжету об инциденте в Черновцах. Журналист ничтоже сумняшеся утверждал, что глава райадминистрации, который обвиняется в избиении рыбаков, член Партии регионов. И это после того, как еще днем прошло опровержение этой клеветы.

Пришлось обратить внимание зрителей на то, что эта информация неверна. И тут последовала рекламная пауза. В ходе которой состоялся неприятный разговор с Анной Безулик.

Я спросила, будут ли извинения от журналиста за ошибку. И тут к моему огромному удивлению я услышала и увидела Анну, которая в корне отличалась от той, которую я знала ранее. Это была неискренняя Анна, это была Анна, напористо отстаивающая сторону (совравшего или некомпетентного) журналиста, это была Анна, которая попыталась показать, что она может повысить голос на несогласного, это была Анна, которая не хотела слушать правду. А она не могла не знать – она ведь профессионал со стажем! – что информация лжива».

Наступного дня сам Олександр Аргат «вибачився» перед Бондаренко і ще раз навів неспростовні факти того, що Бойчук усе-таки має безпосереднє відношення до Партії регіонів як №1 її списку на виборах до Заставнівської райради.

Отже, з поведінки і слів самої Бондаренко видно, як Партія регіонів неоковирно намагалася відкараскатися від Бойчука. Треба визнати, що регіонали цілком справедливо зазначили: Бойчук не був членом Партії регіонів і «Батьківщина» свідомо збрехала про його партійний статус, оскільки місцевий актив БЮТ, від імені якого було поширено першу заяву, точно мав знати, хто партійний, а хто – ні.

Проте, з іншого боку, той факт, що Бойчук очолював список Партії регіонів на місцевих виборах і перебував на посаді у президентській вертикалі влади, є не менш промовистим доказом політичної відповідальності партії за злочинця у своїх лавах. І в цьому випадку абсолютно права Безулик, яка заявила Бондаренко, що партійність не має значення – має значення прямий зв’язок Бойчука з владою, яка асоціюється нині з Партією регіонів та Віктором Януковичем особисто.

Викриваючи брехню БЮТ, Бондаренко в ефірі «РесПубліки», а Папієв в ефірі «Шустер live» використовували прийом «відволікання уваги» від цього факту. Бондаренко, якій не вдалося цього зробити в самій програмі через тверду позицію ведучої, перейшла до прямої і безпідставної дискредитації Безулик, не забуваючи наголошувати головну «партійну тезу»: повідомлення про причетність Партії регіонів до інциденту у Заставній – брехня. Таким чином, тут маємо ще й приклад технології «роздування деталі»: використовуючи брехню про членство Бойчука в Партії регіонів, регіонали намагаються нав’язати глядачу сумнів у тому, що вони взагалі несуть якусь відповідальність за цей злочин.

Найгірше, з моральної точки зору, в «Республіці» виглядав усе-таке Андрій Шевченко. Саме він як представник політичної сили, яка використала злочин підлеглого президента у своїх політичних цілях, мав би про це прямо заявити, якщо вже так хотів «згладити» конфлікт між Бондаренко і Безулик. І, безумовно, солідаризуватися з журналістом Аргатом, який точно показав суть конфлікту в Заставній. Натомість він так само безпідставно зайняв позицію «третього стороннього», якого нібито всі ці розмови про ситуацію в Заставній не стосуються, ніби це не з подачі БЮТ почалися плутанина з «членами» і «представниками». Отже, вкотре експерти «Телекритики» помічають, як представники опозиції, обтяжені якимись керівними посадами, намагаються не йти на прямий конфлікт із представниками влади і воліють закривати очі на їхні маніпулятивні прийоми.

«Андрій Шевченко, голова комітету з питань свободи слова та інформації: "Що стосується того, про що пані Ірина говорить. Я хочу, щоб глядачі знали, що залишила ефір Олена Бондаренко. Я думаю, що Олена нас чує, я закликаю Олену повернутися в ефір. По двох причинах. По-перше, я думаю, що нам було б вдвох краще відповідати за всіх політиків. По-друге, я справді думаю, що для користі країни важливо, щоб тут зараз стояли дві сторони. Тому якщо Олена зараз нас чує, я думаю, що вона зараз нас чує, я закликаю повернутися в ефір. Тому що та стичка, яка була між вами, вона не варта виїденого яйця".

Анна Безулик, ведуча: "Стоп, у студії працюю я. Андрію, спасибі. Я прошу насправді зупинитися. Я думаю, не варто коментувати будь-яку ситуацію за відсутності людини. Спасибі, дякую. Я також сподіваюся, що Олена повернеться. Але мені не хотілося б, щоб це ставало змістом нашої розмови"».

Не менше брехні з вуст представників Партії регіонів, що прагнули відвести загрози у зв’язку з інцидентом у Заставній, можна було почути в ефірі «Шустер live» Першого національного 22 квітня. Так, губернатор Михайло Папієв «забув», як він попереджав про відповідальність за «дискредитацію» посадової особи. Вже 22 квітня він озвучив нову версію своєї поведінки, згідно з якою він жодної миті не сумнівався у винуватості чиновника.

Особливо смішно виглядала його «апеляція до народу» і використання «безпідставних тверджень» та посилань на «авторитет» народу чи Конфуція, як-от «люди завжди праві», «влада має бути на боці людей» в таких конфліктах, що «люди відчули, що влада стала на захист людей» і що влада «прислухається завжди до людей» – після слів про призначення Бойчука на посаду голови РДА і про «соціологічне дослідження по рівню довіри людей в Заставнівському районі».

Далі – цікаве, але неправдоподібне пояснення витоку неправдивої інформації щодо належності Бойчука до «Фронту змін»: Папієв знову послався на «авторитет» довідки місцевого управління юстиції, згідно з якою реєстрацію Бойчука у «Фронті» не було скасовано. Папієв навіть не вибачився за прорахунки своїх підлеглих, які підсунули йому неперевірену інформацію. Тим більше, коли він прохопився, що член однієї партії не може значитися в виборчих списках іншої…

«Михайло Папієв, голова Чернівецької обласної держадміністрації: "Відверто скажу, що я приголомшений тими подіями, які відбулися, і цих жахливим злочином. В голову тяжко вкладається, як можуть люди бути таким жорстокими. Це ганебне явище. І якщо казати по хронології подій, то одразу як тільки засобам масової інформації стало відомо про цей злочин, я звернувся до прокурора області та начальника управління внутрішніх справ з проханням, щоб об’єктивно, неупереджено було розпочато розслідування. Наступного дня, коли мені стали вже відомі перші свідчення, про які глядачі бачили потерпілих, то я звернувся до Адміністрації Президента України і Кабінету міністрів про звільнення Бойчука Михайла Васильовича з посади голови Заставнівської районної державної адміністрації. Хоча коли я підписував подання на Президента України про його звільнення, заперечував, що він був на місці події чи приймав там якісь участь. І коли стало питання зайняти позицію чиновника або людей, яких по-звірячому били, то я прийняв рішення стати на бік людей. Стосовно того, як призначаються чиновники. В березні минулого року було проведено соціологічне дослідження по рівню довіри людей в Заставнівському районі. І лідером довіри людей в Заставнівському районі, відповідно до соціологічного опитування, з великим відривом був Бойчук Михайло Васильович. Він неодноразово обирався депутатом обласної ради, депутатом районної ради. Тобто люди йому у виборчому процесі виказували довіру. Після того, як я спілкувався з активом і з представниками інших політичних сил, вони всі одностайно підтримали цю кандидатуру, і я вніс подання. Стосовно того, що відбулося, то це абсолютно не може бути виправданням. Тому що це злочин. І те, що проти особи було порушено кримінальну справу, а ви знаєте – проти Бойчука Михайла Васильовича порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 365 і частиною другої статті 127 – це катування. І я вдячний правоохоронним органам, як і вдячний засобам масової інформації. Тому що про цей злочин нам стало відомо саме із засобів масової інформації. І ми реагували в такий спосіб, щоб люди змогли бути впевненими, що влада забезпечить неупереджене, об’єктивне розслідування і винні будуть покарані".

Савік Шустер, ведучий: Владимир Яворивский.

Володимир Яворівський, народний депутат, "БЮТ-Батьківщина": "Пане Михайло, я відкидаю дуже примітивну спокусу. Звинувачувати, що це Партія регіонів і тому подібне, чи долучити побоїще у Верховній Раді. Я переконаний, що не залежить…"

Савік Шустер, ведучий: Тогда я вас прерву. Я должен рассказать зрителям, что имеется в виду. Что произошло с партийной принадлежностью. В четверг 21 апреля пресс-служба Партии регионов сообщила, что Михаил Бойчук не имел никакого отношения к Партии регионов. Боле того, по состоянию на 21 апреля 2011 года он значится как глава районной организации политической партии "Фронт змін". "Фронт змін" категорически опроверг эту информацию и обнародовал документы, что Бойчук…

Володимир Яворівський: "ЦВК дала документи, що він належить до Партії регіонів".

Савік Шустер, ведучий: "Фронт змін" исключил его 16 августа и он сейчас принадлежит Партии регионов. На местных выборах Михаил Бойчук был первым номером в списке Партии регионов. На официальной сайте райсовета и на сайте Черновицкой облгосадминистрации Михаил Бойчук упоминается как представитель Партии регионов.

Михайло Папієв: "Я не хотів би зараз вдаватися у партійну приналежність. Бо якщо взяти заяву "Батьківщини", де вони вписали: регіонали по-звірячому били людей. Таке враження, що якщо би людей били представники партії "Батьківщина", то вони би, як з Лозінським, представили їх до ордену. Немає відношення до партійності. Справа в тому, що є прості юридичні факти. Мені не хотілося б, але я змушений у зв’язку з тим, що ви задали це питання. Є єдиний державний реєстр, який веде Міністерство юстиції України. Вчора було оприлюднено на тому ж сайті довідку начальника головного управління юстиції про те, що в єдиному державному реєстрі, а це саме юридично основний документ, головою Заставнівської районної організації "Фронт змін" значиться Бойчук Михайло Васильович. Те, що Бойчук Михайло Васильович вийшов з партії чи не вийшов з партії. Є закон України про політичні партії, який передбачає, що після того як прийнято рішення і протокол оформлено про вихід когось з партії або про зміну керівника, то протягом 5 днів мають внести відповідні зміни до реєстру. Чому не було зроблено – це питання не до мене. Бо зараз наші юристи дивляться… закон України про вибори депутатів передбачає, що не може представник однієї політичної сили йти по списку іншої політичної сили. Але це вже питання до юристів політичних сил. Є одне – є злочин. І злочин жахливий – катування людей, яке було здійснено головою районної державної адміністрації. Протягом двох діб влада показала що вона спроможна, на відміну від попередників, об’єктивно і адекватно реагувати на ці події. Було звільнено голову районної державної адміністрації із займаної посади. Прокуратура області порушила не кримінальну справу по факту, як часто-густо буває, а порушила кримінальну справу саме проти особи, проти Бойчука Михайла Васильовича та ще 4 катівників, які були разом з ним. І влада має показувати… Якщо ще згадаєте Конфуція – влада має в першу чергу дивитись на реакцію людей і бути на боці людей, а не на боці чиновників, які відбувають себе барінами. Треба, щоб за це наказання було невідворотним".

Володимир Яворівський: "Я все-таки завершую питання, яке хочу вам поставити. Я, до речі, я відразу сказав, що я відганяю від себе спокусу тягнути членів партії і таке інше. Звірина є звірина. Те, що сталося, і від чого здригнулася вся Україна, – це дуже страшно. Я прекрасно розумію, що ви не можете зазирнути в душу кожному голові райдержадміністрації, якого ви рекомендуєте як голова обласної адміністрації. Ніколи ви не зазирнете, тому що це є неможливим. Вже думка ця колись звучала, що навіть розвідників, коли готують, їх так перевіряють і то все передбачити неможливо. Але у мене таке запитання. Ви ж прекрасно розумієте і чуєте, що люди сказали. Фактично він тримає весь район – у нього заводи, у нього озера. У мене таке запитання не через те, що це Партія регіонів, а взагалі. До яких пір ми будемо це робити? Ставимо його на ключову посаду голови районної адміністрації. І він фактично вже тримає в кулаці повністю районів. Людей розбещує влада і так само розбещує багатство. А в нього було і перше, і друге. Ви знали про те, він володіє фактично всім районом, і ставите його на цю посаду. І останнє, що хочу сказати. Я дуже радий, що є ці хлопці, яких ми зараз бачимо на екрані, які не злякалися. Це абсолютно новий сигнал суспільству пішов. Тому що могло статися так, що про це взагалі ніхто не дізнався. Їх могли б купити, могли б їх залякати. Хлопці, спасибі вам велике, ви молодці. Те, що ви зробили, – це колосальний урок для всієї України".

Савік Шустер, ведучий: Инга, если ребята хотят что-то сказать – пожалуйста.

Михайло Папієв: "Правда полягає в тому, що люди завжди праві. І коли йде мова про людей, то в першу чергу треба думати про людей. І я тут підтримую. Ми не можемо зазирнути в душу кожному претенденту на якусь посаду, пане Володимире, ви це прекрасно знаєте і розумієте. Але це перший приклад по Україні, коли влада адекватно відреагувала на злочин. Коли за повідомленням засобів масової інформації людей було взято під охорону влади і правоохоронних органів. І людям було забезпечено доступ до прокуратури області. Прокуратура області протягом доби… А це ж великі процесуальні дії. Треба опитати, треба зробити судмедекспертизу і після цього прийняти рішення. Абсолютно оперативно добу працювала прокуратура і дійшла висновку: злочин був, катування було. І було порушено кримінальну справу. Люди відчули, що вони мають надію в Чернівецькій області побачити, як справедливість буде відновлено і винні будуть покарані. На відміну від Лозінського, тут люди відчули, що влада стала на захист людей. І винний в цьому чиновник буде покараний"».

Після виступу Папієва в іншому напрямку обробляти свідомість глядачів продовжили депутати-регіонали Володимир Олійник, Святослав Піскун та Владислав Забарський. Їхні головні меседжі були такі:

• опозиція, яка зараз критикує владу, у своїх лавах також давала прихисток негідникам і злочинцям, наприклад, Лозинському та тому ж таки Бойчуку;
• опозиція має підтримувати конструктивні дії влади і притягнення до відповідальності таких негідників, а не критикувати владу;
• справа Бойчука свідчить про те, що влада захищає права громадян (хоча при цьому власне представник влади ці права жорстоко й цинічно порушив. – ТК)

Таким чином, тривало приниження «опозиції взагалі» через прямий напад на представників БЮТ.

А стосовно лідера «Фронту змін» Арсенія Яценюка Олійник узагалі застосував прийом «звинувачення за асоціаціями» та «фальшиву аналогію», коли його поведінку у конфлікті з начальником спецпідрозділу ДАІ порівняв із учинком Бойчука (хоча обидві пригоди мають дуже мало спільного):

«Володимир Олійник: "Арсеній Петрович, що повинно бути. Якби ці люди проводили незаконно рибалку, він повинен був їм зробити зауваження, якщо має відношення. Що було в іншому випадку. А я проводжу паралель. Якби їхав простий громадянин за кермом автомобіля і йому працівник міліції показав непристойний жест, він що зробив би? Написав заяву, провели б службове розслідування і дали б оцінку. Що у вашому випадку було, коли ви як голова Верховної Ради їхали. Як ви стверджуєте, працівник спецпідрозділу "Кобра" показав непристойний жест. Ви що зробили? Ні заяви, ні звернення, ні розслідування. По-барськи з Президентом Ющенком приїхали і сказали: вот отсюда. Начальник ДАІ України – геть звідси. Добре, що Луценко заступився. Оце і стиль. А потрібно діяти по закону. Якщо бачите порушення, будь ласка, проведіть розслідування і тоді б ви показали приклад. А ви зараз повчаєте. А самі діяли неправильно, як барін".

Арсеній Яценюк: "А ще раз хочу повернутися до цієї історії. Підполковник міліції спецпідрозділу "Кобра", власник 7 автомобілів на загальну вартість 500 тисяч доларів США. Підполковник міліції порушує правила дорожнього руху і тікає від відповідальності, знаючи про те, що він порушив і його шукають. Підполковник міліції думає, що він безнаказанний. Я пішов до суду, його засудив суд, його звільнили з посади. І так буде з кожним з влади, який знущається з народу і з людей. Почуйте мене".

Володимир Олійник: "Ми що, не пам’ятаємо ту колегію, де ви разом з Президентом давали вказівки? Це всі бачили. Тому ви показуйте приклад, як і всі ми. Депутати і громадяни повинні показувати приклад".

Арсеній Яценюк: "Коли минулого тижня я порушив правила дорожнього руху – повернув на стоянку на червоний сигнал світлофора. Міліція відмовилася на мене складати протокол про адміністративне порушення. Я кажу: ні, хлопці, уже так не буде. Ви звідки знаєте, що я депутат? Я вам посвідчення не показав. Заставив, склали протокол, заплатив 425 гривень штрафу. Беріть з мене приклад".

Володимир Олійник: "А навіщо ви порушили? Напевно, це був піар-хід".

Арсеній Яценюк: "А ви не порушуєте? Я порушую і несу відповідальність. І ваші члени Партії регіонів так само відчувають безвідповідальність. І ми зараз не обговорюємо мою ситуацію. Не заговорюйте слова. Член вашої Партії регіонів побив людей, хотів втекти. Коли ви побачили, що преса і журналісти витягнули це на зовнішній світ – ваша партія звинуватила в тому, що начебто це мій член партії – єдиної партії, яка в опозиції до вас у Чернівцях. І зараз ви викручуєтесь. Ви повинні вибачитись перед людьми – раз, заплатити матеріальну допомогу – два і посадити того, хто робив цей злочин – три. І не треба мені тут розказувати".

Володимир Олійник: "Я так розумію, Арсеній Петрович, дійсно тут була репліка про те, що якщо член іншої партії, то він може щось робити. Показує влада принцип: свій, але будеш відповідати. Кум кумом, а з вишні злазь. А ви показували іншу модель. Не треба піаритись на цих речах. Треба підтримувати владу в тому, що вона почала діяти правильно".

Арсеній Яценюк: "Буду завжди показувати іншу модель. Кожен, хто думає, що він у владі безнаказанний – буде покараний. І я буду перший, хто його буде карати"».

Поки на «Шустер live» кипіли пристрасті навколо політичної відповідальності Партії регіонів за інцидент у Заставній, на «Великій політиці» тривав двобій між представниками влади та опозиції з приводу україно-російських відносин.

Треба віддати належне Кисельову: з обох сторін було представлено спікерів, які почувалися достатньо компетентними в цій темі. Перше слово отримав соціолог, близький до ахматівського крила Партії регіонів, Євген Копатько, який представив невтішні для влади результати соціологічних опитувань щодо сприйняття відносин між Україною та Росією.

Після цього міністр закордонних справ Костянтин Грищенко у вже притаманній йому зверхній манері спробував спростувати результати опитування і висновки експерта.

Для цього Грищенко спочатку вдався до безпідставного надузагальнення стосовно конкретного опитування: «Будь-які цифри, якщо їх обрати, і опитування поза контекстом також опитування щодо відносин з іншими основними центрами, може дати не зовсім правильну картину».

Продовжив глава МЗС підміною понять «більшість» і «меншість», приписавши, як наслідок, більшості певні характеристики за допомогою безпідставних тверджень: «Тим не менш, більшість, а я хотів би це підкреслити, хай вона і менша ніж торік. Вона підтримує дві основні, я би сказав, тези».

Потім за допомогою «підтасовки карт» Грищенко навів приклади, які мали показати, що відносини між Україною й Росією не просуваються суто з «технічних» причин. І в підсумку міністр безпідставно зазначив, що результати опитування взагалі не дають підстав для хвилювання.

«Євгеній Кисельов: Ну, мы продолжим программу в формате дискуссии министра иностранных дел с присутствующими здесь политиками, политологами. Уступаю свое место Сергею Соболеву, представителю оппозиции. Не знаю, правильно ли вас уже сейчас представлять, как главу оппозиционного кабинета. Но, во всяком случае, мне никто не говорил, что вы больше таковым не являетесь. А вот какой вопрос я хотел бы задать Евгению Копатько, здесь присутствующему. Вот мне дали цифры анализа общественного мнения, опроса, который проводили ваши коллеги из RB Group. Смотрите, поправьте меня, если я вру, неправильно цитирую. 31% недовольны харьковскими соглашениями, 38 оценивают их позитивно. В прошлом году позитивных было 58, то есть получается минус 27%.

Євген Копатько: На самом деле вы абсолютно правы. Если взять десятый год апрельский исследования, почти 60% оценили эти договоренности, как позитивные. Сейчас таких 38, то есть на 20% снижение.

Євгеній Кисельов: На 20%, да, извините, у меня плохо с математикой.

Євген Копатько: Второй момент, который на мой взгляд были довольно интересные, это взаимовыгодные соглашения. Так вот, в прошлом году так полагали больше 45% респондентов, сейчас так полагает 30% респондентов. Я думаю, что это две ключевые цифры, которые характеризуют то, что соглашения были подписаны. Но в том прекрасном сюжете было показано, что не произошло наполнения не в экономической, не в гуманитарной, не в какой-то политической сфере, во всяком случае ситуация не наполнилась позитивом. То есть было много деклараций, но в принципе это еще характеризует… Еще одну цифру приведу, раз есть такая возможность.

Євгеній Кисельов: Да, конечно.

Євген Копатько: Хочу сказать одно, что в целом добрососедские отношения полагали еще год назад 58%, что у нас между Украиной и Россией. Сейчас таких людей 44%, то есть, и причем эти люди уходят не столько в негатив. Самое сложное – это то, что уходит в безразличное отношение, таких выросло практически в два раза. То есть за год, вот понимаете, ситуация относительно украинско-российских отношений, здесь ситуация менялась очень радикально. Был большой запрос на эти отношения. Многие оценивали, больше 70% оценивали, как негативные. Потом эти отношения резко изменились, ну, как, это был, скорее всего, общественный запрос. Но сейчас не произошла конвертация в какие-либо действия и поэтому результат именно в социологическом разрезе, он фиксирует то, что рост, скажем, есть безразличия, рост ухода в то, что отношения между Украиной и Россией, в принципе, если не ухудшаются, то становятся более такими нейтральными и это не есть хорошо на самом деле.

Євгеній Кисельов: Вы как-то может прокомментировать эти настроения, Константин Иванович?

Костянтин Грищенко: Ну, я би сказав, що будь-які цифри, якщо їх обрати, і опитування поза контекстом також опитування щодо відносин з іншими основними центрами, може дати не зовсім правильну картину. Звичайно, що на вістрі, на самому підйомі тих чи інших подій є емоційне забарвлення у ставленні до будь-кого. Нас з вами, скажімо, якійсь заяви негативні чи навпаки дуже позитивна подія. Завжди це впливає при опитуванні на думки всіх тих, хто легко міняє свою, або не легко, під впливом емоцій, більше схильний міняти, аніж, скажімо, в результаті якогось глибокого аналізу. Тим не менш, більшість, а я хотів би це підкреслити, хай вона і менша ніж торік. Вона підтримує дві основні, я би сказав, тези. Перше – те, що відносини з Росією, які будуються на основі прагматизму, на основі досягнення якогось реального результату, є важливим для нашої держави. Є усвідомлення того, що одними тільки прагненнями ти такого результату не можеш досягти – це вимагає послідовної серйозної роботи з двох сторін. І є певна межа, яка і обґрунтована сутністю національних інтересів, за якою будь-яка держава, Україна не є виключенням, не може йти далі. Відтак ми прагнемо самих дружніх, самих результативних, самих далекоідучих відносин з Росією, але на основі принципів, які ми вважаємо, йдуть на користь довгостроковим інтересам двох країн. Це означає, що нам не завжди так просто домовлятися. Навіть самі близькі сусіди, найкращі люди не завжди можуть зразу про все домовитися. Але в нас є дуже багато спільних інтересів і проектів. Ну, скажімо. Чи можемо ми швидко побудувати мостовий перехід через Керченську протоку? Мабуть, декларація, яка зроблена минулого року, яку ми повторюємо, вона є реальністю, це є прагнення двох сторін. Але це вимагає ґрунтовного технічного обґрунтування інженерного, знаходження коштів і дуже багато всього того, що вимагає час. Це тільки один приклад. Ми тут показували авіацію. Я коли був послом України в Російській Федерації, був на воронізькому заводі – це реальна робота двох сторін по будівництву сучасного пасажирського літака АН-148. Це є реалія, яка реалізується і яка є одним із елементів наповнення реальним змістом наших відносин. Опрацювання без, або, скажімо спрощення перетину кордону для пасажирів нашого потягу номер 1, а потім всіх інших. Ми зі своєї сторони вирішили основні питання, пов’язанні з прикордонним та митним оформленням, росіяни дещо запізнюються. З іншої сторони, на кордоні сьогодні значною мірою, завдяки зусиллям протягом цього року створені нові додаткові пункти пропуску або ж встановлено обладнання, яке дозволяє швидше проходити це, це відчувають тисячі і тисячі людей. Але сьогодні на порядку денному багатьох не стільки зовнішні питання, скільки внутрішній розвиток, економіка. У нас немає таких, можливо ярких, подій, як це була різка зміна у негативу в відносинах до позитиву. Сьогодні воно стало в нормальне прагматичне дружній розклад, де звичайно є певні суперечності, які завжди бувають навіть між найближчими друзями. Тому я не бачу жодних проблем чи жодних причин для занепокоєння, виходячи з тих опитувань, які результати наводили. Я бачу це як раз сигнал до необхідності більш предметної, більш результативно-спрямованої роботі по конкретним напрямкам і комунікацій того, що ми досягаємо з суспільством. Цього можливо нам не вистачає, але в нас є багато тем, які турбують суспільство. І хотів би ще раз підкреслити. Зовнішня політика, чи взагалі політика не може бути чисто секторальною. Нема українсько-російської політики відірваної від загальної політики України на міжнародній арені. Наш пріоритет чітко визначений – це інтеграція до Європейського Союзу. І те, що ми послідовно проводимо лінію на реалізацію, на досягнення цієї мети. При цьому постійно наголошуємо на тому, що це не повинно і на нашу думку, немає підстав вважати, що це буде за рахунок відносин прагматичних, реалістичних, самих дружніх та теплих з Росією, є основою цього курсу. Тому, якщо ми вже говоримо про відносини з Росією, треба, мабуть розширити, треба говорити про відносини самої Росії з Євросоюзом, в чому їх прагнення тут. Де ми, зі своїм бажанням укласти угоду про Асоціацію, включно з угодою про поглиблену всеосяжну зону вільної торгівлі, як це вписується в наші взаємовідносини і наші прагнення досягнення з новоствореним Митним союзом і з кожною з країн, які туди входять. Все це значно складніше, це комплекс питань, але завжди є один фактор, яким ми керуємось – це наші національні інтереси, це інтереси посилення нашої економіки і створення передумов для того, щоб ми відчували себе впевнено на міжнародній арені».

Якщо Копатько мовчки проковтнув цю тираду Грищенка, то представники опозиції (Сергій Соболєв і Сергій Пашинський) такої «послуги» йому не зробили. Понад те, коли Грищенко у відповідь на критику Харківських угод звинуватив Тимошенко у підписанні провальних газових контрактів, Соболєв вдався до цитування глави «Газпрому» Олексія Міллера і голови «Нафтогазу» Олега Дубини про обставини та інтриги, через які було зірвано переговори в кінці 2008-го, внаслідок чого Україна опинилася в програшному становищі на початку 2009 р.

Спроби Грищенка опонувати цим цитатам за допомогою безпідставних тверджень про «бутерброди у “Газпромі”» та «неформатний характер» переговорів Тимошенко з керівництвом «Газпрому» виглядали блідо і непереконливо, оскільки по суті аргументів у міністра не було. В результаті, щоб переламати несприятливий хід дискусії, Кисельову довелося оголосити рекламну паузу:

«Сергій Соболєв: Якщо дозволите. Я думаю, що формула це річ, яка я думаю очевидна для будь якої країни. Яка має відносини і з Російською Федерацією і з тією ж Норвегією. Формула абсолютно прозора і чітка. Тільки єдине питання, скажіть будь ласка. Чому на 2010 рік по цій формулі, яка існує і для Італії, і для Польщі, і для Чехії, і для Словаччини для всі країн Європейського союзу.

Костянтин Грищенко: Я вибачаюсь, що перебиваю. Ну, по перше формула…

Сергій Соболєв: Вибачте, я вас не перебивав, дайте завершити.

Костянтин Грищенко: Хороше, мовчу.

Сергій Соболєв: Ви будити далі це коментувати. Чому по цій формулі, практично всі ці держави отримали знижку на 2010 рік. Можна взяти статистику і подивитися на скільки ця знижка є для кожної країни. Більше того, ми подивились, що всі ці держави отримували знижку не здаючи свою національну територію. Єдина держава, яка дозволила це собі зробити, це була Україна. До нас це зробила Білорусі, яка здала 50% газової труби і Молдова, яка здала 50% газової труби. А тепер стосовно про відкриття деяких речей, про які чомусь в той час посол України в Росії і одночасно у нас в загалі тоді дивні речі були. Міністр аппозиційного уряду не каже, а я процитую не лише наших чинників, а процитую Російських. Цитата від пана Міллера, як що ми не довіряємо пану Міллеру, голові РАО “Газпром”, тоді процитуємо пана Дубіну. Я думаю, що принаймні ці 2 людини чітко стверджують що сталося.

Євгеній Кисельов: Что в цитате?

Сергій Соболєв:Ви кажете, що в кінці року, чомусь ні хто не поїхав домовляться до Російської Федерації і безпосередньо до РАО “Газпрому” по ціні. Чітка цитата Міллера: “Так, дійсно на при кінці 2008 року прем’єр-міністр Росії і України дійшли згоди, що наші компанії були готові домовитись про ціну 235 доларів за тисячу кубічних метрів, за умови спільних експортних операцій із території України. Тоді, “Росукренерго” запропонувала іншу ціну, 285 доларів”. А я хочу нагадати, як це сталося. Про це каже пан Дубіна в своїй цитаті: “Не я створив “Росукренерго”. Можна було підписати все 30 грудня 2008 року, як би ми скажемо, гра Ющенко і “Росукренерго”. А в чому полягала гра, вона очевидна. Українська сторона, яка готова до підписання і Дубіна голова НАК “Нафтогазу” готовий до підписання по 235, відкликається президентом України паном Ющенком і заява звучить… Оце можна підняти будь яку цитату того часу, це ціна, яка є неприйнятна для України. Нагадую, ціна 235. Я завершу. Рівно через день в Москві з’являються представники “Росукренерго”, які пропонують покупати газ не по 235, що було вже майже домовлено, а по 285. Чому? Тому що “Росукренерго” зникає в загалі з міждержавних угод і стають прямі угоди між РАО “Газпромом” і НАК “Нафтогаз”. Це очевидно.

Костянтин Грищенко: Коли ми розмовляємо про ці часи. Ну, по перше, коли міфологеми будується, або на незнанні, або на не бажанні все такі відбивати факти. Хотів би сказати…

Сергій Соболєв: Міфологеми Міллера і Дубіни?

Костянтин Грищенко:Ну, почекайте, ви ж казали, що не перебиватимете.

Євгеній Кисельов: Вы тогда были в Москве?

Костянтин Грищенко: Авжеж був.

Євгеній Кисельов: Вы присутствовали на этих переговорах.

Костянтин Грищенко:На переговорах Юлії Володимирівни, знаєте, як воно відбувалося.

Євгеній Кисельов: Один на один, если мне память не изменяет.

Костянтин Грищенко: Да. Вони крім того, що були один на один, потім було переміщення в “Газпром”, де в “Газпромі” той самий кого ви називали, керівник. Дуже ретельно підготувався, з бутербродами, з кавою, це було розраховано на всю ніч. Юлія Володиміровна зачинилась в окремій кімнаті, куди з одного поверху бігав Дубіна, з іншого поверху, х окремих переговорів інший представник “Нафтогазу”. Вона давала вказівки, все це тривало до глибокої ночі. Ні кого туди не допускали і все це відбувалось, ну, я вам скажу поза межами стандартних переговорів.

Сергій Соболєв: Ви там не були, але знаєте про бутерброди, про каву і про все інше.

Костянтин Грищенко: Ви можете не перебивати.

Сергій Соболєв: Мені дивно це чути. Ви кажете, що нікого туди не допускали, а розказуєте такі речі.

Костянтин Грищенко: Ще раз кажу вам. Не допускали в кімнату, де охорона не допускала ні кого, крім тих кого викликали до неї. Так, я був там. Тому, що посол має супроводжувати прем’єр-міністра.

Євгеній Кисельов: В чем криминал?

Костянтин Грищенко:Кримінал в результаті. В результаті, коли Дубіна ходив блідий, як смерть і в загалі у нього був вираз…

Сергій Пашинський: Тобто кримінал у тому, що Дубіна блідий був?

Костянтин Грищенко: Ну, як що він зараз теж відчуває себе блідим, то мабуть не просто тому, що він не розумів, що відбувається.

Сергій Соболєв: Тобто ви підтверджуєте, що ціна 235 була майже погоджена між прем’єрами, про що каже і Дубіна, і Міллер.

Євгеній Кисельов: Одну секундочку, вот тут господин Ермолаев рвется. Какой-то важный комментарий.

Сергій Соболєв:Почекайте, ви підтверджуєте, чи ні?

Костянтин Грищенко: Що підтверджувати?

Сергій Соболєв: Що ціна 235 доларів за тисячу кубічних метрів, про що стверджує і Міллер, і Дубіна, була погоджена між двома прем’єрами?

Костянтин Грищенко:Не знаю. Тому, що це були…

Володимир Фесенко: А чому тоді підписали базову ціну 450?

Сергій Соболєв: Я ще раз кажу. Тому, що в той же день Дубіна відкликається документами безпосередньо в Київ із Стольного граду.

Євгеній Кисельов: Господа, я предлагаю сделать паузу и затем мы продолжим этот разговор».

Після цього епізоду пояснити виграшність позиції Януковича у переговорах із Росією, порівняно з Тимошенко, намагався директор НІСД Андрій Єрмолаєв. Однак і в нього не знайшлося нічого, крім безпідставних тверджень про повернення до «стратегічного партнерства» в побудові відносин між Україною та Росією, про «сильну позицію України на переговорах», оскільки жодних доказів існування такого партнерства він так і не навів.

Після Єрмолаєва ініціативу знову перехопив Соболєв, заявивши, що ціна на газ у 2009 році однаково була нижчою, ніж у сусідів, окрім Білорусі та Молдови, а нині ціна є порівняною з європейською, незважаючи на поступки в питанні флоту. У відповідь Грищенко перейшов на особистості, натякаючи на «газове минуле» Тимошенко. У відповідь міністр отримав таке ж безцеремонне нагадування про його належність до команди Фірташа, яку він не наважився жодним чином спростовувати, перейшовши на образи опонентів. Розмова знову пішла в програшному для владі курсі, і Кисельов знову мав оголосити штучну «рекламну паузу», щоб після того за допомогою двох питань дати «партнерський» пас Грищенку і переломити хід дискусії.

«Євгеній Кисельов: Мы продолжаем программу “Большая політика”. Мы в прямом эфире. Андрей Ермолаев давно просился сказать два слова.

Андрій Єрмолаєв: Я хочу сейчас очень быстро, речитативом, по поводу спора, куда мы провалились, по поводу формулы. Если бы, действительно, применялась формула, то цена была в 2009 году 199 долларов. С учетом того, что россияне давали скидку. Это честная цена. Но, почему 450? Цена политическая. Об этом говорит и стенограмма Кабинета Министров, который так и не смог одобрить директивы. И премьер министр не имел права вообще ничего подписывать. Но, почему мы постоянно падаем газ?

Сергій Соболєв: Пане Єрмолаєв, це кримінальний злочин, ви знаєте про це?

Андрій Єрмолаєв: Мы постоянно попадаем в газовую тему по очень простой причине. Потому что не хочется объяснять другого. В каком состоянии оказались отношения Украины и России на 2009 год. Фактически. Сорвана была формула стратегического партнерства. В 2008 году завершилась программа социально – экономического партнерства Украиной и Россией. Новой программы не было. Конфликтные отношения по всем проектам. Ни одного серьезного проекта не было заявлено. И, по сути, в Москве был заявлен вотум политического недоверия. Поэтому, политическая цена. Что произошло в 2010 году? По сути, вернулись на формат разговора о стратегическом партнерстве. Принято решение о разработке программы на 10 лет. Потому что только такая программа расшивает базовый договор. Вернулись к проектам, которые, действительно, интересны в сфере экономики. Каждый проект, и министр совершенно прав, требует расчета, баланса интереса сторон. Поэтому, от декларации к реальному проекту, конечно, есть дистанция. Но, суть в том, что мы вообще вернулись к этой теме. И последний момент. По поводу климата. Может потому что политики очень часто в своих разговорах берут крайности. Или с Россией, или с Евросоюзом. У нас вместо разговора получается выяснение отношений. А на мой взгляд, проблема совершенно другая. Россия надежный, но очень сложный партнер. Со своими интересами, со сферами влияния, экономикой, ресурсами. Россия прекрасно понимает, что без Украины многие интеграционные проекты будут, скажем так, тяжелее. Сложнее в реализации. Поэтому такие не простые переговоры сейчас. Украина, мне кажется, сейчас занимает сильную позицию. У нее есть ответ и на вопрос, как двигаться в Евросоюз. И есть реальный шанс завершить эти переговоры успешно уже в ближайшее время. И есть готовое предложение, как строить отношения с Россией и союзниками Таможенного союза, не отбрасывая, не откидывая их, как стратегических партнеров. В этом вся интрига. И поэтому так, ну, скажем так, остро ведут себя оппоненты, не понимая, что это у правительства и у Президента может получиться. Вот и все.

Сергій Соболєв: Інтрига, я думаю, в іншому.

Євгеній Кисельов: Простите, пожалуйста, а можно послушать.

Сергій Соболєв: Інтрига в іншому назвати. Я одну цифру тільки назву. От я, на жаль, в сьогоднішньому ефірі цього не почув, але, ключовий аргумент, який я чув. От, у нас ціна базова 450, а у всіх інших зовсім інша. Так от, я вам називаю зараз країну, яка є нашим сусідом. Послухайте будь ласка. Країна, яка є нашим сусідом, яка єдина дозволила розсекретити закриті протоколи переговори з РОА “Газпромом”. Це є Польща. Ми звернулися до урядів багатьох країн. В той же рік славетний, коли на вулиці мінус 30. Скажіть, будь ласка, що у вас. Яка у вас ціна? Польський віце-прем’єр, який веде питання паливно-енергетичного комплексу, назвав ціну того моменту. 510 доларів за 1000 кубічних метрів. Крапка. Я хотів би розвіяти раз і на завжди цей міф. Про те, що ціна у нас найвища. У всіх інших. Є дві країни, дійсно, нижча ніж у нас ціна. Це Білорусь і Молдова. Інших країн немає. Ален, вони за це здали 50% своєї власної труби. Це відповідь на все.

Костянтин Грищенко: Прошу показати його.

Сергій Соболєв: Відповідь офіційна може бути надана. Вона була надрукована для всіх. І це відповідь, яка є у відкритому доступі. Якщо вам треба ціна цього року, я можу вам оголосити. По кожній країні. Це зовсім таки є не зовсім закрита інформація. Бо це є інформація звітності РАО “Газпром”.

Андрій Єрмолаєв: Сергей. Вы же сами сторонник работы по формуле.

Сергій Соболєв: Я прихильник роботи по формулі.

Костянтин Грищенко: Давайте закінчимо, тому що вже набридло, по моєму, всім. Є один не спростовний факт. До приїзду Юлії Володимирівни ціна була 179.5, після її від’їзду з Москви 450.

Сергій Соболєв: 228 доларів.

Костянтин Грищенко: Я хотів би нам, все таки, запропонувати відійти від цього. Там буде кому розібратися з цим питанням. І я переконаний, що в кінцевому рахунку все з’ясується.

Сергій Пашинський: Я перепрошую.

Костянтин Грищенко: Тому мені хотілось би запропонувати.

Сергій Пашинський: Я об’яву хочу зробити.

Костянтин Грищенко: Одну хвилинку.

Сергій Пашинський: Я чекаю хвилину.

Костянтин Грищенко: Давайте, все ж таки, відійдемо від чисто газових. Тому що є любитель газу. Хай розповідає про газ. В нього воно все виходить. Він покаже 125. Ми просто знаємо, з чим ми живемо в результаті. Давайте поговоримо, все таки, ширше. Ми в решті решт. Юлія Володимирівна, вона народилася в газі. Вона пройшла газ. Вона буде в газі.

Сергій Пашинський: Так дайте ширше поговорити.

Костянтин Грищенко: Це зрозуміло.

Євгеній Кисельов: Хорошо, Николай Юревич, вы давно пытаетесь, как раз вот. Господин…

Сергій Соболєв: Міністр закордонних справ, дипломат, який дозволяє собі такі речі. Ви знаєте, якби я користувався такими ж методами. Ви є з команди пана Фірташа.

Костянтин Грищенко: Звичайно. Я народився в команді. Я дипломатом став.

Сергій Соболєв: Ви партнер пана Бойка, з яким в одній партії були. До речі, мене завжди дивують дипломати, які проходять по списках якихось партій. Але, це залишимо за кадром. Ви одночасно були ключовим послом в ключовій країні.

Костянтин Грищенко: Да.

Сергій Соболєв: Але, я не чув, щоб після підписання. Може хтось інший чув це? Що підписання такої газової угоди привело до того, що пан Грищенко вийшов до преси і заявив – це є зрада національних інтересів, я подаю у відставку. Я вважаю, що далі так працювати не можна.

Костянтин Грищенко: Знаєте, я думаю, що вам би було б ватро самому це зробити в той момент.

Сергій Соболєв: Людина далі працювала послом в Російські Федерації, одночасно перебуваючи в опозиційному уряді Міністром закордонних справ. Це взагалі безпрецедентний випадок.

Костянтин Грищенко: Знаєте, от що мені подобається в наших політичних опонентах? По перше, публічна була одразу заява, що я не був в опозиційному уряді. Ви просто не читаєте, не цікавитесь. Ви ж просто не знаєте, про що йдеться. Це ж вас не турбує. Вам треба ж щось таке сказати».

У підсумку можна стверджувати: коли промовці Партії регіонів стикаються з упертими фактами, їм дуже важко щось протиставити чи визнати правоту опонентів. Те ж справедливо буде сказати і про опозицію. Проте в цілому атмосфера «напівправди» сприяє владі, оскільки падає довіра громадян до політики в цілому.

На цьому тлі з часом людям буде легше і зручніше орієнтуватися на того, хто в даний момент володіє монополією на свободу слова і владу. Бо в іншому разі будь-яка правда не буде варта і «виїденого яйця».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.