Свого часу я ображалася на тих експертів, які лаяли журналістів за те, що ті перекручують їх коментарі. Ну, це лише поодинокі випадки, казала я. Але ось останні кілька років сама дуже розбірливо ставлюся до того, кому давати коментарі, оскільки часто потім не впізнаєш себе у чужих журналістських матеріалах. І трапляється це або через халатність окремого журналіста, або через його невігластво, або через свідоме маніпулювання фактами.

Ось про таке, вочевидь, свідоме маніпулювання змушена зараз писати репліку.

У вівторок, 13 травня, в агентстві «Укрінформ» відбувся підсумковий круглий стіл проекту «Інформаційна безпека в контексті українсько-російської кризи: технології, інструменти, можливості протидії» (детальніше про цей захід можна прочитати у нашій публікації «Як протидіяти кремлівській пропаганді»), організатором якого був Фонд  «Демократичні ініціативи», і в якому я брала участь у якості медіаексперта.  

І от виходить публікація на сайті РИА Новости Украина про цей круглий стіл під назвою «Российские СМИ в Украине: презумпция виновности» в рубриці «Аналитика и комментарии». Автор - Любов Мельникова. Публікація відверто маніпулятивна і з багатьма неточностями.

Про маніпуляції фактами та неточності

Перше. Я там представлена як «главный редактор "Телекритики"». Я не головний редактор «Телекритики». Головний редактор «Телекритики» і керівник усіх проектів ГО «Телекритики» - Наталія Лигачова. На столі стояла табличка, де було написано, що я редактор сайту  «MediaSapiens» (ГО «Телекритика»). Чому журналістка, яка сиділа буквально напроти мене, цього не помітила - сказати складно.

Друге. Розберемо таку цитату із публікації: «Отметим, что Национальный совет по телерадиовещанию недавно пообещал отслеживать материалы по Украине, появляющиеся как в печатных, так и в электронных СМИ. В случае выявления "антиукраинских высказываний" журналистам может грозить разбирательство в Генпрокуратуре и судебное преследование».

По-перше, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення таких заяв не робила. По-друге, посилання, яке прописане в цій цитаті, веде на новину ИТАР-ТАСС, де згадується зовсім інший орган - Держкомтелерадіо (Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення). Отже, журналістка сплутала два різних державних органи, в яких абсолютно відмінні функціональні обов'язки. Окрім того, вона вирішила упустити (чи то свідомо, чи-то «по незнанию») той факт, що новина ИТАР-ТАСС, на яку йде посилання, була фейком. І її уже спростовував голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко (його заяву з цього приводу можна почитати тут).

Третє. Некоректно журналістка проінтерпретувала (саме у тексті від себе) і висловлювання Андрія Куликова. Але, сподіваюся, він про це скаже чи напише сам.

Про маніпуляції емоційні, контекстуальні

Окремо варто сказати, в який контекст поміщена інформація про цей круглий стіл. Стаття починається із звинувачень на адресу Фонду «Демократичні ініціативи» у тому, що фонд фінансується США та ЄС.

Ось цитата:

«Отмечу, что фонд "Демократические инициативы", который так заботится об информационной безопасности Украины, что объехал всю страну с круглыми столами, финансируется через программы посольства Нидерландов и США (годовой отчет за 2013 год).

Интересно было бы посмотреть на ситуацию, при которой инициативой защиты информационного пространства Украины выступило бы, например, посольство Российской Федерации. Как минимум было бы много шума из-за "вмешательства во внутренние дела"! Ведь то Россия, которая спит и видит реализацию своих имперских амбиций, а тут добрые посольства США и ЕС, которые желают нам только хорошего. Доброхоты и романтики».

У цьому контексті хочу нагадати Любові Мельниковій, що Росія сьогодні є агресором для України. Саме Росія, а не США чи ЄС, анексувала частину української території - Крим. Саме російські, а не американські, диверсанти, воюють проти української армії на Сході.

Усі інші авторські коментарі журналістки витримані у такому ж дусі. А підсумовує вона свою статтю, цитатуючи Анатолія Шарія, хоча його не було на цьому круглому столі (і про це у тексті ніде не сказано, у читача може скластися враження, що він там теж був) і, який звісно ж критикує українські медіа.

«Хочется спросить у уважаемых отечественных медийщиков: с каких пор использовать головы своих же граждан в качестве сливных бачков для фейков стало показателем того, что ты защищаешь информационное пространство Украины?» - так завершує свій матеріал Любов Мельникова.

У мене взаємне аналогічне питання до журналістки :). Чи не є маніпуляціями вказані вище мною факти?

Редакція вкінці цього тексту розмістила приписку «Мнение автора может не совпадать с мнением редакции. Ответственность за цитаты, факты и цифры, приведенные в тексте, несет автор». Це така відмазка для редакції. Можна все спихнути на недолугість журналіста. Але навряд чи це прикрашає редакцію, яка публікує такі маніпулятивні матеріали з неточними фактами.