11 листопада у російських ЗМІ з’явилась сенсація – «прем’єр України запропонував відправляти росіян у концтабори». Складно з’ясувати, яке видання підхопило це першим, але новина тут же обросла домислами. «Київ забув про мир», «логічний крок Києва перед початком справжньої війни», – підсумовують у «Российской газете». «Негідними українській владі стали росіяни, які проживають на території негостинної держави, за кермом якої міцно розташувались параноїки», – пише «Донецкое время».

Це - своєрідний аналіз законопроекту №4327 під назвою «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими та інтернованими особами в особливий період». Його ініціатором зазначено прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

Однак українські ЗМІ своїми заголовками не надто додають ясності, про що саме йдеться у документі. «Кабмін вніс у Раду закон про примусове відселення росіян на час бойових дій», – пишуть Українські новини. «Кабмін хоче примусово відселяти росіян, що проживають на території України», – повідомляється у стрічці порталу UA.News.

Деякі ж українські політики пішли шляхом російських ЗМІ, давши волю фантазії. «Уявіть собі ситуацію – у центрі Європи українська влада створює концтабори. Колючий дріт, бетонні парки, вишки з кулеметниками, електричний струм по периметру – і там інтерновані росіян, жінки, діти, бараки їм побудують. А хтось там буде вмирати – спалюватимуть в печах трупи, а там, дивись, ще й живих… Про це йдеться? Це може (підписати – Ред.) людина, як я вже сказав (йдеться про Шмигаля – Ред.) – або дурень, або провокатор», – говорив народний депутат України Ренат Кузьмін із партії ОПЗЖ у ефірі токшоу «19» на телеканалі ZIK, що належить його партійному товаришу Тарасу Козаку.

Ще через кілька днів, у коментарях для статті порталу «112», що також входить до медіахолдингу Козака, політтехнологи розмірковували, що цей законопроект українська влада прагне використати «у торгах із Росією». Чи у такий спосіб відлякати жителів ОРДЛО від отримання російського паспорту – бо ж за його наявності, мовляв, одразу потрапиш за колючий дріт. Ще існує думка, що у такий спосіб Україна хоче поповнити свій «обмінний фонд» росіянами.

Такі домисли продовжують з’являтися в інформаційному просторі навіть попри те, що організація StopFake ще 12 листопада повідомила: новина про те, що Україна буде відловлювати росіян та поміщати їх у резервації, – фейк. Єдина мета законопроекту – адаптувати українське законодавство під міжнародні норми. У 2006 році Україна зобов’язалась утримувати військовополонених та інтернованих осіб так, як того вимагає Женевська конвенція. Але серйозно задумалася про те, як закріпити це у своїх законах лише після боїв під Іловайськом у серпні 2014 року, коли на українській території затримали десятьох російських військовослужбовців, хоча президент Росії Володимир Путін говорив, що вони могли і просто «заблукати».

«Чинний статус військовополонених досі не врегульований, –  пояснює Євген Крапивін, експерт Центру політико-правових реформ. – Наразі ті, кого ми називаємо "військовополоненими", – це звичайні комбатанти та нонкомбатанти (в термінах міжнародного права), яких підозрюють у вчиненні насильницьких злочинів або воєнних злочинів».

Тому чи маємо ми військовополонених узагалі – з’ясувати складно. Вони, так само як люди, обвинувачені в інших злочинах, зазвичай отримують підозру та утримуються під вартою до суду. «Таким чином існує легальна підстава їх утримувати. Хоча якщо пам'ятаєте історії з обміном, то є певна проблема з тим, що коли людину звільняють з-під варти, то вона де-юре вільна йти куди завгодно, але її силою відвозять на літак і передають, – пояснює експерт. – Повноцінне закріплення статусу "військовополоненого" якраз і потрібне, аби зняти ці питання».

Під інтернованими особами, статус який теж має урегулювати новий законопроект, мають на увазі громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, на території якої вони якраз і перебувають. Їх «примусово оселятимуть у визначених місцях» і справді, але, як пояснює у своїй пояснювальній записці Міністерство оборони, – лише тоді, «якщо це є абсолютно необхідним для забезпечення національної безпеки України».

Можна напевне сказати, що сьогодні інтернованих осіб в Україні немає. Це підтверджує Володимир Потапов, підполковник та начальник групи зв’язків із громадськістю Головного управління Військової служби правопорядку в Збройних силах України. Це відомство допомагало Кабміну розробляти згаданий законопроект. Він діятиме під час так званого «особливого періоду» – саме так юридичною мовою називають часи, коли Україна воює із Росією, хоча війни одна одній країни не оголошували. Як визначив свого часу Верховний Суд, цей «особливий період» діє в Україні від 17 березня 2014 року, коли президент підписав указ про часткову мобілізацію.

Та разом із тим, під інтернованими особами не слід розуміти виключно росіян чи людей із російськими паспортами. «Цей законопроект стосується тих, із ким ми воюємо (сьогодні чи в будь-який інший час у майбутньому – Ред.). А зараз ми воюємо із Російською Федерацією», – сказав Потапов.

Він не уточнив, у яких умовах перебуватимуть ці інтерновані особи чи військовополонені в майбутньому. Відомо лише, що повноваження збирати, охороняти та супроводжувати інтернованих отримають центральні органи виконавчої влади, деякі правоохоронні відомства, місцеві адміністрації, а військовополонених – Генштаб ЗСУ. Усе буде залежати від ситуації, говорить підполковник, а більше подробиць можна буде дізнатись, за його словами, вже після прийняття законопроекту.

Але виникає питання: за які злодіяння особу можуть піддати «інтернуванню», а за які достатньо просто вислати її з країни? Законопроект нічого про це не каже, і через це можуть виникнути зловживання з боку силовиків, насамперед СБУ, що і виявляє на території України потенційно небезпечних громадян, каже Крапивін.

«Я ввів хоча би такий запобіжник, що особа, яку затримують з метою інтернування, мала право виїхати за межі України протягом 24-72 годин, – пояснює експерт. – У разі ж, якщо вона відмовляється – нехай залишається в Україні. Звісно, це зведе інтернування до мінімуму, але шкода, яку вона буде завдавати з-за меж України не більша, ніж шкода від всіх 144 млн громадян РФ. Якщо ж є конкретна інформація, що вона готує вчинення злочину, підшукує знаряддя, створює злочинну організацію тощо – тоді це "класичні" інструменти кримінального переслідування, які можна до неї застосовувати».

Підсумок: новий законопроект – не надто вдала спроба покращити українське законодавство, йому бракує чітко виписаних деталей. Та разом із тим домисли Кузьміна про те, що росіяни у відповідь «побудують такі ж концтабори для українців» – безпідставні. Російський закон про військовий стан існує ще з 2002 року та передбачає такий захід як «інтернування (ізоляція) у відповідності до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права громадян іноземної держави, що воює з Російською Федерацією».

Та незважаючи на це, українських політиків продовжують звинувачувати в тому, що подібними законопроектами вони хочуть «за всяку ціну зберегти владу, яка вислизає». Про це заявляє Віктор Медведчук, голова Політради партії ОПЗЖ. За його словами, у Верховній Раді хочуть «повторити шлях, яким ішли тільки нацисти», «розгорнути терор», і що «відправка мирних громадян до "концтаборів" знаходиться далеко за межею беззаконня». Ця заява Медведчука, датована 14 листопада (задовго після спростування фактчекерами), з новою силою розходиться російськими та проросійськими ЗМІ. Можливо тому, що для пропагандистів тема «концтаборів для росіян» – звична. Вони самі її придумали у 2014-му, а потім ще раз нагадали у 2015-му та 2016-му. Навряд її можна було оминути у 2020-му.