Автори:

Володимир Малинка

Аналітики дослідили злиті у 2016-2017 роках електронні листи високопосадовців Кремля, які стосувалися гібридної війни в Україні. Серед них є, приміром, переписка Владислава Суркова — помічника російського президента Володимира Путіна.

Листи виклав Український кіберальянс — коаліція українських хакерів-активістів. Дослідження «Surkov Leaks: Внутрішня кухня гібридної війни Росії проти України» раніше опублікував Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) у Великій Британії. Автори аналізу — член британського парламенту Роберт Сілі (Robert Seely) та головна редакторка англомовної платформи Euromaidan Press Аля Шандра (Alya Shandra).

Під час презентації україномовної версії аналізу пані Шандра зауважила, що є декілька причин, чому злиті мейли варто вважати достовірними. Перш за все, це обсяг інформації: переписка містить великий обсяг буденної аналітики українського медіапростору, між якими вкраплена більш компрометуюча інформація. Друге — там є матеріали, які неможливо було знайти в інших місцях. Наприклад, скан-копії паспортів високопосадовців.

Аля Шандра, Олександра Цехановська, Михайло Гончар. Фото: Детектор медіа

Олександра Цехановська, старший аналітик Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ, сказала, що, зокрема завдяки перехопленим мейлам, стало відомо про намагання реалізувати в Україні кремлівський проект з федералізації.

«Він уможливив би зовнішнє управління нашою країною без нинішніх фінансових людських та іміджевих витрат, які несе РФ. Така «м’яка федералізація» була б для них дуже гарним сценарієм, але вкрай поганим для України», — наголосила вона.

За словами Алі Шандри, дослідження показує, як Російська Федерація застосовує зараз радянський метод «рефлексивного управління». Він полягає в тому, щоб втручатися у світобачення свого ворога і змінювати його таким чином, аби противник сам прийняв рішення, які приведуть до поразки.

«Росія шукала слабкі місця України, по яким можна вдарити. Сурков це робив за допомогою російських аналітичних центрів, які цілодобово моніторили те, що відбувається в Україні. Вони слідували за всіма нюансами політичного життя, вишукуючи те, за що можна ухопитися. Мене вразило, що у Москві можуть інколи знати тутешню ситуацію краще за самих українців», — каже пані Шандра.

Вона додає, що великою мірою Москва покладалася на знання українських інсайдерів. На думку дослідниці, без допомоги українців, які були ідеологічними симпатиками «русского мира», Владислав Сурков не зміг би робити все те, що він робив. Саме ці «активісти» знаходили місця, по яким можна бити і розхитувати ситуацію.

Друге, що було використано, — слабкість державної влади в південно-східних областях України. Тут грала роль наявність тіньової вертикалі та інколи безпомічність державних інститутів, скомпрометованість поліції. Третє — це продажні ЗМІ, каже Аля Шандра.

«Мені впало в очі те, що Кремль вважає, ніби йому в Україні відкрито все, за наявності відповідного бюджету. Всі плани просто обмежувалися цінником. Наприклад, для повноцінної PR-кампанії протягом одного місяця цінник ставився у 400-450 тис. доларів. Виходячи з цього, Суркову пропонували створити власні ЗМІ і канали. Розглядалися варіанти створення альтернативних ЗМІ з нуля або «перехоплення існуючих». Ймовірно, видання «Кореспондент» та «Український Медіа Холдинг» (UMH) були використані для просування проросійських меседжів», — сказала Аля Шандра у коментарі «Детектору медіа».

Вона також розповіла, що, згідно злитої переписки, проросійські діячі подавали Суркову свої «грантові проекти» на підривну діяльність в Україні. Вони присилали плани, що вони можуть зробити і ціни за послуги. «Тобто не Кремль придумував їм, що робити, а багато йшло саме від таких активістів. Там йшлося про роботу із соцмережами, просування «вкидів» і поширення інформації, за допомогою спеціальних програм. Яких саме — невідомо. Але це було компонентом «активних заходів», які вони робили», — додає дослідниця.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», розповів на презентації, що Владислав Сурков у Кремлі відіграє роль головного технолога гібридної війни.

«В одній зі статей про нього показували його кабінет. У кімнаті стояло три портрети: Гейзенберга, Мандельброта і Пригожина. Вони займались вивченням невизначеності, хаосу, ентропії. Починаючи з пізніх років існування СРСР, над переосмисленням цього працював цілий штат радянських спеціалістів. Тож, коли у Росії з’явився політичний запит на те, щоб досягнути реваншу за «найбільшу геополітичну катастрофу ХХІ століття» (це слова Путіна про розпад Радянського Союзу — Ред.), тоді це все стало затребуваним. Те, чим займається Сурков, вписується у концепцію хаотизації противника», — сказав пан Гончар.

Він вважає, що сучасними викликами для України є неврегульованість лобістської діяльності та штучно культивована корупція. Останню РФ фінансує завдяки легалізації тіньових схем: поставок газу чи нафтопродуктів.

У свою чергу, Пітер Померанцев, британський журналіст та письменник, назвав головний, на його думку, принцип регуляції інформаційного простору — прозорість.

«Дуже складно врегулювати контент, але можна врегулювати поведінку в інтернеті. Якщо є бот у соцмережах, то користувачі повинні знати, що це бот. Якщо є якась інформаційна кампанія з Кремля, то люди повинні це бачити. Тому, коли є приховані операції в інтернеті, вони мусять стати прозорими. Якщо такої прозорості немає — їх вправі видаляти. Це не зупинить все, що Росія робить, але хоча б уможливить протидію цим впливам у демократичний спосіб», — сказав Пітер Померанцев.

Прочитати повну версію аналізу можна за посиланням.

Нагадаємо, раніше ключові моменти дослідження «Surkov Leaks» «Детектор медіа» переповідав у тексті «Таємні плани Москви про гібридну війну з Україною. Аналітики дослідили злиті мейли Кремля».