Союз журналістів Росії обрав цьогорічного лауреата премії «Камертон» імені Анни Політковської —Кирила Вишинського.

Його «творчий шлях» не залишає зайвих питань. У 1996-98 роках працював на 11-му каналі Дніпра, після чого перейшов на ICTV. Тут став шеф-редактором програми «Подробно» з Дмитром Кисельовим (так, тим самим) і мав свою програму «На самом деле».

З 2006 року був журналістом російського каналу «Россия-1», після чого очолив «РИА Новости — Украина» (зараз заблоковане в Україні).

Його звинувачують у державній зраді

У травні цього року Кирила Вишинського затримали. СБУ оприлюднила схему, за якою фінансувалося підконтрольне Вишинському «РИА Новости — Украина». Головну скрипку грало російське держпідприємство МІА «Россия сегодня», керівником якого є колишній колега Кирила, а зараз головний російський пропагандист — Дмитро Кисельов.

За даними українських спецслужб, саме агентство «Россия сегодня» фінансувало «РИА Новости — Украина». Утім для прикриття цієї діяльності воно уклало договір про співпрацю між ТОВ «Інтерселект», яке діяло під брендом «РИА», і сербською компанією.

Вишинського підозрюють у державній зраді та інкримінують незаконне зберігання зброї, яку знайшли у нього під час обшуків разом з 200 тисячами доларів.

У 2015 році він отримав громадянство Російської Федерації, а цього літа публічно відмовився від українського. Хоча так просто від нього відмовитись не можна, особливо, коли на тебе відкрита кримінальна справа.

У Вишинського також є нагороди від Росії: «За повернення Криму» та «За заслуги перед вітчизною».

Пост директора Департаменту комунікацій МВС Артема Шевченка з фотографіями цих нагород

Неочікувана премія

Премія «Камертон», яку раптом серед усіх журналістів Росії цього року присудили українцю Кирилу Вишинському, носить ім’я журналістки і правозахисниці Анни Політковської. Цю нагороду заснував секретаріат Спілки журналістів Росії 30 серпня 2013 року в її день народження.

Анну застрелили в під’їзді її ж будинку в Москві в день народження Володимира Путіна — 7 жовтня 2006 року. Політковська за життя критикувала владу РФ і конкретно — президента. Її книга «Путінська Росія» є гарним прикладом: «У Росії вожді з подібним світоглядом вже бували. Це приводило до трагедій. До великої крові. До громадянських воєн. А я цього не хочу. Ось і не полюбила типового радянського чекіста, який крокує по червоних килимових доріжках Кремля до російського трону», — казала вона.

Але великий шмат її роботи стосувався також Чечні. З 1999 року вона була спеціальним кореспондентом «Новой газеты» і неодноразово бувала у зоні бойових дій. З-під її пера вийшли документальні книги «Подорож у пекло. Чеченський щоденник» та «Друга чеченська». Остання її публікація у цій газеті — «Каральна змова» — також була присвячена діяльності чеченських загонів, що воювали на боці федерації.

Тож як зрозуміти дії російського Союзу журналістів, коли премію називають іменем людини, що була категорично проти дій і влади Путіна, але присуджують її тому, кому президент РФ виписує премії «за заслуги»? Ми запитали про це у журналістів. Крім того, нас цікавило, як сприймати такий крок Союзу, на фоні того, що він так і не дав оцінки інтерв’ю-допиту каналом «Россия 24» українського політв’язня донецьких бойовиків Станіслава Асєєва.

Ольга Мусафірова, спеціальний кореспондент «Новой газеты» в Києві:

«Когда я увидела об этом новость — в глазах потемнело. Большей низости я не могла себе представить. Это низость космических размеров. Ведь Аня всю жизнь боролась против того режима, который Вишинского наградил медалью «За возвращению Крыма» на родину. То есть это абсолютный Оруэлл.

Я знаю, что номинировались вместе с ним Елена Милашина — журналистка «Новой газеты», которая в этом году выпустила блистательный цикл материалов по преследованиях и об исчезновениях людей в Чечне. Это колоссальная работа и за нее ей лично угрожает Кадыров. Второй номинант — Алексей Кириллович Симонов, многолетний глава Фонда защиты гласности. Это неимоверно мужественный человек, который помогал порядочным журналистам и политзаключенным. Еще был номинантом Всеволод Богданов из Союза журналистов России. Фамилию Вишинского в этом списке я рассматриваю, как личное оскорбление памяти Политковской. Жуткая история.

Ему присудили, потому что он находится "в застенках хунты". Это же присуждает российский Союз журналистов. Там оставались еще вменяемые люди в 2014-2015 годах, которые в силу своих возможностей еще как-то пытались возвысить свой голос против агрессии в Украине. Но около года назад там произошла «зачистка поля» — руководство сменилось. Сейчас пришли люди, которые играют с Кремлем эту партию в четыре руки. Решили, мол, если Сенцова номинируют на Нобелевскую премию, а мы вот возьмём и Вышинскому дадим премию Политковской!

Эта премия уже живет собственной жизнью. Если бы это было волей "Новой газеты", то можно было бы её отозвать, чтобы только не позорили. Но увы, это уже «общенациональное достояние». Цензурных слов больше нет.

Комментировать интервью с заключенным Станиславом Асеевым они [Союз] не будут. Это в логике российской журналистики. Когда попала в плен Надежда Савченко, тогда это тоже произвело эффект разорвавшиеся бомбы. Журналисты "Комсомольской правды" принимали участие в ее допросе. Тут уже нечему удивляться. Такой стиль работы. Они считают это, видимо, абсолютно нормальным, что в Донецке, в библиотеку имени Крупской привезли вымученного, растерзанного Станислава Асеева. Понятно, что столько времени человека подвергали и физическому, и психологическому насилию. После этого заставляют говорить на камеру о том, что он сотрудничал с украинскими спецслужбами, "рыл тоннель от Бомбея до Лондона". Пошлость величайшая. Очень грустно, что до таких вещей опускаются люди, которые тоже называются журналистами».

Айдер Муджабаєв, заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR:

«Это элемент гибридной войны. Настоящая премия Анны Политковской, по-моему, вручается в Европе (учреждённая международной неправительственной организацией RAW in War. — «Детектор медиа»). А здесь же они просто украли ее имя и присвоили его премии Союза журналистов России, который поддерживает агрессию против Украины. Это мародерство, они воруют даже у мертвых. Настолько русские привыкли все воровать: начиная от чужих земель — заканчивая чем угодно. Они у убитого журналиста украли имя и используют в своих пропагандистских целях. Это мародерство с особым цинизмом.

Выбор пал на Кирилла Вышинского, потому что им надо представить разоблачение российских агентов в Украине, как преследование за свободу, за свое мнение и так далее. Они использовали имя Политковской, чтобы потом в международных организациях оперировать не только его именем, но и именем Анны — абсолютно святой женщины, которая Вышинскому бы руки не подала.

Союз журналистов России — это подразделение Кремля и ФСБ. Они давно и бесповоротно признались и одобряют аннексию Крыма. Они имеют отделение Союза в оккупированном Крыму, они сотрудничают с всеми «ДНР» и «ЛНР», и прочими фейковыми структурами. Это небольшое подразделение гибридной путинской армии, как и войска троллей, которые влияют на выборы в США. И в Украине будут влиять.

Союз журналистов — организация, которая адаптирована для гибридной войны, как и российская православная церковь. Нам, украинцам, пора к этому привыкнуть и не удивляться таким вещам, потому что люди находятся на службе. Они служат своему «рейху», своему «фюреру». Обсуждать их действия можно только в контексте верно ли они ему служат. Пока служат верно и делают все, что скажут. Любой каприз».

Катерина Сергацкова, головна редакторка сайту «Заборона»:

«Його обрали лише тому, що на нього в Україні завели кримінальну справую. В Росії дуже люблять присуджувати державні премії людям, які до журналістики мають дуже мало стосунку. Не думаю, що Вишинський професійно схожий на мого колегу. Все, що зараз робить Союз журналістів Росії, — це частина державної російської пропаганди.

Велике питання: чому російську премію дають українському журналісту і людині, яка довгий час очолювала українське видання. Для мене це одразу виглядає, як пропагандистська механіка.

Взагалі — немає слів. Як можна присуджувати премію імені Анни Політковської, яка реально боролася за справедливість і намагалася зрозуміти, що насправді відбувається в Росії і в Чечні, яку вбили за її журналістську роботу?... І як це можна порівнювати з тим, що робив Вишинський? Його діяльність — це щось зовсім інше. Для мене це виглядає, як невдалий жарт».

Олексій Мацука, керівник «Донецького інституту інформації», засновник «Громадського ТБ Донбасу» і сайту «Новости Донбасса»:

«Очевидно, що це пропагандистська дія. У недільному новиному випуску Дмитра Кисельова за тиждень про це був спеціальний сюжет. Він розповідав, що Вишинський є мало не героєм Росії, що він борець за свободу слова.

Дуже дивно, що Вишинський стільки місяців під арештом, але публічних акцій щодо цього не було. І лише зараз Росія почала про це говорити, коли з іншого боку розгорівся скандал довкола Станіслава Васіна (Асєєва), якого росіяни тримають у Донецьку, — для них він чомусь шпигун. І там немає ніякого ні адвоката, нікого.

Але зараз у Росії кажуть, що вони занепокоїлися питанням свободи слова. РФ використовує питання медіа, свободи слова, Вишинського, журналістів узагалі — лише для своєї мети. Вони не захищають свободу слова, а намагаються вкотре показати, що в Україні все погано.

На мій погляд, Спілка журналістів Росії підконтрольна де-факто владі. Просто так там нічого не могло статися. У РФ є багато випадків, коли їхні журналісти зазнають утисків, проте для перешкоджання цьому нічого не вчиняється. Той же телеканал «Дождь», приміром, у якого забрали ліцензію, інші телеканали, які намагаються бути незалежними, але їх постійно «пресують»… Вони чомусь не заслужили премії від проурядової російської організації».

Валерій Милосердов, фотожурналіст, фоторедактор:

«Присудження такої премії Вишинському — це абсурд. Реалізація творів Франца Кафки у життя. Політковська і Вишинський — абсолютно різні люди, але така дія Союзу журналістів Росії вписується у концепцію інформаційних війн.

Справа в тому, що в сучасній військовій доктрині Росії немає поняття «гібридна війна», але є «гібридний мир», який зараз реалізують. Вручення такої премії вписується у цю концепцію, одним з основних понять якої є «війна смислів». Тут стикаються два зовсім протилежні смисли. І людина вже не знає, що відбувається. Вона, як космонавт без гравітації. Немає, на що опертися. Зараз це один з основних методів боротьби — дезорієнтація людей».