Весь червень експерти ГО «Детектор медіа» моніторили щоденні випуски новин на центральних телеканалах, нарахувавши в них 186 сюжетів із порушенням стандартів. Це на 58 порушень менше, ніж у травні. Причин для цього можна назвати три. По-перше, в червні, через особливості моніторингу враховувалися лише чотири тижні, а в травні — п’ять. По-друге, «Детектор медіа» перестав оцінювати п’ятничний випуск новин на «Інтері» й замінив його недільним (набагато менш інформативним та маніпулятивним відповідно), адже тепер у п’ятницю телеканал показує підсумковий випуск новин замість звичайного. По-третє, влітку, зі зменшенням політичної активності, спадає й маніпулятивна активність на телеканалах.

Тим не менше, цей червень назвати спокійним аж ніяк не можна: тут і кібератаки, й загострення проблеми львівського сміття, й медична реформа, і справа Ігоря Гужви. Усі ці новини деякі телеканали використовували лише як «відмазки», себто формальні інформаційні приводи, аби ще раз уколоти старих ворогів чи пропіарити старих друзів. Кібератака врешті-решт звелася до атаки на МВС на «Інтері», а загострення проблем зі сміттям призвело до загострення піару Гройсмана на ICTV.

Найбільше порушень: беззаперечним лідером за кількістю порушень на телебаченні став телеканал «Україна», що випустив 77 зі 186 сумнівних повідомлень за місяць — 41 %. І, здається, канал Ахметова назавжди лишиться на п’єдесталі, якщо «Інтер» не повернеться до свого звичного формату в п’ятницю. Свою першість «Сегодня» здобули, як і раніше, завдяки піару: Ріната Ахметова та численних політиків. Олег Ляшко, наприклад, тепер щотижня приходить у студію на інтерв’ю.

Найбільше піару: якщо не враховувати 32 просто неспортивних піарних сюжетів про Ахметова, то найбільш розпіареним політиком місяця став Сергій Каплін! Симбіоз інтересів «Інтера» та члена БПП можна було побачити в ефірі 15 разів упродовж місяця. Лідер Соціал-демократичної партії у формі: він досі майже щодня критикує «Народний фронт», Авакова та Ляшка, очолює акції протестів, коментує майже всі реформи в країні і, звісно, відстоює інтереси одного з власників «Інтера» Дмитра Фірташа.

Найбільше чорного піару: найбільше чорного піару в червні знову, вже, мабуть, традиційно, вилилося на «Народний фронт». «Інтер» присвятив різноманітним політикам із цієї партії дев’ять незбалансованих критичних сюжетів. Показово, що деякі з них узагалі-то не стосувалися «Народного фронту» , але, тим не менше, саме члени цієї партії виявлялися винними. Міністр МВС Аваков — у тому, що поліція не зловила крадіїв у супермаркеті, міністр юстиції Петренко — в тому, що хтось провів обшуки у НАЗК.

В атаці Petya на Україну не винен ніхто, крім Кіберполіції

Атака вірусу Petya на Україну стала головною новиною не лише 27 червня, а й, мабуть, однією з головних новин усього місяця. Наслідки події на собі відчули й журналісти: співробітники СТБ та «Інтера», наприклад, в ефірі власних телеканалів жалілися, що тепер змушені працювати з папером. Також «Подробности» обіцяли постаратися знайти винних у цих подіях, і виявилися ними... українські кіберполіцейські.

Протягом сюжету від журналістів можна було тричі(!) почути закиди на адресу відділення МВС. Із них починається начитка ведучої: «Вирусная атака парализовала даже сайт киберполиции, призваной защищать от сетевых монстров», звинуваченням присвячено анонімний коментар у матеріалі: «За дві години жодної реакції з боку відповідних структур. Деяких там Кіберполіції, Служби безпеки. Тиша», ними й завершується сюжет кореспондентки: «Не столько парадокс — сколько свидетельства работы киберполиции. Там не смогли уберечь даже свои компьютерные системы». Жодних інших звинувачень протягом усього випуску «Подробности» нікому не висувають.

Мовчить «Інтер» і про те, що МВС, наприклад, винними називає росіян. Стара добра традиція телеканалу із замовчанням негативу про Росію триває!

Дмитро Добродомов обіцяє виконати вже виконані іншими обіцянки

Так склалося, що більшість політичного піару на телеканалах зводиться до того, що політики щось обіцяють. І ці заяви далеко не завжди правдиві чи реалістичні, чого вартий хоча би модний нині популізм. Але Дмитро Добродомов, очільник партії «Народний контроль» (362 депутата по всій Україні зі 160 тисяч), пішов далі й обіцяв зробити те, що вже зроблено.

22 червня телеканал ICTV видав новину про ініціативи львівського «Народного контролю» в боротьбі зі львівським сміттям (варто зазначити, що ініціативи партії подаються на рівні з урядовими): «Варіант вирішення сміттєвої проблеми Львова запропонували депутати з групи “Народний контроль”. Вони вже почали переговори з місцевими радами Львівщини, або ті прийняли побутові відходи з міста Лева. Лідер “Народного контролю” Дмитро Добродомов вже домовився з керівниками Червонограда й Дрогобича, аби ті приймали відходи Сихівського району Львова. Тож закликає й інших народних обранців Львівщини долучитися до ініціативи, і в такий спосіб нарешті почати вирішувати проблеми. Глобально ж владнати її можна, лише збудувавши сучасний сміттєпереробний завод та новий полігон для твердих побутових відходів, провести і рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища».

За дивним збігом, абсолютно всі ці речі або вже зроблені, або перебувають у процесі виконання. Місцеві ради вже погодилися приймати сміття за урядовою ініціативою. Червоноград, із яким «домовився» Добродомов, взагалі приймає його ще з травня. Також у травні Садовий заявив, що до кінця року в місті почнуть будувати сміттєпереробний завод. А план рекультивації Грибовицького сміттєзвалища французька компанія представила ще в квітні.

Є в цьому сюжеті й синхрон Добродомова, що теж складається із виконаних п’ять років тому обіцянок: «Я зараз провів перемовини з мерами міст Дрогобича, Червонограда — в них є можливості і цікаві ідеї. В принципі, наше вже розділене сміття, вони в принципі можуть його приймати, якщо поставити лінію». У Червонограді сортувальна лінія стоїть із 2012 року.

«Інтер» скаржиться на неіснуючі закони

«Інтер» часто займає в наших місячних підсумках звання найбільш сумнівного з погляду журналістських стандартів каналу на телебаченні: тут маніпулюють словами експертів, не подають альтернативних думок, замовчують інформацію. Але 14 червня «Подробности» пішли далі й просто вигадали новину.

Починається повідомлення із «розбору» законопроекту «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Ведуча розповідає: «Употребление украинского с ошибкой будет считаться нарушением закона. А более серьезные — приравниваться к попытке свергнуть конституционный строй». Невідомо, де взялася ця інформація, адже слова «конституційний лад» чи «повалення» в законопроекті не згадуються. А представники Руху захисту української мови заявляють, що «інспектування стосуватиметься лише порушення вимог обов’язкового застосування державної мови і не має стосунку до порушення стандартів української мови». Крім цього (та багато чого іншого), журналісти переконують, що: «Авторы закона предлагают ввести экзамен на знание украинского — для всех поголовно: от Президента — до воспитателя детсада и полицейского». Але насправді це стосуватиметься лише тих, хто згаданий у переліку державних / комунальних службовців. Тож, наприклад, співробітники приватної компанії цього робити не муситимуть.

Але найкраще починається далі, коли «Інтер» розповідає про «заяву» румунської спільноти: «Представители румынской общины обратились к Президенту в Верховной Раде с требованием отменить языковые квоты на телевиденье, радио и печатных СМИ. Текст документа размещен на сайте издания “Зоря Буковины”. Обращение подписали журналисты румыноязычных газет. Квоту 75 % украинского языка они называют шагом к сворачиванию демократиии в Украине, и серьезным ограничением прав нацменьшинств, из-за этого только в Черновецкой области могут исчезнуть сразу четыре газеты, которые выходят на румынском языке».

Річ у тім, що це все неправда. Не існує закону про квоти у пресі. Один законопроект лише обговорюють, інший узагалі передбачає існування іншомовних газет. Здавалося б, проблема у зверненні румунської громади, яку «Інтер» цитує, не перевіривши. Але і в ньому не йдеться ні про закон із такою назвою, ні про пресу взагалі. Можливо, «Інтер» взяв цю інформацію десь в інших джерелах чи особистому спілкуванні, що не представлено в сюжеті. Але хай там як, в ефірі звучить критика документа, якого не існує.

«1+1» мститься за звинувачення проти «Укропа»

Одним із найефективніших способів перемогти в публічній суперечці є дискредитація опонента, адже якщо глядачі не вірять людині, як вони можуть вірити її аргументам? Використання подібних прийомів категорично суперечить будь-яким журналістським стандартам, але чого не зробиш, якщо партію Коломойського атакують?

8 червня в Луцьку згорів автомобіль, що належить сім’ї депутата Ігоря Лапіна, члена партії «Народний фронт». Політик звинуватив у підпалі «Укроп». Сюжет «ТСН» про це складається з двох частин: виправдання та звинувачення.

Спочатку заяву Лапіна в сюжеті буцімто спростовує керівник прес-служби ДСНС Волинської області, він каже, що «однією з найімовірніших версій на сьогоднішній день розглядається несправність або коротке замикання електричної мережі автомобіля». І про те, що поліція відкрила кримінальне провадження за статтею «Умисне знищення або пошкодження майна», глядачі «1+1» не дізнаються. Далі свою партію виправдовує голова «Укропу» Тарас Батенко: «Ми не займаємося мародерством, ми не займаємося кришуванням бурштину, ми не займаємося торгівлями автомобілів, торгівлею лісу, як це собі, напевно, дозволяють окремі народні депутати». І як політик переходить від виправдань до звинувачень, так само від виправдань до звинувачень переходить і сюжет.

Кореспондент перераховує в сюжеті одразу кілька скандалів за участі Лапіна: стрілянину в Луцьку, буцімто крадіжку автівок у зоні АТО, зйомку там постановочних відео. При цьому їх подано в сюжеті з коментарями.

Наприклад, те, що пістолет, із якого Лапін стріляв по грабіжниках рік тому, — це не нагородна зброя, а якась інша, стверджує Ігор Муковоз, колишній керівник поліції Луцька. Ще минулого року, коли атестаційна комісія визнала його непридатним для займаної посади, Муковоз звинувачував у цьому саме Ігоря Лапіна. До речі, потім це рішення комісії скасували. Ігор Рицько, колишній боєць «Айдару», коментує армійське минуле Лапіна, зокрема, заявляючи, що той вкрав із зони АТО три машини. А от рух «Чесно» стверджує, що Рицько виступав технічним кандидатом від партії «Укроп», аби відібрати голоси в Лапіна на виборах до Верховної Ради в Луцьку.

Звісно, підозрілість осіб коментаторів не означає, що вони автоматично кажуть неправду. Але навіщо взагалі «1+1» випустив новину про підпал машини нардепа, в якій більшість часу розповідають не про саму подію, а про скандали за участі політика?

Канал «Україна» ігнорує реальність заради піару хазяїна

Піар благодійності Ахметова та лобіювання його бізнесових інтересів — настільки тривіальні для телеканалу «Україна» речі, що, власне, просто подивіться це відео. Але інколи журналісти все ж надто віддаляються від реальності, щоби створити вигідну для хазяїна картинку.

14 червня ведучий Максим Сікора анонсує: «Сегодня в Киеве прошла первая международная угольная конференция. Разобраться в проблемах энергетики приехали представители порядка пятидесяти организаций из Германии, Великобритании, Польши и Бельгии. Говорили о том, закончилась ли угольная эра в Украине и будут ли украинцы в тепле этой зимой?» Тобто першу вугільну конференцію додумалися провести лише в 2017 році й говорили на ній лише про тепло українців? Насправді ж, називалася ця подія «Тенденции и перспективы добычи, использования угля в Украине и в мире», а організував її ДТЕК Ріната Ахметова. Але про цей факт «Сегодня» сором’язливо промовчали.

Зате кореспонденти розповіли про різницю між державними та приватними (читай, Ахметовськими) шахтами: «Шахтёры государственных копален давно с завистью поглядывают в сторону частных забоев, ведь бюджетных средств на зарплаты и новое оборудование фактически не видели за последние шесть лет».

Із журналістами згоден Михайло Волинець, голова незалежної профспілки гірників України: «Есть частные предприятия, где вовремя выплачивают заработную плату, аванс. Эта зарплата выше, на высоком уровне технологическое оснащение. И есть государственные шахты, их тридцать три — задолженность по заработной плате, коррупция, безнадёжность, разграбленные шахты и присутствие “смотрящих”».

І, здавалося б, нічого трагікомічнішого із конференції вже не винесеш, але наприкінці кореспондентка підсумовує: «Следуя зелёным мировым трендам, в Европе и Украине тоже подумывают отказаться от угля. Но эксперты убеждены, достойной альтернативы ему пока нет». До таких експертів та журналістів постає запитання: що там із альтернативами в європейських Бельгії, Мальті, Люксембурзі, на Кіпрі та в усіх країнах Балтії, де наразі не працює жодна вугільна електростанція? Чи, взагалі в ЄС, де обіцяють перестати будувати нові ТЕС із 2020 року? Чи як там справи у США, де сьогодні вдвічі більше людей задіяно у виробництві сонячної енергії, ніж вугільної? Про те, що в Україні 60 % енергетики може триматися на АЕС, «Сегодня» теж не згадують. Можливо, це буде на другій вугільній конференції.

«Інтер» випустив критичне слайд-шоу на основі блогу

5 червня телеканал «Інтер» випустив новину про те, що міністр юстиції Павло Петренко планує закрити центри надання безкоштовної правової допомоги. Це повідомлення не лише порушує етичні журналістські стандарти (про це далі), воно ще й порушує стандарти візуальні.

У двохвилинному «сюжеті» відеоряд займає всього 20 секунд — це мало пов’язані з темою кадри (порожні крісла в Раді, Петренко в ложі уряду й так далі). Увесь інший час займають статичні скриншоти різноманітних сайтів, на основі яких «Інтер» і зробив повідомлення, не опитавши в ньому жодного експерта чи самого Петренка.

Загалом, у новині про «закриття центрів» йдеться про те, що Мін’юст пролобіював свого кандидата на посаду голови Координаційного центру безоплатної правової допомоги. На цю тему «Подробности» цитують заяви Асоціації юристів України та «Відкритої громадської платформи розвитку систем безоплатної правової допомоги».

Ви запитаєте, до чого ж тут закриття центрів? Річ у тім, що в одному з цитованих журналістами текстів — блогу на «Українській правді» Світлани Матвієнко, голови ради Лабораторії законодавчих ініціатив — ідеться про те, що міністерство змушує працівників центру обов’язково прийти на відеоконференцію, а це може зірвати їхню роботу у вівторок: «Тобто у вівторок Мін'юст хоче зупинити роботу БПД. Закрити всі бюро? Адже працівники бюро з районів (1-2 працівники) — ведуть прийом людей, мають бути на судових засіданнях».

От, власне, з цієї заяви про ймовірний зрив роботи на один на день і виникла заява ведучої Наталії Бєлишевої: «Министр юстиции Павел Петренко намерен закрыть центры бесплатной правовой помощи, которые существуют в Украине с 2012 года и уже доказали свою эффективность. Об этом в своём блоге пишет глава совета лаборатории законодательных инициатив Светлана Матвиенко, и это не единственная претензия юристов к главе профильного ведомства».

Отже, на місці цього ліниво зробленого чорного піару міг би бути хороший (і не менш критичний) матеріал про ймовірне лобіювання Мін’юсту. Але перемогли скандальність та поверховість.

Володимир Гройсман та поетичний піар на смітті

Ще з лютого «Детектор медіа» пише (а Майкл Щур жартує) про те, як Володимир Гройсман піариться на темі львівського сміття. Очевидно, за півроку звичайні матеріали журналістам на цю тему набридли і, тому 19 червня телеканал ICTV, що й так піарить Гройсмана найчастіше, випустив, можна сказати, поетичну підбірку на цю тему: верстка «Фактів» перехресно римується як вірш: «Гройсман молодець! — У Львові катастрофа! — Гройсман молодець! — У Львові катастрофа!».

Починається добірка з того, що «прем'єр-міністр звернувся до голів міст та сіл, аби ті допомогли Львову зі сміттям. Володимир Гройсман просить приймати непотріб на свої місцеві полігони[...] Садового просить чітко відповісти, коли ж він побудує полігон. Гроші на спорудження — близько п'ятдесяти мільйонів гривень – уряд готовий виділити з резервного фонду». Цю заяву канал подає без бекґраунду про те, що на думку Садового, прийом сміття іншими полігонами блокує сама центральна влада. Також ICTV не згадує про заяву Гройсмана тижневої давнини, в якій той натякав, що за полігон має заплатити сам Львів.

Далі журналісти передають, що «Львів через не вивезене сміття опинився перед загрозою спалаху кишкових інфекцій». Аналогічні повідомлення, до речі, вийшли також на «1+1» та 5-му каналі. Останній, зокрема, розповів: «У місті на 10 % зросла кількість кишкових інфекцій, підрахували медики». І при цьому жоден телеканал не згадує заяву Львівського обласного лабораторного центру, що 10 % — це допустимі сезонні коливання за такої температури.

Після розповіді про проблеми у Львові журналісти приділяють увагу перемогам у Вінниці 12-річної давнини. «Поки єдине місто в Україні, яке дає собі раду з побутовими відходами, – це Вінниця. [...] У 2005-му міська влада, за ініціативи тодішнього мера, взяла полігон на баланс, провела рекультивацію, знайшла інвестора і за 9 років видобуває на полігоні біогаз і продає його». Звісно, у 2005 році Володимир Гройсман іще не був місцевим мером, проте вінницьким полігоном активно вихваляється як своєю заслугою.

Завершується ж добірка інформацією про голодування Олега Березюка, в якій ICTV замовчує всі критичні моменти. Журналісти так і не повідомили, чому, на думку Березюка, над Львовом «знущаються», не розповіли про конкретні звинувачення в бік Президента і прем’єра  і проігнорувалиі заклики мера Садового до влади.

Загалом, верстка новин — десять, журналістські стандарти — двієчка.

«Інтер» замовчує борги Фірташа та приховує його монополії

Те, що «Інтер» уже чотири місяці відстоює інтереси (прямо й опосередковано) «Сєвєродонецького Азоту» не викликає подиву: все-таки телеканал і підприємство належать одному власнику — Дмитру Фірташу. Але те, настільки брутально це інколи роблять «Подробности», подив усе ж викликає.

Ведуча Катерина Лисенко 26 червня розповідає: «Предприятие (Северодонецкий "Азот". — MS) прекратило работу в марте этого года, а зарплату работникам перестали платить в феврале[...] Если государство не поможет химикам, за бортом останется четырехтысячный коллектив, жалуются сотрудники, а отечественная хим. отрасль постепенно скатится на дно». От тільки причини, з якої завод зупинив роботу, на телеканалі так і не називають. А судячи зі слів коментаторів у сюжеті, вона взагалі невідома.

От що, наприклад, каже Валерій Черниш, голова Федерації профспілок Луганської області,: «Нас остановили, никаких особых претензий никто к нам не предъявлял, но, мы и не можем пуститься, потому что есть проблема по аресту природного газа, по аресту счетов на предприятии».

Тобто, претензії в несплаті 4,3 млрд боргу, рішення суду про арешт близько 500 млн куб. м природного газу та кримінальна справа про 5,7 млрд гривень збитків державі — речі для Фірташа не «особливі». І про них «Інтер» якось не згадує.

Також канал не згадує про претензії щодо завищення цін та монополізму компанії від аграріїв, депутатів та Кабміну. Замість цього в «Подробностях» є коментар гендиректора Ostchem Олександра Халіна, де той, зокрема, заявляє, що: «Я бы вводил сразу эмбарго на ввоз всех видов удобрений на территорию Украины».

Більше того, весь сюжет присвячено проблемам компанії та її побажанням, необхідним для відновлення роботи. При тому що це відновлення вже анонсували десять днів тому.

Журналісти дозволяють політикам брехати про медичну реформу

8 червня у Верховній Раді ухвалили тематичний закон і дали старт медичній реформі. На її шляху стояло і стоїть чимало випробувань, серед яких одним із найважчих є складність та заміфологізованість очікуваних змін. Журналісти ж, чия робота мала би полягати в поясненні цих процесів населенню, лише погіршують ситуацію, адже дозволяють політикам говорити у своєму ефірі що завгодно, навіть якщо це груба неправда. Ось лише невеликий перелік:

• Ольга Богомолець, голова комітету ВР із питань охорони здоров’я, «Інтер», 8 червня: «Міністерство охорони здоров'я і Кабмін не спромоглися за останній рік дати відповідь на запитання, що буде входити в базовий гарантований пакет медичної допомоги. [...] Породіллі, діти, діти-сироти, діти з вадами розвитку не зможуть попасти на планову операцію». Про те, що входитиме в допомогу, насправді давно відомо. А про те, що буде з породіллями, розповідав особисто заступник пані Богомолець Олег Мусій;
• Юлія Тимошенко, «Інтер», 8 червня: «Люди тепер будуть повною мірою платити за всі послуги системи охорони здоров'я. Буде як мінімум, як і по газу, в десять разів дорожче, ніж те, що сьогодні». Слова лідерки «Батьківщини» суперечать не просто змісту проголосованого законопроекту, вони суперечать його назві: «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». У самому документі йдеться, зокрема, про те, що «держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету України...»;
• Вадим Колесников, «Україна», 12 червня: «То, что говорит исполняющая обязанности министра здравоохранения госпожа Супрун, это вообще, ну, как говориться, на голову не натянешь. Британская система здравоохранения худшая среди стран Запада. Это признано самими британцами. Наверное, вы знаете, я десятки раз был в Британии». Журналісти видання The Guardian, які теж часто бувають у Британії, розповідають, що місцеву медичну систему визнали однією з найкращих у світі;
• Олег Ляшко, «Україна», 13 червня: «Медична реформа — це кожний свій підхід має бути. Не просто закрили, скоротили чисельність ліжок, закрили лікарні, скоротили лікарів. І розказують — ми там лікарям призначимо 20 тисяч зарплату. Можливо, і призначить. Одному дадуть 20 тисяч, а сто скоротять». Обидва цих твердження МОЗ спростовувало: лікарні не будуть закриватися, а лікарів не будуть скорочувати. Сімейні ж лікарі будуть отримувати до 35 000 гривень на місяць — залежно від того, скільки людей обслуговуватимуть.

Звісно, журналістам слід подавати думки опонентів реформи, але при цьому не ігнорувати реальності. Кореспонденти мусять під час отримання коментарів вказувати політикам на нестиковки в їхніх заявах і обов’язково подавати бекґраунди про реальний стан речей. Інакше випуски новин взагалі не потрібні, й народні обранці могли би просто викладати свої думки на Youtube.

Справа Гужви: журналісти не втрималися від преференцій

Справа керівника видання «Страна.ua» Ігоря Гужви очікувано повинна була сколихнути телевізійні новини, але, на щастя і на превеликий подив, усе обійшлося малою кров’ю.

5 канал 23 червня надмірно відстоював позицію звинувачення. У сюжеті тривалістю чотири з половиною хвилини позиції адвоката приділили всього 40 секунд. Увесь інший час тут розповідали про буцімто проросійські маніпуляції Гужви, його неофіційні джерела доходів та про докази слідства, яких «більш ніж достатньо». Завершили ж журналісти анонімними узагальненнями: «Чимало депутатів у Верховній раді новини про затримання Ігоря Гужви оцінили схвально. У кулуарах назвали видання, яке той редагує, поширенням фейкових новин». Думку ж депутатів, що вважають навпаки, тут не представили. Очевидно, лишили це «Україні».

У випуску «Сегодня» 23 червня журналісти майже проігнорували думку звинувачення, зате транслювали чимало коментарів «захисту» з недоведеними фактами. Наприклад, думку Вадима Новинського: «То, при каких обстоятельствах проходили следственные действия, позволяет мне говорить и о том, что здесь не всё так чисто. Раз — следственные действия проходили ночью, во-вторых — без допуска адвокатов. Является процессуальное нарушение. Знаю на собственном опыте, как они умеют фабриковать дела. Я считаю ещё одним шагом наступления на свободу слова». По-перше, тут немає альтернативної позиції голови Комітету з питань свободи слова ВР Вікторія Сюмар, яка не вважає затримання Гужви наступом на свободу слова. По-друге, Ігор Гужва балотувався до Київради від партії Новинського, «Опозиційного блоку», тож коментарі депутата апріорі не є об’єктивними.

«Інтер» трішки відстав від колег і випустив свій незбалансований сюжет уже 27 червня, коли Ігор Гужва вийшов під заставу. Вся суть повідомлення, де думці прокуратури приділено 9 секунд (кореспондентка переказала суть звинувачення), зводиться до того, що Гужву переслідують. Про це розповідає й сама журналістка: «Дальнейшую стратегию адвокаты обнародовать отказались, но утверждают, дело против Гужвы — это месть за его провокационные статьи», і адвокатеса: «Любыми способами препятствуют освобождению журналиста оппозиционного к преступлениям власти, а не к самой власти. Журналиста, издание которого позволило открыть себе рот, говорить о коррупции, проводить самые резонансные расследования за последнее время», й Ігор Гужва: «Вероятно, мне решили показать, что такое Лукъяновское СИЗО». При цьому не зрозуміло, чому з іншими журналістами, що пишуть про злочини влади чи проводять розслідування (звісно, не такі резонансні, як «Страна»), подібного досі не трапилося? І чому «Інтер» змушує глядачів повірити в такий мотив, ігноруючи реальну позицію слідства?

***

Одним із найбільш помітних трендів червня стало те, що реальні події все грубіше використовуються журналістами як просто «відмазки» для піару. Себто, новини, що розпочинаються реальними інформаційними приводами, насправді зводяться до захисту «своїх» або ж псування життя «чужим».

Наприклад, сюжет «1+1» про підпал машини Ігоря Лапіна всього одну хвилину розповідає про сам підпал і ще три хвилини дискредитує нардепа, себто інформаційний привід стосується одного, а 75 % сюжету — іншого. Так само й матеріал «Інтера» про Центри безкоштовної правової допомоги. Його формальним інформаційним приводом є публікація про лобіювання Мін’юстом своїх ставлеників, натомість «Подробности» розповідають про якесь закриття центрів і негативний бекґраунд Петренка, завершуючи повідомлення аж звинуваченнями в рейдерстві 2015 року. За такою ж схемою працює й піар Гройсмана на ICTV: його формальним інформаційним приводом є львівські проблеми, але телеканал у них не заглиблюється, намість приділяючи час обіцянкам прем’єра.

Інші сюжети повторюють це ж у менших масштабах: навіщо новині про вихід Ігоря Гужви під заставу аж три коментарі про тиск на нього з боку влади? Навіщо новині про вірусну атаку аж три риторичних закиди в бік Кіберполіції? Навіщо повідомленню про вугільну конференцію аж три суб’єктивних наголоси на тому, що приватні шахти кращі за державні? Відповідні інформаційні приводи не потребують цих заяв у таких кількостях, але журналісти все одно вставляють їх, прикриваючись темою повідомлення.

Ще гірше, якщо піар є єдиною причиною для новини. Як, наприклад, дуже вчасні та корисні ініціативи Дмитра Добродомова.

Загалом, подібна політика перетворює новини з огляду різних щоденних подій на щоденний огляд одних і тих же особистостей, щоправда, на різному фоні. Будь-яка кримінальна новина на «Інтері», радше за все, зведеться до критики Авакова. Будь-яка аграрна чи соціальна подія на «Україні» — до піару Олега Ляшка. Реформи дозволяють ICTV піарити Гройсмана, а події навколо банківській сфері закінчуються на «1+1» «Приватом». Інколи це доходить до такого абсурду, що навіть не зрозуміло, — це новина спонукала журналістів згадати улюблену тему, а чи прийшов час згадувати тему й під неї довелося знайти новину.