Ключова поведінкова лінія нашої влади добре знайома всім батькам маленьких дітей. Вона полягає в постійному, наполегливому, подекуди нахабному дослідженні меж дозволеного, яке припиняється вмить, наштовхнувшись на серйозний опір суспільства. Легкість і невимушеність, із якою дитина, наробивши бешкету, говорить батькам «я так більше не буду», можна побачити й у діях влади, яка залюбки відмовляється від ініціатив та рішень, що виявилися занадто непопулярними. Яскравий приклад – Податковий кодекс, який кілька разів із геніального й чудово продуманого ставав поганим, фіскальним і антинародним, після чого зазнавав легких правок і знову ставав геніальним.

Подібних прикладів було вже чимало, й щоразу скасування чи гальмування непопулярного рішення у відповідь на народний гнів подавалося речниками влади як свідчення демократизму та сили духу, необхідної для виправлення власних помилок. Ані природа виникнення цих «помилок», ані персоналії, за них відповідальні, при цьому не обговорювались. Інакше кажучи, якщо безглузду, шкідливу, антинародну ініціативу, породжену певним органом влади, вчасно встиг заблокувати чи скасувати Добрий Цар, народові пропонується вважати, що ніякої ініціативи не було. Хоча її автори – члени команди того-таки Доброго Царя – залишаються на своїх місцях і на своїх світоглядних позиціях і продовжують працювати над новими, можливо, нічим не кращими ініціативами.

Впевненість дитини в тому, що її експерименти за будь-яких обставин не закінчаться для неї занадто погано, базується на батьківській любові, що гарантує всепрощення. Партія регіонів навряд чи зберігає якісь ілюзії щодо любові, однак у неї є інше джерело впевненості: влада знає, що до її дій не виникне зайвих запитань. Сформулювати й озвучити їх буде просто нікому, адже журналісти зайняті зовсім іншим.

На минулому тижні влада явила своєму народові чергову зухвалу дитячу витівку. Власне – сюрприз: проти ночі, після нетривалих і неконкретних чуток у дусі «ой, що ж то буде», а також виступу, який лише створив емоційну напругу, президент підписав указ про переформатування органів виконавчої влади. Якщо подивитися на те, що відбулося, очима пересічного громадянина, який недолюблює будь-яку владу, сприймає її як щось абсолютно відокремлене від суспільства, не любить політиків і апріорі вважає чиновників дармоїдами, рішення видається більш ніж «популярним». Тому пересічний громадянин подивиться на обставини, за яких готувався та оприлюднювався Указ, як на невинне дивацтво. Хоча відповідальній і демократичній владі в суспільстві, де є повноцінні медіа, довелося б відповісти на запитання номер один: чому Указ готувався таємно від суспільства і був оприлюднений уночі?

Очевидно, для того, щоб підготувати нову «розкадровку» виконавчої влади, потрібен був не один тиждень. Звісно, заснути в одній державі, а прокинутися в іншій, із меншою кількістю міністерств та інших органів влади, з обіцянкою скоротити кількість чиновників утричі – це ефектно. Але чи про ефектність повинен думати керівник держави? Чи, можливо, секретність була викликана прагненням унеможливити чийсь піар та «палиці в колеса» реформі? А це вже ставить під питання монолітність команди Януковича. Чи Янукович вважає зміни системи державного управління своєю приватною справою, яка не обходить виборців?

Головне питання номер два: в чому, власне, полягає реформа?

Це не філософське питання, а цілком ужиткове. Як неодноразово зазначали (зокрема, в ефірі 5-го каналу – на інших не чув, можливо, було ще десь) експерти, кількість і назви міністерств багато разів міняли і за Кучми, і за Ющенка, часом створюючи нові під конкретних людей, часом навпаки – ліквідовуючи задля отримання благовидного приводу для чийогось звільнення. Злиття чи перейменування міністерств, державних служб і комітетів не означає зникнення сфер їхньої відповідальності та проблем, які вони повинні вирішувати.

Ось, наприклад, як відповів на запитання ведучого програми «Підсумки тижня» наПершому національному про головну мету адміністративної реформи народний депутат України (ПР), представник президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко:

«Справа в тому, що головна мета адміністративної реформи – зробити владу доступною, владу прозорою і владу ефективною. Власне, ці три основні цілі були поставлені в основу розроблення реформи цієї. І на даному, першому етапі її реалізації, коли йдеться про центральні органи виконавчої влади, в першу чергу Кабінет Міністрів і його апарат, міністерства і їхній апарат, інші центральні органи виконавчої влади, з тим, щоби вони швидко ухвалювали рішення, щоб ці рішення були прозорі, щоби не було ніяких питань, пов’язаних з уповільненням або неефективним використанням тих ресурсів, які є в наявності».

Юрій Мірошниченко не лише не каже нічого конкретного – його слова суперечать об’єктивним подіям (про яку прозорість влади можна говорити, якщо народ «ощасливлюють» подібними сюрпризами серед ночі, не дозволивши цій ідеї пройти випробування публічною та експертною дискусією?). Ведучий Андрій Сміян, начебто відчувши певну нелогічність у словах народного обранця, ставить загалом слушне запитання:

«- Ви вважаєте, що це уповільнення було саме через велику кількість працівників державних апаратів? Що зі зменшенням кількості пришвидшиться виконання?

Юрій Мірошниченко, представник президента у Верховній Раді: "Було дуже багато дублюючих функцій у різних міністерств, відомств, підрозділів навіть в одному міністерстві або в іншому центральному виконавчому органі виконавчої влади. І таким чином, коли спростилися процедури підготовки документів, експертної їхньої оцінки, ухвалення, ми вивільнили велику кількість дійсно громадян України, які перебували на державній службі, а зараз зможуть працювати в народному господарстві"».

Із цих слів Юрія Мірошниченка ми бачимо, що про реформу, себто концептуальну зміну механізмів діяльності влади, не йдеться – відбувається «усушка й утруска» апарату виконавчої влади, який було цілком об’єктивно роздуто… До речі, ким? Кількість міністерств і відомств зростала протягом останнього десятиліття, зокрема й за прем’єрства Януковича. Наприклад, ініціатива створення ліквідованого тепер Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства йшла від Миколи Азарова, тоді першого віце-прем’єра, та одного з лідерів Партії регіонів Володимира Рибака. Питання відповідальності за бюрократичну мальформацію міністерств і відомств представники влади тепер обговорюють неохоче, адже насправді в їхніх руках протягом останніх дев’яти місяців, а особливо – після скасування політреформи, були всі важелі впливу на ситуацію. Якби метою «адміністративної реформи» був не піар, не ефектна картинка демонстративного очищення системи державної влади від бюрократичного баласту, а справді оптимізація функціонування конкретних органів, цю роботу можна й необхідно було розпочати відразу й провадити поступово. Невже Азарову знадобилося дев’ять місяців на те, щоб зрозуміти, що конкретні кабмінівські клерки чи заступники міністрів займаються невідомо чим і насправді на своїх місцях не потрібні? Що, наприклад, Держкомпідприємництва, Держкомнацміграції чи Нацкоммор – рудиментарні органи, які можна скоротити повністю? Навіщо було тримати весь цей мотлох, чекаючи на великий день, точніше, ніч оголошення адміністративної реформи?

Ні, Андрія Сміяна цікавить інше: скільки конкретно «биків» буде в цій гекатомбі?

«Андрій Сміян, ведучий: Скільки людей конкретно?

Юрій Мірошниченко, представник президента у Верховній Раді: "Якщо говорити про апарат Кабінету Міністрів, то президент поставив завдання не менше як 50% має бути скорочено".

Андрій Сміян, ведучий: Скільки в цифрах?

Юрій Мірошниченко, представник Президента у Верховній Раді: "Це буде порядка 600 працівників апарату, кілька міністерств. Кілька десятків центральних органів виконавчої влади".
Андрій Сміян, ведучий: Влада на місцях буде реорганізовуватися і звільняти людей. Скільки людей?
Юрій Мірошниченко, представник Президента у Верховній Раді: "Ви знаєте, все, що стосується скорочень, вони будуть відбуватися у строгій відповідності до закону, трудового законодавства. Ніхто не втратить в своїх соціальних гарантіях. Що ж стосується тої великої армії висококваліфікованих спеціалістів, які вийдуть в народне господарство, то я думаю, що це буде позитивним поштовхом, як для діяльності економіки, так і формування так званого третього сектору, тобто аналітичні центри, професійні об’єднання і організації"».

Зауважмо, як елегантно пан Мірошниченко двічі протягом цієї розмови прямим текстом каже про те, що дармоїдів-чиновників відправлять гарувати в «народне господарство». Щось подібне ми чули від Миколи Яновича Азарова, який заявив, що людям, які працюють на ринках, слід іти працювати на заводи і фабрики. Потім був підприємницький Майдан, чаювання в наметі з Януковичем і Азаровим, президентське вето і зміни, які частково перекреслили наміри влади. Але, як бачимо, не її віру в те, що тисячі людей можна проти їхньої волі взяти з однієї сфери й перекинути в іншу – як у радянські часи, коли людей вантажили у вагони та везли на цілину чи на БАМ. А народові пояснити, що посилення «народного господарства» висококваліфікованими спеціалістами (які, однак, в органах державної влади не знадобилися) – це тільки на краще для всіх. Ще б пак, адже змінено було статті Податкового кодексу, але не думки та переконання його ідеологів. Тепер із тими самими замашками взялися до адміністративного переформатування.

Двічі у «Підсумках тижня» – у розмові з Мірошниченком та повідомленні про кадрово-структурні зміни в уряді, що їй передувало, – пролунали слова про сподівання влади заощадити мільярд гривень унаслідок адміністративної реформи. Сама ця цифра, видається, розрахована на некритичне сприйняття захопленого люмпен-телеглядача. Мільярд – це звучить красиво, але для повноцінного розуміння цієї цифри варто подавати її в певній системі координат, від якої аудиторія може відштовхнутись. Наприклад, це 7,35 гелікоптерів Януковича (136 млн гривень за штуку) або менше 0,001 номінального ВВП (1,083 трлн гривень).

З цього, до речі, почала «Факти тижня» Оксана Соколова: «Заощадити мільярд гривень. Цього тижня президент Янукович знайшов рецепт і скоротив більше третини українських чиновників». Дійсності не відповідає (більше третини українських чиновників Янукович не скоротив), але як звучить!

Андрій Сміян продовжує намагатися ставити парламентареві запитання, відповідь на які мала б цікавити суспільство:

«Ми всі знаємо про те, що добитися якихось рішень від чиновників було дуже тяжко. Вони відгороджувалися від людей стіною. Зараз щось зміниться? І що робиться для того, щоб це змінилося?

Юрій Мірошниченко, представник президента у Верховній Раді: "Безперечно зміниться"».

Чи відповів пан Мірошниченко на запитання? «Безперечно зміниться». Це все, що вам треба знати. Все інше ви довідаєтесь із черговим нічним указом, який знаменуватиме яку-небудь наступну серію «адміністративної реформи». Яку – ми ще не придумали. Тіштеся, що на вівтар народної нелюбові до влади принесено кілька сотень чи тисяч непотрібних у Кабміні клерків, і не сумнівайтесь у тому, що щось-таки зміниться. Цікаво, що ведучий Андрій Сміян задовольнився цією відповіддю, а наприкінці інтерв’ю залишився впевненим у тому, що розмовляв із Мірошниченком «про суть адміністративної реформи», хоча нічого, що стосувалось би, власне, суті реформи, так і не було сказано – йшлося лише про найформальніші ознаки управлінських рішень, які начебто знаменували її старт.

Висвітлення у підсумкових програмах інших телеканалів теми так званої адміністративної реформи являло собою справжній прорив: чи не вперше за багато місяців до коментування на трьох телеканалах («1+1», ICTVі 5-му) було залучено справжніх експертів. Однак в усьому іншому журналісти, як правило, не обманули сподівань влади на відсутність зайвих запитань та поетизації реформаторських дій президента на порожньому місці.

Ось, наприклад, «ТСН. Тиждень»:

«Чиновникам Кабміну цього тижня було не до ситуації в Україні. Примара залишитися без роботи налякала очевидно значно більше. Дамоклів меч адмінреформи опустився на їхні голови у четвер увечері. Сайт Президента повідомив про старт першого етапу однієї з наймасштабніших в історії України адміністративних революції. Зі 112 органів центральної виконавчої влади залишилося лише 63. Склад Кабміну зменшений наполовину. Звільнити мають десятки тисяч чиновників».

Наведений фрагмент радше відповідає стилістиці та достовірності народного епосу, а не інформаційно-аналітичної програми. В уяві постає кобзар чи гусляр, який, сидячи біля багаття, складає героїчну пісню про славні події, яких йому самому бачити не довелося, тому в пригоді стає фантазія. В найкращих традиціях жанру так звана реформа проголошується «однією з наймасштабніших», та ще й «революцією». (Подібного самохвальства не дозволяють собі навіть у Партії регіонів, адже розуміють, що «революцією» могла би бути кардинальна зміна принципів організації виконавчої влади, а ніяк не механічне тасування міністерств та відсіювання частини держслужбовців.) Так само в традиціях жанру героїчні досягнення добряче перебільшено: насправді склад Кабміну (якщо йдеться про міністрів) зменшено лише на третину, десятки тисяч чиновників – поки що явний перебір, якщо говорити про ті процеси, які реально тривають, а не про обіцяні коли-небудь у майбутньому. Приблизний героїзований переказ «революційних» подій продовжує сюжет Станіслава Фещенка:

«Станіслав Фещенко, кореспондент: Мінус 4 міністерства, мінус 9 міністрів. Кожен віце-прем'єр тепер очолює міністерство. Та і це не все. Президент звільнить кожного другого клерка в уряді.

Віктор Янукович, президент України: "Багато це чи не багато – на 50% скоротити апарат управління Кабінету Міністрів – я не знаю. Багато. Дуже багато. Але таке завдання, ми домовилися, Микола Янович, не менше, ніж 50%. Так чи ні?"».Тепер ми починаємо здогадуватися, що слова «склад Кабміну зменшено наполовину» могли стосуватись апарату секретаріату КМУ.

«Станіслав Фещенко, кореспондент: Найзаплутаніша перестановка з новим Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Його створили з міністерств економіки і промислової політики. Тепер всією економікою держави опікується віце-прем'єр Андрій Клюєв». Так а що тут заплутаного? І чим це менш заплутано, ніж, наприклад, злиття міністерств освіти, науки, молоді та спорту?

«Ще один віце-прем'єр Борис Колесников де-юре втратив посаду керманича Євро. Де-факто зберіг її як голова Міністерства інфраструктури, яке виросло з Мінтрансу. Воно ж тепер контролює і туризм.

Володимир Фесенко, політолог: "У Клюєва фактично зосереджені всі інструменти впливу на економічну політику, а Колесніков очолює фактично зараз найбільш багате і ресурсно забезпечене відомство. Вся інфраструктура, транспорт, зв'язок".

Станіслав Фещенко, кореспондент: Злилися в одне міністерства, що давно вже не мали реальної влади – регіонального розвитку, будівництва, а також житлово-комунального господарства. Керує віце-прем'єр Віктор Тихонов. Зникло Міністерство сім'ї, молоді та спорту. Воно влилося у Міністерство освіти Дмитра Табачника. Президент об'єднав також в одне ціле паливо, енергетику та вугільну промисловість. Наглядачем тут – Юрій Бойко.

Вадим КАРАСЬОВ, політолог: "Об'єднання міністерств – це об'єднання проблем і об'єднання завдань, які будуть стояти перед об'єднаними міністрами і об'єднаними міністерствами".

Станіслав ФЕЩЕНКО, кореспондент: Перетасував функції Президент і в інших міністерствах. А більшість ще і перейменував. Суттєво скоротив назву Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, забравши чорнобильську тему. Аграрний міністр тепер опікується і продовольством. У Мінкультури забрали туризм. Перейменували Міністерство екології. І найцікавіше – віце-прем'єрові Сергію Тігіпку дісталося Міністерство соціальної політики. Тож тепер Тігіпко, якого вже критикують за Податковий кодекс, буде відповідальний за трудовий і за пенсійну реформу».

З цього детального опису стає ще більш зрозуміло, що ні про яку реформу не йдеться, а лише про, власне, перетасування функцій, назв та сфер відповідальності. До експертів Станіслав Фещенко, так, звернувся, але чи наблизило те, як це було зроблено, до розуміння змісту так званої реформи? Далі це нібито намагається зробити сам автор сюжету, але без жодного успіху:

«Наразі вдалося позбутися радянського підходу, де будь-яка функція, наприклад, торгівля, означала створення Міністерства торгівлі.

Микола Азаров, прем'єр-міністр України: "Переход от отраслевого к национальному управлению".

Станіслав Фещенко, кореспондент: Втім, це не все. Влада бачить три цілком структуровані рівня управління державою. Міністерства, які відповідають за стратегію, агентства, які керують державним майном, та інспекції, що мають контрольні повноваження. Це дає більш виражену вертикаль влади».

Із цього пасажу ми довідуємось, що влада має певну серйозну концепцію змін. Тільки нам чомусь її не пояснюють. Що «нерадянського» в теперішньому підході до створення міністерств, і чим конкретно він відрізнятиметься від «радянського»? Що таке «перехід від галузевого до національного управління», про який каже Азаров? Три рівні, які влада «бачить», – коли їх буде реалізовано? Чому не одразу? Це дасть більш виражену вертикаль влади владі, а що це дасть суспільству? «Віктор Янукович, президент України: "Ефект від скорочення чисельності державних службовців буде лише в 2012 році"». Який?

І квінтесенція – насамкінець:«Станіслав Фещенко, кореспондент: Сам Віктор Янукович каже – це більш оптимізація, ніж адмінреформа. Це не тільки фінансова економія для країни, а й змін в системі прийняття рішень і удар по корупції». Так якщо це «більш оптимізація, ніж адмінреформа», тоді чому це, як було сказано на початку, «адміністративна революція»? Що такого революційного? Чому немає конкретики щодо «фінансової економії для країни»? Які саме зміни відбудуться в системі прийняття рішень? І якою вона, до речі, була дотепер? Який саме удар по корупції, окрім того, що в руках потенційних корупціонерів опиняться укрупнені центри влади і впливу? Скидається на те, що журналіст або перелічує певні концепти навмання, або переписав їх на папірець із чиїхось слів, забувши поцікавитись, що автор тез мав на увазі під кожною з них.

Оксана Соколова у «Фактах тижня» ICTVдокладно переказала частину кадрових змін в уряді, після чого підвела сюжет… про майбутню пенсійну реформу. «Ну а загалом кількість працівників уряду, яких було майже 1200, скоротилася вдвічі. Утім, автори реформ запевняють: головна мета – не стільки скорочення та економія, скільки нова якість державного управління. Наступним кроком стане пенсійна реформа». Егей! А в чому нова якість державного управління? І яка була стара? Немає відповіді.

В порівнянні з матеріалом «1+1» «Інтер» демонструє значно вищий рівень організованості матеріалу та його спрямованості на конкретну піар-потребу влади: продемонструвати дієвість і готовність до змін, не показавши при цьому суті та змісту останніх. Матеріал Ольги Клюєвої – паркетний лайф, що демонструє напружену атмосферу й «чемоданні настрої» в Кабміні, міфологічну рішучість президента-реформатора та реальну важкість його караючої десниці:

«С вещами на выход. В Украине началось беспрецедентное сокращение государственного аппарата. Под нож админреформы идут не только должности, но и целые министерства. О неизбежности админреформы президент предупреждал еще в начале осени. Тогда министров призывали начать сокращения добровольно.

Виктор Янукович, президент Украины: "Я чекаю від вас пропозицій про скорочення заступників. Не може бути по 7-8-9 заступників. Якщо ви добровільно це не зробите, будемо, як кажуть, по живому різати".

Ольга Клюєва, корреспондент: По-хорошему не получилось. Министры не спешили расставаться с заместителями, штаты госструктур оставались раздутыми. Пришлось прибегнуть к административной хирургии.

Виктор Янукович, президент Украины: "Інколи боляче приймати рішення, але іншого шляху немає. Ми повинні будувати ефективну країну і справедливу".»

Тут, як на «1+1», теж свого роду епос – президент закликав чиновників «по-доброму», вони не послухались, тоді президент учинив жорстоко, але справедливо. Налякані чиновники чекають на падіння «дамоклова меча» реформи до пізнього вечора. До речі, ще одне цікаве запитання: міністри та інші фахівці відповідних відомств – що, не брали участі в розробці нової структури виконавчої влади? Її від них приховали?

Бо уявити, що, наприклад, структуру і повноваження нового паливно-енергетичного міністерства було сплановано таємно від Юрія Бойка, а освітньо-науково-молодіжно-спортивного – від Дмитра Табачника, досить важко. Але в художньому задумі провладних журналістів нелюбі народові чиновники повинні потруситися від страху та невизначеності, поки справедливий президент оголосить їхню долю:

«Ольга Клюева, корреспондент: После президентского слова ждать кадрового приговора чиновникам пришлось до позднего вечера.

Корреспондент: Ви вже знаєте, яка у вас буде посада в рамках адмінреформи?

Сергей Тигипко: "Ні, не знаю ще. Зараз дізнаємось. Мало залишилось"».

Матеріал зроблено справді професійно: Ольга Клюєва поступово ставить «правильні» запитання і дає на них зрозумілі та вигідні героям сюжету відповіді:

«Ольга Клюева, корреспондент: Армия чиновников в Украине росла медленно, но уверенно. В 1998 году Кабмин насчитывал 7 министров. К 2010-му их число выросло в 3 раза. Только за последние 5 лет госслужащих стало больше на 50 тысяч человек. Притом, что содержание одного чиновника среднего ранга обходится казне в 65 тысяч гривен в год.

Ирина Акимова, первый заместитель главы Администрации Президента: "В Украине на тысячу человек 8,3 чиновника. Рядом, в соседней нашей Польше это 3,4. То есть в 3 раза у нас количество чиновников больше, чем в Польше. Почти в 2 раза больше, чем в Соединенных Штатах. Казалось бы, у нас должна жизнь быть на более высоком уровне, но это не так".

Ольга Клюева, корреспондент: Первые жертвы оптимизации готовятся собирать вещи. Замминистра жилищно-коммунального хозяйства в одночасье остался и без министерства – его ликвидировали, и без портфеля – его должность сократили. Уже в понедельник на дверях этого кабинета поменяют табличку. Остается только смириться.

Виталий Шаповаленко, заместитель министра по вопросам ЖКХ: "Страшного абсолютно ничего нет. Никакой абсолютно растерянности, паники. Специалисты останутся, на Луну никто не улетит, и инопланетяне не прилетят выполнять эти функции".

Ольга Клюева, корреспондент: В уже несуществующем министерстве ЖКХ царит "чемоданное настроение". Сохраняют спокойствие только уборщицы.

Женщина: "Меня никто не сократит".

Ольга Клюева, корреспондент: Остальные сотрудники экс-министерства подсчитывают размеры компенсаций и готовятся узнать, есть ли жизнь после увольнения.

Женщина:"Нормальні люди хіба можуть бути готові до скорочення? Скорочення – це завжди неприємна процедура"».

Це гра на найпростіших емоціях аудиторії: чиновники-дармоїди – «влада», яка звільняє від дармоїдів (чиновники теж влада, але «погана», а Янукович – хороша) – погляньте, ось реально звільнений чиновник – простих людей хороша влада не образить. Ці слова в сюжеті повторюються кілька разів: простих людей ніхто на вулицю не вижене. Це дуже важливо, адже цільова аудиторія каналу – люди пенсійного й передпенсійного віку, для яких мотив втрати роботи, пенсії, соціального забезпечення є особливо болючим.

Тут, звісно, є певна непослідовність: з одного боку, чиновники – п’явки, дармоїди, бюрократи, половину яких можна безболісно для держави звільнити й відправити «на пенсію, перекваліфікацію чи в приватний сектор» (як було сказано на 5-му каналі, «в багатьох із цих людей і так є приватний бізнес, ось і будуть ним займатися»). З іншого – не рядовий клерк у шапці зі штучного хутра та старозавітному пальті, а саме товстопузий міністр на мерседесі є головним об’єктом народної антипатії. Але демонстративної розправи над міністрами не було – скоротили лише декількох, і то з міністерств, які, як слушно зауважила Ольга Клюєва, за прем’єрства Азарова втратили реальну владу. Ось і довелося на епічному полотні «адміністративної революції» змальовувати владу водночас рішучою і дбайливою, справедливою й обережною.

Що ж, цей експеримент влади вийшов вдалим: вона пересвідчилася, що ні суспільства, ні його «очі й вуха» – журналісти не вважають за необхідне досліджувати, аналізувати й контролювати зміни, які відбуваються в системі державного управління. Й вимагати від цих змін прозорості, зрозумілості та обґрунтованості (не плутати з піар-супроводом) від влади ніхто не збирається. Тепер можна промацати ґрунт на новій ділянці: пенсійна реформа, трудовий, житловий кодекс тощо.

Фото – tsn.ua