Ритуальна штовханина, якою тривалий час супроводжувалися різноманітні силові протистояння та блокування в українському парламенті, зазнала на оглядуваному тижні якісних змін. Викидаючи з президії ВР політичних опонентів, депутати від партії влади та окремі представники уряду вирішили, що прийшов час відкинути будь-які умовності, й відправили кількох депутатов БЮТ на лікарняний із доволі серйозними травмами.

Відповідальність за цю «політичну акцію» з розблокування публічно на себе не взяв ніхто, і її, очевидно, слід було сприйняти як «спонтанну реакцію» депутатів-регіоналів, занепокоєних «паралічем парламентської діяльності». Хоча загальновідома дисциплінованість депутатського корпусу ПР не дає підстав вважати, що хтось дозволив би собі неузгоджені з керівництвом дії такого роду. Судячи з усього, це була «акція залякування», яка насправді мала на меті не лише розблокування роботи ВР, що мала в стислий термін проголосувати за бюджет, але й була засобом психологічного тиску на депутатів-опозиціонерів.

Відзначився «штатний спікер» ПР Михайло Чечетов, який намагався намалювати журналистам ідилічну картину «профілактичної бесіди» з блокувальниками за що й отримав бойкот від журналістів. Сподіваємося, саме завдяки цьому в пана Чечетова буде можливість не з’являтися в телевізійних студіях, а у глядачів – відпочити від його наскрізь маніпулятивних монологів.

В телевізійному ефірі версія «переможців» коливалася від відвертої брехні а-ля Чечетов, до розлогих, але малопереконливих міркувань лідера фракції Олександра Єфремова щодо благородства цілей, які ставили перед собою його «десантники», а також про провокації з боку депутатів БЮТ. Втім, поширення відео цих подій суттєво підривало довіру до його слів у широкої аудиторії. Зате, як показали подальші події, ці слова було правильно оцінено Генеральною прокуратурою, яка вирішила кваліфікувати всю цю ганебну історію як «перешкоджання діяльності народних депутатів», і таким чином фактично перетворила потерпілих на звинувачених.

«Цього тижня чергова бійка у Верховній Раді

Перший національний: Передача "Підсумки тижня" (выпуск 21:00:15)

19.12.2010 3:00:20

Сюжет №1

21:01:35-21:03:07 (время эфира)

Олександр Єфремов, лідер фракції Партії регіонів: "Власть не может давать таких примеров. Здесь я с вами полностью согласен. Но мы должны понимать: кто что отстаивал и какие интересы перед каждыми стояли. Если кто-то хотел защитить и одного человека, то перед нами на весах лежала работа законодательного государственного органа, делали соответствующие попытки, чтобы сорвать нашу работу, и мы чтобы не приняли ни государственный бюджет, ни другие законодательные акты"».

Саме ігнорування неприємних запитань і нав’язування власної версії про необхідність забезпечити нормальну роботу в парламенті стало основною тактикою регіоналів у медійному висвітленні скандалу.

Президент пішов традиційним шляхом, намагаючись означити свою позицію «над конфліктом», і в узагальненій формі засудив дії всіх учасників конфлікту. Втім, на нашу думку, ця спроба не надто покращила негативне сприйняття громадською думкою самого скандалу і не змогла розірвати в масовій свідомості зв’язок президента з діями пропрезидентської фракції.

Представник президента у ВР Юрій Мірошниченко, якому було довірено представляти позицію президента у прямому діалозі з представником БЮТ Соболєвим в ефірі каналу «Інтер», продемонстрував, так би мовити, актуальний тренд реагування на неприємні запитання. Щоб досягти бажаного результату, необхідно:

-          декларувати позитивні меседжі – про боротьбу з корупцією, необхідність піднімати політичну культуру, рівність перед законом;

-          ігнорувати суть питання, переходити на зручну для себе тему або вводити питання в зручний для себе контекст.

Така тактика, якщо судити з результатів голосування аудиторії в студії, принесла йому успіх в протистоянні з опонентом. Питання про те, наскільки підняті проблеми стали більш зрозумілі глядачам, залишилося відкритим.

«17.12.2010 г.

“Интер”, “Большая политика”

Евгений Киселев, ведущий: Президент Янукович считает недопустимым силовое противостояние между депутатами ВВ. Он заявил сегодня, что категорически против того, чтобы в парламенте когда-либо применялась физическая сила. В конце-концов пришло время нам, политикам, договориться и поднять уровень политической культуры со всех сторон. Какие оргвыводы последуют?

Юрий Мирошниченко, народный депутат, Партия регионов Украины:Висновки мають зробити, в першу чергу, лідери тих політичних сил, які були дотичні до конфлікту, який відбувся. Це не прикрашає український парламент. Це не прикрашає тих депутатів, які брали участь у бійці й дискредитує політиків в очах громадян. Сьогодні ГПУ взяла під контроль цю справу, вони вивчать усі обставини, тим більше, що до ГПУ звернулися народні депутати. Я би не став зараз смакувати цю бійку, тому ще це ганьба. Недарма президент заявляє про підвищення політичної культури. Я повертаюся до вашого запитання: не може бути демократичної країни без парламенту. На жаль, у нашій країні поки що той рівень розвитку, коли рішення ухвалюються за мажоритарним принципом. У світовій демократії ідеться про консенсусну демократію, коли враховуються інтереси і меншості, що дозволяє громадянам почуватися співучасниками законодавчого процесу. У більшості політична сила, чи в меншості, подобається вона політичним опонентам, чи не подобається, за нею стоять підтримка і голоси виборців.

Із чого почалося блокування? Одній із політичних сил не сподобалося, що на її лідера завели кримінальну справу. І не залежно від того, об’єктивно чи ні відкрили кримінальну справу, вони вимагали змінити запобіжний захід, хоча у 2005-2007 рр. представники ПРУ ходили, давали показання і були на підписці так само. І от така постановка питання викликає підозри. А чи не є намагання блокувати парламент фактично намаганням ухилитися від відповідальності тих політиків, які перебували у владі? У цьому сенсі діалог, прозорість мали б зіграти на руку опозиції. Тим більше що один публічний закон про доступ до публічної інформації, автором якого є ваш колега А. Шевченко, активно підтримується і президентом, і парламентською більшістю. Тільки прозорість у роботі влади, тільки покарання корупціонерів дозволить нам робити реальні реформи, інакше ми весь час будемо звинувачувати один одного, у нецивілізований спосіб доводити свою спроможність впливати на роботу парламенту.

Валерий Калныш, “Коммерсант Украина”:

Юрий Романович, вы сказали, что журналисты должны формировать общественное мнение. Ответьте, в случае, если ГПУ установит факты злоупотребления и нанесение телесных повреждений со стороны ПРУ, поддержит ли ПРУ снятие депутатской неприкосновенности и привлечение уголовной ответственности?

Юрий Мирошниченко, народный депутат, Партия регионов Украины:Якщо ви згадаєте результати минулої бійки, протистояння, не було знято депутатської недоторканності. Що стосується дій ПРУ – ви сьогодні чули дві цитати. Цитата президента, який сказав, що всі, хто порушують закон, мають бути покарані. Так само була наведена цитата О. Єфремова, який сказав, що не залежно від того, в якій фракції перебувають порушники закону, вони мають нести відповідальність. Ця відповідальність має бути встановлена правоохоронними органами і всі в тому обсязі, в якому вони порушували закон, мають бути покарані. Що стосується голосування, ПРУ буде послідовною з тим, щоб голосувати за зняття недоторканності.

Антон Подлуцкий, агентство “РБК Украина”:Г-н Мирошниченко, какие санкции применит президент по отношению к тем, кто участвовал в драке? Вы говорите, и Левочкин, и Янукович, что все, уличенные в коррупции, будут наказаны. Я прошу четкого ответа, когда наступит этот час Че.

Юрий Мирошниченко, народный депутат, Партия регионов Украины:Я почну з останнього. У ту саму хвилину, коли судом буде встановлена провина цих людей, вони понесуть покарання. Сотні чиновників, які прийшли до влади після виборів 2010 року, вже несуть покарання. Я думаю, що на наступну програму я підготую статистику — це сотні чиновників, які в різних відомствах працюють. Президент особисто приділяє велику увагу приділяє фактам, що стосуються саме цієї влади. Що стосується санкцій щодо парламентарів. Президент не має конституційного права втручатися в роботу парламенту. Є такі бійки й в інших країнах. Це теж не те, що прикрашає японський чи корейський парламенти. Але що стосується оцінки політичної — то він її дав: це неприпустимо, незалежно від того, хто в якій партії перебуває. Я особисто вважаю, що були всі підстави правові звільнити трибуну ВР і забезпечити діяльність парламенту в несиловий спосіб з боку депутатів. Я — один із співавторів законопроекту, який передбачає зміни до регламенту парламенту, де будуть працювати парламентські пристави.

Ольга Мусафирова, “Комсомольская правда”:Вопрос я адресую г-ну Мирошниченко. Я уверена, что вы — человек порядочный и принципиальный и прежде, чем идти на эфир, для себя выяснили: я хотела бы знать фамилию человека, который дал команду к бою. Просто фамилию. Это народный депутат, этот человек не работает в раде? К такому заключению я пришла простым путем. Видео показало, как г-н министр Зачевский штурмовал двери так, будто за ним весь Грин Пис бежит. А товарищ из Укрспецэкспорта лупил кулаками так, будто заказ выполнял. Давайте хоть один раз сломаем нашу практику, когда мы говорим об исполнителя. Хотела бы знать имя заказчика.

Юрий Мирошниченко, народный депутат, Партия регионов Украины:Я приєднуюсь до ваших співчуттів тим, хто зараз у лікарні. Я планував відвідати сьогодні, оскільки дружні стосунки у мене є з нашими колегами з опозиції. Нам прикро, що так сталося.

Це не був пан Чечетов, я вас запевняю. Він дуже добра людина, але не завжди настільки толерантно до нього ставляться. І, на жаль, я не знаю. Більше того — політичного замовлення на бійку не було. І в цьому я переконаний. Була нарада у спікера, на ній були присутні представники більшості, був представник КМУ у ВР Клюєв, був я, спікер. І ми говорили про цю подію як дуже прикру. Наші колеги з опозиції не прийшли на цю нараду. Лише через діалог можна вийти на те, щоб більше ніколи не повторювалось. Замовлення не було.

...

Евгений Киселев, ведущий. Подводим итоги голосования наших зрителей.

29% — за С. Соболева.

71% — за Ю. Мирошниченко».

Характерно, як солідарно випали з ефіру тижневих ток-шоу такі стабільні учасники, як Інна Богословська чи вже згаданий Олександр Єфремов (який, до речі, як голова регламентного комітету і лідер фракції мав усі підстави бути запрошеним на одну з програм).

Очевидно, це ще одна проблема для виробників політичних шоу – приходять не ті, кого запрошують, а ті, кому дає добро політична сила. Так пропадає надзвичайно цінна для журналістів та для суспільства можливість запитати в тих, хто справді бере участь у прийнятті рішень. Очевидно, фігурувати в обговоренні гучного скандалу навіть для досвідчених політичних «шоуменів» виявилося не з руки.

У програмі «Шустер live» («Україна») Партію регонів було представлено лише одним «записним» оратором – Лук’яновим. До нього долучилися Олійник, Забарський та Болдирєв. Останній, власне, й розпочав виступ у програмі з типового маніпулятивного «переносу», розповівши глядачам про зарубіжні приклади силових конфліктів у парламенті – в Італії та Японії, Вірменії та Грузії – таким чином занизивши значущість нинішнього скандалу і наголосивши на ординарності такої ситуації. За ним вступив Лук’янов, який узяв на озброєння точно таку ж тактику, як згаданий вище Мірошниченко на «Інтері» – спочатку перенос негативу на опонентів, звинувачення їх у провокації й підготовці до силових дій («цепи», «монтировки»), потім – висловлення співчуття потерпілим.

Тотальна схожість тактики виступів виказує явно централізований характер рекомендацій щодо публічних виступів спікерів ПР. Такий підхід дозволяє делегувати на телеефіри практично будь-кого зі 180 депутатів фракції. Незалежно від їхніх особистих якостей і точок зору. Правда, в прямому зіткненні з опонентами, яке поки що трапляється в наших ток-шоу, наперед завчених формулювань буває недостатньо.

Той же Лук’янов, після свідчень Ольги Червакової – парламентського кореспондента СТБ, які спростовували тези про використання бютівцями в конфлікті ланцюгів та ломиків, одразу ж вдався до явно маніпулятивної згадки про «справу Лозинського», щоб якимось чином зберегти ефект від власних звинувачень, вплинути на настрій аудиторії. Для цього, відійшовши від розглядуваної теми бійки у парламенті, він перейшов до теми зловживань уряду Тимошенко при закупівлі медичних автомобілів.

Ще один представник ПР Володимир Олійник узяв на озброєння прийом «емоційного підлаштування» та «узагальнення». Експлуатуючи загальне негативне сприйняття парламенту і депутатів, він порівняв блокування парламенту з блокуванням робочого процесу в студії Шустера і заодно оголосив популярне гасло про зняття депутатської недоторканності, явно апелюючи до емоцій аудиторії та абстрагуючи її від оцінки конкретної ситуації, про яку йшлося.

Зосереджуючи увагу на виступах представників провладної фракції, ми не намагаємось віднести на них весь негатив. Просто цілком логічно, що ситуація (сама по собі шокуюча для пересічних громадян) змушувала регіоналів намагатися нав’язати громадській думці свою інтерпретацію, спробувати якось мінімізувати репутаційні втрати від, скажімо так, «бойового заходу», до якого вони вдалися. Тому їхні маніпуляційні зусилля були цього разу активнішими, а отже й більш показовими.

Хоча і тактика блокування, обрана цього разу опозиціонерами з БЮТ, теж викликала запитання – з точки зору, наприклад, людей, обраних для реалізації цього плану. Питання, чому серед блокувальників виявився 70-річний професор Гнаткевич, поставлене в студії Олександру Турчинову, який активно апелював до факту побиття літньої людини – залишилося без відповіді й стало аргументом на користь опонентів.

Другу частину програми було присвячено темі кримінального переслідування Юлії Тимошенко. А це вже визначало зміст і тональність виступів.

Метою провладних спікерів було наголосити на суто кримінальному характері справи екс-прем’єра, мета її однопартійців – довести її виключно політично-замовний характер. З огляду на історію та розмах корумпованості влади за всі часи незалежності й те, що потерпів від правосуддя лише один прем’єр – Павло Лазаренко, аргументувати звинувачення Тимошенко виключно як етап боротьби з корупцією, виходило не дуже.

Експерти, присутні на програмі, зазначали, що нецільове використання коштів Кіотського протоколу на виплату пенсій – надто слабкий аргумент для того, щоб підірвати опозиційний авторитет Тимошенко. Натомість, як резонно зазначив журналіст Віталій Портников, публічно викривати реальні механізми розкрадання бюджетних коштів не зацікавлена й нова влада – інакше де ж вона буде «заробляти» свої гроші. До речі, це зауваження було дружно проігноровано представниками і влади, й опозиції...

Кінець кінцем усе, як завжди, звелося до обміну «безпідставними твердженнями», які мали підкріпитися розмахуванням папками, в яких, звісно, були всі необхідні докази, поки що невідомі громадськості (як не згадати про сумнозвісні «валізи компромату генерала Руцького»), перехід на особистості, в чому особливо відзначився маловідомий депутат від КПУ Царьков із пронизливими криками «Садить вас надо всех!». Розглянути будь-які раціональні аргументи в такій атмосфері було неможливо. Втім, до раціональних аргументів ніхто з учасників і не вдавався.

Взагалі, аргументація учасників з обох таборів суттєво потьмянішала на фоні дуже емоційної заяви журналістки СТБ Ольги Червакової, яка оголосила про намір журналістів парламентського пулу бойкотувати Михайла Чечетова і звернулася до представників обох таборів із закликом «Досить брехати!»:

«Просто лопнуло сегодня терпение сегодня у всего парламентского пула. Даже не от тех событий, которые происходили вчера. Стыдно было, да. Страшно. Но самый экзотический комментарий дал Михаил Чечетов, который сначала рассказал, что депутаты от БЮТ сами побились головами о парламентскую трибуну, а Михаил Волынец, который вчера в крови ходил с переломанной челюстью, мы видели, как он не мог говорить – по версии Чечетова его ударили пивным бокалом в баре по голове. Знаете, всему есть предел… Когда вся страна видела этот чудовищный кровавый мордобой и потом выходит народный депутат, которого выбрали люди, и рассказывает о том, что там ничего такого не было – это просто за гранью добра и зла. Все парламентские журналисты приняли решение не ретранслировать это, потому что мы имеем уважение к нашим зрителям и читателям. И подобные вещи – они дискредитируют и журналистику. Это просто полный бред. И я обращаюсь к политикам – к одному лагерю и к другому… Хватит врать и делать из нас идиотов. У нас есть глаза и уши».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США

Ілюстрація - http://www.osoznanie.info